Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв’язку України, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" звернувся до господарського суду з позовом та уточненням до нього про розірвання договору про сумісну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту від 22.06.2005 р. № 435-0, укладеного між державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" та Приватним підприємством "Укртрансконтейнер", на підставі ст. 651 ЦК України. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору щодо внесення до спільної діяльності іншої валюти, ніж була обумовлена договором; своєчасного внесення вкладу до спільної діяльності. Крім того, відповідач самостійно змінив техніко-економічні показники першого етапу розвитку контейнерного терміналу, використовував у спільній діяльності майно порту, яке йому не передавалось у якості вкладу без компенсації витрат, пов’язаних з використанням цього майна та без нарахування і перерахування порту доходів від використання такого майна.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р. (головуючий суддя Ю.Г. Фаєр, судді О.В. Цісельський, Н.Д. Петренко) позов задоволено, розірвано договір № 435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства) від 22.06.2005р., укладений між ДП "Іллічівський морський торговельний порт" та ПП "Укртрансконтейнер" з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, ПП "Укртрансконтейнер" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на неповне з’ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність викладених у рішенні висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Прокурор Одеської області та Іллічівський морський торговельний порт вважають апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду таким, що відповідає чинному законодавству і матеріалам справи.

В судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги представник Генеральної прокуратури України підтримав доводи апеляційної скарги і просив рішення суду скасувати, в позові відмовити.

Заслухавши доводи представників сторін та прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" –далі порт і Приватне підприємство "Укртрансконтейнер" - далі підприємство, 22.06.2005 р. уклали договір № 435-0 про спільну діяльність в Іллічівському морському торговельному порту (договір простого товариства) зі строком дії до 31.12.2035 р. Договір підписано з додатками, які є його невід’ємними частинами: додаток № 1 - вклад порту до сумісної діяльності; додаток № 2 –вклад підприємства до сумісної діяльності; додаток № 3 –програма розвитку Іллічівського контейнерного терміналу "4 М"; додаток № 4 –схема території порту, що використовується в цілях сумісної діяльності.

Предметом договору є зобов’язання сторін об’єднати свої внески та без створення юридичної особи спільно діяти з метою отримання прибутку, шляхом виконання комплексу заходів, направлених на організацію, забезпечення і розвиток вантажної і матеріально-технічної бази контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту в межах території, згідно з додатком № 4 з поступовим збільшенням проектної потужності і розширенням площі контейнерного терміналу; обробки контейнерних вантажопотоків в порту з використанням виробничого обладнання контейнерного терміналу (п. 2.1 договору).

П. 2.3 договору передбачено, що сторони здійснюють спільну діяльність переважно на території і акваторії порту з використанням інженерних, гідротехнічних споруд, виробничих приміщень, виробничого устаткування і транспортних засобів, а також іншого, що належить порту і підприємству майна –на умовах визначених договором. Пунктом 3.1 договору передбачено, що на весь період договору ведення спільних справ учасників покладається на підприємство та здійснюється ним, як уповноваженими учасниками дійсного договору особою у відповідності з положенням цього договору та діючим законодавством.

На умовах, передбачених розділом 5 договору, за рахунок коштів спільної діяльності (включаючи доходи) підприємство здійснює фінансування виробничих і інших поточних витрат, що виникають (або понесених учасником/учасниками) в процесі спільної діяльності (п. 4.2.6 договору).

Для досягнення цілей цього договору сторони об’єднали вклади, опис, грошову оцінку, строк та порядок внесення яких передбачені в додатках № № 1, 2, що є невід’ємними частинами договору (п. 5.1 договору).

П. 5.4 договору передбачено, що межі території, яка використовується для цілей спільної діяльності і основні фонди порту, розміщені на цій території, зазначені на схемі в додатку № 4.

Розділом 6 договору встановлено, що прибуток від спільної діяльності визначається в порядку, передбаченому діючим законодавством України і утворюється після відшкодування із виручки, отриманої за наслідками спільної діяльності за звітний період, витрат, понесених підприємством або портом, згідно з цим договором.

Розподіл прибутку від спільної діяльності здійснюється після сплати податку на прибуток відповідно до звіту про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, або іншим документом, який прийнято податковим органом (п. 6.2 договору).

З метою письмового закріплення та підтвердження відповідних гарантій 18.07.2005 р. сторони уклали угоду до названого договору.

27.07.2005 р. сторони підписали додаток № 5 до спірного договору "Про соціальні гарантії та пільги".

26.08.2005 р. підписана додаткова угода, якою змінено п. 2 додатку № 1 до договору.

За додатковою угодою від 10.04.2006 р. внесені зміни до додатку № 2 і погоджено, що повний перелік майна, зазначений в п. 5.12.1 договору про спільну діяльність, яке порт має передати у спільну діяльність, підлягає попередньому узгодженню з ним та іншим погодженням, які будуть вимагатись відповідно до чинного законодавства. П. 2 цієї додаткової угоди визначено вклад підприємства у розмірі 51048000 дол. США, які підприємство зобов’язалось внести в повному обсязі до 30.06.2007 р., згідно з графіком, за умови виконання портом своїх зобов’язань за договором про спільну діяльність.

Відповідно до графіку фінансування та використання інвестиційних вкладень підприємства відповідач вносить в якості вкладу грошові кошти, цільове призначення, розмір, порядок, строки внесення та використання яких визначені в дол. США, при цьому підприємство зобов’язано надати порту документальне підтвердження фактів зарахування відповідних грошових сум на рахунки спільної діяльності у якості вкладу.

Відповідно до п. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько –договірними зобов’язаннями.

Положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, інших правових актів.

Приписами ст. 1130 ЦК України визначено, що за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватись на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.

За договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов’язання об’єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети (ст. 1132 ЦК України).

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв’язки (ст. 1133 ЦК України).

Розглядаючи спір по суті, господарський суд встановив, що портом, згідно додатку № 1 до договору внесено майно, тобто виконані взяті за договором про спільну діяльність зобов’язання в рамках першого етапу розвитку контейнерного терміналу, а підприємство свої зобов’язання не виконало.

Так, в порушення умов договору про спільну діяльність відповідач не вніс в повному обсязі своєчасно в обумовлений договором строк до 30.06.2007р. свій внесок у спільну діяльність та протягом 4 кварталу 2007 р. по 1 квартал 2009 р. сплатив свій внесок не у валюті, зазначеній в п. 3 додаткової угоди від 10.04.2006 р. та графіку фінансування і використання інвестиційних вкладень, а у відповідності до примітки 1 цієї угоди щодо внесення грошових коштів в національній валюті з урахуванням офіційного курсу НБУ, що підтверджується платіжними дорученнями з призначенням платежу –оплата частини вкладу для забезпечення спільної діяльності за договором від 22.06.2005 р. № 435-0.

Проаналізувавши ст. 1133 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. ст. 5, 7 Положення стандарту бухгалтерського обліку № 21 "Вплив змін валютних курсів", п. п. 7.3.5, п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд дійшов висновку, що курсова різниця між внеском відповідача у національній валюті (271983488,62 грн.) та розрахованої на дату підписання додаткової угоди (51048000 дол. США х 5,05 грн. = 257792400грн.) складає 14191088,62 грн. і ця різниця між балансовою вартістю іноземної валюти, яка повинна була бути перерахована у якості внеску відповідача, та курсом цієї валюти на момент погашення заборгованості у розмірі 14191088,62грн. є прибутком обох учасників спільної діяльності та повинна бути розподілена між ними. Але відповідач не включив цю суму до складу прибутку від спільної діяльності у податковій декларації з податку на прибуток, що призвело до зменшення розміру прибутку порту. Порушення підприємством істотних умов договору щодо валюти вкладу до спільної діяльності (п. 5.1 договору, п. 1, 3 додаткової угоди від 10.04.2006 р.) внаслідок внесення ним до спільної діяльності іншої валюти –національної, замість обумовленої договором –дол. США, призвело до збільшення його грошового вкладу у вигляді курсової різниці та заниження розміру прибутку порту від спільної діяльності.

Несвоєчасна, з прострочкою більше ніж на півтора роки, сплата підприємством свого вкладу до спільної діяльності в сумі 21724109,44 грн. є також істотним порушенням умов спірного договору, а тому це вплинуло на досягнення результату, на який очікував порт та Міністерство транспорту та зв’язку України при укладені та погоджені на укладення договору від 22.06.2005 р., зокрема: отримання прибутку сторін шляхом виконання комплексу заходів, спрямованих на організацію, забезпечення та розвиток вантажної і матеріально-технічної бази контейнерного терміналу Іллічівського морського торговельного порту на його території, відповідно до додатку № 4 до договору з подальшим збільшенням проектної потужності та розширенням площ контейнерного терміналу.

Згідно з п. 5.12 спірного договору, сторони домовились про поетапний спільний розвиток та використання контейнерного терміналу в незаборонених законодавством формах, в рамках і на основі розробленої портом програми розвитку Іллічівського контейнерного терміналу "4М", що є додатком № 3 до договору, за яким перший етап розвитку контейнерного терміналу мав закінчитись у грудні 2006 р. Проте, несвоєчасне внесення відповідачем свого вкладу та порушення графіку інвестування призвели до порушення строків першого етапу введення в експлуатацію контейнерного терміналу, який було введено в експлуатацію лише 26.06.2008 р., що підтверджується рішенням Іллічівської міської ради № 724.

Судом також встановлено, що самостійна зміна підприємством техніко-економічних показників 1-го етапу розвитку контейнерного терміналу, внаслідок введення його в експлуатацію із заниженням пропускної спроможності та збільшенням зайнятої території комплексу 1 етапу розвитку контейнерного терміналу на 62,3 тис. кв. м., що підтверджується актами державної приймальної комісії від 29.05.2007 р., 26.06.2007 р., 17.07.2007 р., 17.08.2007 р., 20.06.2008 р., призвела до недоотримання спільною діяльністю і, відповідно портом, прибутку від обробки контейнерів, внаслідок чого держава в особі Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" не отримала прибуток, на який розраховували при укладені спірного договору.

Відповідно до ст. 1134 ЦК України вироблена в результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди та доходи є спільною частковою власністю учасників. При цьому, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю (ст. 189 ЦК України). Тобто, всі грошові кошти від здійснення спільної діяльності є спільною частковою власністю учасників спільної діяльності, відповідно до встановлених договором про спільну діяльність розмірів часток власників у спільному майні (ст. 357 ЦК України).

Згідно зі ст. 1137 ЦК України порядок відшкодування витрат і збитків, пов’язаних із спільною діяльністю учасників, визначається за домовленістю між ними. У разі відсутності такої домовленості кожний учасник несе витрати та збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно.

Відповідно до п. 4.2.6 договору на умовах, передбачених розділом 5 цього договору, за рахунок коштів спільної діяльності (включаючи доходи) ПП "Укртрансконтейнер" здійснює фінансування виробничих і інших поточних витрат, що виникають (або понесених учасником/учасниками) в процесі спільної діяльності.

За умовами п. п. 2.3, 5.4 договору сторони здійснюють спільну діяльність переважно на території і акваторії ДП "Іллічівський морський торговельний порт" з використанням інженерних і гідротехнічних споруд, виробничих приміщень, виробничого устаткування і транспортних засобів, а також іншого, що належить сторонам майна на умовах, передбачених цим договором. Межі території, що використовується для цілей спільної діяльності і основні фонди ДП "Іллічівський морський торговельний порт", розміщені на цій території, зазначені на схемі в додатку № 4.

Тобто, до складу витрат, які несуть сторони у зв'язку з веденням спільної діяльності (на суму яких зменшується загальний прибуток сторін за рахунок доходів, нарахованих від спільної діяльності) включаються і витрати по утриманню (використанню) земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність - плата за користування цією земельною ділянкою у вигляді орендної плати або земельного податку, які включаються до складу валових витрат у відповідності до п. 5.2.5, п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в ред. від 22.05.1997 р.

Отже, оскільки земельна ділянка також не використовується в іншій господарський діяльності порту, тому компенсації за рахунок спільної діяльності належить усі 100 відсотків сплаченого за цю ділянку земельного податку.

Враховуючи вищевикладене, витрати, які несе сторона за договором, здійснюючи спільну діяльність, у тому числі, витрати, пов'язані з утриманням майна, що використовується у спільній діяльності, відшкодовуються такій стороні за рахунок коштів спільної діяльності до розподілу прибутку. Сторони окремо розподіляють витрати від їх власної господарської діяльності та витрати, що пов'язані безпосередньо зі спільною діяльністю сторін, та повинні відшкодовувати такі витрати за рахунок коштів спільної діяльності та зменшувати на суми цих витрат прибуток.

Згідно п. 13.3 договору № 435-0 підприємство має право на звернення до порту, а порт –до підприємства, стосовно будь-якого питання, пов’язаного з виконанням дійсного договору та реалізацією кожною із сторін своїх прав по ньому.

Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт", дотримуючись зазначених договірних умов, направило на адресу Приватного підприємства "Укртрансконтейнер" листа № 74/115 від 23.05.2007 р. для підпису додаткової угоди, якою передбачено, що порту компенсуються витрати на сплату земельного податку, але Приватне підприємство "Укртрансконтейнер" залишило цей лист без відповіді, а додаткову угоду —без підпису, не надало жодних заперечень та не відшкодувало ДП "Іллічівський морський торговельний порт" його витрати в порядку передбаченому договором № 435-0.

За період з моменту використання земельної ділянки у спільній діяльності по 30.09.2008 р. сума некомпенсованого земельного податку склала 1411450,98 грн. Отже, портом недоотримано грошових коштів в якості компенсації понесених витрат по сплаті земельного податку.

Суд не погодився з доводами відповідача, що суб’єктом плати за землю є користувач або власник без умови подальшої компенсації витрачених сум з посиланням на статті 55, 1130, 1133, 1137 ЦК України, а також послався на наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 65 від 05.02.2001 р. (v0065361-01) Про затвердження Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, якими визначено, що до складу інших операційних витрат належать суми податків та зборів, встановлені відповідним законодавством. Тому, суми земельного податку, які нараховуються у відповідності до Закону України "Про систему оподаткування" (1251-12) , "Про плату за землю" (2535-12) , є видом інших операційних витрат та включаються до статті калькуляції "Загальновиробничі витрати". Отже, відмовляючись здійснювати компенсацію таких витрат, відповідач грубо порушує умови договору № 435-0 та завдає значних збитків порту і економічним інтересам держави, про що вказав заступник прокурора в позові, а відтак, завдаючи збитки державним інтересам, здійснюючи витрачання коштів від спільної діяльності на власні потреби, відповідач не включив їх до складу витрат по утриманню (використанню) земельної ділянки, на якій здійснюється спільна діяльність.

Судом першої інстанції встановлено, що підприємство неодноразово за рахунок коштів від спільної діяльності, які у відповідності зі ст. 1134 Цивільного кодексу України є спільною частковою власністю сторін, здійснювало власну рекламну компанію.

Так, за період з 01.08.2005 р. по 01.07.2008 р. підприємством за рахунок спільної діяльності витрачено 1287088,14 грн. на рекламні та консультаційні послуги, які пов'язані не з веденням спільної діяльності, а з власною господарською діяльністю підприємства, що призвело до зменшення частини загального прибутку від спільної діяльності, яка підлягала перерахуванню порту на розмір понесених витрат по рекламуванню господарської діяльності відповідача, непередбачену спірним договором.

Твердження відповідача, що всі клієнти, залучені такою рекламою, платили гроші не на рахунок відповідача, а на рахунок спільної діяльності, судом не прийняті до уваги, оскільки докази в цій частині не надані.

Про факт ведення ПП "Укртрансконтейнер" власної господарської діяльності, не пов'язаної зі спільною діяльністю, свідчать декларації про прибуток, згідно яких за 2008 р. власний валовий дохід підприємства склав 3883761 грн., за 2007 р. –31086781 грн., за 2006 р. –178969752 грн.

Стосовно витрат на аудиторські послуги та послуги в сфері бухгалтерського обліку, то суд з посиланням на ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначив, що, оскільки спільна діяльність не є юридичною особою, тому консультації у сфері бухгалтерського обліку не відносяться до витрат спільної діяльності, та кожен з учасників повинен здійснювати такі витрати за свій рахунок, а не за рахунок спільної діяльності, що спростовує доводи відповідача про можливість віднесення цих сум консультаційних послуг за рахунок витрат спільної діяльності. При цьому, суд погоджується з доводами відповідача, що такий облік повинен вестись окремо від бухгалтерського обліку спільної діяльності.

Господарським судом встановлено, що відповідач неодноразово використовував у спільній діяльності майно порту, яке не передавалось йому у якості вкладу, без компенсації витрат, пов'язаних з використанням цього майна та без нарахування та перерахування порту доходів від використання такого майна, що підтверджується актами ревізії.

Матеріали справи містять перелік майна, що використовувалось відповідачем у спільній діяльності, але не увійшло до складу внеску порту.

У відповідності до умов пункту 6 договору про спільну діяльність № 435-0 вартість цього майна, визначена незалежною експертизою, повинна була збільшити внесок ДП "Іллічівський морський торговельний порт" до спільної діяльності та відповідно збільшити частку ДП "Іллічівський морський торговельний порт" в прибутку від спільної діяльності.

ДП "Іллічівський морський торговельний порт" неодноразово направляло ПП "Укртрансконтейнер" проекти додаткових угод до договору про спільну діяльність з метою приведення розміру внеску та частки ДП "Іллічівський морський торговельний порт" у прибутку до вартості фактично використовуваного майна та перерахунку розміру прибутку.

Таким чином, відмова ПП "Укртрансконтейнер" від оформлення відповідної додаткової угоди із внесенням вказаного майна до вкладу порту у спільну діяльность призвела до зниження розміру прибутку, який підлягає перерахуванню на користь ДП "Іллічівський морський торговельний порт".

З урахуванням встановлених фактів, господарський суд дійшов висновку, що допущені порушення умов спірного договору призвели до систематичного неодоотримання Державним підприємством "Іллічівський морський торговельний порт" грошових коштів від спільної діяльності на загальну суму 5145746,11 грн., всупереч умов договору, відповідач самостійно розширив межі території спільної діяльності, використовуючи у господарський діяльності майно державного підприємства без згоди останнього. Позивач не отримував тих доходів, на які розраховував при укладенні договору спільної діяльності, та був позбавлений можливості повноцінно проводити господарську діяльність у зв'язку з тим, що його майно використовувалось ПП "Укртрансконтейнер".

Згідно ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивач - Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" значною мірою був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні спірного договору про спільну діяльність, зокрема недоотримав грошові кошти від спільної діяльності, відповідач безпідставно користувався майном порту, яке не передавалось за умовами спірного договору, а відтак й держава Україна недоотримала від цієї спільної діяльності відповідних доходів державного бюджету країни внаслідок несплати обов’язкових податків та зборів за спірним правочином від спільної діяльності, тобто зазначене є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України.

Відповідач, всупереч приписів ст. 33 ГПК України, не надав доказів, спростовуючих викладене та дотримання ним умов спірного договору.

Апеляційна інстанція погоджується з висновками суду, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають чинному законодавству і матеріалам справи, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі наведені ті ж самі доводи, в яких скаржник вважає неправомірним заявлення позову прокурором Одеської області в інтересах Міністерства транспорту та зв'язку України і ДП "Іллічівський морський торговельний порт", ці доводи належним чином перевірені судом першої інстанції та їм надана належна правова оцінка, з якою судова колегія погоджується.