Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за роботи з технічного обслуговування і утримання внутрішньо будинкових каналізаційних мереж, виконані за Договорами №184 від 01.01.2006р. та №466 від 26.08.2005р. у розмірі 440 818,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань в частині повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що спірні договори не можуть вважатись укладеними, оскільки вони не були затверджені Головою правління Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", а також вказані договори місять умови про проведення розрахунків, що суперечить спеціальним нормативним актам.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.10.2008р. у справі №46/120 у позові було відмовлено повністю, однак, при цьому, судом було визнано недійсним договори на відшкодування витрат по технічному обслуговуванню внутрішньо будинкових каналізаційних мереж №184 від 01.01.2006р. та №466 від 26.08.2005р.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2008р. у справі №46/120 скасувати, прийнявши нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, ст. ст. 19, 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2009р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.07.2009р.

В судовому засіданні 08.07.2009р. представники сторін подали заяву про продовження строку вирішення спору на строк більший, ніж передбачено в ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Вказані заяви були задоволені судом.

В судовому засіданні 08.07.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 02.09.2009р.

31.08.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові обґрунтування апеляційної скарги.

В судовому засіданні 02.09.2009р. представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2008р. у справі №46/120, прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 02.09.2009р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги з підстав ідентичних тим, які були викладені у відзиві на позов, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2008р. у справі №46/120 без змін як таке, що прийняте судом з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

26 серпня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", в особі директора відокремленого структурного підрозділу Департамент експлуатації каналізаційного господарства, (далі – відповідач, Департамент) та Комунальним підприємством "Житлосервіс "Оболонь" Оболонського району м. Києва, в особі директора, (далі – позивач, Абонент) укладено договір про відшкодування витрат з технічного обслуговування внутрішньо будинкових каналізаційних мереж №466 (далі – Договір №466).

01 січня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", в особі директора відокремленого структурного підрозділу Департамент експлуатації каналізаційного господарства, (далі – відповідач, Департамент) та Комунальним підприємством "Житлосервіс "Оболонь" Оболонського району м. Києва, в особі директора, (далі – позивач, Абонент) укладено договір про відшкодування витрат з технічного обслуговування внутрішньо будинкових каналізаційних мереж №184 (Договір №184).

Вказані Договори аналогічні за своїм змістом і встановлювали зобов'язання позивача виконувати технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових каналізаційних мереж у відповідності з правилами технічної експлуатації житлового фонду, а також зобов’язання відповідача нараховувати позивачу відшкодування витрат згідно поточного розрахунку на підставі середньорічної житлової площі у розмірі 1 056,3 тис. кв. м. за Договором №466) та 10 349 684,4 кв. м. за Договором №184 (п. п.1, 2).

Відповідач зобов'язався сплачувати позивачу витрати по обслуговуванню з розрахунку 40% від розщепленої Головним інформаційно-обчислювальним центром Київської міської державної адміністрації суми, належної до сплати за обслуговування внутрішньобудинкових каналізаційних мереж (3,8% від суми платежів, які надійшли від населення за послуги холодного водопостачання та водовідведення згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 06.03.2001р. №396 (ra0396017-01) , від 09.03.2004р. №355 (ra0355017-04) ) та повної суми розщеплення з водовідведення гарячої води (п.4 Договору №184, п.4 Договору №466).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов’язань виникла заборгованість у розмірі 448 500,55 грн., існування якої визнано відповідачем в акті звірки взаєморозрахунків станом на 01.01.2006р. (копія акту наявна в матеріалах справи). Загалом, як зазначає позивач, за період з липня 2005 року по лютий 2007 року відповідачу було надано послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових каналізаційних мереж на суму 564 060,00 грн., з яких відповідачем оплачено лише 123 241,78 грн.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про те, що спірні договори були укладені з порушенням господарської компетенції і не можуть вважатись укладеними, оскільки підписані з боку Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" директором Департаменту експлуатації каналізаційного господарства без відповідного затвердження Голови правління товариства. Натомість, в п.7.2.7, п.8.3 Положення про Департамент експлуатації каналізаційного господарства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" передбачено, що директор Департаменту вправі укладати договори, які не перевищують суму еквівалентну 2000 доларів США. Договір укладений з перевищенням цієї суми вважається неукладеним, якщо він не затверджений Головою правління - Генеральним директором Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Господарський суд міста Києва визнав Договори №184 від 01.01.2006р. та №466 від 26.08.2005р. недійсними на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України та п.1 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з тим, що договори підписані особою, яка не мала відповідних повноважень. В задоволенні позову судом було відмовлено, з посланням на те, що позовні вимоги ґрунтувались на положеннях договорів, які визнані недійсними.

Не погоджуючись із Рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2008р. у справі №46/120 та задовольнити позов, мотивуючи це тим, що Генеральний директор Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", у відповідності до Положення про Департамент експлуатації каналізаційного господарства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", не зобов'язаний затверджувати договори, підписані директором Департаменту каналізаційного господарства, а може лише на власний розсуд вирішувати дані питання.

Колегія суддів вважає висновки, викладені в оскаржуваному рішення суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступні обставини.

За загальним правилом, письмова угода укладається шляхом складання документа, що визначає її зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої вона укладена або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Для укладення угод органи юридичної особи не потребують довіреності, якщо вони діють в межах повноважень, наданих законом, іншим правовим актом або установчими документами. Підписання особою (органом юридичної особи) угоди без відповідних повноважень, а також з порушенням наданих їй повноважень може бути підставою для визнання укладеної угоди недійсною як такої, що не відповідає вимогам закону.

Згідно з п.1.3 Положення про Департамент експлуатації каналізаційного господарства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі – Положення), останній, зокрема, укладає від імені Товариства господарські договори в межах закріплених Положенням повноважень.

Органами управління та контролю Департаменту є: Голова правління – генеральний директор Товариства, Директор Департаменту, Ревізійна комісія Товариства (п.6.1 Положення).

В п.8.3 Положення передбачено, що Директор Департаменту керує оперативною діяльністю Департаменту, включаючи вирішення питань, пов’язаних з укладенням договорів (контрактів).

Відповідно до пп.7.2.7 п.7.2 Положення до виключної компетенції Голови правління відноситься на власний розсуд затвердження всіх договорів (контрактів), що перевищують суму, еквівалентну 2000 доларів США, укладених Директором Департаменту.

Зважаючи на вищенаведені пункти Положення, суд першої інстанції дійшов висновку про недійсність спірних Договорів на технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових каналізаційних мереж.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Дійсно, письмова угода може бути укладена від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта. Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи на укладення угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. При цьому, наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. В такому випадку вимога про визнання угоди недійсною у зв’язку з відсутністю належних повноважень представника на її укладення задоволенню не підлягає.

Матеріалами справи підтверджено часткове перерахування відповідачем коштів за роботи, виконані позивачем на підставі спірних Договорів. Окрім того, в справі наявна копія Акту звірки взаємних розрахунків між позивачем та відповідачем саме за Договорами №184 від 01.01.2006р. та №466 від 26.08.2005р., дійсність яких заперечується відповідачем (т.с.1, а.с.10).

Отже, навіть якщо припустити, що на момент укладання вищезазначених Договорів директор Департаменту експлуатації каналізаційного господарства Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" діяв з перевищенням наданих йому повноважень, в подальшому відповідач схвалив дані Договори, перерахувавши грошові кошти у розмірі 123 241,78 грн. на виконання своїх договірних зобов’язань.

За таких обставин, підстави стверджувати про недійсність спірних Договорів №184 від 01.01.2006р. та №466 від 26.08.2005р. у суду відсутні.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла внаслідок прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В п.3 Договорів №184 та №466 зазначено, що останні є підставою для поточного нарахування відшкодування витрат на технічне обслуговування внутрішньо будинкових каналізаційних мереж для обох сторін.

Відповідач зобов’язався сплачувати позивачу витрати по обслуговуванню із розрахунку 40% від розщепленої КП "ГІОЦ" КМДА суми, належної до сплати за обслуговування внутрішноьбудинкових каналізаційних мереж (3,8% від суми платежів, які надійшли від населення за послуги холодного водопостачання та водовідведення згідно з розпорядженнями КМДА від 06.03.2001р. №396 (ra0396017-01) і від 03.09.2004р. №355 (ra0355017-04) ), та повної суми розщеплення КП "ГІОЦ" КМДА з водовідведення гарячої води (п.4 Договорів №184 та №466).

На виконання умов Договорів позивачем були надані відповідачу послуги з технічного обслуговування внутрішноьбудинкових каналізаційних мереж на загальну суму 564 060,00 грн.

Натомість, відповідачем здійснено лише часткову оплату наданих послуг у розмірі 123 241,78 грн., тобто порушено умови Договорів в частині повного та своєчасного перерахування вартості наданих послуг.

Доказів на підтвердження протилежного ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позові та в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладені обставини справи в їх сукупності, а також виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, апеляційний суд констатує, що місцевим господарським судом під час розгляду справи №46/120 було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи та невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, у зв’язку з чим апеляційна скарга Комунального підприємства "Житлосервіс "Оболонь" Оболонського району у м. Києві підлягає задоволенню, а Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2008р. у справі №46/120 – скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за звернення з позовом до суду першої інстанції та подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 77, 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлосервіс "Оболонь" Оболонського району у м. Києві задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.10.2008р. у справі №46/120 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Закритого акціонерного товариства "Агротранс-Холдінг" задовольнити повністю.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" в особі відокремленого структурного підрозділу Департамент експлуатації каналізаційного господарства (01025, м. Київ, пр-т. А.Навої, 1, р/р №2600855040784 в КРФ ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 300830, код ЄДРПОУ 26112475, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення) на користь Комунального підприємства "Житлосервіс "Оболонь" Оболонського району у м. Києві (04213, м. Київ, пр-т. Г.Сталінграда, 57, р/р №26005300705601 в Оболонській філії АКБ "Київ", МФО 320605, код ЄДРПОУ 33597242) 440 818,22 грн. (чотириста сорок тисяч вісімсот вісімнадцять гривень 22 копійки) – заборгованості за роботи з технічного обслуговування і утримання внутрішньобудинкових каналізаційних мереж, виконані згідно Договорів №184 від 01.01.2006р. та №466 від 26.08.2005р.; 4 408,18 грн. (чотири тисячі чотириста вісім гривень 18 копійок) – державного мита за звернення з позовом до суду; 118,00 грн. (сто вісімнадцять гривень 00 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; 2 204,09 грн. (дві тисячі двісті чотири гривні 09 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.