16/388 Про стягнення суми грошових коштів за договором доручення, оскільки повірений не виконав свої зобов'язання щодо повернення коштів, які залишились після виконання доручення - 08.12.2010 Прийняття

В серпні 2010 року Акціонерне товариство закритого типу "Інтер-Контакт" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Трансроуд Груп" про стягнення з відповідача 12 246 872,60 грн., з яких: 7 150 000 грн. основного боргу за договором доручення №10/08 І-К від 05.08.08р., 1 144 000,00 грн. інфляційних втрат, 329 683,56 грн. 3% річних, 2 360 479,45 грн. пені та 1 262 709,59 грн. збитків.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем за договором доручення№10/08 І-К від 05.03.2008р. не виконані зобов’язання щодо повернення коштів, які залишились у відповідача після виконання доручення.

У запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що відсутня його вина в простроченні зобов'язання за Договором №10/08 І-К, жодного зобов'язання він не порушив і має намір в подальшому виконувати доручення.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.10.2010 р. у даній справі позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 7 150 000 грн. – основного боргу, 1 144 000 грн. інфляційних втрат, 329 683,56 грн. – 3 % річних, 2 360 479,59 грн. – пені, 22 870,85 грн. – державного мита, 211,67 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано правової оцінки тій обставині, що саме позивачем, як довірителем, не виконано належним чином своїх зобов’язань щодо видачі повіреному довіреності, що унеможливило виконання доручень довірителя з боку відповідача, як повіреного, так як, відповідно до п.1.2 Договору, довіритель обмежив юридичні дії повіреного. У зв’язку з наведеним, відповідач вважає, що штрафні санкції не підлягають нарахуванню за відсутності вини відповідача.

Крім того, апелянт вказав на те, що судом застосовані штрафні санкції за період з 07.01.2009 р. по 21.07.2010 року, тобто більше ніж за 6 місяців, що є порушенням матеріального права.

У відзиві позивач проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року – без змін. Однак, у судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що він не заперечує проти зменшення розміру пені та стягнення її за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане відповідачем, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідачем не використано наданого йому законом права на участь свого представника у судовому засіданні, при цьому, через канцелярію суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з хворобою представника.

Судова колегія не бере до уваги доводи відповідача щодо неможливості участі його представника у судовому засіданні, з огляду на наступне.

В абз. 5 п.п. 3.6 пункту 3 роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " зазначено, що господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу – підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв’язку з відсутністю його представника (з причин, пов’язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами 1-4 статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов’язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника полягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32- 34 ГПК України).

Враховуючи те, що відповідачем не надано доказів неможливості заміни представника для участі у судовому засіданні, судова колегія вважає вищезазначене клопотання необґрунтованими та таким, що задоволенню не підлягає.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 березня 2008 року між позивачем - АТЗТ "Інтер - Контакт"та відповідачем - ЗАТ "Трансроуд груп" було укладено Договір доручення № 10/08 І-К, відповідно до умов якого відповідач (повірений за договором) взяв на себе зобов'язання вчинити юридичні та фактичні дії від імені, за рахунок та в інтересах позивача (довірителя) щодо виготовлення та продажу продукції відповідно до умов укладеного договору.

Розділом 3 договору встановлені права та обов'язки сторін за договором.

Пунктом 3.4 договору встановлено перелік обов'язків довірителя, що включає: видавати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором, забезпечувати повіреного всім необхідним для виконання ним доручення довірителя, відшкодовувати повіреному витрати, які були понесені ним у зв'язку з виконанням доручення довірителя.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання договору №10/08 І-К від 05.03.2008р. за платіжними дорученнями у період з 06.03.2008р. по 08.08.2008р. було перераховано відповідачу, на здійснення ним своїх зобов'язань за договором, кошти на загальну суму 7 250 000,00 грн.

Згідно з п.8.3 договору, даний договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008р.

18.12.2008 року повіреним було повернуто довірителю 100 000 грн., що підтверджують сторони.

Дослідивши матеріали справи, всі обставини справи у їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За приписами ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 1006 ЦК України повірений зобов'язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Доказів виконання договору доручення суду не надано. Відповідно до п.8.3, договір припинив свою дію 31.12.2008 р.

Умовами п.2.2.1 договору сторони погодили, що грошові кошти, які залишились у відповідача після виконання доручення, протягом 3-х (трьох) банківських днів повертаються довірителю.

Станом на момент розгляду справи, відповідачем залишились неповернуті невикористані ним кошти за договором №10/08 від 05.03.08р. у сумі 7 150 000 грн.

Доказів здійснення оплати основного боргу в сумі 7 150 000 грн., в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Враховуючи те, що відповідач належним чином своїх зобов’язань не виконав, суму основного боргу не спростував, судова колегія дійшла висновку, що позов в цій частині є обґрунтованими та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.4. договору, у разі несвоєчасного здійснення сторонами розрахунків, передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій стороні пеню за кожен день прострочення із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який вона стягується, від несплаченої в строк суми.

Позивачем заявлені до стягнення 329 683,56 грн. - 3% річних, 1 144 000,00 грн. інфляційних втрат та 2 360 479,45 грн. пені за період з 07.01.2009р. по 21.07.2010 р. за прострочення виконання зобов'язання.

Враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача за договором доручення №10/08 І-К від 05.08.2008 р. 1 144 000,00 грн. інфляційних втрат, 329 683,56 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню згідно з розрахунком позивача.

Судовою колегією встановлено, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені у повному розмірі у сумі 2 360 479,45 грн. за період з 07.01.2009р. по 21.07.2010 р. Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не було заявлено про застосування позовної давності до позовних вимог в цій частині.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Зважаючи на зміст вищезазначеної правової норми та враховуючи те, що позивач не заперечує щодо стягнення пені за шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано відповідачем, судова колегія дійшла висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення виконання зобов’язань підлягають задоволенню частково за період з 07.01.09 по 08.07.09 у розмірі 850 947,94 грн. відповідно до наступного розрахунку.

За період 07.01.09-15.02.09 (40 днів х 0,065753 (подвійна облікова ставка НБУ)) розмір пені становить 188 054,79 грн.; за період 16.02.09-14.06.09 (119 х 0,065753) - 559 463,01 грн.; за період з 15.06.09 – 08.07.09 (24 дні х 0,060273) – 103 430,14 грн., що разом складає 850 947,94 грн.

В частині позовних вимог позивача щодо стягнення 1 262 709,59 грн. збитків, завданих неотриманням належних коштів за договором №10/08, що спричинило невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо погашення кредиту за кредитним договором №К/08-04 від 12.08.08р., слід відмовити, виходячи з наступного.

В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення 1 262 709, 59 грн. збитків, позивач посилається на ст.ст. 22 ЦК України та умови кредитного договору №К/08-04 від 12.02.08р. із змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: а) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); б) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків, необхідно наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: порушення зобов’язання за договором, наявності збитків та причинно – наслідкового зв‘язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; а також вини порушника зобов’язання.

На підтвердження понесення збитків в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення №10/08 І-К від 05.03.2008р., позивач посилається на наявність у нього заборгованості за кредитним договором К/08-04 від 12.02.2008р., укладеним з ВАТ "Міжнародний комерційний банк", та стверджує, що він поніс збитки через неможливість зменшити розмір сплачуваних відсотків.

Належних доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між неможливістю зменшити відсотки за кредитним договором та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення суду не надано. Наявності вини відповідача у неможливості позивача зменшити відсотки за кредитним договором К/08-04 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, позивачем в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено суду та не підтверджено належними доказами наявності причинно-наслідкового зв'язку між понесеними збитками та неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором доручення, у зв’язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 1 262 709, 59 грн. збитків задоволенню не підлягають.

З огляду на вищевикладені обставини, розглядаючи їх в сукупності, та виходячи з системного аналізу норм законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, натомість Господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року у даній справі прийнято з порушенням норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства "Трансроуд Груп" підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду м.Києва від 21.10.2010 року слід змінити. Позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 7 150 000 грн. грн., 329 683,56 грн. - 3% річних, 1 144 000,00 грн. інфляційних втрат, 850 947,94 грн.– пені.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позову та державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Трансроуд Груп" на рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року у справі №16/388 – змінити.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

" Позов задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Трансроуд груп" (03680, м. Київ, пр-т Відрадний, 50, код ЄДРПОУ 22869052) на користь Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт" (01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, код ЄДРПОУ 20009598) 7 150 000 (сім мільйонів сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1 144 000 (один мільйон чотириста сорок чотири тисячі) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 329 683 (триста двадцять дев'ять тисяч шістсот вісімдесят три) грн. 56 коп. 3% річних, 850 947 (вісімсот п’ятдесят тисяч дев’ятсот сорок сім) грн. 94 коп. пені, 19 726 (дев’ятнадцять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 80 коп. державного мита, 182 (сто вісімдесят дві) грн. 58 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

В іншій частині рішення Господарського суду м. Києва від 21.10.2010 року у справі

№ 16/388 залишити без змін.

3. Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Інтер-Контакт" (01004, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 16, код ЄДРПОУ 20009598) на користь Закритого акціонерного товариства "Трансроуд груп" (03680, м. Київ, пр-т Відрадний, 50, код ЄДРПОУ 22869052) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 1571 (одна тисяча п’ятсот сімдесят одна) грн. 60 коп.