6/2956 Про визнання ДПІ недійсними договорів купівлі - продажу, як таких, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства - 23.07.2009 Прийняття

04 травня 2005 року Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому звернулась до господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвекор" та закритого акціонерного товариства "Поділля-Вторкольормет" про визнання недійсними на підставі ст. 49 Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року укладених між ними договорів купівлі-продажу №0302/1 від 03 лютого 2003 року, №0502/1 та №0502/2 від 05 лютого 2003 року, №0505/1 від 05 травня 2003 року, №1706/1 від 10 червня 2003 року, як таких, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Право на звернення до суду позивач обґрунтував п.11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якого однією із функцій податкових інспекцій є подання до господарських судів позовів про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав.

Таким чином, позивач діє як орган владних повноважень при поданні позову, оскільки обставини, що стали підставою для звернення до суду були виявленні під час документальної перевірки, яка проводилась відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) .

В позовній заяві позивач вказує, що ТОВ "Укрвекор" при укладенні вищевказаних договорів купівлі-продажу мав на меті умисел завідомо суперечний інтересам держави, а саме – ухилення від сплати податків. При укладенні угод усвідомлював протиправність таких угод і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства (оскільки не мав на меті сплатити податки) та усвідомлював (або повинен був усвідомлювати) протиправність договорів і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, прагнув або свідомо допускав настання протиправних наслідків.

Зазначає, що ТОВ "Укрвекор" порушено норми ст. 67 Конституції України та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування", у відповідності до яких кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Вважає, що на виконання зазначених угод за період з 01 грудня 2002 року по 30 вересня 2003 року ТОВ "Укрвекор" відвантажило ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" товарів на суму 18 826 999,76 грн. За поставлені товари ЗАТ "Поділля- Вторкольормет" розрахувалося у безготівковій формі шляхом перерахунку зазначених коштів на рахунок ТОВ "Укрвекор".

Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2004 року, яке набрало законної сили, визнано недійсними установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю " Укрвекор" з моменту складання, та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість №36069054 з моменту внесення до реєстру платників податку на додану вартість.

Позивач зазначає, що відповідно до ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов’язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення справи.

При цьому в позовній заяві Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому стверджує, що визнання недійсними установчих документів ТОВ "Укрвекор" з моменту реєстрації з підстав його заснування особою, що не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, заснування підприємства і здійснення його реєстрації на підставну особу, укладення в подальшому таким підприємством угод та несплата податків, свідчать про те, що укладаючи спірні угоди ТОВ "Укрвекор" діяло з конкретною метою, спрямованою на приховування отриманих за угодою коштів від оподаткування.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2009 року на підставі п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) припинено провадження у справі №6/2956, оскільки зазначений спір не підлягає розгляду в господарських судах України і повинен розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану ухвалу та передати справу на розгляд до господарського суду Хмельницької області, посилаючись на порушення норм процесуального права.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому, посилаючись на п.7 Розділу VII "Прикінцеві та Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) вказує, що позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Сторони письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали, їх представники в судове засідання не з'явились.

Колегія суддів вважає, що неприбуття представників сторін в судове засідання не перешкоджає апеляційному розгляду справи, оскільки сторони належним чином повідомлено про дату, час та місце засідання суду.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

При цьому виходить з наступного.

06 травня 2005 року за правилами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК України (1798-12) ) господарським судом Хмельницької області порушено провадження у справі №6/2956 за позовом ДПІ у м.Хмельницькому до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвекор" та закритого акціонерного товариства "Поділля-Вторкольормет" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Ухвалою місцевого господарського суду від 06 грудня 2005 року здійснено заміну відповідача у справі ЗАТ "Поділля-Вторкольормет" його правонаступником ЗАТ "Інтерлит".

Зупинено провадження у справі на підставі ч.2 ст. 79 ГПК України.

Матеріали господарської справи №6/2956 направлено до прокуратури Хмельницької області для перевірки в порядку ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 30 березня 2009 року поновлено провадження у справі №6/2956, призначено судове засідання на 23 квітня 2009 року об 11 год. 30 хв.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Ст.2 вищевказаного Кодексу передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

У зв’язку з набранням чинності Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ) з 01 вересня 2005 року до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є суб’єкти владних повноважень у випадках, встановлених законом.

За визначенням термінів, що наведені у ст. 3 КАС України:

справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1);

суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1).

П.8 ст. 3 КАС України передбачено, що позивачем по адміністративній справі може бути також суб’єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Таким чином, у контексті зазначених положень ст.3 цього Кодексу справою адміністративної юрисдикції, яку може бути передано на вирішення адміністративного суду, є спір, що виник між суб'єктами суспільних відносин стосовно їх прав і обов'язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п.4 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, в тому числі на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Державна податкова інспекція у місті Хмельницькому в силу Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (509-12) є органом виконавчої влади, який у правовідносинах з підприємствами, установами та організаціями реалізує владні управлінські функції.

З наведеного випливає, що ДПІ у місті Хмельницькому діє як орган виконавчої влади у здійсненні ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Спір у даній справі виник не у зв’язку із регулюванням господарських правовідносин між органом владних повноважень та суб’єктами господарювання, а у зв’язку із порушенням останніми податкового законодавства, а відтак містить встановлені нормами КАС України (2747-15) ознаки справи адміністративної юрисдикції, у зв'язку з чим справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

П.6 "Прикінцевих та Перехідних положень" КАС України (2747-15) визначено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .

Згідно інформації оприлюдненої Державною судовою адміністрацією України відповідно до п.4 розділу ІІ "Прикінцевих та перехідних положень" КАС України (2747-15) з 11 червня 2008 року почав діяльність Хмельницький окружний адміністративний суд, розташований за адресою: 29009, м. Хмельницький, вул.Козацька,42.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, оскільки є публічно - правовим спором та підвідомчим адміністративному суду і тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.

Правові підставі для розгляду господарським судом цієї справи за правилами КАС України (2747-15) відсутні, оскільки провадження у справі за правилами цього Кодексу не відкривалось.

Доводи ДПІ у місті Хмельницькому, викладені в апеляційній скарзі, не є переконливими, оскільки спростовуються вищевикладеним та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 15 червня 2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Хмельницькому - без задоволення.