Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лисенко В.А.,

суддів Голика В.С.,

Сотула В.В.,

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Лебедєв Олександр Валерійович, довіреність б/н від 10.12.2008,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автолан" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 25.02.2009 у справі №5020-2/676

за позовом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі (вул. Одеська, 27, місто Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства "Автолан" (вул. Комуністична, 36, місто Севастополь, 99003)

про стягнення 25127,48 грн.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства "Автолан" про стягнення 25127,48 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач відшкодував шкоду, завдану працівником Приватного підприємства "Автолан" працівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Чисте місто" у розмірі 25127,48 грн. та звернувся із зворотною вимогою.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.02.2009 у справі № 5020-2/676 (суддя Шевчук Н.Г.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємство "Автолан" на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Севастополі 25127,48 грн., в дохід державного бюджету 251,27 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду з посилкою на статтю 1191, частину 1 статті 1172, статтю 1187 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що відповідач як власник джерела підвищеної небезпеки повинен відшкодувати позивачеві сплачені ним страхові суми потерпілому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась з вини водія Приватного підприємства "Автолан".

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, Приватне підприємство "Автолан" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову.

Доводи скарги мотивовані тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права.

Сторона наполягає на тому, що судом першої інстанції не встановлено вини водія Приватного підприємства "Автолан", тому відсутні умови настання відповідальності юридичної особи за шкоду, оскільки відсутні загальні умови самого деліктного зобов’язання. Сторона вказує також, що відсутні умови покладення відповідальності на юридичну особу на підставі частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України. Посилаючись на статтю 1187 Цивільного кодексу України суд першої інстанції, на думку сторони, не звертає уваги на те, що позивач за цією справою не є особою, якій завдана шкода джерелом підвищеної небезпеки та не є "потерпілим" у розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України. Цією особою в даному випадку є фізична особа Легчаєва Г.І., яка постраждала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з її участю, та була визнана потерпілою у рамках кримінальної справи. Тому відповідач наголошує на тому, що положення статті 1187 Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та її наслідків можуть бути застосовані тільки до відносин, які виникли між Приватним підприємством "Автолан" та Легчаєвою Г.І. –учасниками дорожньо-транспортної пригоди. Між позивачем та відповідачем таких відносин не існує, а існують відносини щодо стягнення грошових коштів в порядку регресу, а тому для спірних правовідносин повинні застосовуватись положення статей 1172, 1191 Цивільного кодексу України і, як наслідок, для задоволення позову потрібно встановлення усіх наявних елементів деліктної відповідальності. Відповідач підкреслює у скарзі відсутність вини водія, яка не доведена належними доказами. Сторона вказує на те, що суд першої інстанції послався на постанову Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 (v0014700-92) , яка узагальнює судову практику з трудових правовідносин.

Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду без змін, а скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Судова колегія вирішила можливим задовольнити заявлене клопотання та розглянути справу за відсутністю представника позивача.

Перевіривши обставини справи на підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила таке.

06.04.2007 на перехресті вулиць Велика Морська та Адмірала Октябрьського у місті Севастополі приблизно о 05 годин 15 хвилин відбувся наїзд автомобіля Приватного підприємства "Автолан" на працівника Товариства з обмеженою відповідальністю "КП "Чисте місто" Легчаєву Г.І.

Згідно з актами розслідування нещасного випадку (форма Н-5 та форма Н-1 від 23.07.2007) даний випадок спеціальною комісією з розслідування визнано виробничим, тобто страховим (а.с.7-13).

Згідно з довідкою МСЕК серії 2-18АД № 000192 від 05.03.2008 потерпілій встановлена 25% втрата професійної працездатності безстроково у зв'язку з виробничою травмою від 06.04.2007 (а.с.31).

Станом на листопад 2008 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі виплатило грошову суму у розмірі 25127 грн. у вигляді страхових виплат на підставі постанов № 2727/20198/20198/1 (а.с.14), № 2727/20198/20198/2 (а.с.15), № 2727/20198/20198/3 (а.с.16), № 2727/20198/20198/4 (а.с.17), № 2727/20198/5 (а.с.18), № 2727/20198/6 (а.с.19), № 2727/20198/20198, № 2727/20198/7 (а.с.20), № 2727/20198/8 (а.с.21), № 2727/20198/9 (а.с.22).

Згідно з постановою Ленінського районного суду міста Севастополя у справі № 1-545/07 припинено провадження у кримінальній справі на підставі акту амністії відносно водія Краснощокова О.І, який звинувачений у тому, що 06.04.2007 при керуванні автомобілем ДЄУ, державний номер СН 9460 АА, що належить Приватному підприємству "Автолан" та при виконанні своїх службових обов’язків в порушення Правил дорожнього руху здійснив наїзд на потерпілу Легчаєву Г.І. та спричинив їй середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Вказана постанова правомірно оцінена судом першої інстанції як доказ вини водія, який знаходився у трудових відносинах з Приватним підприємством "Автолан" та спричинив шкоду при здійсненні трудових обов’язків.

Доводи апеляційної скарги відносно відсутності вини не приймаються до уваги, оскільки спростовуються зазначеною постановою суду № 1-545/07 (а.с.32).

Доводи апеляційної скарги з того приводу, що кримінальна справа відносно водія Приватного підприємства "Автолан" закрита, а тому відсутні правові підстави для притягнення до відповідальності, не може бути прийнятою до уваги. Так, при прийнятті вказаної постанови суд звільнив фізичну особу від кримінального покарання, але застосування амністії не тягне звільнення від матеріальної відповідальності, тобто від відшкодування шкоди.

Доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції послався на постанову Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 (v0014700-92) , яка узагальнює судову практику з трудових правовідносин, не приймаються до уваги, оскільки суд першої інстанції послався на вказану постанову як на приклад відсутності підстав звільнення від матеріальної відповідальності, коли шкода заподіяна діями працівника, що мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно зі статтею 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За таких обставин суд першої інстанції правильно стягнув суму страхових внесків, сплачених позивачем на користь потерпілої фізичної особи.

Доводи апеляційної скарги не відповідають а ні обставинам справи, а ні нормам матеріального права, а тому не приймаються до уваги.

Оскільки рішення суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно зміні чи скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Автолан" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.02.2009 у справі № 5020-2/676 залишити без змін.