Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Чорній Н.

За участю представників сторін:

Від позивача- з"явився

Від відповідача 1- з"явився

Від відповідача 2- з"явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ"Львівцентробуд"

на рішення господарського суду Львівської області від 23.09.10

у справі № 8/97

за позовом - ТзОВ"Львівцентробуд"

до відповідача 1 - п/п ОСОБА_2

до відповідача 2 - ТзОВ"Світлана"

про визнання недійсними договорів

Рішенням господарського суду Львівської області від 23.09.10 у

справі № 8/97, відмовлено у позові ТзОВ "Львівцентробуд" до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Світлана" та фізичної особи –

підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними

попереднього договору від 26.05.2006 р., договору купівлі-продажу від

29.05.2006 р. та договору підряду на виконання проектних робіт від

29.05.2006 р..

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну

скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким

позов задоволити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує

тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та

процесуального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають

значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не

відповідають обставинам справи. Щодо суті спору, позивач зазначає,

що 22.02.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю

"Львівцентробуд" (покупець) та фізичною особою-підприємцем

ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір № 22/02-1 купівлі-

продажу, відповідно до якого, продавець зобов'язується

передати у власність покупця об'єкт нерухомості, який є спорудою

малої архітектурної форми —кафе-бар "Мальва" разом з надвірними

дерев'яними прибудовами та огорожею. В договорі зазначено, що

право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить від продавця

до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі

об'єкта нерухомості.

Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін в триденний термін після повної оплати вартості предмету договору. До повної оплати вартості об'єкту нерухомості продавець має право володіння та користування предметом договору. Продавець упродовж вказаного строку не має права розпорядження предметом договору. Проте, 26.05.2006 р. між відповідачем-1 та відповідачем-2 було укладено попередній договір, у п.1.1 якого сторони зобов'язалися в майбутньому укласти дві цивільно-правові угоди, предметом яких буде відчуження будівлі (малої архітектурної форми) за адресою м.Львів, вул. Ак.Лазаренка,1-3, яка належить на праві власності фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 з метою уступки першочергового права довгострокової оренди вказаної земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля у Львівської міської ради з правом подальшого будівництва, а також виготовлення повного пакету документів, необхідних для здійснення такого будівництва. На виконання попереднього договору, 29.05.2006 р. сторони уклали договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та договір підряду на виконання проектних робіт. Апелянт вважає, що відповідач-1 всупереч договору від 22.02.2006 р. вдруге відчужив об'єкт нерухомості, на що не мав права. Крім того, апелянт зазначає, що висновок криміналістичної судово-технічної експертизи № 10355 у господарській справі № 8/97 від 12.02.2009р., складений Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса не може бути належним доказом у даній справі. Як випливає зі змісту висновку, основними ознаками, які дозволили експерту стверджувати про те, що дата виготовлення договору купівлі-продажу не відповідає даті вказаній на ньому, була наявність "крапки-марашки" у двох місцях на відбитку печатки. Експертом не було встановлено причину появи цієї ознаки: чи це є випадкове забруднення, яке носить часову ознаку; чи це є дефект печатки; відсутність у даному випадку його на інших відбитках може пояснюватися різним натиском при нанесенні відбитку-печатки. Тобто, при більшому натиску і м'якшій підкладці ця ознака може проявлятися, а на твердій підкладці вона відображатися не буде. З цього випливає, що експерт для обґрунтованого висновку мав би дослідити і саму печатку (що зроблено не було), а не зразки, які штучно могли бути підібрані під дату, яку доводить (спростовує) відповідач-2. Експертом робиться висновок про конкретні дати, в період яких був виготовлений даний договір. Таке твердження не випливає із проведеного дослідження, оскільки, як вбачається із змісту досліджуваної частини, дане питання не досліджувалося і проміжних висновків по цьому питанню не робилося. Об'єктом дослідження експерта був лише один примірник договору купівлі-продажу, але існує ще інший примірник договору, який не був об'єктом дослідження і знаходиться у відповідача-1. Отже, на думку апелянта, висновок експерта є упереджений і не може бути належним доказом у справі.

В судовому засіданні, представник відповідача-1 підтримав вимоги апелянта, зокрема зазначив, що укладенню спірних договорів з ТзОВ "Світлана" передувало укладення відповідачем-1 договору купівлі-продажу споруди малої архітектурної форми —кафе-бар "Мальва" з ТзОВ "Львівцентробуд". Даний договір було укладений 22.02.2006 р. і згідно з його умовами, СПД-ФО ОСОБА_2 зобов'язувався передати у власність ТзОВ "Львівцентробуд" об'єкт нерухомості, що є спорудою малої архітектурної форми - кафе-бар "Мальва", разом з надвірними дерев'яними прибудовами та огорожею, а ТзОВ "Львівцентробуд" - прийняти та оплатити його. Але довгий період часу Позивач не виконував взятих на себе зобов'язань по договору (не сплачував грошові кошти). Невдовзі після укладення договору ТзОВ "Львівцентробуд" повідомив відповідача-1 про те, що їхнє підприємство знаходиться в скрутному фінансовому становищі, у зв'язку з чим ТзО "Львівцентробуд" можливо не зможе виконати укладений договір. В цей час, відповідач-1 отримав пропозиції від ТзОВ "Світлана" придбати кафе-бар "Мальва". Зважаючи на невизначену ситуацію щодо виконання договору з боку ТзОВ "Львівцентробуд", відповідач-1 погодився на пропозицію відповідача-2 і між ними бул укладено оспорювані договори. Проте 03.10.2007 р., ТзОВ "Львівцентробуд" перерахував на рахунок СПД-ФІ ОСОБА_2 40 000,00 грн. на виконання договору від 22.02.2006 р. Зважаючи на те, що договір з ТзОВ "Львівцентробуд" був укладений раніше за договори з відповідачем-2 та враховуючи положення п.2.4 договору купівлі продажу від 22.02.2006 р., згідно якого відповідач-1 був наділений правом володіння та користування предметої договору, однак позбавлений права ним розпоряджатись, _відповідач-1 повернув ТзОВ "Світлана" сплачені ним 40 000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 03.10.2007 р. № 98458.

В судовому засіданні, представник відповідача 2 заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи. Зокрема зазначив, що договір купівлі-продажу від 22.02.2006 р. був підписаний не у лютому 2006 року, а значно пізніше, тобто після укладення договору між ТОВ "Світлана"та СПД ОСОБА_2. Договір укладений між відповідачами є первинним у спірних правовідносинах. Правових підстав для визнання спірних угод недійсними, відповідач-2 не вбачає.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників позивача, пояснення представника відповідача 1 та заперечення представника відповідачам 2 у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід скасувати, а апеляційну скаргу задоволити з наступних підстав.

Матеріалами даної справи встановлено, що 22.02.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівцентробуд" (покупець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (продавець) було укладено договір № 22/02-1 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупця об'єкт нерухомості, який є спорудою малої архітектурної форми —кафе-бар "Мальва" разом з надвірними дерев'яними прибудовами та огорожею (надалі —об'єкт). Загальна вартість об'єкта, який є предметом договору —50 000 грн. без ПДВ.

В п. 1.8 даного договору зазначено, що право власності на об'єкт купівлі-продажу переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта нерухомості. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін в триденний термін після повної оплати вартості предмету договору.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що продавець зобов'язаний передати покупцеві об'єкт купівлі-продажу, визначений п. 1.1 договору, протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту повної оплати вартості об'єкта нерухомості, а також оригінали та копії документів, які посвідчують його попередню експлуатацію. Покупець зобов'язаний прийняти об'єкт купівлі-продажу від продавця та здійснити його оплату в строки та порядку, передбачені умовами договору (п. 2.3.). Відповідно до п.3.2. зазначеного договору, оплата вартості об’єкта нерухомості повинна бути здійснена протягом двох років з моменту підписання даного договору. Позивачем проведено часткову оплату по договору від 22.02.2006 р. № 22/02-1 на суму 40 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 285 від 03.10.2007 р.

Судом також встановлено, що 26.05.2006 р. між відповідачем 1 (продавець) та відповідачем 2 (покупець) було укладено попередній договір. У пункті 1.1 даного договору сторони зобов'язалися в майбутньому укласти дві цивільно-правові угоди (договори), предметом яких буде відчуження будівлі (малої архітектурної форми) за адресою м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 1-3, яка належить на праві власності фізичній особі —підприємцю ОСОБА_2, з метою уступки першочергового права довгострокової оренди вказаної земельної ділянки, на якій розташована вказана будівля, у Львівської міської ради з правом подальшого будівництва, а також виготовлення повного пакету документів, необхідних для здійснення такого будівництва. На виконання попереднього договору від 29.05.2006 р. сторони уклали договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості та договір підряду на виконання проектних робіт. Згідно п. 1.6. договору купівлі-продажу від 29.05.2006 р. продавець (відповідач 1) володіє об’єктом купівлі-продажу на праві власності відповідно до ст. ст. 328, 331 ЦК України, які передбачають підстави набуття права власності та новостворене майно, збудоване з використання її власних матеріалів. Пунктом 1.7. даного договору встановлено, що продавець гарантує покупцеві те, що об’єкт купівлі-продажу, який є предметом договору, а саме споруда малої архітектурної форми кафе-бар "Мальва"разом з надвірними дерев’яними прибудовами, а також огорожею належить виключно йому на праві приватної власності, даний об’єкт не є предметом спору, на нього відсутні будь-які права третіх осіб, він не перебуває у заставі, на нього не накладено будь-яких арештів, а також будь-яких заборон на відчуження.

Як вбачається із матеріалів справи, договір купівлі-продажу від 22.02.2006 р. № 22/02-1, яким позивач обґрунтовує недійсність оскаржуваних договорів, був предметом експертного дослідження.

Згідно Висновку криміналістичної судово-технічної експертизи № 10355 по господарській справі № 8/97 від 12.02.2009 р., складеного Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса, за результатами експертного дослідження примірника договору купівлі-продажу від 22.02.2006 р. № 22/02-1, належного позивачу, відтиск круглої печатки позивача на договорі № 22/02-1 нанесено у період з 20.07.2007 р. по 08.11.2007 р.; час виготовлення договору № 22/02-1 не відповідає даті, вказаній на ньому; вказаний договір купівлі-продажу виготовлений в період з 20.07.2007 р. по 08.11.2007 р.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з відсутності належних доказів, що дають підстави встановити порушення вимог ст. 203 ЦК України при укладені оспорюваних позивачем договорів, посилаючись на вказаний вище Висновок криміналістичної судово-технічної експертизи.

Однак, з доводами суду першої інстанції, колегія суддів не може погодитися виходячи з наступного.

Надавши правову оцінку Висновку криміналістичної судово-технічної експертизи № 10355 по господарській справі № 8/97 від 12.02.2009р., складеному Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, колегія апеляційного господарського суду приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що вказаний вище Висновок експерта не є належним та допустимим доказом по справі в підтвердження невідповідності моменту укладення договору даті, вказаній на ньому. До такого висновку апеляційний суд прийшов у зв'язку з наступним. Як вбачається зі змісту вищевказаного висновку експерта, основними ознаками, які дозволили експерту зробити висновок, що дата виготовлення договору купівлі-продажу не відповідає даті, вказаній на ньому, була наявність "крапки-марашки" у двох місцях на відбитку печатки. Експертом не було встановлено причину появи цієї ознаки: чи це є випадкове забруднення, яке носить часову ознаку; чи це є дефект печатки; відсутність у даному випадку його на інших відбитках може пояснюватися різним натиском при нанесенні відбитку-печатки. Тобто, при більшому натиску і м’якшій підкладці ця ознака може проявлятися, а на твердій підкладці вона відображатися не буде. З цього випливає, що експерт для обґрунтованого висновку мав би дослідити і саму печатку (що зроблено не було), а не зразки, які штучно могли бути підібрані під дату, яку доводить (спростовує) протилежна сторона. Крім цього, експертом у висновках досліджень робиться висновок про конкретні дати, в період яких був виготовлений даний договір. Таке твердження не випливає із проведеного дослідження, оскільки, як вбачається із змісту досліджуваної частини, дане питання не досліджувалось і проміжних висновків по цьому питанню не робилося. Також, апеляційний суд звертає увагу і на те, що об'єктом дослідження експерта був лише один примірник договору купівлі-продажу, який був наданий позивачем.

Частиною 5 ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів з пояснень відповідача 1, що не заперечується позивачем, 22.02.2006 р. відповідачем 1 було передано директору позивача ОСОБА_4 проект договору купівлі-продажу № 22/02-1 в двох примірниках, які були підписані та скріплені печаткою відповідача 1. Після ознайомлення з договором, того ж 22.02.2006 року, ОСОБА_4, погодившись з його умовами, повернув, підписаний та скріплений печаткою, один примірник договору відповідачу 1. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем 22 лютого 2006 року прийнято усі умови, викладені в договорі, запропонованому відповідачем 1, шляхом підписання примірника договору і скріплення печаткою. При цьому сторонами дотримано вимог Господарського кодексу України (436-15) , зокрема ч.3 ст.181, відповідно до якої, сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог ч.1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні. Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази та дослідивши всі обставини справи, апеляційнийм судом встановлено, що договір купівлі-продажу № 22/02-1 укладений між позивачем та відповідачем 1 саме 22 лютого 2006 року, оскільки саме в цей день, як вбачається з матеріалів справи, сторонами договору було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору в належній формі, а саме, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками примірник договору купівлі-продажу 22/02-1 відповідача 1.

Вказаний договір є чинним, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження його недійсності, сторонами по справі недійсність договору не підтверджена, а тому договір купівлі-продажу 22/02-1 від 22.02.2006р. є таким, що породжує відповідні правові наслідки та підлягає до виконання.

З приводу наявного в матеріалах справи висновку №2722 спеціаліста з судово-технічної експертизи реквізитів документів ОСОБА_5 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 04.07.2008р., суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції на предмет того, що висновок №2722 спеціаліста не може бути взятий судом до уваги, оскільки такий висновок виготовлений за дорученням позивача, а не суду на підставі відповідної ухвали, відповідь спеціалістом надана на питання, поставленні позивачем, а не судом, що суперечить положенням ст. ст. 41, 42 ГПК України. Поряд з цим, такий висновок, зроблений спеціалістом з судово-технічної експертизи реквізитів документів ОСОБА_5 Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз жодним чином не спростовує та не підтверджує доводи сторін, так як встановити абсолютний час нанесення штрихів друкованих текстів, підписів і відтисків печаток у досліджуваному договору даті, вказаній у тексті договору, а саме: 22,02.2006р. не видається можливим з причин відсутності науково обґрунтованих та апробованих методик та необхідного обладнання.

Позивач звернувся до господарського суду з вимогою про визнання недійсними попереднього договору від 26.05.2006 р., договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 29.05.2006 р. та договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006 р. через порушення відповідач 1 на момент укладення оскаржуваних договорів п.2.4. договору від 22 лютого 2006 р.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленні частинами 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ст.. 204 ЦК України (435-15) , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, у ст. 204 ЦК України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках. По-перше, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.2 ст. 215 ЦК України). По-друге, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.З ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції надано правову оцінку положенням чинного договору купівлі-продажу № 22/02-1 від 22.02.2006 р. та встановлено, що п.2.4. вказаного договору передбачено, що продавець (відповідач 1) до моменту повного виконання умов договору був наділений правом володіння та користування вказаним майном, однак позбавлений права ним розпоряджатися, зокрема відчужувати майно будь-яким третім особам. Згідно ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України). Тобто, на момент укладення оскаржуваних договорів, відповідач 1 був обтяжений зобов'язаннями по договору купівлі-продажу № 22/02-1 від 22.02.2006 р. та, відповідно, не наділений однією із правомочностей власника об'єкту продажу, а саме права розпорядження майном.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним договорам, колегією апеляційного господарського суду встановлено, що вказані договори за своїм змістом спрямовані на досягнення єдиної мети, яка полягає у набутті відповідачем 2 права користування земельною ділянкою під малою архітектурною формою з метою подальшого на ній будівництва, у зв'язку з чим відповідач 2 набуває право власності на кафе-бар "Мальва". Зміст домовленостей, що досягнуті сторонами попереднього договору від 26.05.2006 р., свідчить про виникнення у відповідача 1 обов'язку відчужити малу архітектурну форму, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Ак. Лазаренка,1-3, для можливості відповідачем 2 оформити право користування земельною ділянкою під даним об'єктом. Правовідносини, що виникли між відповідачем 1 та відповідачем 2, згідно оскаржуваних договорів, є взаємопов'язаними, стосуються малої архітектурної форми - кафе-бару "Мальва", спрямовані на відчуження-набуття права власності на вказаний об'єкт та інших прав, що витікають з цього об'єкту. За умовами попереднього договору від 26.05.2006 р. (п.18) останній вважається виконаним при повному виконанні двох наступних договорів, укладених на його виконання, а саме: договору купівлі-продажу від 29.05.2006 р. та договору на виконання проектних робіт від 29.05.2006 р.

Таким чином, відповідач 1, укладаючи з відповідачем 2 як попередній договір, а в подальшому, на його виконання договір купівлі-продажу та договір підряду на виконання проектних робіт щодо малої архітектурної форми, яка розташована за адресою м. Львів, вул. Ак. Лазаренка, 1-3, вчинив правочини, що суперечать п.2.4. договору від 22.02.2006 р. № 22/02-1 та ст. ст. 629, 658 ЦК України.

З огляду на досліджені обставини справи, якими спростовуються доводи відповідача-2, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недійсність попереднього договору від 26.05.2006 р., договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 29.05.2006 р. та договору підряду на виконання проектних робіт від 29.05.2006 р.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Апеляційну скаргу ТзОВ"Львівцентробуд", задоволити.

Рішення господарського суду Львівської області від 23.09.10

у справі № 8/97, скасувати. Прийняти нове рішення. Позов

ТзОВ"Львівцентробуд", задоволити. Визнати недійсним попередній

договір від 26.05.2006 р.; договір купівлі-продажу від

29.05.2006 р. та договір підряду на виконання проектних робіт від

29.05.2006 р..

Судові витрати за розгляд справи у судах першої та апеляційної

інстанціях у розмірі 85 грв. за подання позову; 118 грв. витрат на

інформаційно- технічне забезпечення судового процесу та 42,50 грв.

за подання апеляційної скарги, покласти на ТзОВ"Світлана"( Львівська

область, Пустомитівський район, ЄДРПОУ 13824955, МФО 325633, р/р

26001301411457 у Львівському центральному відділенні ПІБ).

Господарському суду Львівської області видати наказ, відповідно до ст.. 116 ГПК України (1798-12) .

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Львівської області.