16/155-09 Про стягнення грошової суми, сплаченої в якості забезпечувального внеску за попереднім договором - 22.11.2010 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3599 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2010 р. у справі №16/155-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома", м. Харків

про стягнення 590 733,62 грн.,

У листопаді 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кронверк Сінема Україна" (далі позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіома" (далі відповідач), в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 590 733,62 грн., сплачених ним в якості забезпечувальних внесків за попереднім договором №ПА1/08 від 25.03.2008 року. Позивач в обґрунтування позову посилався на неналежне виконання відповідачем умов попереднього договору, що призвело до неукладення сторонами основного договору з вини відповідача. Крім того, просив стягнути з відповідача державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 листопада 2010 року у справі № 16/155-09 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не виконав належним чином свої зобов’язання за попереднім договором з вини позивача, а також встановив, що позивачем не надано до суду належних доказів того, що у передбачений попереднім договором строк ним було виконано зобов’язання з надання відповідачу технічного завдання на проектування.

Позивач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2010 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "Кронверк Сінема Україна", а також стягнути з відповідача судові витрати у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, прийняття рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими та при невідповідності висновків суду обставинам справи. Крім того, зазначає, що судом безпідставно встановлено, що попередній договір є чинним на час розгляду справи, а обставини чинності/нечинності договору взагалі не з'ясовувалися судом, хоча ця обставина є надзвичайно важливою у справі. На думку позивача, суд безпідставно прийняв до уваги твердження відповідача, що забезпечувальний платіж, здійснений позивачем, є завдатком.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що викладені в апеляційній скарзі вимоги позивача не базуються на нормах матеріального та процесуального права і не відповідають матеріалам справи, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просить рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2010 року у справі № 16/155-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи позивача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення, 25 березня 2008 року між ТОВ "Аксіома" (сторона-1) та ТОВ "Кронверк Сінема Україна" (сторона-2) був укладений попередній договір № ПА1/08.

В пункті 1.1. сторони визначили предмет попереднього договору, а саме відповідно до даного договору сторони зобов’язуються укласти основний договір оренди приміщень на умовах, передбачених даним договором і проектом основного договору оренди, а також сторона-1 зобов’язується передати стороні-2 для проведення робіт, відповідно до умов даного договору, приміщення, розташовані на 3 поверсі будівлі. Приміщення знаходяться за адресою м. Харків, вул. Академіка Павлова, 44-Б.

Відповідно до статті 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Можливість укладення попередніх договорів також передбачена ст. 182 Господарського кодексу України, при цьому визначено, що основний договір має бути укладений не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору.

Аналіз наведених норм Цивільного кодексу (435-15) та Господарського кодексу (436-15) дає підстави суду дійти висновку, що попередні договори за своєю правовою природою відносяться до договорів організаційного характеру. Віднесення попереднього договору до організаційних договорів означає, що попередній договір не може призвести до реального виконання зобов’язання, що випливатиме з основного договору (передача майна, виконання роботи, тощо). Укладення попереднього договору вказує на те, що за договором, який відбувся, має слідувати інший –основний. Саме цей основний договір повинен привести до господарської мети, заради якої встановлюються юридичні відносини між сторонами. Попередній договір та основний договір мають різну спрямованість.

Разом з том, укладаючи попередній договір № ПА1/08 від 25.03.2008 року сторони в предметі цього договору взяли на себе зобов’язання не тільки укласти основний договір оренди, але і також передати приміщення для проведення робіт і виконання цих робіт.

Зокрема, відповідно до п. 2.1. попереднього договору відповідач зобов’язався передати позивачу приміщення в строк не пізніше 15.10.2008 року по акту доступу для проведення робіт, монтажу й установки обладнання. При цьому, у випадку неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань у строки, зазначені у даному договорі з причин, пов'язаних із узгодженням або зміною проектної документації, ініційованих позивачем, усі пов'язані із цим строки виконання зобов'язань відповідачем подовжуються на кількість днів, необхідну і достатню відповідачу для такого узгодження або зміни проектної документації.

У п. 1.4.1. попереднього договору сторони також передбачили, що технічне завдання вважається переданим відповідачу з моменту підписання обома сторонами Акту прийому-передачі технічного завдання. У випадку прострочення передачі технічного завдання позивачем, усі пов'язані з цим терміни виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором переносяться на відповідну кількість днів прострочення передачі документа. Коригування проектної документації здійснюється за рахунок позивача.

Крім того, попередній договір містить значну кількість умов, які не відносяться ні до попереднього договору ні до договору оренди, а за своїм змістом регулюють підрядні відносини між сторонами щодо виконання підрядних робіт у приміщенні. Зокрема це також пункти 2.1.7. 2.2.2., 2.3.2., 2.3.8, 2.3.10, 2.3.10.1, 2.3.10.2, тощо.

Виходячи із сукупності та змісту умов попереднього договору, суд вважає, що сторони уклали попередній договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір), можливість укладення якого передбачена частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до вказаної норми до відносин сторін у змішаному договорі застосовується у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Так, відповідно до п. 2.3.8. позивач протягом 15 календарних днів з моменту укладення попереднього договору зобов’язаний передати відповідачу технічне завдання/ завдання на проектування у формі згідно із додатком 10, що містить всю інформацію, необхідну для проектування кінотеатру. А у пункті 1.4.3. попереднього договору сторони визначили, що у випадку ненадання стороною-2 чи неузгодження сторонами технічного завдання/завдання на проектування з вини сторони-2, або у випадку не підписання сторонами договору на виконання робіт із проектування з вини сторони-2, усі строки виконання зобов’язань стороною-1, у тому числі терміни підписання основного договору оренди переноситься на відповідну кількість днів прострочення.

Враховуючи вищевстановлені фактичні взаємовідносини між сторонами, які виникли і існували на підставі попереднього договору, колегія суддів виходить із того, що цей договір є змішаним, а відповідно при вирішенні спору не можуть застосовуватися виключно положення законодавства, що регулює укладення та виконання попереднього договору, як помилково стверджує позивач по справі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що попередній договір № ПА1/08 від 25.03.2008 року припинив свою чинність з 25.03.2009 року і не може розглядатись як чинний договір, положення якого є обов’язковими для сторін даного договору, а обставини чинності/нечинності договору, на думку позивача, взагалі не з'ясовувалися судом першої інстанції. При цьому посилається на статтю 182 Господарського кодексу України та статтю 635 Цивільного кодексу України, як на підставу вважати попередній договір припиненим.

Колегія суддів, враховуючи фактичні правовідносини, що виникли між сторонами на підставі попереднього договору, дійшла висновку, що оскільки стаття 182 Господарського кодексу України містить імперативну норму, що зобов’язання по укладенню основного договору повинні бути виконані сторонами не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, то ті умови попереднього договору, які носять організаційний характер та направлені на укладення в подальшому договору оренди, а також ті умови попереднього договору, які регулюють майбутні орендні відносини –припинили свою дію, в зв’язку із закінченням одного року.

Однак, оскільки як вище встановлено судом укладений сторонами договір є змішаним, то ті умови попереднього договору, які регулюють підрядні відносини є чинними.

Відповідно до ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Таким чином, висновок позивача щодо припинення дії попереднього договору з 25.03.2009 року в цілому, є передчасним та зроблений без врахування правовідносин, що фактично склалися між сторонами.

Як свідчать матеріали справи позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 590 733, 62 грн. з посиланням на п. 5.8. попереднього договору та ч. 2 ст. 635 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором повинна відшкодувати другій стороні збитки, завданні простроченням.

Перевіряючи обґрунтованість рішення суду першої інстанції, який відмовив в задоволені позову, апеляційний суд встановив, що на виконання п. 4.1. попереднього договору позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 150000,00 грн. платіжним дорученням № 48 від 21.04.2008 року та 440 733,62 грн. платіжним дорученням № 75 від 11.06.2008 року в якості забезпечувальних внесків, після чого відповідач за умовами договору зобов’язався розпочати виконання своїх обов’язків за попереднім договором.

Відповідно до п. 2.3. попереднього договору позивач зобов’язався в строк здійснювати всі передбачені договором платежі; протягом 15 календарних днів з моменту укладання попереднього договору передати відповідачу технічне завдання/завдання на проектування у формі згідно Додатку 10, що містить всю інформацію, необхідну для проектування. У випадку ненадання позивачем чи неузгодження сторонами попереднього договору, у встановлені в даному пункті строки, технічного завдання/завдання на проектування з вини позивача або у випадку непідписання сторонами попереднього договору в строк договору на виконання робіт із проектування з вини позивача, всі строки виконання зобов'язань відповідача, у тому числі термін підписання основного договору оренди, термін передачі приміщень по Акту доступу, а також дата відкриття будівлі переносяться на відповідну кількість днів прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у передбачений попереднім договором строк не було виконано зобов'язання щодо передачі відповідачеві технічного завдання/завдання на проектування, що містило всю необхідну інформацію для проектування. Цей факт також підтверджується тією обставиною, що по справі за клопотанням відповідача ухвалою суду першої інстанції від 30 березня 2010 року по справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Експерт направив клопотання, в якому просив надати додаткові матеріали, зокрема: технічне завдання на проектування в повному обсязі з текстовою та графічною частиною, а також акт приймання передачі технічного завдання. Суд направив це клопотання для виконання сторонам по справі. В зв’язку з ненаданням цих документів експерт 31.05.2010 року виніс повідомлення про неможливість надання висновку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 610, 611 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідачем було розпочато роботи з будівництва приміщень з метою подальшого укладення основного договору з позивачем, але в зв'язку з ненаданням останнім технічної документації у повному обсязі, строк виконання зобов'язань відповідача за попереднім договором був подовжений до настання строку належного виконання позивачем своїх зобов'язань, що передбачено п. 2.3.8. попереднього договору. Факт виконання умов попереднього договору відповідачем щодо здійснення підрядних робіт у приміщенні підтверджується зокрема, договором підряду № 01/2007 від 10.01.2007 року, укладеним між відповідачем та ТОВ "Альфа-Буд"(підрядчик) (т. 1 а. с. 69-76), а також платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів підряднику на виконання умов договору підряду (т. 1 а. с. 92-128).

Відповідно до ч. 4 ст. 612 Цивільного кодексу України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

З огляду на ці приписи законодавчих актів та обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивач в строк не виконав своє зобов'язання щодо передачі відповідачеві технічного завдання/завдання на проектування, передбачене п. 1.4.1 та п. 2.3.8, то відповідачем в свою чергу своєчасно не було проведено будівельні роботи та введено об'єкт в експлуатацію, зокрема, відповідач був позбавлений можливості укласти основний договір з позивачем у передбачений попереднім договором строк.

Посилання позивача на п. 5.8. попереднього договору, як на підставу для повернення відповідачем забезпечувальних внесків, колегія суддів вважає необґрунтованими та не приймає до уваги, оскільки позивачем не доведено, що не укладання основного договору у термін, встановлений п. 3.1. попереднього договору (не пізніше 28.02.2009 р.) відбулося з причин, не пов'язаних з невиконанням позивачем своїх зобов'язань за попереднім договором.

Крім того, аналіз п. 5.8. попереднього договору, дає підстави суду стверджувати, що право на повернення відповідачем позивачеві грошових коштів виникає при настанні певних умов, а саме: у випадку відмови сторони-1 від укладення основного договору оренди, або неможливості укладання основного договору оренди, з причин не пов’язаних з невиконанням стороною-2 зобов’язань.

Позивач не довів суду належними доказами настання умов, визначених п. 5.8. попереднього договору при яких виникає право позивача вимагати повернення коштів і обов’язок відповідача повернути кошти.

Крім того, відсутність права у позивача на повернення коштів відповідно до п. 5.8. договору підтверджується також тим, що укладаючи попередній договір, сторони в його умовах визначили настання наслідків по попередньому договору із певними діями сторін по умовам попереднього договору, які містять підрядні правовідносини. Оскільки між сторонами умови попереднього договору, які регулюють підрядні відносини продовжують існувати і є чинними, то підстав для повернення грошових коштів немає.

Посилання позивача на те, що судом при винесенні оскаржуваного рішення взято до уваги твердження відповідача, що забезпечувальний платіж, здійснений позивачем за попереднім договором № ПА1/08 від 25.03.2008 року є завдатком і тому не підлягає поверненню внаслідок нібито невиконання позивачем своїх зобов’язань за вищевказаним договором, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки суд першої інстанції при прийнятті рішення жодним чином не посилається на таку позицію відповідача.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги, не надано належних доказів обґрунтованості та правомірності позовних вимог до відповідача, в зв’язку з чим колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для їх задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 13 листопада 2010 року у справі №16/155-09 прийняте при належному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм чинного законодавства і підстави для його скасування відсутні, в зв’язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.