Товариство з обмеженою відповідальністю "Спаський тепличний комбінат" (далі- позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія"(далі - відповідач), у якому просить визнати недійсним договір суборенди від 30.07.2004 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка, яку він орендує з 03.07.2003 року нікому в суборенду не передавалась та постійно знаходиться в користування ТОВ "Спаський тепличний комбінат". Крім того, спірний договір не пройшов державну реєстрацію.

Позивач підтримав свої позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві на позов та у доповненні до відзиву, посилається на те, що договір суборенди земельної ділянки 30.07.2004 року був укладений за згодою сторін та з дозволу основного орендодавця - Дніпропетровської районної державної адміністрації. Державну реєстрацію даного договору повинен був здійснити О.О.Володченко, який на момент укладення спірного договору був директором ТОВ "Агрокомпанія". Окрім того, вказує, що ТОВ "Агрокомпанія" є добросовісним користувачем земельної ділянки на якій ведеться товарне сільськогосподарське виробництво, а договір суборенди земельної ділянки від 30.07.2004 р. є дійсним, оскільки сторони домовилися про всі суттєві умови та фактично виконували договір суборенди починаючи із 2004 р. Просить застосувати строк позовної давності до спірного договору суборенди та відмовити у задоволенні позову про визнання договору суборенди недійсним.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.07.12р. по 10.07.12р., згідно ст. 77 ГПК України.

В порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

03 липня 2003 року між Дніпропетровською районною державною адміністрацією (орендодавцем) та ТОВ "Спаський тепличний комбінат" (орендар) було підписано договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди земельної ділянки), за умовами, якого орендодавець надає в оренду земельну ділянку на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації № 335/1-р від 30.05.2003 р. загальною площею 19,9559 га, в тому числі ріллі - 19,9559 га. Місце розташування земельної ділянки: за межами населеного пункту на території Степнянської сільської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. Категорія земель - резервний фонд, цільове призначення -будівництва тепличного комбінату згідно з планом, що додається, а орендар приймаю в строкове, платне користування земельну ділянку(п.1.1 Договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до п. 2.1 Договору оренди земельної ділянки - земельна ділянка передається в оренду з метою будівництва тепличного комбіната.

Договір укладається на термін 49 років, починаючи з дати державної реєстрації договору оренди землі (п.2.2 Договору оренди земельної ділянки).

Відповідно до п.3.2 Договору оренди земельної ділянки, орендар має право за згодою орендодавця передавати орендовану земельну ділянку або її частину іншій особі в суборенду.

25.07.2003 р. Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Дніпропетровському районному відділу земельних ресурсів за № 43, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис.

18.07.2003 р. складено акт про передачу та прийом земельної ділянки в натурі наданої в оренду ТОВ "Спаський тепличний комбінат" строком на 49 років площею 19, 9559 га земель резервного фонду на території Степнянської сільської ради, який підписаний між представниками районної державної адміністрації Мищенко В.Г. та ТОВ "Спаський тепличний комбінат" Чабан О.І.

18.10.2004р. за №5/9-1715 Дніпропетровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області надала Дозвіл на передачу земельної ділянки в суборенду від ТОВ "Спаський тепличний комбінат" до ТОВ "Агрокомпанія" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Площею 19, 9559 га за межами населеного пункту на території Степнянської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

30.07.2004р. було підписано договір суборенди землі (далі -Договір суборенди землі) з одного боку ТОВ "Спаський тепличний комбінат"(орендодавець) в особі директора Чабана О.І. та ТОВ "Агрокомпанія"(орендар) з другого боку в особі директора Володченкова О.О., за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку на підставі дозволу Дніпропетровської районної державної адміністрації, що була орендована орендодавцем на підставі договору оренди земельної ділянки від 03.07.2003 р., яка знаходиться за межами населеного пункту, на території Степнянської сільської ради, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області загальною площею 19 га, в тому числі ріллі 19 га.

Строк дії договору до 1.01.2034 р.(п. 3 Договору суборенди землі).

Відповідно до п.7 Договору суборенди землі, на момент укладення договору земельна ділянка передана в суборенду, що посвідчено сторонами.

Відповідно до ст. 8 Закону "Про оренду землі" (у редакції що діяла на час укладення договору суборенди) орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Спірний договір суборенди землі від 30.07.2004 р. містить усі істотні умови, які необхідні для договору суборенді землі, і які не суперечать положенням договору оренди земельної ділянки від 03.07.2003 р.

Обидві сторони договору суборенди землі вчинили дії, що свідчать про прийняття його умов та подальше їх виконання.

Так, Орендар фактично передав Орендодавцю земельну ділянку, яка розташована на території Степнянської сільської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області, Суборендар прийняв їх та фактично приступив до використання цих земельних ділянок.

Позивач вважає цей договір недійсним, оскільки відповідач не здійснив його державну реєстрацію.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Статтями 179, 180 Господарського кодексу України майново -господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько -договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Вказані пункти ст. 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) та ч.2 п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" № 02-5/111 від 12.03.1999 р. (v_111800-99) , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Позивач у своїй позовній заяві не вказує жодної ознаки, переліченої у ст. 203 Цивільного кодексу України на підставі якої можна було б визнати оскаржуваний договір недійсним.

Щодо визнання договору недійсним за законом, то відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" (у редакції що діяла на час укладення договору суборенди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Оскаржуваний договір містить всі істотні умови та не може вважатись недійсним за законом.

Разом з тим, суд звертає увагу позивача на те, що відсутність державної реєстрації договору оренди не є підставою для визнання його недійсним, а в силу вимог ст. 8 Закону України "Про оренду землі" є юридичним фактом, з настанням якого закон пов'язує набрання чинності правочину.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне:

Згідно із положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідач звернувся до суду із заявою про застосування в порядку ст.ст. 257, 267 Цивільного кодексу України позовної давності до вимоги про визнання недійсним договору суборенди земельної ділянки, оскільки він був підписаний між сторонами 30.07.2004 р., а позивач звернувся до суду лише у 2012 р.

У зв'язку із викладеним, суд погоджується із тим, що встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності у три роки по заявленій вимозі про визнання недійсним договору суборенди оренди землі від 30.07.2004 р. -сплив 31.07.2007 року, а позивач звернувся до господарського суду з позовом 17.05.2012 р.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Приймаючи до уваги вищенаведені положення діючого цивільного законодавства України, суд дійшов висновку про необхідність застосування строку позовної давності при розгляді даного спору. Таким чином, сплив строку позовної давності по заявленої позивачем вимозі є також підставою, з якої суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено наявності підстав, з якими пов'язується недійсність правочину, тому, позовні вимоги про недійсність договору суборенди, є необґрунтованими, не доведеними належним чином, та як слід, такими, що не підлягають задоволенню.