42/239 Про стягнення заборгованості за постачання природного газу з урахуванням неустойки та сум за час прострочення виконання боржником грошового зобов'язання - 21.07.2009 Прийняття

Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі – позивач) у квітні 2009 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 91257,71 грн. основного боргу, 25278,39 грн. інфляційних, 2745,02 грн. пені, 1422,32 грн. 3% річних, 1207,03 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/239 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 91257,71 грн. основного боргу, 6059,51 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 168,37 грн. три проценти річних з простроченої суми, 325,61 грн. пені, 978,11 грн. витрат по оплаті державного мита та 95,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 624, 625 Цивільного кодексу України та п. 6.2 договору № 06/08-895 від 22.09.2008 з огляду на те, що відповідач доказів належної оплати за надані послуги суду не надав.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. у справі № 42/239 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірне рішення було прийнято з порушенням норм матеріального, ст. 614 Цивільного кодексу України та процесуального ст.ст. 47, 34, 35 Господарського процесуального кодексу України права.

Крім того, апелянт зазначив, що Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільний рахунок, компанія не несе відповідальність за порушення, яке сталося не з її вини.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.06.2009р. у справі № 42/239, скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/6/552 від 06.07.2009р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 42/239 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Мартюк А.І.

Представник позивача в судове засідання 07.07.2009р. не з’явився, проте був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується поштовим повідомленням № 084974 про вручення ухвали суду від 12.06.2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2009р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України було відкладено розгляд справи в зв’язку з неявкою представника позивача.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/4 від 20.07.2009р. "Про зміну складу колегії суддів", в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 42/239 колегії суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий суддя, суддів Сулім В.В., Острович С.Е.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 21.07.2009р. позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2009р. по справі № 42/239 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Київський апеляційний господарський суд

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як правильно з’ясовано судом першої інстанції, між позивачем та відповідачем 22.09.2008р. було укладено договір № 06/08-895 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році (далі – договір), предметом якого відповідно до пункту 1.1 є зобов’язання виконавця (позивач) здійснити транспортування природного газу, надалі газу, замовника (відповідач) по газотранспортній системі до газорозподільних станцій, для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств, які мають із замовником укладені договори на постачання газу, а замовник зобов’язується оплатити послуги по транспортуванню газу.

Порядок та умови проведення розрахунків за надані послуги з транспортування природного газу сторони узгодили розділом 3 договору.

Так, відповідно до п. 3.4 договору послуги по транспортуванню газу оформлюються замовником і виконавцем актами виконання послуг з транспортування газу. Акти виконання послуг з транспортування газу є підставою для проведення розрахунків.

Відповідно до умов п. 4.1 договору та протоколів узгодження договірної ціни №№ 1, 2 від 22 вересня 2008 року з 01.01.2008р. тариф на транспортування 1000 куб.м. газу по газотранспортній системі виконавця визначений постановою НКРЕ від 21.06.2007р. № 775 "Про затвердження тарифів на транспортування та поставку природного газу" (v0775227-07) і відповідно до протоколу № 1 узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною цього договору і становить за 1000 куб.м. протранспортованого газу до мереж ВАТ "Полтавагаз" встановлений в розмірі 7,68 грн. з урахуванням ПДВ, до мереж: "Харківгаз" –16,92 грн. з урахуванням ПДВ, до мереж ВАТ "Донецькоблгаз" - 58,92 грн. з урахуванням ПДВ, до мереж ВАТ "Луганськгаз" - 50,52 грн. з урахуванням ПДВ; з 1 вересня 2008 року тариф на транспортування 1000 куб.м. газу по газотранспортній системі виконавця визначений постановою НКРЕ від 07.08.2008р. № 935 "Про затвердження тарифів на транспортування та поставку природного газу" (v0935227-08) і відповідно до протоколу № 2 узгодження договірної ціни, який є невід’ємною частиною цього договору і становить за 1000 куб.м. протранспортованого газу до мереж: ВАТ "Полтавагаз" встановлений в розмірі 2,64 грн. з урахуванням ПДВ, до мереж "Харківгаз" – 7,68 грн. з урахуванням ПДВ, до мереж ВАТ "Донецькоблгаз" - 67,8 грн. з урахуванням ПДВ, до мереж ВАТ "Луганськгаз" - 47,04 грн. з урахуванням ПДВ.

Відповідно до умов п. 4.2, 4.3 договору у випадку зміни тарифу на транспортування газу нормативними актами уповноважених державних органів тариф є обов’язковим для сторін за даним договором з моменту вводу його в дію, про що сторони укладають додаткову угоду. Загальна сума даного договору складається із сум вартості місячних обсягав транспортування газу.

Згідно п.п. 5.1, 5.2 договору та п. 2 додаткової угоди № 1 до цього договору (аркуш справи 10) вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту виконання послуг з транспортуванню, зазначеному в пункті 3.4 договору. Оплата послуг виконавця здійснюється замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок виконавця вартості послуг, що були надані виконавцем у місяці транспортування до 30 числа наступного за цим місяця. Оплата послуг з транспортування газу, наданих за січень-вересень 2008 року здійснюється протягом 30-ти днів з моменту підписання відповідних актів виконання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовується доводами апеляційної скарги, на підставі актів прийому-передачі послуг з транспортування газу №№ 1 за січень 2008 рік, 2 за лютий 2008 рік, 3 за березень 2008 рік, 4 за квітень 2008 рік, 5 за травень 2008 рік, 6 за червень 2008 рік, 7 за липень 2008 рік, 8 за серпень 2008 рік, 9 за вересень 2008 рік, 10 від 31 жовтеня 2008 року, 11 від 30 листопада 2008 року, 12 від 31 грудня 2008 року, актом звіряння розрахунків станом на 31 грудня 2008 року (аркуші справи 17-23) стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг з транспортування 5870,983 тис.куб.м. природного газу вартістю 91257,71 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв’язку із чим Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" зверталася до відповідача з вимогою, викладеною в листах № 7-13098 від 16.12.2008р. та №7-1853 від 23.02.2009р. (аркуші справи 30, 34) щодо оплати боргу за надані послуги, які були залишені відповідачем без відповіді.

З огляду на викладене Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 91257,71 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6.2 договору за несвоєчасну оплату послуг по транспортуванню газу у строки, зазначені в пункті 5.2 даного договору, замовник сплачує на користь виконавця, крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення платежу із суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, пені тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове –зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" (v_344600-05) ).

Зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд перевіривши строк оплати послуг, наданих протягом січня-вересня 2008 року, акти прийому-передачі яких підписані сторонами у жовтні 2008 року, дійшов висновку, що цей строк настав 30 листопада 2008 р., оскільки відповідач достовірних доказів підписання указаних актів раніше 31 жовтня 2008 р. суду не надав.

Суд, перевіривши розрахунок суми пені за період з 30.11.2008р. по 28.02.2009р. погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення пені в сумі 325,61 грн.

Суд, перевіривши суму 3% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення 3% річних в сумі – 168,37 грн.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши суму інфляційних погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання підлягає лише частковому задоволенню (6059,51 грн.) з урахуванням періоду прострочення та розміру прострочених сум.

Посилання Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в апеляційній скарзі на те, що постановою Кабінету Міністрів України № 247 від 26.03.2008р. (247-2008-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ населенням та установами, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів" Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" обмежена у своїх діях і не може розпоряджатися коштами, які надходять від споживачів природного газу, оскільки вони установами банку розподіляються згідно з алгоритмом розподілу коштів і перераховуються на консолідований розподільчий рахунок, а тому компанія в силу імперативних норм законодавства, може виконати свій обов’язок по оплаті поставленого природного газу лише після надходження коштів від населення і не несе відповідальність за порушення зобов’язання яке сталося не з її вини, колегія суддів до уваги не приймає з огляду на те, що грошове зобов’язання у Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" виникло на підставі договору № 06/08-895 від 22.09.2008р. про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році, а відповідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, постанова Кабінету Міністрів України № 247 від 26.03.2008р. (247-2008-п) "Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ" населенням та установами, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів", алгоритм, затверджений постановою НКРЕ від 12.07.2000 року № 759 (v0759227-00) "Про затвердження алгоритму коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", визначають лише послідовність дій підприємств та банків при надходженні коштів за поставлений природний газ на розподільчі рахунки підприємств. Вищезазначені нормативні акти не встановлюють взаємовідносини відповідача з контрагентами щодо оплати наданих ними послуг, не регулюють питання підстав та строку оплати підприємствами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" послуг, наданих контрагентами з договорами, а також не впливають на домовленість сторін договору щодо строків оплати вартості наданих послуг з транспортування природного газу та не припиняють зобов’язань боржника щодо сплати боргу.

Інші доводи наведені Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в апеляційній скарзі колегією суддів також до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст. 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.