Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

М'ясищева А.М.

суддів

Алєєвої І.В., Величко Н.Л.

при секретарі Чантурідзе А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Вінічук М.В. –довіреність № 9-5-1184 від 30.07.2009р., головний спеціаліст відділу з питань правової допомоги виконання конвенцій і угод Міністерства юстиції України;

від відповідача: не з’явились

від третьої особи: не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави України

на рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2009р.

у справі № 20/21 (суддя Донець О.Є.)

за позовом –Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави України

до відповідача –Державного підприємства "Селидіввугілля" м. Селидове

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – Державне казначейство України

про стягнення 6 233 грн. 24 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.05.2009р. у справі № 20/21 позовні вимоги Міністерства юстиції України м. Київ в інтересах держави України задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства "Селидіввугілля" на користь Державного бюджету України збитки в розмірі 2036 грн. 21коп. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що оскільки рішення Європейського суду у справі № 22591/04 в частині сплати присуджених рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 07.10.2003р. на користь Чернишової Н.М. заборгованості по заробітній платі її померлого чоловіка виконане 27.12.2006р. у сумі 2036 грн. 21коп., тому позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача саме у розмірі 2036 грн. 21коп. в порядку статті 1191 Цивільного кодексу України; відсутністю причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями відповідача та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України тривалим невиконанням рішення комісії з трудових спорів винесених на користь Чернишової Н.М. та незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист.

Оскаржуючи рішення господарського суду, Міністерство юстиції України просило його скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При цьому скаржник посилається на те, що Європейським судом встановлено, що Чернишовій Н.М. завдано моральну шкоду та зобов’язано державу України сплатити заявниці 630 євро в якості моральної шкоди та залишок боргу за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 7 жовтня 2003 року. Факт заподіяння заявниці моральної шкоди встановлено Європейським судом і не потребує доказування, оскільки має преюдиціальний характер. Присуджені кошти з Державного бюджету України стягнуті, факт наявності матеріальної шкоди підтверджується платіжними дорученнями, на рахунок заявниці перераховано 2036грн. 21коп. (залишок заборгованості за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області) та 4197 грн. 03коп. (еквівалент 630 євро в якості моральної шкоди за рішенням Європейського суду). Обов’язок виплати заробітної плати та інших виплат покладено саме на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, на те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Тому причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою Державного підприємства "Селидіввугілля" м. Селидове та шкодою є очевидним. Обов’язок виконання судового рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості, а обов’язок органів державної виконавчої служби з примусового виконання вказаних рішень був похідним та виник внаслідок фактичного усунення відповідача від виконання своїх конституційних обов’язків з виплати винагороди за працю. Тому наявність виконавчого провадження не була перешкодою для роботодавця у виплаті заборгованості по заробітній платі, щомісячній та одноразовій допомозі своїм працівникам. Суд першої інстанції не вірно визначив винною державу Україна у спричиненні заявнику моральної шкоди, оскільки не визначив орган державної влади. У даній справі органом державної влади є державна виконавча служба Новогродівського міського управління юстиції, наявність вини яка не встановлена рішеннями Микитівського районного суду м. Горлівки, судом апеляційної інстанції та Верховним судом України. Тому, з огляду на зазначене, ст. 1191 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини", скаржник вважає, що має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача на суму виплаченого Чернишовій Н.М. відшкодування моральної шкоди за рішенням Європейського суду в розмірі 4197 грн. 03коп. (еквівалент 630 євро) та 2036 грн. 21коп. (залишок заборгованості за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області) як особа, що відшкодувала шкоду, завдану іншою особою.

Bідповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та вмотивованим та просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського cуду без змін.

Розглянувши матеріали справи та пояснення представників сторін судова колегія встановила.

Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 7 жовтня 2003 року з Державного підприємства "Селидіввугілля" в особі структурного підрозділу "Шахта 1/3 "Новогродівська" на користь Чернишової Н.М. стягнуто заборгованість по заробітній платі її померлого чоловіка Чернишова В.В. та інших виплатах у сумі 10317грн. 71коп.

17 листопада 2003 року відділ виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції відмовив у відкритті виконавчого провадження у зв’язку з тим, що боржник знаходився в іншому районі.

13 лютого 2004 року Новогродівським міським судом Донецької області відмовлено у задоволенні позову заявниці на неправомірні дії державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції. Апеляційний суд Донецької області залишив без змін рішення суду першої інстанції.

25 лютого 2004 року відділом Державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 07.10. 2003р.

На протязі серпня – жовтня 2004 року заявниця отримала 8281грн. 50коп., решту суми у розмірі 2036 грн. 21коп. сплачено не було.

Рішенням Селиівського міського суду Донецької області від 12.10.2003 р. у позові Чернишовій Н.М., щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди та визнання неправомірною бездіяльності державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції, відмовлено.

Європейським судом з прав людини від 10.08.2006р. у справі № 22591/04 "Чернишова проти України" встановлено, що рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 07.10.2003р. не виконувалось більше двох років і восьми місяців, тому, у зв’язку з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 1 протоколу № 1 до Конвенції (995_004) (оскільки Уряд України не надав жодного факту чи аргументу, який би переконав Суд дійти іншого висновку у цій справі), держава України повинна виплатити Чернишовій Н.М. заборгованість, яка належить їй за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 07.10.2003р. та 630 євро, як відшкодування моральної шкоди з урахуванням будь-якого податку, який може бути стягнуто із заявниці.

Рішення Європейського суду з прав людини від 10.08.2006р. у справі № 22591/04 "Чернишова проти України" Міністерством юстиції України виконано, що підтверджено наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2125 від 26.12.2006р. на суму 2036 грн. 21коп. (залишок заборгованості за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області) та № 2124 від 26.12.2006р. на суму 4197 грн. 03коп. (еквівалент 630 євро в якості моральної шкоди за рішенням Європейського суду).

Згідно приписів ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є встановлення наступних обставин: наявність вини у діях (бездіяльності) відповідної особи, причинного зв’язку між неправомірними діями чи бездіяльністю та шкодою, наявність реальної шкоди, що може бути обчислена у грошовому еквіваленті.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Звертаючись з позовом про стягнення збитків, завданих Державному бюджету України, у сумі 6233 грн. 24коп. Міністерство юстиції України вважало, що рішенням Європейського суду у справі "Чернишова проти України" від 10.08. 2006р. Державне підприємство "Селидіввугілля" було визнано винним у тривалому невиконанні рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 07.10.2003р., а тому повинно відшкодувати державі сплачені нею кошти. Разом з тим, рішення Європейського суду не містить в собі вказівок щодо визнання ДП "Селидіввугілля" винним у тривалому невиконанні рішення Новогродівського міського суду Донецької області.

Факт неможливості виконання судового рішення у примусовому порядку державною виконавчою службою у встановлені чинним законодавством строки не підтверджений матеріалами справи. Разом з тим з п. 18,22 рішення у справі № 22591/04 вбачається, що посилання держави Україна на те, що виконавчою службою було вжито всіх необхідних заходів для виконання рішення суду і її не може ставитися в вину тривалість такого виконання та правомірність дій щодо виконання судового рішення у цій справі підтверджено національними судами не прийнято до уваги. Тому суд дійшов до висновку, що суд не представив жодних фактів або аргументів, що надали би можливість суду дійти іншого висновку.

Таким чином, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, щодо відсутності причинно-наслідкового зв’язку між неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача та моральною шкодою, заподіяною органами державної влади України тривалим невиконанням судових рішень, прийнятих на користь Чернишової Н.М. та незабезпеченням державою права на ефективний правовий захист.

З рішення Європейського суду по правам людини у справі "Чернишова проти України" вбачається, що 13.02.2004р. Новогродівським міським судом Донецької області відмовлено у задоволенні позову заявниці на неправомірні дії державної виконавчої служби Новогродівського міського управління юстиції. Апеляційний суд Донецької області залишив без змін рішення суду першої інстанції. На протязі серпня – жовтня 2004 року заявниця отримала 8281 грн. 50 коп., решту суми у розмірі 2036 грн. 21коп. сплачено не було. Матеріалами справи підтверджено, що залишок заборгованості за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області позивачем було сплачено на виконання рішення Європейського суду тільки 27.12.2006р. Оскільки рішення суду було виконане значно пізніше строку розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, тому посилання скаржника на те, що цим рішенням суду підтверджена відсутність вини державної виконавчої служби Селидівського міського управління юстиції необґрунтоване та не може бути прийнято до уваги.

Посилання скаржника на те, що обов’язок виплати заробітної плати та інших виплат покладено саме на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, на те, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності, тому причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою відповідача та шкодою є очевидним також не може бути прийнятий судовою колегією до уваги, оскільки наявність такого обов’язку не є достатньою підставою для визнання того, що у тривалому невиконанні судового рішення є винним виключно відповідач.

В іншій частині позову про стягнення з відповідача збитків у сумі 2036 грн. 21коп. рішення не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Господарський суд дійшов вірного висновку про те, що внаслідок невиконання Державним підприємством "Селидіввугілля" зобов’язання перед працівником щодо виплати належних йому сум, держава була зобов’язана рішенням Європейського суду сплатити Чернишовій Н.М. залишок заборгованості за рішенням Новогродівського міського суду Донецької області і що саме ця сума є реальною шкодою, заподіяною державному бюджету неправомірними діями юридичної особи та підтверджена матеріалами справи.

Збитки, які заявлені Міністерством юстиції України є позадоговірними, тому до відносин між державою, як учасником цивільних відносин та юридичною особою щодо їх стягнення, застосовуються норми глави 82 підрозділу 2 "Недоговірні зобов’язання" Цивільного кодексу України (435-15) .

Оскільки факт виконання судового рішення підтверджений матеріалами справи та не оспорюється відповідачем, тому згідно приписів ст. 1191 ЦК України та ст. 9 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського суду з прав людини", позивач має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.

З огляду на наведене, рішення господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 35, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

Рішення господарського суду Донецької області від 21.05.2009р. по справі № 20/21 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Надрук. 6 прим.:

1- у справу,

2- позивачу,

3- відповідачу,

4- третій особі,

5- ДАГС,

6- ГСДО