Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лосєва А.М.

суддів: Іваненко Ю.Г.

Сулім В.В.

при секретарі: Семенович А.В.

За участю представників:

від позивача - Юрченко О.П. – дов. б/н від 07.07.2010р.;

від відповідача: Любченко О.М. – дов. б/н від 07.04.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

на рішення Господарського суду м.Києва від 09.11.2010

у справі № 54/41 (Палій В.В. .....)

за позовом ДП "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

до Національна телекомпанія України

про стягнення 300000,00 грн. компенсації

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2010р. провадження у справі №54/41 було припинено на підставі п.-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись із вказаною Ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2010р. у справі №54/41 та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми процесуального права, у зв’язку з чим суд дійшов помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2010р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.12.2010р.

В судовому засіданні 22.12.2010р. представниками сторін було подано погоджене клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст. ст. 69, 102 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане клопотання було задоволено судом.

В судовому засіданні 22.12.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 27.12.2010р.

Представник позивача у судовому засіданні 27.12.2010р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2010р. у справі №54/41 скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні 27.12.2010р. заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити оскаржувану Ухвалу місцевого господарського суду без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 300 000,00 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач без дозволу позивача та без виплати авторської винагороди здійснив публічне сповіщення творів, виключні майнові авторські права на які знаходяться у колективному управлінні позивача.

В процесі судового розгляду відповідач звернувся до суду з клопотанням про припинення провадження у справі, зазначаючи про те, що позивач є організацією колективного управління і відповідно до вимог чинного законодавства України він не має на звернення до суду від власного імені, а лише в інтересах авторів, тому дана справа не підлягає розгляду у господарських судах.

Місцевий господарський суд задовольнив клопотання відповідача, визнавши його обґрунтованим, та згідно з ухвалою від 09.11.2010р. припинив провадження у справі №54/41, мотивуючи це наступним.

У справах про захист авторського права і (або) суміжних прав позивачами є: автори творів, їх спадкоємці та особи, які набули права на твори відповідно до договору чи закону (суб'єкти авторського права); виконавці творів, їх спадкоємці та особи, які набули суміжні права відповідно до договору чи закону щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм; виробники відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм; організації мовлення та їх правонаступники (суб'єкти суміжних прав); інші заінтересовані особи мають право в разі смерті автора та за відсутності уповноваженої ним особи звернутися до суду з позовом про охорону недоторканності твору (ч.2 ст. 439 Цивільного кодексу України).

В ст. 45 Закону України "Про авторське право та суміжні права" передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління. Зокрема, в пп. "г" ч.1 ст. 49 названого Закону визначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, зокрема, таку функцію: звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів. При цьому, окреме доручення для представництва в суді не є обов'язковим.

Водночас, така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду в порядку, передбаченому статтею 45 ЦПК, за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому, у відповідності до статті 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Документами, які підтверджують право організації на звернення до суду за захистом авторського і (або) суміжних прав, є: свідоцтво про облік організації колективного управління; Статут; договір із суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав на управління майновими правами на колективній основі; у певних випадках - договір з аналогічними іноземними організаціями, що управляють такими ж правами, чи довіреність.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження права на звернення до суду, позивач надав суду: свідоцтво про облік організації колективного управління №3/2003 від 22.08.2003р.; Статут; договори із суб’єктами авторського права: авторами і їх спадкоємцями - фізичними особами.

З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що організація колективного управління звернулась до суду на захист прав фізичних осіб, у зв’язку з чим такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не господарського судочинства.

Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції, однак при цьому вважає за необхідне звернути увагу на те, що обставини, викладені в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суду, не відповідають правовій нормі, на підставі якій суд припинив провадження у справі. Згідно з мотивувальною частиною ухвали місцевий господарський суд визнав за необхідне припинити провадження у справі у зв’язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, що відповідає п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, але припинив провадження на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 названого Кодексу, тобто у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Фактично судом було невірно застосовано норму процесуального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування рішення (ухвали) місцевого господарського суду. На дану обставину увагу апеляційного господарського суду звертав в своїй апеляційній скарзі позивач. З рештою доводів апелянта суд не погоджується у зв’язку з їх необґрунтованістю.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а Ухвала Господарського суду міста Києва від 09.11.2010р. у справі №54/41 - скасуванню.

Відповідно до положень ч.7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Оскільки подання апеляційної скарги на ухвали господарських судів не оплачується державним митом, а отже позивач судових витрат за звернення з апеляційною скаргою не поніс, вказані витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 32- 34, 49, 77, 79, 99, 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Українське агентство з авторських та суміжних прав" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.11.2010р. у справі №54/41 скасувати.

3. Справу №54/41 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.