34/274 Про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - 08.11.2010 Прийняття

Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 34/274 в позові задоволено частково. Зобов'язано Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис, яким вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 2081250 (контрольна сума Е868620В5А), вчинений 13 червня 2005 року о 17:57 приватним нотаріусом Березанського нотаріального округу Миколаївської області Барсковим А.В. про обтяження нерухомого майна: - комплекс, Андрієво-Зоренський ХПП, Миколаївська область, Березанський район, селище Елеваторне, буд. 1, номер за РПВН: 520030. Зобов'язано підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України відновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 2081250 (контрольна сума Е868620В5А), вчинений 13 червня 2005 року о 17:57 приватним нотаріусом Березанського нотаріального округу Миколаївської області Бароковим А.В. про обтяження нерухомого майна: комплексу, Андрієво-Зоренський ХПП, Миколаївська область, Березанський район, селище Елеваторне, буд. 1, номер за РПВН: 520030. Стягнуто з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк Сбербанк Росії" 85 (вісімдесят п’ять) грн. –витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 34/274 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкреін Бізнес Солюшнз" теж звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 30.06.2010 року у справі № 34/274 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкреін Бізнес Солюшнз" в процесі розгляду справи подав заяву про залучення до розгляду у справі № 34/274 ТОВ "Юкреін Бізнес Солюшнз" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Обґрунтовуючи клопотання, представник ТОВ "Юкреін Бізнес Солюшнз" зазначив, що було порушено його права як власника майна щодо якого зобов’язано відповідача у справі вчинити запис щодо накладення іпотеку в Єдиному реєстрі заборон.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. у справі № 34/274 було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкреін Бізнес Солюшнз".

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Судом встановлено, що 17 березня 2010 року на адресу Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України було направлено Банком заяву № 773/5/06-2-1 від 15.03.2010 (вх. № 1105 від 17.03.2010 р.) про скасування (вилучення) запису про вилучення запису № 2081250 від 13.06.2005/поновлення запису №2081250 від 13.06.2005 (далі –Заява), оскільки підстави для вилучення (скасування) запису № 2081250 з Реєстру заборон відпали.

13 червня 2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Агроекспорт"(код ЄДРПОУ: 25376829, юридична адреса: 572260, Миколаївська обл., с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1) та Банком було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області Барсковим А.В. 13.06.2005 та зареєстрований в реєстрі за № 141 (надалі – Договір іпотеки).

Пунктом 1.1. Договору іпотеки передбачено, що ним забезпечується виконання зобов'язань Відкритого акціонерного товариства "Агроекспорт"(далі –Боржник, Іпотекодавець), які випливають з договору про відкриття кредитної лінії № 233-ВН/05 від 13.06.2005, укладеного між Іпотекодавцем та Банком (далі –Кредитний договір).

Відповідно до п. 3.1 Договору іпотеки предметом іпотеки є комплекс, Андрієво-Зоренський ХПП, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Березанський район, сщ. Елеваторне, вул. Елеваторна, будинок 1.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.06.2005 приватним нотаріусом о 17 год. 57 хв. Барсковим (Березанський район) до Реєстру заборон за № 2081250 (контрольна сума Е868620В5А) було внесено запис про обтяження, а саме: заборону на нерухоме майно –Предмет іпотеки.

22 грудня 2006 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області у справі 10/171/06-НР (далі –Ухвала) було скасовано усі обмеження щодо майна Відкритого акціонерного товариства "Агроекспорт", де б воно не знаходилось та з чого б не складалось.

На підставі зазначеної Ухвали з Реєстру заборон було вилучено запис щодо заборони на нерухоме майно –Предмет іпотеки, який було зареєстровано 13.06.2005 за № 2081250, контрольна сума Е868620В5А (надалі –Запис № 2081250).

7 червня 2007 року постановою Вищого господарського суду України у справі № 10/171/06-НР Ухвалу було скасовано.

Відповідно до п. 9.1 Договору іпотеки, Договір іпотеки набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення та є дійсним до припинення дії Кредитного договору.

Згідно з п. 11.3 Кредитного договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань Іпотекодавця за Кредитним договором.

За розрахунком Банку, проведеним станом на 09.03.2010 Відкрите акціонерне товариство "Агроекспорт" має заборгованість перед Банком за Кредитним договором в розмірі 2 704 484 долари 93 центи США.

Таким чином, Договір іпотеки є чинним та відповідно є чинним й обтяження (заборона на відчуження) Предмета іпотеки.

Вказане означає, що підстави щодо вилучення з Реєстру заборон Запису № 2081250 відпали.

29 березня 2010 року позивачем отримано від Підприємства лист № 01-10/585 від 26.03.2010 (далі –Лист), відповідно до якого відповідач повідомив, що задовольнити Заяву немає можливості, оскільки програмне забезпечення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - Реєстр заборон) не передбачає внесення до вже існуючих записів будь-яких змін та виправлень.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі – Закон № 1952-VI (1952-17) ) передбачено, що державна реєстрація прав є обов'язковою, інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження піддягає внесенню до Реєстру заборон.

Аналогічні за змістом норми містяться також у ст. 4 Закону № 1952-VI.

Як передбачено п. 1.1 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України № 31/5 від 09.06.1999 (z0364-99) (далі –Положення) Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.4 Положення (z0364-99) адміністратором Реєстру заборон є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України, що має повний доступ до електронної бази даних і відповідає за її технічне та технологічне створення та ведення, матеріально-технічне та технологічне забезпечення, за збереження і захист даних, що містяться в Реєстрі заборон.

Згідно з ч. 1 п. 1.5 Положення (z0364-99) одним з реєстраторів Реєстру заборон є Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства Юстиції України та його регіональні філії.

Реєстратори приймають заяви про реєстрацію обтяження об'єкта нерухомого майна від державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів, які не є Реєстраторами, судів, слідчих органів та інших осіб, визначених цим Положенням (z0364-99) ; уносять та вилучають записи до (з) Реєстру заборон про заборони, арешти щодо нерухомого майна; отримують (видають) витяги з Реєстру заборон (ч. 2 п. 1.5 Положення).

На підставі вищезазначеного, з метою захисту прав Банку як Іпотекодержателя Предмету іпотеки, керуючись нормами "Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна" (z0364-99) , Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , Договором іпотеки та Кредитним договором, позивач звернувся до відповідача з відповідною Заявою.

Частиною 2 статті 26 Закону № 1952-VI визначено, що записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Як було зазначено вище, постановою Вищого господарського суду України від 07.06.2007 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 22.12.2006 про скасування арештів та інших обмежень щодо майна банкрута у справі №10/171/06 скасовано.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень визначені у ст. 24 Закону № 1952-VІ, серед яких зокрема є:

- заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону (1952-17) ;

- нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі;

- із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону (1952-17) не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта;

- подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом (1952-17) та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

- заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна;

- заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Частиною 4 статті 24 Закону № 1952-VІ визначено, що відмова у державній реєстрації прав з підстав, не передбачених цим Законом (1952-17) , заборонена.

Отже, посилання Підприємства в Листі на відсутність технічної можливості внесення в Реєстр заборон до вже існуючих записів будь-яких змін та виправлень не дає правових підстав для відмови відповідачем позивачу в задоволенні його законних вимог щодо скасування (вилучення) запису про вилучення запису № 2081250 від 13.06.2005 (контрольна сума Е868620В5АУ поновлення запису № 2081250 від 13.06.2005 (контрольна сума Е868620В5А).

Відповідно до ст. 13 Цивільного Кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України, одним з способів захисту прав та інтересів, серед іншого, можуть бути: присудження до виконання обов'язку в натурі; зобов'язання вчинити дії (іншими способами, передбаченими законом).

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (надалі - ЄРЗОНМ) від 19.02.2010 № 26269230 відносно майна (надалі - Заставне майно), що перебуває в іпотеці у позивача на підставі Договору іпотеки, у ЄРЗОНМ міститься запис за № 9229048 про заборону на нерухоме майно - Заставне майно, зареєстрований 09.11.2009 о 18 годині 42 хвилини приватним нотаріусом Каплун Ю.В.

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації Іпотеки (ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

У ч. 7 ст. 3 Закону України "Про іпотеку" зазначено, пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки;

зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Згідно з витягом з Державного реєстру іпотек (надалі - ДРІ) № 26269233 від 19.02.2010 відносно Заставного майна в ДРІ міститься запис № 9240249 від 12.11.2009, внесений приватним нотаріусом Каплун Ю.В., про обтяження - іпотека.

В зв’язку з відмовою відповідача скасувати (виучити) запис з ЄРЗОНМ, яким вилучено запис № 2081250 (контрольна сума Е868620В5А) чим поновити запис у ЄРЗОНМ № 2081250 (контрольна сума Е868620В5А), Банк позбавлений права на пріоритетне стягнення заборгованості за рахунок Заставного майна.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частини 1,2 ст. 509 ЦК України).

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч. 3 ст. 11 ЦК України).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача вилучити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис, яким вилучено з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 2081250 (контрольна сума Е868620В5А), вчинений 13 червня 2005 року о 17:57 приватним нотаріусом Березанського нотаріального округу Миколаївської області Барсковим А.В. про обтяження нерухомого майна: - комплекс, Андрієво-Зоренський ХПП, Миколаївська область, Березанський район, селище Елеваторне, буд. 1, номер за РПВН: 520030; та зобов'язання відновити в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис № 2081250 (контрольна сума Е868620В5А), вчинений 13 червня 2005 року о 17:57 приватним нотаріусом Березанського нотаріального округу Миколаївської області Бароковим А.В. про обтяження нерухомого майна: - комплекс, ндрієво-Зоренський ХПП, Миколаївська область, Березанський район, селище Елеваторне, буд. 1, номер за РГГОН: 520030 є обґрунтованими та підлягаю в цій частині задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача незаконною, то суд першої інстанції правомірно відмовив в її задоволенні, оскільки обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає вимогам статей 16 ЦК України та 20 ГК України (436-15) , які визначають ті види матеріально-правових вимог, які може заявити особа в суді.

У господарському судочинстві вирішення питання про визнання бездіяльності відповідача незаконною лише передує прийняттю рішення по суті, і не може бути заявлена як позовна вимога.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які і посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, викладені скаржником в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2010р. у справі № 42/181 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга скаржника задоволенню не підлягає.