В судовому засіданні 23.03.2012р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Залізничне"Солом’янської районної у місті Києві ради (надалі позивач) звернулось до суду з позовом про зобов’язання Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (надалі ПАТ "Київенерго", відповідач) в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"внести зміни до договору від 01.10.2008р. № 310088 про постачання теплової енергії у гарячій воді шляхом укладення Додаткової угоди.

В судовому засіданні позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог (вих. № 421-09/58 від 23.03.2012р.), згідно з якою позивач просив зобов’язати відповідача внести зміни до договору від 01.10.2008р. № 310088 про постачання теплової енергії у гарячій воді наступного змісту:

- п.п. 1 п. 2.3.5 договору виключити

- доповнити договір п. 2.3.8 в наступній редакції:

Здійснює контроль за своєчасним надходженням коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА за спожиту теплову енергію від мешканців, нарахування яким здійснюється згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації та сплата від яких надходить щомісячно протягом розрахункового періоду (року).

Здійснює контроль за своєчасним не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, надходження коштів за фактично спожиту теплову енергію від населення, нарахування якому здійснюється згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації та сплата від якого надходить щомісячно протягом розрахункового періоду (року).

В ході розгляду справи, позивачем подано клопотання у якому зазначалось про зміну найменування позивача на Комунальне підприємство "Залізничне"Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує необхідністю внесення змін до укладеного між сторонами договору на постачання теплової електроенергії у гарячій воді № 310088 від 01.10.2008р. через відмову відповідача підписати запропоновану додаткову угоду.

Щодо підстав заявленого позову, згідно наданих на вимоги суду письмових пояснень, позивач посилався на ст. 652 ЦК України, та відзначав, що укладаючи договір № 310088 від 01.04.2008р. сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених цілей, проте під час виконання договору виявились обставини (особливий порядок сплати мешканцями за послуги з централізованого опалення, встановлений розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), які істотно впливають на інтереси сторін.

Відповідачем позову не визнано, заперечення викладені письмово та залучені до матеріалів справи. У задоволенні позову відповідач просив відмовити, оскільки позивачем не наведено жодних доказів та підстав, в силу яких виникає обов’язок внести зміни до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.10.2008р. № 310088 на запропонованих КП "Залізничне" умовах, а положення чинного законодавства не забороняють врегулювання питання щодо обов’язку оплати послуг за договором на договірних засадах, тобто при досягненні згоди між сторонами.

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

01 жовтня 2008р. між АЕК "Київенерго"та КП "Залізничне" Солом’янської районної у місті Києві ради укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310088, на умовах якого відповідачем здійснюється постачання теплової енергії для потреб опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з п. 2.2.2 договору від 01.10.2008 року постачальник зобов’язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму), та її вартість за кожним особовим рахунком "споживача"за розрахунковий період (місяць);

- платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії, поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок…

Посилаючись на те, що згідно п. 1.3 Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997р. № 80 (ra0080017-97) "Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги"платежі за комунальні послуги від населення щоденно розщеплюються Головним інформаційно-обчислювальним центром КМДА, розподілені суми перераховуються на рахунки підприємств –постачальників житлово-комунальних послуг, позивач відзначає про необхідність врахування такого порядку розрахунків і при виконанні договору укладеного між сторонами.

Оскільки головним споживачем послуг які надаються на підставі договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 310088 від 01.10.2008р. є населення, а неузгодженість порядку розрахунків призводить до несвоєчасного здійснення розрахунку за теплову енергію згідно умов договору, позивач звернувся до ПАТ "Київенерго" з листом (пропозицією) № 1137 від 01.12.2011р. про внесення змін до договору, шляхом виключення пп. 1 п. 2.3.5 договору № 310088 від 01.10.2008р. та про доповнення договору пунктом 2.3.8 та п. 1 п. 10 додатку № 2 до договору в запропонованій редакції.

У відповіді на лист позивача відповідач повідомив, що пункти зазначені в додатковій угоді є неприйнятними для Київенерго, відповідно СВП "Енергозбут"ПАТ "Київенерго"не може підписати запропоновану угоду (лист за вих. № 048-21-659 від 20.01.2012р.).

У відповідності з п. 4.5 договору від 01.10.2008р., умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов’язковим складанням письмового документа.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому суд враховує, що жодним законом не встановлена обов'язковість внесення змін до договору на постачання теплової енергії в частині погодження порядку розрахунків в судовому порядку, а тому спірні правовідносини сторін під час вирішення питання щодо внесення змін в договір можуть бути вирішені судом лише за домовленістю сторін, оскільки іншого договором не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 ЦК України.

При зверненні з вимогами про зміну договору, на підставі статті 652 ЦК України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 ГПК України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зазначені положення передбачають право сторони передати спір на вирішення суду та жодним чином не звільняють позивача від доведення обставин, які є підставою для внесення відповідних змін до договору.

Наявності підстав для зміни договору в частині порядку розрахунків позивачем не доведено; у договорі сторонами також не обумовлено, що договір вважається зміненим при надісланні про це пропозиції іншій стороні договору.

Обставини на які посилається позивач в обґрунтування заявленого позову, не свідчать також і про наявність допущення відповідачем істотних порушень умов договору, чи про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, відповідно не є підставами для внесення змін до договору.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для зміни укладеного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору позивачем не доведено.

В обґрунтування підстав для внесення змін до договору, позивач стверджує, що укладаючи договір № 310088 від 01.04.2008р. сторони розраховували на його належне виконання і досягнення поставлених цілей, проте під час виконання договору виявились обставини (особливий порядок сплати мешканцями за послуги з централізованого опалення, встановлений розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією), які істотно впливають на інтереси сторін.

Наведені обставини судом взяті до уваги, однак такі не є підставами для вирішення в судовому порядку питання внесення змін до договору згідно з ч. 2 ст. 652 ЦК України, оскільки Тимчасовий порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги є додатком до Розпорядження затвердженого 27.01.1997р. і його положення не могли бути невідомими сторонам договору при його укладенні - 01.10.2008р..

При укладенні договору на постачання теплової енергії від 01.10.2008р. обставини щодо порядку розрахунку населення за надані комунальні послуги існували аналогічно порядку на дату виникнення бажання позивача внести зміни до договору, і не змінювались істотно.

Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

В силу положень статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Таким чином, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст. ст. 207, 640 ЦК України та уклали договір на постачання теплової енергії у гарячій воді, у якому узгодили відповідний порядок розрахунків, то вони мають виконуватись і вважаються такими, що момент досягнення домовленості настав.

Натомість, жодних належних доказів досягнення згоди обох сторін договору щодо змін по умовах розрахунку, як те визначено у запропонованій позивачем додатковій угоді, суду не представлено.

Неузгодженість порядку розрахунку населення за споживання енергоносіїв умовам договору, що укладений позивачем як обслуговуючою організацією з постачальником теплової енергії свідчить лише про можливість на взаємних умовах змінити договір в цій частині, і не зобов’язує іншу сторону договору в обов’язковому порядку прийняти такі зміни договору.

Отже, при укладенні спірного договору, та беручи на себе певні зобов'язання, сторони погодили відповідні умови, а в даному випадку, заява позивача свідчить про незгоду з раніше досягнутими домовленостями по договору, що не може бути підставою зміни договору, а згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Враховуючи те, що позивачем не надано жодних доказів щодо наявності підстав, в

силу яких у відповідача виникає обов'язок укласти додаткову угоду з позивачем на

запропонованих умовах, а також приймаючи до уваги те, що відповідач не погоджується із запропонованими змінами договору, судом визнаються безпідставними вимоги позивача щодо внесення змін до договору від 01.10.2008р. № 310088 про постачання теплової енергії у гарячій воді на запропонованих позивачем умовах.

Обставини, які заявлені в якості підстав для зміни договору, не відповідають вимогам ст. 651, 652 ЦК України, ст. 188 ГК України, тому права позивача не порушені, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82- 85 ГПК України, господарський суд, –

У задоволенні позову відмовити.

рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.