Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Швець В.В. (доповідач),

суддів: Павловського П.П., Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Бушанській О.В.

за участю представників:

від позивача: Деркач Р.І., довіреність б/н від 18.03.2010 р.

від відповідача: Журікова І.В., довіреність б/н від 23.06.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", місто Донецьк на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2010 року у справі №16/232-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", місто Донецьк;

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бразилиа Експрессо Технолоджі", місто Дніпропетровськ;

про стягнення 21548,47 гривень.

Позивач, ТОВ "Восход" місто Донецьк звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд визнати розірваним договір оренди нежитлового приміщення №08/31, від 22 липня 2008 року укладений з відповідачем, ТОВ "Бразилиа Експрессо Технолоджі", місто Дніпропетровськ та з урахуванням уточнень до позовної заяви стягнути з відповідача грошову заборгованість на загальну суму 21548,47 гривень, що складає:

8144,17 гривень, заборгованості відповідно до умов договору оренди нежитлового приміщення;

2279,30 гривень, пені;

9000 гривень, штрафу;

326,71 гривень, 3% річних;

1598,29 гривень інфляційних та судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у порушенні умов договору відповідач частково сплатив орендну плату.

Рішенням господарського суду у справі №16/232-09 від 8 липня 2010 року (суддя Загинаймо Т.В.) позовні вимоги задоволено, частково.

Стягнуто з відповідача на користь позивача:

8144,17 гривень, заборгованості;

1698,83 гривень, пені;

326,71 гривень, річних;

1598,29 гривень, інфляційних нарахувань, судові витрати.

В решті позову відмовлено.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що відповідач розрахувався за оренду приміщення у повному обсязі, але з простроченням платежу.

Тому вважає, що позивач правомірно заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з’ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що відповідно до пункту 5.2 укладеного договору оренди сторонами за взаємною згодою визначена відповідальність за порушення зобов’язання у вигляді застосування і штрафу, і пені, що прямо не заборонено чинним законодавством.

Що і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення умов договору.

Тому позивач вважає, що господарський суд дійшов неправильного висновку, щодо відхилення заявлених вимог в частині стягнення з відповідача як пені, так і штрафу за порушення виконання грошового зобов’язан-ня.

На апеляційну скаргу відповідач відзив не надав.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що 22 липня 2008 року між позивачем, ТОВ "Восход", орендодавцем та відповідачем, ТОВ "Бразилія Еспресо Технолоджі", орендарем було укладено договір №А-08/31 оренди нежилого приміщення.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 укладеного договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове відплатне користування, оренду, частину нежилого приміщення у торговому комплексу "Обжора".

На виконання умов укладеного договору, позивач передав приміщення на 2-му поверсі Торгового комплексу "Обжора", а відповідач прийняв, що підтверджується актом приймання-передачі нерухомого майна в орендне користування, від 1 вересня 2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за оренду приміщення розрахувався у повному обсязі, але з простроченням виплати розрахунку.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про частково задоволення позовних вимог.

Оскільки, як зазначалось вище відповідач розрахувався за оренду у повному обсязі, але з простроченням виплати розрахунку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору:

не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань;

кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу;

порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Як вбачається відповідач за оренду приміщення розрахувався у повному обсязі, але з простроченням виплати розрахунку.

Судова колегія погоджується з посиланням господарського суду на частину 1 статті 216 Господарського кодексу України відповідно до якої учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами та договором.

Частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України визначено поняття господарських санкцій до правопорушників, а саме господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій:

відшкодування збитків;

штрафні санкції;

оперативно-господарські санкції;

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України,

штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Тому судова колегія також робить висновок, штраф та пеня є штрафними санкціями і відносяться до господарських санкцій, тобто до одного виду юридичної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Тому судова колегія також вважає, що неможливо застосувати до відповідача одночасно такі господарські санкції, як штраф і пеню за одне і те саме правопорушення, а саме несвоєчасну сплату орендної плати, комунальних та експлуатаційних витрат.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101- 103, 105 ГПК України суд,-

Апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю "Восход", місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 8 липня 2010 року у справі №16/232-09, залишити без змін.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.