Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Господарський суд Донецької області (суддя Іванченкова О.М.) рішенням від 17.11.2010р. відмовив у задоволенні позовних вимог фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8, що мешкає у м. Донецьк (далі - СПД ОСОБА_8) до товариства з обмеженою відповідальністю "Ветківський завод" м. Донецьк (далі - ТОВ "Ветківський завод") про визнання договорів купівлі-продажу №№ 1-22 дійсними, посилаючись на недоведеність позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2010р. у справі № 22/252пд просить скасувати, позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з"ясування обставин, що мають значення для справи, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник послався на ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України та ч.ч. 1, 2 ст. 16, ч. 2 ст. 220, ст.ст. 655- 657 Цивільного кодексу України.

Відповідач вважає рішення господарського суду від 17.11.2010р. законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, вислухавши доводи та заперечення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання 22-х договорів купівлі-продажу дійсними, посилаючись на статтю 220 Цивільного кодексу України.

Заявою від 16.11.2010р. позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати дійсними: договір купівлі-продажу № 1 (А-1) від 20.09.2007р. у частині продажу будівлі по виготовленню нестандартного гаражного устаткування; договір купівлі-продажу № 2 (Б-1) від 20.09.2007р. у частині продажу будівлі кузні та будівлі Ленінського куточку; договір купівлі-продажу № 5 (Д-1) від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 6 (М, К, Л) від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 7 (Ж) від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 9 (Н, О) від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 10 (№1-2) від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 11 (І-ІІ) від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 12 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 13 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 14 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 15 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 16 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 17 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 18 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 19 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 20 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 21 від 20.09.2007р.; договір купівлі-продажу № 22 від 20.09.2007р. у частині продажу воріт металевих автоматичних № 3 загальною площею 21,8 кв.м. (а.с. 69 т.2). Судом заяву прийнято та розглянуто по суті.

Господарським судом встановлено, що 20.09.2007р. між сторонами були укладені договори купівлі-продажу №№ 1-22, відповідно до яких відповідач продав, а позивач купив нерухоме майно, яке розташоване за адресами: АДРЕСА_1.

Загальна вартість проданого майна за спірними договорами складає 85676,00грн. з врахуванням ПДВ.

20.09.2007р. сторонами складені акти прийому-передачі об"єктів нерухомості, згідно яких відповідач на виконання умов вищезазначених договорів передав позивачу об"єкти нерухомості.

Позивачем були перераховані на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 85676,00грн., однак останній повернув кошти, як помилково зараховані на його рахунок, про що свідчить повідомлення Філії Київського відділення Промінвестбанку в м. Донецьк від 18.05.2009р. № 04-06/587 (а.с. 94-95 т. 1).

Відповідно до п. 7 договорів продавець зобов"язаний передати покупцю об"єкт нерухомості по акту прийому-передачі, технічний паспорт до нього, витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно та іншу технічну документацію, під час підписання цього договору. Крім цього, продавець зобов"язаний в місячний термін з моменту підписання нотаріально посвідчити договір та провести його державну реєстрацію в органах БТІ.

Згідно п. 8 договорів право власності на об"єкти нерухомості виникає у покупця з моменту передачі йому об"єкту нерухомості, що засвідчується актом прийому-передачі, нотаріального посвідчення і державної реєстрації договорів.

Спір виник у зв"язку із тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення укладених договорів купівлі-продажу через ненадання необхідних для посвідчення документів.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 209 та ч. 1 ст. 210 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. І вчиненим такий правочин вважається з моменту його державної реєстрації.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (ст. 657 Цивільного кодексу України).

Отже, на підставі ч. 1 ст.ст. 209, 210, ст. 657 Цивільного кодексу України укладені між сторонами спірні договори підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію такий договір є нікчемним та не створює прав і обов’язків для сторін.

Розглядаючи спір, суд повинен перевіряти дотримання сторонами вимог, які є необхідними для чинності правочину (частини 1 - 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України), а також враховувати зазначені вище положення щодо застосування ст. 220 Цивільного кодексу України. Також необхідно враховувати, що умовами застосування ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України є безповоротне ухилення та втрата стороною можливості з будь-яких причин посвідчити правочин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог СПД ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу №№ 1-22 дійсними.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Чинним Цивільним Кодексом України (435-15) не передбачена можливість визнання судом дійсним правочину у разі недодержання сторонами вимоги закону про його обов"язкову державну реєстрацію.

Оскільки державна реєстрація договорів не була здійснена, суд правомірно відмовив у визнанні дійсними договорів, які відповідно до цивільного законодавства не набрали чинності.

Така правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові № 21/555 від 10.03.2009р.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2010р. у справі № 22/252пд підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга СПД ОСОБА_8 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_8, що мешкає у м. Донецьк залишити без задоволення, а рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2010р. у справі № 22/252пд залишити без змін.

постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.

Надрук.: 5 прим.: 1. позивачу, 2. відповідачу

3. у справу, 4. ДАГС, 5. г/с Дон. обл.