СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Професіонал»про стягнення 259582,68грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що ПрАТ «Професіонал»згідно договору поруки №449/П/1 від 06.09.2007 року є поручителем ТОВ «Паркінг Люкс»зобов'язань за Договором фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 року. У зв'язку з тим, що рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2009 року по справі №6/117-09-2855 з ТОВ «Паркінг-Люкс»було стягнуто суму штрафних санкцій у розмірі 256703,15грн, 2567,03грн -витрат по держмиту та 312,50грн витрат на ІТЗ судового процесу, так як вказане рішення залишається невиконаним ТОВ «Паркінг Люкс», то позивач вважає, що вказану суму боргу по рішенню суду має сплатити поручитель -ПрАТ «Професіонал».

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов. Крім того відповідач просив суд стягнути з позивача судові витрати у розмірі 50000,00грн -оплату послуг адвоката.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 14.05.2012р., в зв`язку з перебуванням судді Никифорчука М.І. у відрядженні справу №5017/903/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області - Малярчук І.А

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2012р. суддя Малярчук І.А. прийняла справу №5017/903/2012 до провадження.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 18.06.2012р. справу №5017/903/2012 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.06.2012р. суддя Никифорчук М.І. прийняв до свого провадження справу №5017/903/2012.

В засіданні суду оголошувалась перерва з 01.08.2012р. до 13.08.2012 р., згідно правил ст. 77 ГПК України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав:

Позивач пред'явив свій позов до ПрАТ «Професіонал» як до поручителя лізингоодержувача ТОВ «Паркінг Люкс» на підставі договору поруки №449/П/1 від 06.09.2007 року.

Як вбачається з позовної заяви та матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача борг у розмірі 259582,68грн, який рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2009 року по справі №6/117-09-2855 стягнуто з ТОВ «Паркінг Люкс»та складається зі штрафних санкцій за неналежне виконання ТОВ «Паркінг Люкс»своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 року. ТОВ «Паркінг Люкс»вказане рішення суду не виконало, так як у нього відсутні активи, на які може бути звернуто стягнення.

Проте з вказаного рішення господарського суду вбачається, що з ТОВ «Паркінг Люкс»на користь ТОВ «Євро Лізинг»стягнуто грошового боргу у розмірі 256703,15 грн., а не 259582,68грн, як вказує позивач. Суд погоджується з доводами відповідача, що стягнуті з ТОВ «Паркінг Люкс» 2567,03грн та 312,50грн є судовими витратами позивача по держмиту та ІТЗ судового процесу відповідно. Ці судові витрати не мають відношення до договору поруки №449/П/1 від 06.09.2007 року та договору фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 року, бо за їх сплату ПрАТ «Професіонал»перед позивачем не поручалося, такі витрати не мають жодного відношення до поручителя ПрАТ «Професіонал», а тому на цих підставах в їх стягненні суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується стягнення з відповідача 256703,15 грн. штрафних санкцій, то суд відмовляє в задоволенні позову і в цій частині на наступних підставах:

З матеріалів справи вбачається, та як пояснив суду представник позивача, 256703,15 грн. представляють собою штраф, передбачений п.13.2 Договору фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 року, який позивач як лізингодавець вправі вимагати від лізингоодержувача - ТОВ «Паркінг Люкс».

рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2009 року у справі №6/117-09-2855 з ТОВ «Паркінг Люкс»стягнуто 256703,15 грн., так як відповідно до п.13.2 Договору №449 фінансового лізингу від 06.09.2007 року у випадку дострокового припинення дії цього договору лізингоодержувач зобов'язаний на протязі 10 банківських днів з дати пред'явлення повідомлення лізінгодавця, тобто на його вимогу, перерахувати в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми встановлені цим договором та додатками до нього, що залишилися несплаченими на дату розірвання Договору, та сплатити неустойку за дострокове припинення договору фінансового лізингу в сумі п'яти середньомісячних лізингових платежів.

Позивач вважає, що обставини, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2009 року у справі №6/117-09-2855, не повинні знову доводитися.

Проте суд не погоджується з такою позицією позивача, так як згідно ч.2 ст. 35 ГПК України не доводяться знову при вирішенні інших спорів лише факти, які були встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, в яких беруть участь ті самі сторони.

З рішення господарського суду Одеської області від 05.11.2009 року у справі №6/117-09-2855 вбачається, що ПрАТ «Професіонал» не було стороною у цій справі, а отже позивач не має права посилатися на жодні факти, встановлені цим рішенням, а суд не вправі брати до уваги при вирішенні даного спору факти, встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 05.11.2009 року у справі №6/117-09-2855.

Позивач в порушення вимог ст. 33, п.5 ст. 54 ГПК України не довів усіх обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та не привів обґрунтований розрахунок сум, що стягуються, не вказав законодавство, на підставі якого подано позов.

Позивач та його представник зазначили, що право вимагати у лізингоодержувача сплати штрафу відповідно до п. 13.2 Договору фінансового лізингу виникло у позивача з 22.04.2009 року, тобто з дати, з якої Договір фінансового лізингу вважається припиненим за волевиявленням лізингодавця.

З матеріалів справи вбачається, що право вимагати у лізингоодержувача сплати штрафу відповідно до п.13.2 Договору фінансового лізингу у лізингодавця дійсно виникло 22.04.2009 року, коли він отримав від ТОВ «Паркінг Люкс» останній автомобіль. Проте, відповідно до положень п.13.2 Договору фінансового лізингу лізингоодержувач зобов'язаний сплатити лізингодателю неустойку та іншу заборгованість по договору фінансового лізингу протягом 10 днів з дати пред'явлення йому повідомлення. Позивач направив ТОВ «Паркінг Люкс» відповідне повідомлення про припинення договору фінансового лізингу та всіх платежів листом №6986 від 06.05.2009 року, таким чином з 16.05.2009 року у ТОВ «Паркінг Люкс»виникло зобов'язання перед ТОВ «Євро лізинг»зі сплати усіх платежів по договору лізингу, в тому числі неустойки у розмірі 256703,15 грн. відповідно до п.13.2 Договору.

Суд не погоджується з доводами позивача, що у ПрАТ «Професіонал» зобов'язання зі сплати ТОВ «Євро Лізинг»неустойки у розмірі 256703,15 грн. відповідно до п.13.2 Договору фінансового лізингу виникло лише з 11.02.2012 року, тобто з того часу, коли ПрАТ «Професіонал» отримало відповідну вимогу позивача про сплату вказаної суми.

В даному випадку правильною є позиція відповідача, що згідно договору поруки №449/П/1 поручитель зобов'язався перед Лізингодателем виконати зобов'язання Лізингоодержувача, що виникли з договору фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 року. Тобто зобов'язання поручителя перед лізингодателем мають похідний характер від зобов'язань лізингоодержувача перед лізингодателем, а тому зобов'язання мають бути такими, по яким настав строк їх виконання саме для лізингоодержувача. Такі зобов'язання в даному випадку виникають не з рішення суду, а з відповідних умов та положень Договору фінансового лізингу №449 від 06.09.2006 року, зокрема п.13.2 Договору щодо сплати лізингоодержувачем неустойки за неналежне виконання умов договору в разі пред'явлення до нього відповідної вимоги. Таким чином, якщо по зобов'язанням, які виникають з договору фінансового лізингу пройшли строки позовної давності, то такі вимоги поручитель не зобов'язаний задовольняти.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). При цьому згідно ч.1 ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про порушення свого права, а саме, що йому боржником не сплачено неустойку відповідно до п.13.2 Договору фінансового лізингу, як і про осіб, які порушили його право, а саме лізингоодержувача та поручителя, з 16.05.2009 року. Однак, на протязі одного року, починаючи з цієї дати, він пред'явив позов лише до ТОВ «Паркінг Люкс», а до ПрАТ «Професіонал»як до солідарного боржника позовні вимоги не пред'являлися.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників. Згідно ч.3 ст. 264 ЦК України після переривання перебігу позовної давності починається заново. Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ТОВ «Паркінг Люкс»штрафних санкцій 17.07.2009 року, що вбачається з копії позовної заяви з відповідною відміткою, то строк позовної давності зі звернення до суду з цими ж вимогами до солідарного боржника ПрАТ «Професіонал»почався з 18.07.2009 року і закінчився 18.07.2010 року.

Суд не погоджується з доводами позивача, що його право вимоги до відповідача щодо сплати штрафних санкцій почалося з 11.02.2012 року, бо позивач просить суд стягнути з відповідача як поручителя 256703,15 грн. неустойки у вигляді штрафу саме відповідно до п.13.2 Договору фінансового лізингу №449 від 06.09.2007 року, а обов'язок сплати неустойки почався у боржника з 16.05.2009 року.

Так як відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а відповідачем відповідна заява про застосування позовної давності викладена у відзиві на позов, то суд відмовляє у позові про стягнення 256703,15 грн. штрафу згідно ч.4 ст. 267 ЦК України.

Що стосується виконання основного зобов'язання по договору фінансового лізингу, то суд враховує, що ухвалою господарського суду Одеської області від 18.10.2010 року у справі №15/10-09-477, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суд від 14.12.2010 року, ПрАТ «Професіонал»була надана відстрочка виконання рішення р господарського суду Одеської області від 15.07.2009 року у справі №15/10-09-477суду до 05.10.2011 року.

16.12.2011 року, після пред'явлення наказу господарського суду Одеської області від 31.07.2009 року №15/10-09-477 до виконання, ПрАТ «Професіонал»сплатило ТОВ «Євро Лізинг»суму заборгованості у розмірі 326589,01грн, що підтверджується копією платіжного доручення №2 від 16.12.2011 року.

Таким чином, ПрАТ «Професіонал»як солідарний боржник перед позивачем не має заборгованості по сплаті лізингових платежів.

Також суд погоджується з іншими доводами відповідача щодо відмови в задоволенні позову.

Так, згідно ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

В п.3.2 договору поруки №449/п/1 від 06.09.2007 року вказано, що порука припиняється з припиненням усіх грошових зобов'язань Лізингоодержувача по договору лізингу.

Проте термін (строк) припинення усіх грошових зобов'язань Лізингоодержувача по договору лізингу перед лізингодателем в договорі фінансового лізингу чітко не визначено, бо строки сплати штрафних санкцій залежать від настання певних подій. А тому з цього слідує, що обов'язок лізингоодержувача з оплати штрафних санкцій по п.13.2 Договору фінансового лізингу не визначений. Ця обставина також підтверджується тим фактом, що позивач своїм листом №6986 від 06.05.2009 року повідомив лізингоодержувача про те, що договір фінансового лізингу №449 припинений з 22.04.2009 року, а зобов'язання ТОВ «Паркінг Люкс»зі спалити неустойки відповідно до п.13.2 договору фінансового лізингу настали 16.05.2009 року лише після висунення відповідної вимоги позивача.

У зв'язку з цим суд доходить висновку про те, що є достатні підстави для застосування ч.4 ст. 559 ЦК України, згідно якої якщо строк зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Враховуючи, що позивач позов до поручителя у строк до 07.09.2008 року не пред'являв, то порука в цій частині припинилася, а отже поручитель не може нести відповідальність перед лізингодавцем за невиконання боржником умов договору щодо сплати неустойки.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.04.2012р. між позивачем та адвокатським об'єднанням «Юридична компанія «ЛЕКС НОЛЕДЖ»(далі -Компанія) був укладений Договір про надання правової допомоги.

Відповідно до п.1.2. зазначеного Договору його предметом є надання Компанією правової допомоги та представництво інтересів ПрАТ «Професіонал» у справі №5017/903/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» до ПрАТ «Професіонал»про стягнення грошової суми, яка на час підписання цього договору розглядається в господарському суді Одеської області.

Згідно п.5.2. Договору про надання правової допомоги від 23.04.2012р. ПрАТ «Професіонал»зобов'язане сплатити Компанії протягом 10 днів з моменту підписання цього Договору гонорар у розмірі 50000,00 грн.

28.04.2012р. ПрАТ «Професіонал»згідно рахунку-фактури № 1/23-04-12 від 23.04.2012р. сплатило Компанії в повному обсязі гонорар, що підтверджується платіжним дорученням №414 від 28.04.2012р.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України (1798-12) до складу судових витрат відносяться витрати на послуги адвоката. Згідно ст.48 цього Кодексу витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру» (2887-12) .

Статтею 12 зазначеного Закону передбачено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до Правил адвокатської етики, які є обов'язковими для виконання адвокатом (адвокатським об'єднанням) у його діяльності, єдиною формою оплати послуг адвоката за надану правову допомогу є гонорар.

Таким чином, сплачений ПрАТ «Професіонал» гонорар адвокатському об'єднанню «Юридична компанія «ЛЕКС НОЛЕДЖ» є оплатою послуг адвоката (адвокатів) та пов'язаний з розглядом даної справи.

У зв'язку з тим, що згідно листа ПрАТ «Професіонал» від 04.05.2012 року ПрАТ «Професіонал»не має жодних претензій до якості роботи адвоката, підготовки матеріалів та представництва інтересів в суді, обсяг та якість наданих послуг відповідає розміру гонорару, так як саме завдяки обраній правовій позиції адвоката ПрАТ «Професіонал» може бути звільнено від сплати позивачу штрафних санкцій у розмірі 259582,68 грн, що більш ніж в п'ять разів перевищує суму гонорару, то суд доходить висновку, що розмір гонорару є співмірним з позовними вимогами, розумно обґрунтованим і не суперечить нормам чинного законодавства.

Згідно ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, при відмові в позові покладаються на позивача, тобто на ТОВ «Євро Лізинг».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44- 49, 82- 85 ГПК України, суд

1. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» - відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67; код ЄДРПОУ 32774741) на користь Приватного акціонерного товариства «Професіонал»(67550, Одеська область, Комінтернівський район, с.Григорівка, вул. Заводська, 6; код ЄДРПОУ 22492630) 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. судових витрат -витрат на оплату послуг адвоката.