Ухвалою суду від 26.07.2011 року справу № 5/070-11 прийнято до свого провадження, присвоєно їй номер 5/070-11/9 та призначено розгляд справи на 13.09.2011р.; зобов’язано позивача обґрунтувати позовні вимоги з посиланням на відповідні норми чинного законодавства; подати оригінали (для огляду) доданих до позовної заяви документів; подати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) документів, на підставі яких діє позивач та відповідач (установчий договір, статут, положення), Свідоцтва про державну реєстрацію, витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення позивача та відповідача до ЄДР на дату винесення ухвали про порушення провадження у справі № 5/070-11; подати власне письмове підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору; подати інші докази, які підтверджують викладені у позовній заяві обставини, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів, додаткове обґрунтування позовних вимог; зобов’язано відповідачів подати оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) документів, на підставі яких діє відповідач (установчий договір, статут, положення), Свідоцтва про державну реєстрацію, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відповідача до ЄДР на дату винесення ухвали; подати письмовий відзив на позов з документальним та правовим обґрунтуванням його висновків, оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) документів, що їх підтверджують; подати інші докази стосовно заявлених вимог, письмову інформацію про свої реєстраційні (банківські) рахунки із зазначенням повних банківських реквізитів.

02.08.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника відповідача 2 - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.

02.08.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від представника позивача - Київської обласної ради надійшло пояснення по суті позовних вимог, зі змісту яких вбачається, що позивач просить суд визнати удаваним договір № 18 від 01.03.2006 року про спільне вирощування риби в Великоберезянському водосховищі Таращанського району, укладений між Білоцерківським міжрайонним управлінням водного господарства (правонаступник –Басейнове управління водних ресурсів р. Рось) та суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та визнати його договором оренди; визнати недійсним договір оренди № 17 від 01.03.2006 року, укладений між Білоцерківським міжрайонним управлінням водного господарства (правонаступник –Басейнове управління водних ресурсів р. Рось) та суб’єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1

04.08.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від прокуратури м. Біла Церква Київської області надійшла заява про припинення провадження у справі № 5/070-11/9 у зв’язку з відмовою від позову.

У судове засідання 13.09.2011р. представники прокуратури та позивача не з‘явилися, документи, витребувані ухвалою суду від 26.07.2011 р. не надали; представники відповідачів з'явилися.

Ухвалою суду від 13.09.2011 року розгляд справи відкладено на 27.09.2011 року у зв’язку з неявкою представників прокурора та позивача, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів; зобов’язано позивача надати письмові пояснення щодо відмови прокуратури м. Біла Церква Київської області від позову; надати письмове обґрунтування заяви про зміну предмету позову з урахуванням ст. 22 ГПК України; підстави визнання договору № 17 від 01.03.2006 р. недійсним; зазначити якому способу захисту відповідає вимога про визнання договору удаваним та визнання договору № 18 від 01.03.2006 р. договором оренди.

У судове засідання 27.09.2011 року представники прокуратури та відповідача 1 не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду були повідомлені належним чином; представник позивача з’явився, надав письмове пояснення, зі змісту якого вбачається, що Київська обласна рада від позову не відмовляється та підтримує його в повному обсязі; відповідач 2 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в позові повністю, з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч.1,2 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Частиною 5 ст. 29 ГПК України відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті.

Згідно з п. 6 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002 № 04-5/570 (v_570600-02) ) "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам"відмова прокурора від поданого ним позову не є обов'язковою для позивача, і так само відмова позивача від позову не є обов'язковою для прокурора. У відповідних випадках спір підлягає вирішенню по суті. Лише у разі коли обидва згадані учасники судового процесу - прокурор і позивач - заявили про відмову від позову, суд може припинити провадження зі справи згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 ГПК, з урахуванням вимог частини шостої статті 22 ГПК.

Враховуючи викладене, суд приймає зазначену заяву прокурора про відмову від позову до розгляду, але не вбачає за можливе задовольнити її, оскільки позивач у справі - Київська обласна рада підтримує подану прокурором позовну заяву, у зв’язку з чим позов розглядається по суті.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання договору про спільне вирощування риби у Великоберезянському водосховищі Таращанського району № 18 від 01.03.2006 р. договором оренди, то в даному випадку, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні зазначеної заяви, виходячи з наступного.

Відповідно до змісту позовної заяви, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання удаваним та недійсним договору про спільне вирощування риби у Великоберезянському водосховищі Таращанського району № 18 від 01.03.2006 р.

02.08.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області позивач надав суду пояснення, зі змісту яких вбачається, що позивач просить суд визнати удаваним договір про спільне вирощування риби у Великоберезянському водосховищі Таращанського району № 18 від 01.03.2006 р. та визнати його договором оренди, а також визнати недійсним договір оренди № 17 від 01.03.2006 р., який не долучено до матеріалів справи та який взагалі не був предметом розгляду у даній справі.

Предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені у ст. 16 ЦК України з посиланням на невиконання відповідачем умов договору.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Відповідно до п. 3.6 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " від 18.09.1997 р. №02-5/289 (v_289800-97) зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до позивача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається .

За змістом зазначеної норми ст. 22 ГПК України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви) (п. 2 Інформаційного листа "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006 р. №01-8/1228 (v1228600-06) ).

Враховуючи викладене та дослідивши зміст даної заяви та пояснення позивача в судовому засіданні, суд дійшов до висновку, що зазначені пояснення позивача за своєю юридичною природою є заявою про зміну предмету позову та підстав позову.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті було розпочато судом в судовому засіданні 23.06.2011 р., в яке представник позивача не з'явився, а заява про зміну предмету та підстав позову подана позивачем 02.08.2011 р., тобто вже після початку розгляду судом спору по суті, а також, враховуючи той факт, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, суд відмовляє позивачу у прийнятті до розгляду заяви про визнання удаваним договору про спільне вирощування риби у Великоберезянському водосховищі Таращанського району № 18 від 01.03.2006 р. та визнання його договором оренди, а також визнання недійсним договору оренди № 17 від 01.03.2006 р.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" (v_140600-10) у випадку нез’явлення в засідання господарського суду представника однієї із сторін, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (v1228600-06) ).

Враховуючи те, що ухвали суду були направлені за адресою, яка вказана у позовній заяві та довідці ЄДРПОУ, але відповідач 1 жодного разу не з’явився на виклик суду та не направив своїх уповноважених представників, суд дійшов висновку, що відповідач 1 про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" (v_140600-10) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Аналогічні положення також зазначені в підпункті 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 (v_289800-97) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) " (з подальшими змінами).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач 1 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Оскільки, справа № 5/070-11/9 неодноразово відкладалась у зв’язку з неявкою відповідача 1, а відповідач 1 про розгляд справи був належним чином повідомлений та надіслав відзив, в якому просить суд розглянути справу без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши документи, додані до позовної заяви, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи та заслухавши представників позивача та відповідача 2 господарський суд Київської області,-

01.03.2006р. між Білоцерківським міжрайонним управлінням водного господарства, правонаступником якого є Басейнове управління водних ресурсів р. Рось (далі-управління) та ФОП ОСОБА_1 (далі-підприємець) укладено договір про спільне вирощування риби в Великоберезянському водосховищі Таращанського району № 18 (далі-Договір).

Пунктами 1.1-2.9 Договору передбачено, що предметом Договору є спільне вирощування риби у Великоберезянському водосховищі.

Управління зобов’язується:

- доглядати за дамбами і гідротехнічними спорудами згідно ППР;

- забезпечити експлуатацію водосховища по затвердженим правилам експлуатації;

- надати посильну допомогу у разі необхідності у веденні рибного господарства;

- сприяти в охороні вирощуваної риби від розкрадання;

- згідно правил експлуатації управління не рідше одного разу за два роки проводить повне опорожнення водосховища для проведення ремонтно-доглядових робіт.

Підприємець зобов’язується:

- забезпечити зариблення водойми, вирощування, вилов та реалізацію рибної продукції;

- забезпечити своєчасну сплату управлінню;

- дотримуватись правил промислового рибальства;

- створити зону рекреації з використанням приміщення насосної станції та обслуговування працівників Держводгоспу України по пільговим цінам.

Водночас, за ствердженням позивача, оскільки основні завдання управління, які визначені Положенням про Білоцерківське міжрайонне управління водного господарства та Положенням Басейнового управління водних ресурсів р. Рось співпадають з цілями та завданнями управління, які передбачені умовами Договору, а за використання водного об’єкту підприємець має сплачувати управлінню 5 750,00 грн. у рік, у той час, як останнє є неприбутковою організацією, Договір між відповідачами укладено з метою приховання іншого правочину, а саме договору оренди.

Посилаючись на те, що спірний договір між відповідачами укладався з метою приховання договору оренди водного об’єкту (Великоберезянського водосховища), оскільки не містить положень, що передбачають сумісні дії для досягнення спільної господарської мети, що свідчить про відсутність реального наміру сторін спільно діяти та об’єднувати з цією метою грошові кошти та майно, позивач просить суд визнати договір удаваним (таким, що приховує договір оренди) з підстав ст. 235 Цивільного кодексу України та визнати його недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами статей 202, 235 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Тобто, повинно мати місце укладання двох правочинів: реального правочину, який укладається з метою створити певні юридичні наслідки; правочину, укладеного з метою лише приховати реальний правочин.

В обґрунтування заявленої позовної вимоги, позивач посилається на те, що Договір укладався з метою приховання договору оренди Великоберезянського водосховища, оскільки умови Договору не містять положень, що передбачають сумісні дії сторін для досягнення спільної господарської мети, основні завдання управління, які визначені Положенням про Білоцерківське міжрайонне управління водного господарства та Положенням Басейнового управління водних ресурсів р. Рось співпадають з цілями та завданнями управління, які передбачені умовами Договору, а за використання водного об’єкту підприємець має сплачувати управлінню 5750,00 грн. у рік, у той час, як останнє є неприбутковою організацією.

Приписами статей 628, 1130, 1132 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі.

Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Пунктами 1.1-2.9, 3.1, 5.1 та 4.1 Договору передбачено, що предметом Договору є спільне вирощування риби у Великоберезянському водосховищі.

Управління зобов’язується:

- доглядати за дамбами і гідротехнічними спорудами згідно ППР;

- забезпечити експлуатацію водосховища по затвердженим правилам експлуатації;

- надати посильну допомогу у разі необхідності у веденні рибного господарства;

- сприяти в охороні вирощуваної риби від розкрадання;

Підприємець зобов’язується:

- забезпечити зариблення водойми, вирощування, вилов та реалізацію рибної продукції;

- забезпечити своєчасну сплату управлінню;

- дотримуватись правил промислового рибальства;

В будь-якому випадку незалежно від результатів господарської діяльності оплата Управлінню складає 5750,00 грн. за кожний рік використання і проводиться до 15 листопада відповідного року.

Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання умов Договору.

Договір укладений на 10 років з 01.03.2006р. по 01.03.2016 р. і вступає в силу з моменту його підписання і може бути продовжений за згодою сторін.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при укладанні спірного Договору сторони дійшли згоди стосовно предмету договору, прав та обов’язків сторін, порядку розрахунків (ціни та строків), відповідальності сторін, строку дії договору та інших умов.

Водночас, приписами ст. ст. 283, 189, 284 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Водночас, враховуючи, що умовами спірного Договору не визначено об'єкт оренди; розмір орендної плати з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу, які у відповідності до вимог ст. 284 ГК України є істотними умовами договору оренди, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача на те, що спірний Договір за своєю правовою природою фактично є договором оренди.

Посилання ж позивача на удаваність спірного Договору з огляду на встановлення його умовами обов’язку підприємця сплачувати управлінню відповідну плату, у той час як управління є неприбутковою організацією судом оцінюється критично, з огляду на пункт 3.1.22 Положення про Басейнове управління водних ресурсів р. Рось, якими передбачено, що управління має право надавати на договірних засадах юридичним та фізичним особам платні послуги, які можуть надаватись бюджетними установами та організаціями, та здійснювати спільну діяльність по використанню водних об’єктів, що знаходяться на балансі управління.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що при укладенні Договору сторони мали намір створити правові наслідки в тому вигляді, в якому вони були закріплені в умовах Договору, а саме: метою Договору було сумісне вирощування риби у Великоберезянському водосховищі шляхом сумлінного виконання кожною стороною, покладених на неї Договором обов’язків, що спростовує посилання позивача про те, що сторони уклали та виконували спірний договір з метою приховання договору оренди.

Інших підстав для визнання Договору удаваним в порядку ст. 235 ЦК України позивачем не зазначено.

Виходячи з наведених законодавчих положень, аналізу суб'єктного складу і характеру правовідносин суд, дійшов висновку, що вимога позивача про визнання спірного договору удаваним в порядку ст. 235 ЦК України є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Що ж до вимоги позивача про визнання договору недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статей 215, 203 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам ЦК (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на невідповідність договору вимогам ст. 203 ЦК України з огляду на те, що договір за своєю правовою природою фактично є договором оренди, а належним орендодавцем Великоберезянського водосховища є саме позивач.

Водночас, враховуючи, що у задоволенні позовної вимоги про визнання Договору удаваним та застосування до нього правил договору оренди судом відмовлено, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання Договору недійсним з підстав його невідповідності вимогам, встановленим Законом до договорів оренди є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, а покладаються на позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 "Про державне мито"звільняються від сплати державного мита Генеральна прокуратура України та її органи – за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

04.08.2011 р. через загальний відділ господарського суду Київської області від прокуратури м. Біла Церква Київської області надійшла заява про відмову від позову у справі № 5/070-11/9.

У судовому засіданні 27.09.2011 року представник позивача надав письмове пояснення, зі змісту якого вбачається, що Київська обласна рада від позову не відмовляється та підтримує його в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при відмові в позові покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 1, 2, 21, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 189, 283, 284 Господарського кодексу України, ст. ст. 202, 203, 215, 235, 628, 1130, 1132 Цивільного кодексу України, суд

1. У задоволенні позовних вимог Київської обласної ради відмовити повністю.

2. Стягнути з Київської обласної ради (01196, м. Київ, площа Лесі Українки,1, код ЄДРПОУ 00022533), з будь якого рахунку, виявлено державним виконавцем в процесі виконання рішення, в доход Державного бюджету України державне мито у сумі 85 (вісімдесят п’ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.