розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно"на рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року

по справі № 10/1010 (суддя Шумко В.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно", м. Черкаси

про про стягнення 16 428 759,90 грн.,

Рішенням господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України"Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"до Відкритого акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно"задоволені повністю. Стягнуто з ВАТ "Черкаське Хімволокно"на користь позивача 14 420 106, 32 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 935 312, 46 грн. пені, 956 782, 43 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 116 558, 69 грн. –3% річних, 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ "Черкаське Хімволокно" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009р. у справі № 10/1010 скасувати, позов залишити без розгляду.

На підставі апеляційної скарги ВАТ "Черкаське Хімволокно"на рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року, згідно ст. 98 ГПК України, Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 26.05.2009р. порушено апеляційне провадження.

ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"подано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2009р. у зв’язку з відпусткою судді Гаврилюка О.М. змінено склад судової колегії: головуючий по справі суддя – Корсакова Г.В., судді –Мельник С.М., Рудченко С.Г.

В судових засіданнях 14.07.2009р. та 28.07.2009р. оголошувались перерви.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Судова колегія вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає апеляційному перегляду рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року, оскільки його явка в судове засідання обов’язковою не визнавалась.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду виходить з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, між ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"(постачальник) та ВАТ "Черкаське Хімволокно"(покупець) укладено договір № 06/08-1498ТЕ-36 від 29.09.2008р. на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, згідно умов якого постачальник зобов’язався передати у власність покупцю природний газ, за наявності його обсягів, а покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ в обсязі, зазначеному в ст. 2 цього Договору (а.с. 14-20).

Згідно п. 2.1. Договору постачальник передає покупцю в період з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року газ в обсязі до 55 900 тис.куб.м. в тому числі по місяцях: жовтень - 13400 тис.куб.м.; листопад –20 000 тис.куб.м.; грудень –22 500 тис.куб.м. Разом за IV кв. –55 900 тис.куб.м.

Ціна за 1 000 куб.м. газу (з урахуванням всіх витрат та податку) з 01 жовтня 2008 року становить 814,75 грн.; з 01 листопада 2008 року становить 843,27 грн.; з 01 грудня 2008 року становить 872,78 грн. (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 6.1. Договору оплата за газ та послуги з його транспортування, оформлення і підписання документів проводиться покупцем грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 % від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Договір на постачання природного газу № 06/08-1498ТЕ-36 від 29.09.2008р. набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 01 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а в частині проведення розрахунків за газ –до їх повного здійснення.

За актами приймання-передачі природного газу ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"(постачальник) передав, а ВАТ "Черкаське Хімволокно"(покупець) прийняв, згідно договору № 06/08-1498ТЕ-36 від 29.09.2008р. за жовтень-грудень 2008р., імпортований природний газ в наступних обсягах:

- за жовтень 2008р. 6 467,923 тис.куб.м. на суму 5 269 753, 20 грн. (акт від 31.10.2008р.; а.с. 11);

- за листопад 2008р. 15 006,481 тис.куб.м. на суму 12 654 605,27 грн. (акт від 30.11.2008р.; а.с. 12);

- за грудень 2008р. 17 695,771 тис.куб.м. на суму 15 444 585,79 грн. (акт від 31.12.2008р.; а.с. 13).

Загальна вартість поставленого ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"відповідачу природного газу за жовтень-грудень 2008р. становить 33 368 944,26 грн.

ВАТ "Черкаське Хімволокно"за договором на постачання природного газу № 06/08-1498ТЕ-36 від 29.09.2008р. сплачено 18 948 837,94 грн. вартості природного газу.

В квітні 2009 року ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з ВАТ "Черкаське Хімволокно"основного боргу в сумі 14 420 106, 32 грн., 935 312,46 грн. пені, 956 782,43 грн. інфляційних, 116 558,69 грн. –3% річних посилаючись на неналежне виконання зобов’язань за договором № 06/08-1498ТЕ-36 від 29.09.2008р.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року підлягає залишенню без змін, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , що визначено ст. 175 ГК України.

Відповідно до п.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договором, укладеним сторонами, за взаємною згодою узгоджено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

З урахуванням строку виконання зобов’язання, визначеного п. 6.1. Договору, відповідач повинен був розрахуватися за природний газ поставлений у жовтні 2008 року до 10.11.2008р.; у листопаді 2008 року до 10.12.2008р.; у грудні 2008 року до 10.01.2009р.

Проте, відповідачем, в порушення умов договору, свої зобов’язання по оплаті вартості поставленого природного газу своєчасно та в повному обсязі виконано не було, в зв’язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 14 420 106, 32 грн. Зазначена заборгованість відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 14 420 106, 32 грн. основного боргу по оплаті вартості поставленого природного газу за договором № 06/08-1498ТЕ-36 від 29.09.2008р.

Під час апеляційного провадження відповідач подав доповнення до апеляційної скарги № 500 від 07.08.2009р., в яких просить в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу за поставлений природний газ в сумі 11 919 485,03 грн., на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі припинити в зв’язку з його сплатою в цій сумі, що підтверджується наданим відповідачем платіжним дорученням № 11 від 23.07.2009р.

Проте, враховуючи визначені ст. 101 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції та з огляду на те, що часткове погашення суми основного боргу в розмірі 11 919 485,03 грн. за договором № 06/08-1498ТЕ-36 від 29.09.2008р. відбулось 23 липня 2009 року, тобто після прийняття рішення судом першої інстанції, судова колегія вважає відсутніми підстави для скасування рішення господарського суду Черкаської області у його наведеній частині та зазначає про належне відповідачу право звернутись з відповідною заявою на стадії виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п. 7.10 Договору неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

На підставі приписів ст. 230 ГК України, умов п. 7.2, п. 7.10 Договору позивачем внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов’язань за договором, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 935 312,46 грн. за період з 11.11.2008р. по 31.03.2009р.

Поданий ДК "Газ України"НАК "Нафтогаз України"розрахунок пені здійснений з урахуванням часткових проплат відповідача та є вірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 935 312,46 грн. пені.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, проведеного позивачем, сума, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з листопада 2008р. по лютий 2009р. становить 956 782,43 грн., а 3 % річних за період з 11.11.2008р. по 31.03.2009р. складає 116 558,69 грн., вимоги про стягнення яких правомірно задоволені місцевим господарським судом.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у позивача відсутнє право вимоги пені, інфляційних та 3% річних з огляду на не надіслання останнім на адресу ВАТ "Черкаське Хімволокно" вимоги про сплату вказаних сум.

Проте, наведені доводи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки право стягнення пені, інфляційних та процентів є субсидіарним правом кредитора (позивача), передбаченого законом та договором, що виникає у зв’язку з неналежним виконанням боржником основного зобов’язання, а тому підстави для направлення відповідної вимоги в розумінні ст. 530 ЦК України відсутні. Подання позовної заяви до суду є фактом вимоги до боржника сплатити борг з урахуванням інфляції та 3% річних.

На доводи скаржника щодо недотримання позивачем при зверненні до суду з позовом досудового врегулювання спору, передбаченого положеннями п. п. 9.1., 9.2. Договору та ст. 5 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, зокрема у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.2002 (v015p710-02) для забезпечення судового захисту Конституція України (254к/96-ВР) у статті 124 встановила принципи здійснення правосуддя виключно судами, неприпустимості делегування функцій судів та їх привласнення іншими органами чи посадовими особами та визначила юрисдикцію судів. Зазначені принципи забезпечують здійснення конституційного права на судовий захист, яке не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (стаття 64 Конституції України).

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України (254к/96-ВР) , не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Отже, обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року. Апеляційна скарга ВАТ "Черкаське Хімволокно"залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Черкаське Хімволокно"на рішення господарського суду Черкаської області від 27.04.2009 року у справі № 10/1010 залишити без задоволення.