за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області про стягнення одноразової допомоги при переїзді на роботу в іншу місцевість, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 (прийняту в складі головуючого судді - Сасевича О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 (прийняту в складі колегії суддів: головуючого - Кузьмича С. М., суддів: Гулида Р. М., Улицького В. З. ),

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У листопада 2015 року ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області про стягнення з відповідача одноразову допомогу при переїзді на роботу в іншу місцевість в розмірі 12180 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно було відмовлено позивачу у виплаті одноразової допомоги з посиланням на необхідність домовленості і погодження сторін для виплати допомоги, а також на відсутність відповідного фінансування.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

2. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 14.12.2015 позов задовольнив. Стягнув з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу при переїзді на роботу в іншу місцевість у розмірі 12 180 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при зверненні із заявою до відповідача щодо здійснення виплати позивач посилалась на ч .2 ст. 120 КЗпП України, яка регулює саме виплати при переведенні на іншу роботу в іншу місцевість, у той час як відповідач у своєму листі у відповідь на вказану заяву невірно посилається на ч. 3 ст. 120 КЗпП України, яка лише регулює виплати при переїзді, у зв'язку з прийомом працівників (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16.02.2016 апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Львівській області залишив без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.04.2015 у цій справі - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції відповідають обставинам справи. Судом першої інстанції не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

4. У березні 2016 року Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України суду, яку у січні 2018 передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у цій справі, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позові.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (Територіальне управління державної судової адміністрації України в Львівській області)

5. Скаржник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що у наказі Галицького районного суду міста Львова "Про притуплення ОСОБА_1 до виконання обов'язків судді Галицького районного суду міста Львова" від 25.20.2015 № 13/К відсутні данні про виплату ОСОБА_1 компенсації, у зв'язку з переведенням її роботу в іншу місцевість, а отже відсутній розпорядчий документ на підставі якого територіальним управлінням мала б здійснюватися зазначена компенсація.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. З 21.03.2011 позивач працювала на посаді судді Торезького міського суду Донецької області. Указом Президента України від 14.02.2015 №81/2015 (81/2015) позивача було переведено на посаду судді Галицького районного суду м. Львова.

Відповідно до довідки від 10.03.2015 №1306000591 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, ОСОБА_1 була зареєстрована та постійно проживала в Донецькій області.

Наказом голови Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2015 №13/К "Про приступлення до виконання обов'язків судді Фролової Л.Д." позивач була переведена у межах п'ятирічного строку на роботу на посаду судді Галицького районного суду м. Львова та приступила до виконання своїх посадових обов'язків з 25.02.2015 із зарахуванням її до облікового складу цього суду.

Місячний посадовий оклад позивача на цей період становив 12180 грн (10 мінімальних заробітних плат).

12.08.2015 позивач звернулася із заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області про виплату їй одноразової грошової допомоги в розмірі місячного посадового окладу за новим місцем роботи.

Листом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Львівській області від 02.09.2015 позивача було повідомлено, що у зв'язку з відсутністю попереднього погодження на відшкодування одноразової допомоги при переведені та бюджетних асигнувань за КЕКВ 2700 "Соціальне забезпечення" виплатити їй одноразову допомогу при переїзді немає можливості.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення коштів.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7. Кодекс законів про працю України (322-08) від 10.12.1971 № 322-VIII

7.1. Стаття 120. Гарантії і компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість

Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість.

Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

Працівникам, які переїжджають у зв'язку з прийомом їх (за попередньою домовленістю) на роботу в іншу місцевість, виплачуються компенсації і надаються гарантії, зазначені в частині другій цієї статті, крім виплати одноразової допомоги, яка цим працівникам може бути виплачена за погодженням сторін.

Розміри компенсації, порядок їх виплати та надання гарантій особам, зазначеним у частинах другій і третій цієї статті, а також гарантії і компенсації особам при переїзді їх в іншу місцевість у зв'язку з направленням на роботу в порядку розподілу після закінчення учбового закладу, аспірантури, клінічної ординатури або в порядку організованого набору, встановлюються законодавством.

8. Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" (108/95-ВР)

8.1. Частина перша статті 12. Інші норми і гарантії в оплаті праці

Норми оплати праці і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов'язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров'я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв'язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України (322-08) та іншими актами законодавства України.

9. Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (2453-17)

9.1. Частина перша статті 148. Статус Державної судової адміністрації України

Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

10. Постанова Кабінет Міністрів України від 02.03.1998 № 255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" (255-98-п)

10.1. Пункт перший

Працівникам у зв'язку з переведенням їх на іншу роботу, якщо це пов'язано з переїздом в іншу місцевість (в інший населений пункт), зокрема виплачуються одноразова допомога самому працівникові - в розмірі його місячного посадового окладу (тарифної ставки) за новим місцем роботи і кожному члену сім'ї, який переїжджає, - в розмірі 25 відсотків одноразової допомоги самого працівника.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Щодо доводів касаційної скарги

11. Посилання скаржник на відсутність підстав для компенсації одноразової допомоги в розмірі 12180 грн, у зв'язку з переведенням її на роботу в іншу місцевість, оскільки у наказі Галицького районного суду міста Львова "Про притуплення ОСОБА_1 до виконання обов'язків судді Галицького районного суду міста Львова" від 25.20.2015 № 13/К відсутні данні про виплату ОСОБА_1 компенсації, колегія суддів вважає необґрунтованими, враховуючи наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 120 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з переведенням, прийняттям або направленням на роботу в іншу місцевість. Працівникам при переведенні їх на іншу роботу, коли це зв'язано з переїздом в іншу місцевість, виплачуються: вартість проїзду працівника і членів його сім'ї; витрати по перевезенню майна; добові за час перебування в дорозі; одноразова допомога на самого працівника і на кожного члена сім'ї, який переїжджає; заробітна плата за дні збору в дорогу і влаштування на новому місці проживання, але не більше шести днів, а також за час перебування в дорозі.

Зміст вказаної норми права кореспондується із частиною першою статті 12 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" та пунктом 1 Постанова Кабінет Міністрів України від 02.03.1998 № 255 "Про гарантії та компенсації при переїзді на роботу в іншу місцевість" (255-98-п) , які гарантують позивачу компенсацію одноразової допомоги, у зв'язку з переведенням її роботу в іншу місцевість.

Будь-які застережень чи обмежень у вище наведених нормах права, зокрема, необхідності зазначати у наказах про переведення особи на роботу в іншу місцевість відсутні.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що посилання позивача на відсутність в наказі Галицького районного суду м. Львова від 25.02.2015 №13/К пункту про виплату позивачу спірної компенсації, як на підставу не проведення такої виплати суперечить чинним законодавчим нормам.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

12. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи, що Територіальне управління державної судової адміністрації України неправомірно відмовило ОСОБА_1 у виплаті одноразової допомоги при переїзді на роботу в іншу місцевість, суди першої та апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення спірних коштів.

Оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішення відсутні, то касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області слід залишити без задоволення.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

Касаційну скаргу Територіального управління державної судової адміністрації України в Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2016 у цій справі - залишити без змін.