Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Гнатюк Г.М.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенко О Л.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради, м. Рівне від 17.05.2010р.

на рішення господарського суду Рівненської області від 29.04.2010р.

в справі №11/54

за позовом Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради, м. Рівне

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Рівненська районна рада, м. Рівне

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Рівне

про визнання недійсним окремих частин правочину

та за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Рівне

до відповідача Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради, м. Рівне

про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди

за участю представників сторін:

від позивача : не з’явився

від відповідача: ОСОБА_2- підприємець

від третьої особи: не з’явився

Присутнім учасникам процесу роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів та здійснення фіксації судового процесу технічними засобами не поступало

Рішенням господарського суду Рівненської області від 29 квітня 2010 р. у справі № 11/54 (суддя Грязнов В.В.) відмовлено у задоволенні як первісного позову Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним окремих частин правочину, укладеного з відповідачем, так і зустрічного позову ФОП ОСОБА_2 до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради про спонукання до укладення додаткової угоди до договору оренди.

Позивач по первісному позову, не погоджуючись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою про перегляд вищевказаного рішення суду в порядку апеляційного провадження просить рішення скасувати і прийняти нове, яким задоволити первісні позовні вимоги та відмовити у зустрічних.

Представник скаржника в судове засідання не з’явився, жодних пояснень та клопотань суду не надав.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, подав відзив на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції вважає законним і правові підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутності скаржника, повідомленого належним чином про час і місце розгляду справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області без змін враховуючи наступне:

Комунальне підприємство "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради-орендодавець та Фізична особа-підприємець ОСОБА_2-орендар 28 липня 2008р. уклали договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад Рівненського району та додатки до нього (надалі в тексті –Договір). Згідно п.1.1, 2.1, 2.4, 2.5, 3.1-3.3, 5.1-5.4, 6-8 Договору, орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення першого поверху адмінприміщення загальною площею 59,31м2, які знаходяться в будівлі АДРЕСА_1 у м. Рівне, з правом викупу для розміщення офісу. Орендна плата, розрахована на підставі протоколів конкурсної комісії орендодавця про результати конкурсу від 10.06.2008р. та 25.07.2008р. –складає 2 491 грн. 02 коп. (без ПДВ) і сплачується не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним.(п.3.3 Договору). Строк дії Договору з 28.07.2008р. по 26.07.2009 року з можливістю пролонгації в разі відсутності заперечень сторін.(пп.10.1, 10.5 Договору). Договір підписано директором КП "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради та ФОП ОСОБА_2, скріплено відбитками печатки підприємства.(арк.справи 10-11).

Рішенням Рівненської районної ради від 15.08.2008р. №569 –погоджено договір оренди нерухомого майна (приміщень), що належать до спільної власності територіальних громад Рівненського району та знаходяться за адресою: м.Рівне, АДРЕСА_1, які укладені Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом"Рівненської районної ради з орендарем-Приватним підприємцем ОСОБА_2 на загальну площу 59,31м2.

На тій же сесії, Рівненською районною радою прийняте рішення №570 від 15.08.2008р., яким дано згоду суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі ОСОБА_2 на проведення невід’ємних поліпшень орендованої частини приміщень, що є спільною власністю територіальних громад Рівненського району площею 59,31 м2 (площа кабінетів –47,0 м2, площа місць загального користувння 12,31м2) за адресою: АДРЕСА_1, за рахунок власних коштів на суму 30 000 грн.(арк.справи 37-38).

Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області видано дозвіл ФОП ОСОБА_2 на виконання будівельних робіт №1133 від 19.12.2008р. на реконструкцію існуючих офісних приміщень по АДРЕСА_1 у м.Рівне, відповідно до проектної документації, затвердженої та погодженої 11.11.2008р.(арк. справи 39).

Згідно висновку начальникак УКБ виконкому м.Рівне про розмір невід’ємних поліпшень орендованих приміщень від 02.03.2009р. замовником - ФОП ОСОБА_2 понесено витрат у сумі 55 591 грн. 88 коп.(разом з ПДВ).(арк. справи 40-44).

Прокурор Рівненського району 27.02.2010р. за наслідками проведеної прокуратурою Рівненської району із залученням контрольно-ревізійного управління в Рівненській області перевірки з питань законності передачі Комунальним підприємством "Управління майновим комплексом" Рівненської районної ради в оренду приміщень, які знаходяться по АДРЕСА_1 в м.Рівне, вніс Позивачу подання № 262-10 від.27.02.2010р. про усунення порушень законодавства про державну і комунальну власність та про звернення громадян.

На думку перевіряючих осіб –друга частина п.1.1 договору №41 від 28.07.2008р., а саме: "майно передається орендарю в оренду з правом викупу для розміщення офісу" укладена з порушенням вимог ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". В той же час п.2.2 Договору передбачено, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.

Прокурор вимагав вирішити питання про визнання недійсним п.1.1 договору оренди майна № 41 від 28 липня 2008р., укладеного з ОСОБА_2, як такого, що не відповідає вимогам закону.(арк.справи 12-14).

Разом з тим, листом №1019 вих-10 від 19.04.2010р. прокурор Рівненського району відкликав вищезазначену вимогу про визнання недійсним п.1.1 договору оренди майна №41 від 28.07.2008р., укладеного з ФОП ОСОБА_2, що стверджується матеріалами справи.(арк.справи 77).

Наслідки проведеної прокуратурою Рівнен-ської району перевірки стали підставою для пред’явлення позовних вимог.

ФОП ОСОБА_2 подано зустрічний позов до Комунального підприємства "Управління майновим комплексом"Рівненської районної ради про спонукання останнього до укладення з ФОП ОСОБА_2 додаткової угоди до договору оренди №41 від 28.07.2008р., якою пункт 1.1 викласти в редакції: "Орендар має право на викуп майна у випадку його включення до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу".(арк.справи 56).

У зустрічній позовній заяві ФОП ОСОБА_2 зазначала, що погоджувалась витратити значні кошти на проведення невід’ємних поліпшень в орендованому приміщенні знаючи, що має право на викуп в порядку та на умовах, визначених законодавством, тобто, у випадку включення орендованого майна до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, зможе реалізувати своє право на викуп на підставі пункту 51 Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) та статті 289 Господарського кодексу України.

Розглядаючи апеляційну скаргу колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду не погоджується з твердженням апелянта про те, що ніби зазначення в договорі такого способу приватизації, як "викуп" суперечить чинному законодавству, оскільки крім закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) , порядок приватизації шляхом викупу передбачено п.51 Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) .

Також безпідставним та необгрунтованим є твердження апелянта про те, що норми пункту 51 Закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) " не застосовуються до даних правовідносин.

Так, відповідачем по справі було направлено адвокатський запит у Фонд Державного майна України, щодо застосування пункту 51 закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) до об'єктів комунальної власності. Відповідно до листа Фонду Держмайна України (вих.№10-205514 від 11.05.2010 року) положення Державної програми приватизації на 2000-2002 роки застосовуються також щодо відчуження комунального майна.

Апеляційним господарським судом прийнято до уваги той факт, що Рівненська районна рада погодила умови оспорюваного Договору, надала дозвіл на проведення Від-повідачем невід’ємних поліпшень орендованих приміщень, які були здійснені у встановленому порядку; заборгованість із сплати орендної плати відсутня; приміщення використовується Відповідачем за цільовим призначенням.

Крім того, згідно ч.3 ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"(надалі в тексті –Закон) встановлює, що включення об’єктів малої приватизації до переліків, зазначених у частині першій цієї статті, здійснюється відповідно до Державної та місцевих програм приватизації або з ініціативи відповідних органів приватизації чи покупців.

Тому, твердження Позивача про те, що пункт Договору "майно передається з правом викупу" суперечить ч.1 ст.11 Закону є хибним, адже "викуп", як спосіб приватизації, можливий також на підставі п.51 закону України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) , але керуючись ст. 289 ГК України, –лише у випадку, якщо таке право передбачено договором оренди.

Оскільки і Закон України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (2171-12) і Закон України "Про Державну програму приватизації" (1723-14) містять спеціальні правові норми, що регулюють питання приватизації, то у випадку конкуренції спеціальних правових норм, застосовуються норми закону, який прийнятий пізніше, - тобто Закону України "Про Держану програму приватизації" (1723-14) .

Жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що право на викуп може зазначатися у договорі оренди лише після того, як власником прийнято рішення про приватизацію орендованого майна у вказаний спосіб. Водночас, приватизаційним законодавством України передбачено можливість реалізації права на приватизацію шляхом викупу лише після прийняття рішення власником про приватизацію у такий спосіб.

Зазначене в договорі оренди право Відповідача на "приватизацію шляхом викупу" є елементом право-суб’єктності, реалізувати вказане право можливо лише в порядку та на умовах, визначених законодавством України. Вбачається, що Позивач не зазначив норму законодавства, якій суперечать оспорювані частини Договору, в яких закріплене право, а у вказаній Позивачем ч.1 ст.11 Закону йдеться про застосування (реалізацію) права на приватизацію. Також, Позивачем не зазначено, на якій підставі має бути визнаний недійсним пп.3 п.10.6. Договору, адже у вказаному пункті не йдеться про викуп.

З матеріалів справи вбачається, що об’єкт оренди відповідно до Державної та місцевої програм приватизації –не включено до Переліку об’єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Тому, включення оспорюваних положень до Договору –не порушує прав Позивача і не надає Відповідачу права вимагати продажу йому об’єкта оренди, якщо на такий спосіб приватизації не погодилась Рівненська районна рада, затвердивши Перелік об’єктів, які підлягають приватизації шляхом викупу.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому його належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Державне мито за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до вимог ст. 49 ГПК України, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд –

1. Рішення господарського суду Львівської області від 29.04.2010 р. у справі № 11/54 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи № 11/54 повернути в господарський суд Рівненської області.