Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 42/211 позов Дочірньої компанії "Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль" про стягнення 623 675,57 грн. задоволено.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 12.052009 Закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль" (далі – ЗАТ "ЕК "Дартеплоцентраль") подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове рішення, який відмовити в задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі – ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України") в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник посилався на те, що зроблений позивачем розрахунок пені з 30.09.2008 по 29.10.2009 не відповідає умовам договору, а тому не міг бути задоволений судом; розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з листопада 2007 по листопад 2008 є неправомірним, а тому не міг бути задоволений судом; суд не врахував, що оплата в сумі 3 500 000,00 грн., що зазначена позивачем як отримана 24.12.2007, була сплачена відповідачем 10.12.2007, про що свідчать платіжні документи, які наявні в матеріалах справи, а тому розрахунок 3% річних зроблений позивачем невірно.

ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" у відзиві та представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги ЗАТ "ЕК "Дартеплоцентраль" заперечував, просив рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ЗАТ "ЕК "Дартеплоцентраль" – без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Між ДК "Газ України НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (Покупець) 01.10.2007 укладено договір № 06/07-1181ТЕ-41 на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умовами якого, Постачальник зобов’язався передати у власність Покупцю в 2007 році природний газ, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

Постачальник передає Покупцю в період з 01.10.2007 по 31.10.2007 газ в обсязі до 20 000 тис. куб.м. (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та про транспортованого газу.

Ціна за 1 000,00 куб.м. газу без врахування вартості транспортування газу територією України на момент укладання даного договору становить 466,045 грн. Разом до сплати за 1 000,00 куб.м. газу – 686,00 грн. з врахуванням ПДВ (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Даний договір набирає чинності з 01.10.2007 і діє в частині поставки газу до 31.10.2007, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Додатковими угодами від 01.10.2007 № 1 та від 01.10.2007 № 2 до договору № 06/07-1181ТЕ-41 доповнено п. 2.1 та змінено п. 11.1 договору і викладено їх в наступній редакції: "п. 2.1.1. Постачальник передає Покупцю в період з 01.11.2007 по 30.11.2007 газ в обсязі 24 000 тис. куб.м.", "п. 11.1 Даний договір набирає чинності з 01.10.2007 і діє в частині поставки газу до 30.11.2007, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення. Строк дії даного договору може бути продовжений шляхом укладення додаткових угод" (додаткова угода № 1); "п. 2.1.1. Постачальник передає Покупцю в період з 01.12.2007 по 31.12.2007 газ в обсязі 31 000 тис. куб. м."; "п.11.1. Даний договір набирає чинності з 01.10.2007 і діє в частині поставки газу до 31.12.2007, а в частині проведення розрахунків за газ – до їх повного здійснення. Строк дії даного договору може бути продовжений шляхом укладення додаткових угод" (додаткова угода № 2).

На виконання умов договору 06/07-1181ТЕ-41 з урахуванням додаткових угод від 01.10.2007 № 1 та від 01.10.2007 № 2 до договору, позивач поставив, а відповідач прийняв газ на загальну суму 46 304 937,91 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.10.2007, 30.11.2007, 31.12.2007 (а.с.22-24).

Відповідач, який є правонаступником ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (Статут ЗАТ "ЕК "Дартеплоцентраль", який затверджено Загальними зборами акціонерів товариства протокол від 14.11.2007 та проведеного його державну реєстрацію) за поставлений позивачем природний газ за договором № 06/07-1181ТЕ-41 розрахувався в повному обсязі з порушенням строків, встановлених договором.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) (ч. 2 ст. 175 ГК України).

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

При цьому, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Заперечуючи проти позовних вимог позивача, відповідачем не надано доказів здійснення своєчасної оплати заборгованості. В обґрунтування своїх апеляційних вимог, відповідачем також не надано доказів, які б спростовували доводи, викладені в позовних вимогах позивача.

До того ж, в засіданні суду 05.08.2009 представник відповідача підтвердив, що ЗАТ "ЕК "Дартеплоцентраль" здійснювало розрахунки з простроченням строків, обумовлених договором № 06/07-1181ТЕ-41 (протокол с/з від 05.08.2009).

Із наявних в матеріалах справи платіжних документів вбачається, що відповідачем з 06.12.2007 по 10.12.2007 були перераховані грошові кошти на рахунок позивача на загальну суму 3 500 000,00 грн. (а.с. 36-39), але в графі "призначення платежу" зазначено "згідно договору № 06/07-1182БО-41 від 01.10.2007".

Відповідач листом від 24.12.2007 № 02/2254 звернувся до позивача з проханням переплату по договору № 06/07-1182БО-41 на суму 3 500 000,00 грн. зарахувати, як оплату згідно договору № 06/07-1181ТЕ-41.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що в платіжних дорученнях Покупець повинен обов’язково вказувати номер договору, дату його підписання, призначення платежу.

Отже, беручи до уваги вимоги п. 6.4 договору та лист відповідача від 24.12.2007 №02/2254, грошові кошти в сумі 3 500 000,00 грн. вважаються зарахованими по договору № 06/07-1181ТЕ-41 тільки 24.12.2007, що не відповідає положенням п. 6.1 договору.

Відповідно до п. 7.2 договору в разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1 договору даного договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується Постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом (п. 7.5 договору).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що має місце факт прострочення платежу, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача розмір збитків від інфляції в сумі 511 496,41 грн. та 3% річних в розмірі 63 479,31 грн.

Виходячи із норм ст. 549 ЦК України, ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та умов п. п. 7.2, 7.5 договору № 06/07-1181ТЕ-41, місцевий господарський обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пеню в сумі 48 699,85 грн.

Посилання скаржника, що зроблений позивачем розрахунок пені з 30.09.2008 по 29.10.2009 не відповідає умовам договору є помилковими, оскільки це спростовується положеннями п. 7.5 договору № 06/07-1181ТЕ-41.

Також, посилання скаржника, що розрахунок суми, на яку збільшився розмір боргу внаслідок інфляційних процесів за період з листопада 2007 по листопад 2008 є неправомірним, суд вважає необґрунтованими, оскільки ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов’язання за весь час прострочення.

Крім того, твердження скаржника, що оплата в сумі 3 500 000,00 грн., що зазначена позивачем як отримана 24.12.2007, була сплачена відповідачем 10.12.2007 є помилковими з підстав, наведених у даній постанові суду.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва 12.05.2009 у справі №42/211.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

1. Рішення Господарського суду міста Києва 12.05.2009 у справі № 42/211 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Енергогенеруюча компанія "Дартеплоцентраль" - без задоволення.