розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (правонаступником якої є Луганська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у складі головуючого судді Тихонова І.В. та постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у складі колегії суддів Василенко Л.А., Гімона М.І., Чебанова А.О. у справі №2-а-2998/11/1270 за позовом Приватного підприємства "Альянсмашагротранс" до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

У квітня 2011 року Приватне підприємство "Альянсмашагротранс" (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернувся з позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську (правонаступником якої є Луганська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі) в якому просив визнати недійсним та скасувати наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 03 березня 2011 року №362 щодо перевірки Підприємства, визнати протиправними дії податкового органу щодо невизнання (твердження про завищення та безпідставне формування) задекларованої Підприємством в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 562 778,0 грн; суми податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з придбання товарів, робіт та послуг у розмірі 4 316 266,0 грн, суми податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 246 512,0 грн, зобов'язати податковий орган поновити у всіх електронних системах, в тому числі в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", а також в особовій картці Підприємства код ЄДРПОУ 37057712, задекларованої в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року та уточнюючих розрахунків до неї суми податкового зобов'язання у розмірі 4 316 266,47 грн, суми податку на додану вартість у розмірі 246512,0 грн.

30 травня 2011 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, позов задоволено у повному обсязі.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, висновувався на відсутності правових підстав з огляду на встановлені обставини справи для призначення та проведення перевірки, та як наслідок на необхідності усунення вчинених податкових дій пов'язаних з протиправною перевіркою шляхом зобов'язання відновити показник податкової звітності у відповідних електронних системах.

18 серпня 2011 року постановою Донецького апеляційного адміністративного суду постанову Луганського окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі № 2а-2998/11/1270 скасовано, внаслідок чого позов Підприємства задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу від 3 березня 2011 року № 362 про проведення перевірки позивача, визнано протиправними дії відповідача по проведенню позапланової невиїзної перевірки Підприємства 04 березня 2011 року за результатами якої складений акт №81/23/37057712. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності виданого наказу про перевірку, але безпідставно задовольнив позов в частині зобов'язання відповідача поновити у всіх електронних системах, а також в особовій картці Підприємства відповідних показників податкової звітності, оскільки ці дії відповідача є наслідком (реалізацією) висновків акту перевірки, визнання якого протиправним забезпечує відновлення порушеного права та законних інтересів позивача.

05 вересня 2011 року відповідачем подана касаційна скарга до Верховного Суду, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанови попередніх інстанцій та відмовити в частині задоволених вимог у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги обґрунтовує законністю прийнятого наказу, призначення та проведення перевірки у відповідності до вимог податкового законодавства. Окрім того, з огляду на проведення перевірки та складання акту від 04 березня 2011 року, є недоцільним скасування спірного наказу, тому як дії по його виконанню вже реалізовані.

31 жовтня 2011 року ухвалою Вищого адміністративного суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребувано із Луганського окружного адміністративного суду справу № 2а-2998/11/1270.

09 березня 2016 року після надходження відновленого втраченого провадження з Луганського окружного адміністративного суду справу № 2а-2998/11/1270 призначено до розгляду на 16 березня 2016 року.

16 березня 2016 року Вищим адміністративним судом України касаційне провадження у справі закрито, в зв'язку з недостатністю зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження, з підстав передбачених частиною третьою статті 279 Кодексу адміністративного судочинства України.

01 серпня 2017 року постановою Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, заяви Генеральної прокуратури України та Луганської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області задоволено, внаслідок чого ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року скасовано, а справу №2а-2998/11/1270 передано до суду касаційної інстанції для подальшого провадження за касаційною скаргою відповідача.

14 серпня 2017 року справа №2а-2998/11/1270 за касаційною скаргою податкового органу прийнята до провадження, яка в подальшому передана до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Здійснюючи касаційний перегляд оскаржуваних судових рішень, Суд вважає, що зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної скарги відповідає з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Підприємство перебувало на обліку в Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську з 16 квітня 2010 року.

31 березня 2011 року Підприємством до податкового органу подана декларація з податку на додану вартість за грудень 2010 року (реєстраційний №158681), а також 01 лютого 2011 року поданий уточнюючий розрахунок до неї (реєстр №3756).

03 березня 2011 року податковим органом прийнятий наказ №362 про проведення позапланової невиїзної перевірки Підприємства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року з підстав передбачених підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.

04 березня 2011 року головним державним податковим ревізором-інспектором на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України та наказу податкового органу від 03 березня 2011 року № 362 проведено позапланову невиїзну перевірку Підприємства з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт від 04 березня 2011 року №81/23/3705712 (далі - акт перевірки).

Актом перевірки зазначено, що встановлені порушення Підприємством пункту 3 статті 5 та пункту 1 статті 7 Господарського Кодексу України; пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", в результаті чого завищено податок на додану вартість за грудень 2010 року на суму 246 512,00 грн.

Зазначені фактичні обставини не є по суті спірними між сторонами.

Суди попередніх інстанції правильно встановили, що в межах спірних правовідносин основним спірним питанням є законність підстав прийнятого оскаржуваного наказу про призначення позапланової невиїзної перевірки Підприємства, та пов'язаними з цим дії її проведення, та як наслідок можливого відновлення права позивача від реалізації податковим органом спірного наказу. Суд зазначає, що інші вимоги позивача мають похідний характер від оскаржуваного наказу та фактично є наслідком його реалізації.

Суд вважає неприйнятними доводи скаржника щодо законності прийнятого наказу про призначення та проведення перевірки у відповідності до вимог податкового законодавства.

Право на проведення перевірки, в тому числі документальної невиїзної визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час спірних правовідносин).

Підстави та умови проведення документальної невиїзної перевірки врегульовано положеннями статті 79 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 79.1. статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Пунктом 79.2. статті 79 цього ж Кодексу визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Порядок отримання податкової інформації органами державної податкової служби передбачено статтею 73 Податкового кодексу України.

Прийняття податковим органом спірного наказу від 03 березня 2011 року №362 про проведення перевірки позивача обумовлено підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, з огляду на те, що за результатами співставлення з іншими документами, пов'язаними з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) інформації поданих податкових декларацій з податку на додану вартість, уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2010 року, нею надіслано запит позивачу від 03 березня 2011 року за № 9203/23-223 про надання пояснення та документального підтвердження у 10-денний термін щодо здійснення господарських операцій з контрагентами, а саме: укладених угод, операцій з придбання та постачання товарів (робіт, послуг) та правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за грудень 2010 року. В зв'язку з тим, що Підприємство не надало витребувані документи податковому органу, відповідач провів позапланову невиїзну перевірку, про що склав акт від 04 березня 2011 року.

Судами першої та апеляційної інстанцій констатовано не надання податковим органом доказів надіслання та вручення позивачу листа від 03 березня 2011 року за №9203/23-223 у відповідності до вимог законодавства. Наданий до матеріалів справи документ (квитанція) про надіслання кореспонденції засобами кур'єрської доставки, на переконання суду апеляційної інстанції не можна вважати як належний доказ неможливості вручення, оскільки кур'єрська доставка передбачає вручення адресатові кореспонденції кур'єром у невизначений час. В даному документі міститься запис, про неможливість вручити кореспонденцію 04 березня 2011 року, тобто наступного дня після виготовлення листа-запиту.

Наказ № 362 про проведення перевірки Підприємства прийнятий 03 березня 2011 року, тоді як лист про надання документів щодо здійснення господарських операцій з контрагентами, нібито надісланий позивачу теж 03 березня 2011 року. Кореспонденція, відповідно до квитанції про вручення засобам кур'єрської доставки повернулась податковому органу 04 березня 2011 року, тоді як наказ про проведення перевірки був прийнятий 03 березня 2011 року.

Відтак, з огляду на встановлені судами обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки передував події (щодо ненадання позивачем документів на вимогу податкового органу), яка була підставою для прийняття спірного наказу.

Отже Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач, діючи як суб'єкт владних повноважень, не дотримався вимог, передбачених статтею 73, підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України щодо права платника податків протягом 10-денного строку надати необхідні пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий запит органу державної податкової служби і передчасно прийняла оскаржуваний наказ, оскільки при його прийнятті порушені норми Податкового кодексу України (2755-17) . Неможливість надання платником податків на запит податкового органу документів внаслідок порушення з його боку може мати вплив на обґрунтованість висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.

Судами обґрунтовано встановлено, щодо не надіслання податковим органом позивачу наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки як це вимагає пункт 79.2 статті 79 Податкового кодексу України. Судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилені доводи податкового органу про те, що надіслання копії цього наказу було недоцільним через відсутність позивача за вказаною адресою з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій порушення правил відправлення та вручення поштової кореспонденції при направленні листа-запита позивачеві.

Незаконність прийнятого наказу на проведення перевірки та призначення її всупереч закону не створює юридичних наслідків щодо реалізації цього наказу, якими є дії пов'язані з такою перевіркою.

Визнаючи протиправним та скасовуючи наказ податкового органу від 3 березня 2011 року № 362 про проведення перевірки Підприємства, суд апеляційної інстанції дійшов також до обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправними дії відповідача по проведенню такої перевірки, за результатами якої складений акт №81/23/37057712 від 04 березня 2011 року. Вирішення в такий спосіб спору, є належним способом судового захисту.

Суд також не погоджується з доводами заявника касаційної скарги щодо відсутності доцільності скасування спірного наказу з огляду на ту обставину, що його виконано. Оскаржуваний наказ про проведення позапланової перевірки є таким, що мав вплив юридичного характеру на виникнення певних обов'язків у платника податків відносно якого прийнято рішення про проведення перевірки.

При розгляді та вирішенні справи суд апеляційної інстанції, який надав належну правову та обґрунтовану оцінку постанові суду першої інстанції та заявленим вимогам, дійшов правильного висновку про часткове задоволення вимог та задовольнив вимоги у встановлений законом спосіб.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм належну правову оцінку на підставі норм закону.