Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді –Гнатюк Г.М.

суддів - Кравчук Н.М.

- Мирутенко О.Л.

розглянув апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк від 09.10.2009р.

на рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2009р.

у справі № 05/135-48

за позовом Приватного підприємства "Всюди буду", м.Луцьк

до відповідача: фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, м.Луцьк

про стягнення 28000,00грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ґедзь О.М. - директор

від відповідача: ОСОБА_3 - представник

Сторонам роз‘яснено їх права та обов‘язки, передбачені ст. 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 30.09.2009р. позов задоволено повністю та стягнено з підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного підприємства "Всюди буду"– 28000,00грн. основного боргу, 280,00грн. державного мита та 315,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач не підписав договір на виконання підрядних робіт з відповідачем, виконані відповідачем роботи у встановленому порядку позивачем не прийняті, а тому у відповідності до 1 ст. 1212 ЦК України, відповідач, як особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави, зобов’язана його повернути, у зв’язку з чим і були задоволені позовні вимоги ПП "Всюди буду".

Не погоджуюсь із зазначеним рішенням, приватний підприємець ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального права, так як місцевим господарським судом не враховано всіх обставин по справі, зокрема, що позивачем не дотримано порядку укладення договору у відповідності до ч.ч.3,4,8 ст. 181 ГК України, натомість повністю оплачено всі виконані відповідачем роботи.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу від 20.11.2009р. та в судовому засіданні 02.02.2010р. представник позивача спростовує доводи скаржника та зазначає про законність та обгрунтованість рішення місцевого суду, у зв‘язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2009р. у справі №05/135-48 скасувати, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2009 року між сторонами велися переговори щодо укладення договору по виготовленню основи під рекламу з композитних матеріалів та рекламних елементів на фасадній частині будівлі.

Приватним підприємцем ОСОБА_2 було підготовлено та передано ПП "Всюди буду"договір № 7 від 03 березня 2009р., який останнім так і не був повернутий, проте і жодних заперечень зі сторони позивача щодо умов договору не надійшло. При цьому, відповідач приступив до виконання підрядних робіт і позивачем було допущено його до цих робіт, які виконувались на фасаді будівлі офісу позивача.

Крім цього, згідно рахунку №12 (а.с.8) позивачем було оплачено відповідачу 28000,00грн. із зазначенням призначення платежу: за вивіску згідно рахунку №14.04.09 від 14 квітня 2009р., виставленого відповідачем.

У відповідності до частин 3, 4, 8 ст. 181 Господарського кодексу України: "сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно і повертає один примірник договору другій стороні. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором". А отже, позивачем не було дотримано вимог ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ч.2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки позивачем було допущено відповідача до виконання передбачених договором робіт; та повністю оплачено виконані роботи у строк, порядку і в обсязі, що зазначені в договорі (пп 3.1.-3.3., 3.5.2 договору, додаток № 1) та на підставі рахунку виставленого відповідачем (акцепт), що підтверджується випискою з рахунку, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що договір на виконання підрядних робіт було укладено та виконано.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову з посиланням на ст. 1212 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої "особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно", оскільки умовою застосування цієї норми є відсутність правових підстав для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи, а саме відсутність угоди сторін, адміністративного акту тощо. З огляду на вищевказане суд помилково застосовує ст. 1212 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, адже правовою підставою набуття відповідачем коштів позивача є досягнення домовленості між сторонами щодо виконання робіт, а згодом і безпосереднє виготовлення реклами з логотипом позивача.

Крім цього, суд першої інстанції помилково зазначає про те, що вивіска демонтована та виготовлена нова, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази цього, а отже позивач продовжує користуватися вивіскою, виготовленою відповідачем.

Враховуючи, що позивачем жодним чином не доведено порушення відповідачем умов договору та неналежну якість виготовленої відповідачем вивіски, а також відсутність інших правових підстав, передбачених діючим законодавством України, для повернення коштів, сплачених за виконані відповідачем роботи, колегія суддів погоджується з доводами скаржника та приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2009р. скасувати і в задоволенні позову відмовити.

Судові витрати по апеляційній скарзі, в порядку ст. 49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст.ст. 101, 103- 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд,-

1. Апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 задоволити, а рішення господарського суду Волинської області від 30.09.2009р. скасувати.

2. Прийтняти нове рішення. В позові відмовити повністю.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути в господарський суд Волинської області.