21/27 Про стягнення заборгованості за договором субпідряду - 30.11.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31.08.2010р. у справі № 21/27 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Терен", м.Трускавець Львівської області з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, та стягнуто з Малого колективного підприємства "Мажор", м.Борислав Львівської області на користь позивача 38967,37 грн. основного боргу, 3528,53 грн. 3% річних, 12990,27 грн. інфляційних втрат, 13484,69 грн. збитків, 2000 грн. збитків, понесених на надання правової допомоги, 1221,96 грн. державного мита та 384,50 грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з приписів ст.ст. 193, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 22, 509, 510, 511, 610, 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, порушення норм матеріального права, у позові відмовити, з мотивуючи зокрема тим, що пунктом 2.3 договору субпідряду № 1 від 08.10.2008р. визначено, що розрахунок за виконані роботи МКП "Мажор"здійснює за умови оплати вищевказаних робіт Відділом освіти Трускавецької міської ради, тобто термін оплати визначений з настанням певної події, а саме після оплати цих робіт замовником. Однак, оскільки замовник - Відділ освіти Трускавецької міської ради - не оплатив виконаних робіт, у відповідача не виникло зобов’язання щодо оплати боргу на протязі семи днів, у зв’язку з відсутністю відповідної події, яка є підставою для виконання зобов’язання. Наведеного, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, як і не врахував обставини передачі позивачем відповідачу товарно-матеріальних цінностей на відповідальне зберігання, вартість яких врахована судом при розрахунку збитків, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, 08.10.2008р. між ТзОВ "Терен"та МКП "Мажор"був укладений договір субпідряду № 1.

Відповідно до ст.ст. 638, 639 Цивільного Кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо інше не встановлено законом, у даному випадку сторони уклали договір у письмовій формі.

Згідно з п.1.1 підрядник зобов’язався своїми силами та засобами виконати і зробити на умовах даного договору роботи по реконструкції плавального басейну ДЮСК "Спортовець"на об’єкті плавального басейну ДЮСК "Спортовець"по вул.Данилишиних у м.Трускавці, а генпідрядник зобов’язується оплатити їх вартість згідно з актами виконаних робіт.

Згідно з п.2.1 орієнтована загальна вартість матеріалів та робіт, у відповідності до умов цього договору визначається згідно з Формою № 1, яка є невід’ємною частиною договору і становить 2000000 грн., в т.ч. ПДВ 333333,33 грн. Кошторисна вартість робіт може змінюватися у зв’язку із виникненням додаткових об’ємів робіт. Кінцева вартість і об’єм робіт визначається згідно з фактично виконаними підрядником об’ємами робіт, що підтверджується підписаними генпідрядником актами здачі-приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт (п.2.2).

У відповідності до п.2.3 договору розрахунки між генпідрядником і підрядником здійснюються поетапно згідно з актами виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт шляхом перерахування генпідрядником коштів на розрахунковий рахунок підрядника, шляхом передачі простого векселя та інше (при умові оплати вищевказаних робіт Відділом освіти Трускавецької міської ради).

За п.2.4 договору генпідрядник утримує в себе послуги генерального підряду в розмірі 5% від вартості виконаних робіт, що відображається у довідці про вартість виконаних підрядних робіт.

На виконання договірних відносин позивачем протягом жовтня 2008р. - червня 2009р. виконано будівельних робіт на загальну суму 313552 грн. Зі своєї сторони МКП "Мажор"за цей же період сумарно оплатило 305423,37 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в сумі основного боргу за виконані роботи становить 8128,63 грн.

На умовах цього ж договору позивач відповідачеві протягом березня-червня 2009р. поставив обладнання та будівельні матеріали на загальну суму 206603,21 грн., а з них відповідачем оплачено 53422,47 грн. Заборгованість по оплаті за поставлені будівельні матеріали та обладнання становить 153180,74 грн.

30.07.2009р. за вих.№ 68 на адресу відповідача було скеровано лист-претензію з вимогою погасити протягом 7-ми банківських днів з моменту отримання вимоги наявний борг, який становив 201309,37 грн.

Як вбачається з відмітки на поштовому повідомленні, претензійний лист відповідачем було отримано 04.08.2009р. Із врахування вимоги погасити борг протягом 7-ми банківських днів (ст. 530 ЦК України), відповідач повинен був повністю виконати свої грошові зобов'язання 12.08.2009р., однак після отримання претензії протягом серпня-жовтня 2009 року погасив лише 45000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов’язанні є боржник і кредитор. Статтею 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора. Під третьою особою у зобов’язанні слід розуміти учасника цивільних правовідносин, який не є стороною (боржником або кредитором) у зобов’язанні. Треті особи беруть участь у регресних зобов’язаннях.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК України). Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України). Договір є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відтак, відхиляються доводи відповідача про неможливість проведення ним розрахунку за виконані роботи до розрахунку з ним замовника - Відділу освіти Трускавецької міської ради.

Відповідно до п.2.4 договору генпідрядник вправі утримувати в себе послуги генерального підряду в розмірі 5% від вартості виконаних робіт, що відображається у довідці про вартість виконаних підрядних робіт. Однак, доказів відображення у довідці про вартість виконаних підрядних робіт утримання в себе послуг генпідряду в розмірі 5% від вартості виконаних робіт відповідач суду не надав.

Листом від 09.09.2009р. № 67 МКП "Мажор"визнало повністю суму заборгованості.

Загальна сума основного боргу згідно заяви про уточнення позовних вимог становить 38967,37 грн. та є документально обґрунтованою.

У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність, передбачену даним договором та встановлену чинним законодавством України.

Відповідно до ст.625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати за весь час прострочення платежу в сумі 12990,27 грн. та 3% річних в сумі 3528,53 грн., що відповідає ст. 625 ЦК України. Вказані суми відповідач зобов’язаний сплатити позивачу разом з сумою основною боргу.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитки в сумі 15484,69грн. судом враховано наступне.

У відповідності до вимог ст. 22 ЦК України та ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками Господарський кодекс України (436-15) визнає витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Позивач в підтвердження понесених збитків подав рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2009р. у справі № 7/14 за позовом приватного підприємства "Науково-виробниче проектне підприємство "Енергія-Сервіс"(надалі - НВПП "Енергія-Сервіс") до ТзОВ "Терен", яким з останнього стягнуто 213798,76 грн. боргу, 3127,91 грн. 3% річних за невиконання зобов'язання, 7179,50 грн. інфляційних нарахувань, 2241,06 грн. державного мита, 92,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення оскаржено НВПП "Енергія-Сервіс". За результатами розгляду апеляційної скарги Львівський апеляційний господарський суд постановою від 03.12.2009р. скасував рішення господарського суду від 13.10.2009р. в частині залишення позову без розгляду щодо стягнення 10000 грн. витрат з оплати послуг адвоката і направив в цій частині справу на розгляд господарського суду Львівської області.

Рішенням від 08.02.2010р. Господарський суд Львівської області задоволив вимогу НВПП "Енергія-Сервіс"про стягнення з ТзОВ "Терен"10000 грн.

Таким чином, порушення відповідача МПК "Мажор"своєчасності виконання грошових зобов'язань спричинило порушення прав НВПП "Енергія-Сервіс"зі сторони ТзОВ "Терен", яке понесло додаткові витрати у вигляді штрафних санкцій та судових витрат у справі № 7/14 на загальну суму 22640,51 грн.

Як вбачається з матеріалів справи № 7/14, до суми основного боргу входить вартість матеріалів, які були продані відповідачу МКП "Мажор"згідно з накладною № 1 від 04.03.2009р., яке ТзОВ "Терен"придбало у НВПП "Енергія-Сервіс". Однак частину обладнання, яке отримав новий Генпідрядник - МКП "Мажор"- була ним повернута на склад ТзОВ "Терен"згідно з видатковою накладною № М-0171 від 19.06.2009р. на суму 7675,76 грн. Отже, в загальному МКП "Мажор"було передано обладнання на загальну суму 127339,60 грн. (134015,27 грн. - 7675,67 грн.).

Позаяк пов'язана із боргом відповідача сума вартості обладнання, що була придбана позивачем у НВПП "Енергія-Сервіс"- 127339,60 грн. становить 59,56% від суми основного боргу –213 798,76 грн., позивач просить стягнути з МКП "Мажор"збитки в розмірі, що є пропорційним до загальної суми понесених збитків у зв'язку із задоволенням Господарським судом Львівської області вимог НВПП "Енергія-Сервіс".

Таким чином, збитки у зв'язку з цим становлять 13484,69 грн. (22.640,51 грн. х 59,56%), які позивачем сплачено на виконання рішення суду.

Щодо вимоги про стягнення витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. слід зазначити наступне.

Згідно з вимогами ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов"язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частина 3 ст. 216 ГК України передбачає, що потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того чи є застереження про це в договорі

В силу ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктом, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

У зв’язку з необхідністю звернення до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, позивач поніс додаткові витрати на оплату послуг юридичної фірми згідно з укладеним договору від 01.03.2010р., що відповідно до вимог ст. 225 ГК України відноситься до збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення.

Доказом понесення позивачем додаткових витрат у вигляді оплати юридичної допомоги є видатковий касовий ордер № 4 від 09.03.2010 р.

Таким чином, вимога позивача щодо відшкодування понесених останнім збитків у вигляді додаткових витрат на оплату юридичних послуг є підставною та обґрунтованою.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

За наведених обставин, суд першої інстанції правомірно задоволив позовні вимоги в повному обсязі, як законні та обґрунтовані.

Тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано, обставин, які відповідно до ст. 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.