Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Кузь В.Л., Юркевич М.В., розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"(м. Київ)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області

від 23.11.2010р. у справі № 22/110

за позовом підприємця ОСОБА_3 (м. Івано-Франківськ)

до Відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"в особі Івано-Франківської філії (м. Івано-Франківськ)

до Відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"(м. Київ)

про розірвання кредитного договору №187/КВ-08 від 06.08.08

за участю представників :

від позивача: ОСОБА_4

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: Павляк А.В.

З правами та обов’язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представники Позивача та Відповідача-2 ознайомлені .

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.01.2011 року процесуальний статус третьої особи –ПАТ "Дельта Банк"було замінено на відповідача-2 у справі.

Рішенням від 23.11.2010р. у справі №22/110 Господарського суду Івано-Франківської області (суддя Малєєва О.В.) задоволено позов підприємця ОСОБА_3 (м. Івано-Франківськ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"в особі Івано-Франківської філії (м. Івано-Франківськ) про розірвання кредитного договору №187/КВ-08 від 06.08.08.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ПАТ "Дельта Банк"подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області скасувати, з огляду на наступне:

- скаржник, в порушення ст. ст. 24, 25 ГПК України не був залучений та не був повідомлений судом про вирішення судової справи, що безпосередньо стосується прав та обов’язків АТ "Дельта Банк";

- подаючи позовну заяву у даній справі, Позивач визначив неналежного Відповідача.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-2 у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

Як було вірно зазначено місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні, між ТзОВ "Укрпромбанк"в особі Івано-Франківської філії, як позикодавцем, та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, як позичальником, було укладено кредитний договір №187/КВ-08 від 06.08.2008р. (а.с. 8-13, надалі - Договір), за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику відновлювальну відкличну мультивалютну кредитну лінію та в її межах надати позичальнику кредитні кошти в межах ліміту кредитування, еквівалентному 520000,00 дол. США, у валютах кредитування - українській гривні або у євро або у доларах США, зі сплатою процентів з розрахунку 16,0% річних за користування кредитними коштами у доларах США, 24,0% річних в українській гривні та 15,0% за користування кредитними коштами у валюті - євро, зі строком кредитної лінії з 06.08.2008р. по 03.08.2018р., включно, з метою використання кредитних коштів - на поповнення обігових коштів та купівлю будматеріалів.

Як передбачено п.2.1. Договору, видача кредитних коштів в межах кредитної лінії здійснюється окремими частинами (траншами); підставою для видачі кожного окремого траншу є заява позичальника. Строк розгляду банком заяви не може перевищувати 2 робочих днів. Додатком №1 до договору є графік зменшення ліміту кредитування.

Відповідно до умов Договору Позивач звернувся до Відповідача-1 з заявою від 07.10.2008р. про видачу чергового траншу кредиту в сумі 80000,00 дол. США на поповнення обігових коштів та закупівлю будматеріалів (а.с. 16).

Дана заява одержана банком 07.10.2008р., що підтверджується штемпелем з вх.№ 936/03. На даній заяві міститься віза про видачу коштів в межах ліміту.

При цьому, сторонами не заперечується той факт, що станом на 07.10.2008р. Позивач одержв кредитні кошти в сумі 396300,00 дол. США та 50000,00 грн., а тому вказана заявка була в межах невикористаного ліміту кредитування.

Наявні у справі докази, в тому числі пояснення представників сторін, свідчать про те, що Відповідач кредитні кошти в сумі 80000,00 дол. США по заявці від 07.10.2008р. позивачці не видав. В листі №03/687 від 20.10.2008р. (а.с. 17) банк просив Позивача, враховуючи ситуацію, яка склалася на фінансовому ринку України, суттєвим відтоком вкладів населення, що є ресурсом для кредитування як фізичних, так і юридичних осіб, віднестись з розумінням до ситуації і знайти можливість зменшити позичкову заборгованість на 30%.

При вирішенні даного спору Господарський суд Івано-Франківської області керувався вимогами ст. 509 ЦК України, відповідно до якої зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з правочинів. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як передбачено ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 ГК України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Невиконання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених його змістом (неналежне виконання) є порушенням зобов'язання (ст. 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору (п.п. 1 п.1 ст. 611 ЦК України).

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, як випливає з доводів Позивача, визначених як підстава для задоволення позовних вимог та вбачається з представлених Позивачем доказів, вказані кредитні кошти він мав намір спрямувати на завершення ремонту і обладнання приміщень для надання послуг готельного обслуговування. Про це свідчить рахунок №2/10 від 01.10.2008р. на придбання приватним підприємцем плитки та клею для неї на суму 68342грн., рахунок №7 від 10.10.2008р. на придбання ковдр, подушок, рушників тощо на суму 74300грн., рахунок №6 від 08.10.2008р. на придбання тюлі та штор на суму 86340грн., рахунок-фактура №СФ-000022 від 07.10.2008р. на придбання перил на суму 28000грн., рахунок-фактура №3/10 від 03.10.2008р. на придбання меблевих спальних комплектів на суму 244240грн., рахунок №1/10 від 01.10.2008р. на придбання сантехніки на суму 131 290грн.

Для надання послуг готельного обслуговування Позивачем було укладеного договір №80925-Б від 25.09.2008р. з підприємцем ОСОБА_5, згідно якого вона взяла на себе зобов'язання по готельному обслуговуванню туристичних груп та туристів-інвалідів в готельному комплексі "Горгани", згідно додатку №1 до даного договору від 25.09.2008р. в період з 29.12.2008р. по 31.03.2009р. на загальну суму 1161215,00 грн. Згідно пояснень представника Позивача, внаслідок відсутності вказаних кредитних коштів ПП ОСОБА_3 не змогла обладнати приміщення готельного комплексу "Горгани"і, відповідно, була позбавлена можливості надавати готельні послуги і отримувати значний дохід.

За таких обставин судова колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Відповідачем-2 було порушено умови договору щодо видачі кредитних коштів з боку банку як істотне, яке може бути підставою для розірвання договору згідно ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Разом з цим, задовольняючи позовні вимоги, Господарським судом Івано-Франківської області не було досліджено дотримання встановленого господарським законодавством порядку розірвання договору.

Так, зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором (ч. 2 ст. 188 ГК України).

Згідно з ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Ч. 4 ст. 188 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Тобто, відповідно до приписів вищенаведеної норми ст. 188 ГК України, необхідною передумовою, за наявності якої сторона за договором може звернутись до суду, є досудове врегулювання правовідносин, яким в даному випадку є звернення Позивачем до банку з письмовою заявою про розірвання договору та сплив двадцятиденного строку з моменту її одержання банківською установою без позитивного вирішення даної заяви.

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази звернення Позивача до Відповідача-1 із письмовою заявою про розірвання Договору, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Зазначені вимоги норми ст. 188 ГПК України місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення враховані не були, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті.

За таких обставин, приймаючи оскаржуване рішення, Господарським судом Івано-Франківської області не було досліджено обставин що мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права, а тому воно є таким, що підлягає скасуванню.

Судові витрати, понесені Скаржником за подання та розгляд апеляційної скарги, слід стягнути з Позивача у справі.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103- 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

1. Рішення від 23.11.2010р. у справі №22/110 Господарського суду Івано-Франківської області скасувати. Прийняти нове рішення: В задоволенні позову відмовити.

2.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код за ДРФО НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"(01133, м. Київ, Печерський район, вул. Щорса, буд 36-Б, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) вартість державного мита, сплаченого за подання та розгляд апеляційної скарги у даній справі в розмірі 42,50 грн.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ на виконання даної постанови.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.