Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 – представник за дов. № 1949 від 18.03.2010р.

від відповідача - Воєвода В.О. – представник за дов. б/н від 10.09.2010р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2010

у справі № 2-4/117-2010-33/142 ( .....)

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 9964,53 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року (дата підписання – 30.07.2010 року) у справі № 2-4/117-2010-33/142 (суддя – Мудрий С.М.) позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 964,53 грн. страхового відшкодування, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати.

Апеляційна скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають суттєве значення для справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції. Так, апелянт зазначає, що позивач не виконав належним чином умови п. 3.2.2 договору та п. п. 4.1, 4.2 додатку № 1 до договору, а відтак висновок суду першої інстанції про задоволення позову є помилковим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі № 2-4/117-2010-33/142 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 18.10.2010 року.

У судове засідання 18.10.2010 року з’явилися представники сторін.

Представник позивача відзиву на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні просив рішення місцевого господарського суду скасувати, у позові відмовити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.11.2008 року між ФОП ОСОБА_3 (страхувальник) та ТДВ "Страхова компанія Київ Ре" (страховик) було укладено договір № 2000-011/08/СТ добровільного страхування наземного транспорту (далі – договір).

Згідно п. 1.1 договору предметом страхування за ним є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов’язані з володінням користуванням і розпорядженням транспортним засобом, вказаним в додатку до цього договору, та додатковим обладнанням, стаціонарно встановленим в такому транспортному засобі.

В силу п. 8.8 договору його невід’ємними частинами є заява на добровільне страхування наземного транспорту від 18.11.2008 року та додаток № 1 до договору.

Відповідно до заяви на добровільне страхування наземного транспорту від 18.11.2008 року предметом страхування є вантажний автомобіль МАN, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності.

Згідно п. 2.1 додатку № 1 до договору відшкодуванню підлягає пошкодження та/або втрата транспортного засобу або його частин та/або додаткового обладнання внаслідок, зокрема, зіткнення застрахованого транспортного засобу під час руху з рухомими та/чи нерухомими предметами, зіткнення рухомих транспортних засобів з нерухомим застрахованим транспортним засобом, перевертання застрахованого транспортного засобу (ризик "ДТП").

В силу додатку № 1 до договору страхова сума за ним становить 120 000 грн., франшиза складає 600 грн.

Термін дії договору з 00 год. 00 хв. 21 листопада 2008 року по 23 год. 59 хв. 20 листопада 2009 року (п. 4.3 додатку № 1 до договору).

У п. 4.1. додатку № 1 до договору передбачено, що розмір страхового платежу складає 3 840 грн., повинен бути сплачений одноразово до 20.11.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2008 року відповідачем були виставлені позивачу до сплати рахунки на суму 3 420,00 грн. згідно договору № 2000-010/08/СТ, на суму 2 100,00 грн. згідно договору № 2000-011/08/СТ та на суму 420,00 грн. згідно договору № 2000-010/08/СТ, які були сплачені останнім 13.11.2008 року та 20.11.2008 року відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з довідки ОГАІ м. Сімферополя і АРК № 8371545 від 07.04.2009 року в Сімферопольському р-ні АР Крим по вул. Феодосійське Кільце було зареєстроване ДТП за участю транспортних засобів: вантажний автомобіль МАН 19.4033, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 під керуванням ОСОБА_4 та легковий, Мазда 3, н.з. НОМЕР_3, що належить ОСОБА_5, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Вина водія ОСОБА_4 в скоєнні ДТП підтверджена постановою Київського районного суду міста Сімферополь від 07.05.2009 року № 3-1772/09.

Зі звіту SL 10700, складеного експертною компанією "Укравтоекспертиза", слідує, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу МАN 19.403, р.н. АК 2181АО складає 19 488,63 грн.

Відповідно до розрахунку страхового відшкодування від 02.11.2009 року, здійсненого відповідачем, сума страхового відшкодування зменшена з урахуванням не повної оплати страхових платежів ОСОБА_6 і складає 8 924,10 грн. (19488,63 х 48,87% - 600 грн. (франшиза) = 8 924,10 грн.).

Як встановлено господарським судом першої інстанції, 13 листопада 2009 року страховиком було виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 8 924, 20 грн.

Не погоджуючись зі зменшенням страхового відшкодування, позивач листом від 16.11.2009 року № 10 повідомив Дирекцію ТДВ "СК "Київ Ре" про своєчасну сплату суми страхових платежів та зазначив про помилку, допущену останнім в виставлених рахунках, а саме: замість номеру договору № 2000-011/08/СТ було зазначено № 2000-012/08/СТ. Даний договір був укладений між сторонами у справі, проте предметом страхування був напівпричіп.

У відповіді за вих. № 01-05/776 від 26.11.2009 року на лист від 16.11.2009 року № 10 Страхова компанія "Київ Ре" повідомила ОСОБА_3, що прохання про зарахування сум 3 420 грн., 420 грн. та 2 100 грн. оплачених 13.11.2008 р., 20.11.2008 року за договорами страхування №№ 2000-011/08/СТ, № 2000-012/08/СТ неможливо, оскільки договори закінчили свою дію, та відповідно, пропонували переукласти договір, а сплачені суми зарахувати в наступні періоди.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно зменшено суму страхового відшкодування на частку недоплачених страхових платежів, оскільки останні позивач сплатив у повному обсязі, припустившись при цьому помилки в зазначенні номеру договору, а відтак позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Укладений між сторонами договір № 2000-011/08/СТ за своєю правовою природою є договором страхування.

В силу ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі визначеній у договорі, грошову суму ( страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено здійснення страхових виплат і виплату страхового відшкодування страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Згідно п. 5.6.1 договору протягом 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів для підтвердження факту настання, причин, обставин та наслідків страхового випадку та визначення розміру збитків страховик складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування і в строк 15 робочих днів після складання страхового акта здійснює його виплату.

При цьому, п. 3.5.9 договору та п. 4.5 додатку № 1 до нього передбачено, що при сплаті страхових платежів частинами страховик несе відповідальність пропорційно розміру внесеного страхового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено страховий платіж в сумі 3 840,00 грн. шляхом перерахування 13.11.2008 року на поточний рахунок страховика суми 3 420,00 грн. та 20.11.2008 року суми 420,00 грн.

Посилання апелянта на те, що вказані суми були сплачені позивачем в рахунок договору № 2000-010/08/СТ, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як встановлено місцевим господарським судом, договір за № 2000-010/08/СТ між позивачем та відповідачем не укладався, що не спростовано відповідачем.

Доказів повернення безпідставно сплачених коштів матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом страхування за договором № 2000-012/08/СТ, укладеним між позивачем та відповідачем 18.11.2008 року, є напівпричіп ROBUSTE, р.н. НОМЕР_2, а страховий платіж відповідно до п. 4.1 додатку № 1 до вказаного договору становить 2 100,00 грн., який згідно банківської виписки позивач сплатив 13.11.2008 року, помилково зазначивши номер договору № 2000-011/08/СТ.

Крім того, листом від 16.11.2009 року № 10 позивач повідомив відповідача про помилку, допущену останнім в номерах договорів при виставленні рахунків, на підставі яких були здійснені страхові платежі, а саме: замість № 2000-011/08/СТ вказаний № 2000-010/08/СТ, а замість № 2000-012/08/СТ вказаний № 2000-011/08/СТ.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що умови договору № 2000-011/08/СТ від 18.11.2008 року добровільного страхування наземного транспорту, укладеного між ТДВ "Страхова компанія "Київ Ре" та ФОП ОСОБА_3, останній виконав належним чином та своєчасно сплатив страхові платежі, що підтверджується наявними в матеріалами справи та не спростовано відповідачем, а відтак зменшення відповідачем суми страхового відшкодування, виходячи з п. 3.5.9 договору та п. 4.5 додатку № 1 до нього, є безпідставним.

За таких обстави колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 964,53 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року у справі № 2-4/117-2010-33/142 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТДВ "Страхова компанія "Київ Ре" - без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103- 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

1.Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2010 року у справі № 2-4/117-2010-33/142 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 2-4/117-2010-33/142 скерувати до господарського суду міста Києва.

постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.