розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корора" на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Сіренко О. І, судді: Спаскін О. А., Дюкарєва С. В.) від 20 грудня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корора" до Державного реєстратора відділу Державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Гончаренко Олени Анатоліївни про визнання протиправним та скасування запису у реєстрі, поновлення запису,

УСТАНОВИЛА:

У вересні 2017 року ТОВ "Корора" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, просило:

- визнати протиправним та скасувати запис у єдиному державному реєстрі речових прав та їх обмежень від 20 червня 2017 року, внесений державним реєстратором відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації Гончаренко О. А, яким ТОВ "Корора" було позбавлено права власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-:-8, загальною площею 154,80 кв.м, літ. "А-5", розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- поновити запис у єдиному державному реєстрі речових прав та їх обмежень від 31 жовтня 2016 року індексний номер 32138336.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч.1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Суд зазначив, що спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

15 січня 2018 року ТОВ "Корора" звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року, оскільки вважає, що за своїм характером цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

23 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2018 року вказану вище справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки в касаційній скарзі ТОВ "Корора" посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, що цей позов повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.

05 липня 2007 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4.) та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", Банк) укладено кредитний договір № 6/5/2007/840-КЛ/739, відповідно до якого Банк надав ФОП ОСОБА_4 кредитні кошти у сумі 557 000 доларів США. В якості забезпечення цього договору між Банком та позичальником був укладений іпотечний договір від 05 липня 2007 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_4 надав в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, загальною площею 154,80 кв.м., літ. "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Після визнання ФОП ОСОБА_4 банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, 28 серпня 2013 року між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Рейкон" укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, а саме: приміщень 1-го поверху №1-:-8, загальною площею 154,80 кв.м., літ. "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Право продажу цих нежитлових приміщень надано ПАТ "КБ "Надра" на підставі заочного рішення, виданого Київським районним судом міста Харкова від 19 серпня 2010 року у справі № 2-1960/10/08.

В подальшому вказані нежитлові приміщення неодноразово були предметом договорів купівлі-продажу, зокрема, 31 жовтня 2016 року між ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" та ТОВ "Корора" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 1118, який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ЧорнєйВ.В.

Право власності ТОВ "Корора" на зазначене майно було зареєстровано у встановленому законом порядку на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ЧорнєйВ.В. від 31жовтня 2016 року № 32138336, про що внесено запис до державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 17190912.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 квітня 2017 року по справі № 5023/6017/12 частково задоволено заяву ліквідатора ФОП ОСОБА_4 Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 серпня 2013 року, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Рейкон", і посвідчений за № 2647 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу СалигоюН.А. В решті вимог відмовлено.

На підставі зазначеного судового рішення 20 червня 2017 року державним реєстратором відділу державної реєстрації Харківської районної державної адміністрації ГончаренкоО.А. було прийнято рішення № 35772235 та внесено запис про скасування запису про право власності на об'єкт нерухомості за ТОВ "Корора".

Вказані обставини стали підставою для звернення ТОВ "Корора" до суду із цим адміністративним позовом.

Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи щодо оскарження судового рішення апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, перевіривши матеріали справи і заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що звертаючись з цим адміністративним позовом, позивач посилається на порушення відповідачем його права власності на вищезазначені приміщення, тобто в даному випадку оскаржуваним діям державного реєстратора передує невирішений між сторонами спір про право, зокрема, про право на об'єкт нерухомого майна - нежитлових приміщень першого поверху № 1-:-8 загальною площею 154,8 кв.м., літ "А-5" в будинку АДРЕСА_1.

ВеликаПалата Верховного Суду погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України (в цьому випадку й далі - у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Спором адміністративної юрисдикції у розумінні п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями ст. 2, 4, 19 чинного КАС України (2747-15) , які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Як установлено судом, на підставі договору купівлі-продажу від 31 жовтня 2016 року № 1118 ТОВ "Корора" набуло право власності на нерухоме майно - нежитлові приміщення 1-го поверху №1-:-8, загальною площею 154,80 кв.м. літ. "А-5", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Водночас, Господарський суд Харківської області своєю ухвалою від 12 квітня 2017 року по справі № 5023/6017/12, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 28 серпня 2013 року, укладений між ПАТ "КБ "Надра" та ТОВ "Рейкон", фактично повернув право власності на ці приміщення ОСОБА_4

Обґрунтовуючи свою позицію, ТОВ "Корора" зазначає, що державний реєстратор, приймаючи рішення про внесення до державного реєстру речових прав та їх обтяжень запису про скасування запису про право власності ТОВ "Корора" на об'єкт нерухомості на підставі ухвали Господарського суду Харківської області від 12 квітня 2017 року, порушив його права як добросовісного набувача та власника на вказане вище нерухоме.

Конкретних претензій стосовно державного реєстратора при вчинені ним реєстраційних дій позивач не висуває.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовленонезгодою з протиправним, на думку позивача, скасуванням державним реєстратором запису про правомірність набуття ним у власність нерухомого майна та намаганням відновити порушене право власності на таке майно.

За таких підстав предметом судового розгляду в цій справі є не стільки дії та рішення державного реєстратора як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки поновлення права власності позивачана нерухоме майно, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.

Оскільки у цій справі існує невирішений спір про право, то подальше оспорювання набуття особою цього права не може здійснюватися за правилами адміністративного судочинства у зв'язку з тим, що адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 12 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) господарським судам підвідомчі: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Згідно до ч. 1, 6 ст. 20 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду і розгляду справи) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку, що у цій справі вимоги випливають із відносин, які мають приватноправовий характер, а оскаржувані дії державного реєстратора щодо внесення запису у єдиний державний реєстр речових прав та їх обмежень, яким ТОВ "Корора" було позбавлено права власності на вказані вище нежитлові приміщення, є лише наслідком реалізації сторонами по справі прав на спірне нерухоме майно, а тому така справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

З огляду на наведене, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку, що такий спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, і вважає обґрунтованим висновок Харківського апеляційного адміністративного суду про закриття провадження в цій справі з підстав, передбачених п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України.