12/80 Про спонукання до виконання умов кредитного договору та стягнення матеріальних збитків - 09.12.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2010р., суддя Тисянчин В.М., зобов’язано відповідача Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк", м. Львів в особі Закарпатського регіонального відділення публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м. Мукачево виконати умови кредитного договору № 28837 від 19.09.2008 року та надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Орлекс"кредитні кошти в розмірі 785 737 (сімсот вісімдесят п’ять тисяч сімсот тридцять сім гривень); стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м. Львів в особі Закарпатського регіонального відділення Публічного акціонерного товариства "Фольксбанк"(м. Мукачево, вул. Бєляєва, 10/7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Орлекс"(м. Виноградів, вул. Північна, 25; код 33129856) суму 18 599,36 (вісімнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять грн. 36 коп.) –основного боргу (плати за невикористані зобов’язання з кредитування); 248 921,48 (двісті сорок вісім тисяч дев’ятсот двадцять одну грн. 48 коп.) –пені; 37 198,72 (тридцять сім тисяч сто дев’яносто вісім грн. 72 коп.) –3 % річних; 164 737,62 (сто шістдесят чотири тисячі сімсот тридцять сім грн. 62 коп.) –інфляційних збитків та 4 694,60 (чотири тисячі шістсот дев’яносто чотири грн. 60 коп.) –у відшкодування витрат по оплаті держмита; 236 (двісті тридцять шість грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 526, 610, 611, 625, 638 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), ст.ст. 5, 6, 7, 9, 10, 16, 20, 193, 199, 221, 224, 231 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ), ст. 15 ГПК України, а також тим, зокрема, що з встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності відповідача є наявним на момент судового розгляду справи, а відтак, встановлено факт прострочення кредитора у виконанні зобов’язань по наданню кредиту за договором № 28837 від 19.09.2008 року.

Таким чином, позивачем наявними у справі матеріалами (письмовими доказами, заявами і поясненнями, документами, розрахунками, відомостями з особового рахунку, додатками, рахунками –фактурами) доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ "Фольксбанк", відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2010р. у справі № 12/80 повністю і прийняти нове рішення яким в задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, скаржник відзначив, що суд першої інстанції в порушення ст. 15 ГПК України, прийняв рішення з порушенням правил територіальної підсудності, що є відповідно до ст. 104 ГПК України у будь-якому випадку підставою для скасування рішення.

ТзОВ "Орлекс", позивач у справі, подало відзив на апеляційну скаргу, доповнення до відзиву на апеляційну скаргу та додаткове пояснення до апеляційної скарги, в яких просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2010р. у справі № 12/80 залишити без змін з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду. Зокрема позивач відзначив, що судом першої інстанції при вирішенні спору дотримано вимоги ст. 15 ГПК України.

Представники сторін у судових засіданнях підтримали свої доводи, вимоги та заперечення, викладені відповідно в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, доповненні до відзиву на апеляційну скаргу та додатковому поясненні до апеляційної скарги, а також у поясненнях, наданих у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін у судових засіданнях, суд встановив наступне.

ТзОВ "Орлекс"звернулось до Господарського суду Закарпасткої області з позовом до ПАТ "Фольксбанк"м. Львів в особі Закарпатського регіонального відділення публічного акціонерного товариства "Фольксбанк", м. Мукачево, про спонукання виконати умови кредитного договору та стягнення матеріальних збитків в сумі 469 457,18 грн. (у тому числі 18 599,36 грн. –основного боргу (плати за невикористані зобов’язання з кредитування); 248 921,48 грн. –пені; 37 198,72 грн. –3% річних та 164 737,62 грн. –інфляційних збитків).

Як встановлено судом першої інстанції і це вбачається з матеріалів справи, між ВАТ "Фольксбанк", від імені якого на підставі довіреності, посвідченої нотаріально діє заступник начальника регіонального відділення - начальник відділу корпоративного бізнесу Закарпатського регіонального відділення ВАТ "Фольксбанк"Вей Іван Миколайович та ТзОВ "Орлекс"19.09.2008р. укладено кредитний договір (далі –договір) № 28837, у відповідності до розділу 1 якого наданням кредитних коштів окремими частинами банк (відповідач у справі –кредитор) зобов’язався відкрити позичальнику (позивачу у справі) кредитну лінію в розмірі 1 500 000 гривень строком на 10 років, тобто до 19.09.2018 року на інвестиційні цілі.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 ГПК України якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Як зазначено у роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994р. № 02-5/492 (v_492800-94) "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

У п. 27.1 Рекомендації Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007р. № 04-5/120 (va120600-07) "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначено, що територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи. Господарським судам слід також враховувати, що оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу позовні матеріали або справа надсилається за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Відповідно до п.1.4, п.1.5 Статуту ВАТ "Фольксбанк", який був чинним на момент укладення кредитного договору, та п.1.4, п.1.5 Статуту ВАТ "Фольксбанк", який був і є чинним на час розгляду справи у суді, Банк самостійно володіє, користується та розпоряджається майном, що перебуває у його власності, може придбавати від свого імені майнові та особисті немайнові права, приймати на себе зобов’язання, виступати позивачем і відповідачем в судах загальної юрисдикції, господарських, адміністративних, судах апеляційної та касаційної інстанції та третейських судах.

Відповідно до Положення про Закарпатське регіональне відділення Відкритого акціонерного товариства "Фольксбанк", яке було чинним на момент укладення кредитного договору та Положення про Закарпатське регіональне відділення ПАТ "Фольксбанк", яке було і є чинним на час розгляду справи у суді, Закарпатське регіональне відділення не наділено повноваженнями на право представляти інтереси юридичної особи в суді, з усіма правами сторони (відповідача) у справі. Філії та відділення Банку здійснюють банківську діяльність від імені Банку в межах прав, передбачених відповідними Положеннями Банку.

Згідно з п.1.4, п.1.11, п.1.12 Положення про Закарпатське регіональне відділення ВАТ "Фольксбанк"та згідно з п.1.4, п.1.9. п.1.10 Положення про Закарпатське регіональне відділення ПАТ "Фольксбанк"воно є структурною одиницею Управління роздрібного бізнесу, створюється та ліквідуються за рішення Правління Банку, у своїй діяльності безпосередньо підпорядковане Начальнику Управління Роздрібного бізнесу та підпорядковується Члену Правління відповідального за роздрібний бізнес та не є філією юридичної особи в розумінні ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України. Регіональне відділення не є юридичною особою, здійснює свою діяльність від імені Банку у межах наданих йому повноважень цим Положенням. Відповідальність по зобов’язаннях, що виникають з діяльності Регіонального відділення, несе Банк. Регіональне відділення наділяється для використання в діяльності круглою печаткою, штампами із найменуванням Регіонального відділення. Регіональне відділення не має окремого балансу, не є платником податків, не є учасником СЕП, здійснює операції через кореспондентський рахунок.

За поясненнями представника відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції та, як вбачається з матеріалів справи, апеляційним господарським судом встановлено, що доручення на право представляти інтереси юридичної особи у суді Закарпатському регіонального відділенню ПАТ "Фольксбанк"не видавалося.

Судом встановлено, що доручення, видані 08.09.2008р, 02.07.2009р., 09.07.2009р., 24.09.2009р. ПАТ "Фольксбанк"(ВАТ "Фольксбанк") начальнику Закарпатсько регіонального відділення Вей Івану Миколайовичу, надають право від імені банку укладати, підписувати змінювати, доповнювати, розривати договори та здійснювати інші дії з метою надання банківських послуг. Повноваження на представництво інтересів юридичної особи в суді, з правами сторони у справі, дане доручення не містить.

Як зазначено в Узагальненні судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки), судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 7 жовтня 2010 року, відповідно до статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність"операції, визначені пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті (у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик), належать до виключно банківських операцій, здійснювати які дозволяється тільки юридичним особам, які мають банківську ліцензію. В силу вищенаведеного треба дійти висновку, що кредитування здійснює саме банк, який отримав відповідну ліцензію, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо це передбачено відповідними повноваженнями структурної одиниці (положення, статут, довіреність), остання має право укладати кредитні договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця. І саме банк (а не його структурна одиниця) має бути стороною у справі.

З вищенаведеного вбачається, що кредитний договір укладено між юридичною особою - Банком (її представником на підставі довіреності) та відповідачем, а не між структурним підрозділом банку та відповідачем. Права укладати, як у цьому випадку, кредитні договори Закарпатському регіональному відділенню ПАТ "Фольксбанк"відповідно до Положення про Закарпатське регіональне відділення ПАТ "Фольксбанк"йому не надано, натомість таке право було надано юридичною особою –банком її представнику. Отже, у цьому випадку позов подано до юридичної особи, який не виник з питань діяльності її відокремленого підрозділу, розташованого поза місцезнаходженням юридичної особи, а тому такий позов не може бути пред’явлений до господарського суду за місцезнаходженням її відокремленого підрозділу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи положення норм ст.ст. 4-3, 32, 33, 34 ГПК України, та оцінюючи усі докази, які містяться у матеріалах справи в сукупності, Львівський апеляційний господарський суд вважає рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.09.2010р. у справі № 20/80 таким, що підлягає скасуванню на підставі п.6 ч.3 ст. 104 ГПК України.

Як вбачається з п.25 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. за № 01-8/675 (v_675600-07) , згідно з пунктами 6 і 7 частини другої статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо:

- рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині третій статті 17 ГПК;

- рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

У разі скасування рішення місцевого господарського суду з відповідних підстав апеляційна інстанція повертає матеріали справи до зазначеного господарського суду, а останній, з урахуванням наведеного в постанові апеляційної інстанції, - надсилає ці матеріали за встановленою підсудністю в порядку статті 17 ГПК України.