53/118 Про стягнення заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення - 18.10.2010 Прийняття

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.08.2010 р. по справі № 53/118 позов задоволено частково : з ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" стягнуто на користь ТОВ "Магістраль" 969 463,97 грн. основного боргу, 60 606,27 грн. пені,11 018,16 грн. 3 % річних,51 629,76 грн. інфляційних втрат, 10 927,16 грн. держмита та 232,83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що приймаючи рішення по суті спору місцевим судом порушено вимоги ст. 77 ГПК України, адже розглянуто справу за відсутності представника відповідача, якого позбавлено можливості надати відповідні докази, тощо.

В судовому засіданні представник апелянта доводи скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в частині стягнення 209 015,62 грн. за наведених в скарзі підстав. Апеляційним судом здійснено згідно ст. 25 ГПК України за наявності підтверджуючих документів заміну відповідача - ТОВ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на ПАТ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" в зв’язку зі зміною організаційно-правової форми банком на виконання ст. 6 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Представник позивача доводи скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а відтак рішення місцевого суду як підставне й обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню за таких обставин.

Так, 17.03.2010 р. ТОВ "Магістраль" звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" про стягнення 969 463,97 грн. боргу, 75 471,99 грн. пені, 51 629,76 грн. інфляційних втрат та 11 018,16 грн. 3 % річних. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що 25.06.2008 р. між ТОВ "Магістраль" (орендодавець) та ТОВ Комерційний банк "Фінансова ініціатива" (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення (далі Договір), за умовами п. 1.1 якого, орендодавець зобов’язався передати орендарю в тимчасове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, пр. Повітрофлотський, 34, загальною площею 117,5 кв. м, а орендар зобов’язався сплачувати орендодавцю плату за користування приміщенням в розмірі, строки та на умовах, визначених Договором. Відповідно до п. 2.1 Договору строк його дії становить 3 роки, а саме : з 25.06.2008 р. по 25.06.2011 р.. За користування приміщенням орендар сплачує орендну плату з розрахунку 505,00 грн. за 1 кв. м. Загальна сума орендної плати за перший місяць оренди складає 53 337,50 грн., без ПДВ. (п.п. 4.1, 4.2 Договору). За період з 11.06.2009 р. по 15.03.2010 р. заборгованість відповідача по орендній платі становить 969 463,97 грн.. Крім цього, позивач просив стягнути на підставі п. 7.2 Договору 75 471,99 грн. пені, на підставі ст. 625 ЦК України - 51 629,76 грн. інфляційних втрат та 11 018,16 грн. 3 % річних, тощо.

До матеріалів справи долучено відзив ТОВ "Комерційний банк "Фінансова ініціатива" на позовну заяву, згідно якого в зв’язку з наростанням фінансової кризи в Україні, банківська система похитнулась, що призвело до неможливості банком своєчасно виконувати договірні зобов’язання. Крім цього, 20.01.2009 р. відповідачем було звільнено приміщення, отже факт користування останнім відсутній, тощо.

Суд першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини справи, дослідивши надані ними письмові докази й положення чинного законодавства, дійшов висновку про підставність й обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 969 463,97 грн. основного боргу, 60 606,27 грн. пені,11 018,16 грн. 3 % річних,51 629,76 грн. інфляційних втрат, а відтак їх задовольнив, в іншій частині позову відмовив.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що згідно п. 2.1 Договору строк його дії 3 роки - з 25.06.2008 р. по 25.06.2011 р.. Згідно акту приймання-передачі від 25.06.2008 р. орендодавець передав, а орендар прийняв нежиле приміщення за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 34, площею 117,5 кв.м.

Відповідно до п. 4.1 Договору за користування приміщенням орендар сплачує орендну плату з розрахунку 505,00 грн. за 1 кв. м. Загальна сума орендної плати за перший місяць оренди складає 53 337,50 грн., без ПДВ (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.5. Договору встановлено, що розрахунки за Договором здійснюються наступним чином: гарантійний платіж в розмірі 118 675,00 грн., без ПДВ, який є оплатою за перший та останній місяці оренди, - протягом п'яти банківських днів з моменту укладення Договору. При цьому, розмір орендної плати за останній місяць оренди зміні не підлягає. Орендна плата за другий та кожний наступний місяць, крім останнього місяця оренди, вноситься один раз на місяць не пізніше 10 числа поточного місяця оренди шляхом перерахування визначеної п. 4.1. суми на рахунок орендодавця на підставі наданих орендодавцем рахунків до п’ятого числа поточного місяця. Розмір орендної плати кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати, нарахованої за попередній місяць, на індекс інфляції за попередній місяць. Розмір орендної плати за другий та кожен наступний місяць оренди, крім останнього місяця оренди, визначається за відповідною формулою.

Відповідно до п. 3.3.5. Договору орендар зобов'язався сплачувати орендодавцеві орендну плату у розмірі, строки та на умовах встановлених Договором.

Місцевий суд зобов’язував відповідача надати листа з пропозицією про розірвання Договору оренди (оригінал для огляду, належним чином завірену копію для залучення до матеріалів справи) та докази направлення його позивачу; а також докази надіслання позивачу акту прийому-передачі (повернення) приміщення та акт. Однак відповідач в судове засідання 16.08.2010 р. не з’явився, вимог суду не виконав. Натомисть матеріали справи містять листа позивача від 09.05.2009 р. на адресу відповідача по справі з пропозицією про розірвання договору оренди з 17.03.2009 р..

Орендар має право розірвати договір оренди, повідомивши про це орендодавця не менш ніж за 90 календарних днів до бажаного строку розірвання Договору (п. 3.4.4. Договору). Тому місцевий суд дійшов висновку, що Договір оренди нежилого приміщення від 25.06.2008 р. є розірваним з 18.03.2009 р..

Відповідно до п. 5.7., п.5.10. Договору орендар протягом десяти календарних днів з дати припинення Договору повинен звільнити та повернути приміщення за Актом приймання-передачі, попередньо перевівши його у стан відповідно до Акту приймання-передачі укладеного під час передання приміщення від орендодавця до орендаря, та попередньої оплати за час перебування. Приміщення вважається повернутим орендарю належним чином з моменту підписання сторонами двостороннього Акту прийому-передачі.

Згідно п. 8.6. Договору закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. Закінчення строку його дії не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, які є невиконаними.

Оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження факту звільнення та повернення орендодавцю приміщення за Актом приймання-передачі, місцевий суд вважав, що орендаря не звільнено від зобов’язання щодо оплати за користування приміщенням за період з червня по березень 2010 р..

Згідно матеріалів справи позивачем надсилалось на адресу відповідача: листа № 01 від 15.06.2009 р., претензію № 5/01 від 15.07.2009 р., претензію № 01 від 10.08.2009 р., листи № 10/01 від 09.10.2009 р., № 01 від 09.11.2009 р., листа № 6/01 від 31.12.2009 р., листа № 01/01 від 12.01.2010 р., листа № 01 від 08.02.2010 р., листа № 01 від 09.03.2010 р. з вимогою погасити заборгованість, яка виникла внаслідок порушення умов Договору відповідачем. До зазначених листів-претензій позивач додавав рахунки на оплату за орендоване приміщення.

Однак, відповідач своїх зобов'язань щодо сплати орендної плати належним чином не виконав в зв’язку з чим має заборгованість перед орендодавцем по орендній платі з 11.06.2009 р. по 15.03.2010 р. в сумі 969 463,97 грн.. Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості перед позивачем.

Посилання відповідача на те, що приміщення ним звільнено 20.01.2009 р. і це підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт від 20.01.2009 р. про демонтаж обладнання в приміщенні відділення за адресою: м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 34, місцевий суд вважав необґрунтованими, оскільки проведення робіт щодо демонтажу обладнання в приміщенні відділення за згаданою адресою не може бути доказом виселення орендаря з приміщення.

Місцевим судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору обов’язку по сплаті орендної плати за орендоване приміщення в повному обсязі не виконав, а тому на підставі ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526 ЦК України позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 969 463,97 грн. заборгованості з орендної плати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 7.2 Договору за прострочення сплати орендної плати орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення строків оплати від розміру щомісячної орендної плати за кожний день прострочення.

При дослідженні поданого позивачем розрахунку пені, місцевим судом виявлено, що позивач здійснив розрахунок пені по заборгованості за червень 2009 р., липень 2009 р., серпень 2009 р., вересень 2009 р. за період більший ніж 6 місяців, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України. За перерахунком суду з відповідача підлягає стягненню на користь позивача пеня в розмірі 60 606,27 грн..

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Тому місцевий суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 11 018,16 грн. –3 % річних та 51 629,76 грн. – збитків від інфляції за обґрунтованим розрахунком позивача, тощо.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування рішення суду не знаходить.

Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, адже не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують висновків, викладених в судовому рішенні. Посилання апелянта на те, що до стягнення підлягає сума боргу в розмірі 209 015,62 грн. за період з 11.06.2009 р. по 18.08.2009 р. й доказом є надіслання відповідачем на виконання Договору листа № 985 від 18.08.2009 р. з проханням підписати акт прийому-передачі приміщення, апеляційний суд до уваги не бере за відсутності будь-яких доказів на підтвердження цих обставин. Крім цього, відповідачем не підписано надісланого позивачем листом від 04.10.2010 р. акту приймання-передачі приміщення (одержано відповідачем 05.10.2010 р.).