Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить звернути стягнення у сумі 1 841 736,48 грн. на предмет застави. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що згідно розділу 2 договорів застави № 3-16-1/06 від 29.12.2006 року, № 3-16/06 від 29.12.2006 року та № б/н від 12.07.2007 року (п.п.2.2) заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави при невиконанні Заставодавцем та/або Позичальником за кредитним договором (фірма "Двіженіє-21") своїх зобов’язань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави. Такими умовами, згідно п.п. 2.1., 2.2 кредитного договору №16/06 від 29.12.2006 року, є повернення у строк до 28.12.2007 року кредитних коштів у сумі 1 300 000, а також у повному обсязі всіх інших сум по договору, у тому числі: відсотки за користування кредитом (із розрахунку 18% річних), пені, штрафи (якщо такі будуть), плату за супроводження кредиту, з урахуванням змін та доповнень до кредитного договору, якщо такі будуть прийняті.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, оскільки кредитних коштів у вказаному банком розмірі підприємство не отримувало.

рішенням господарського суду АРК від 01.10.2010р. (суддя Пєтухова Н.С.) провадження у справі в частині стягнення заборгованості у сумі 5000 грн. та відсотків у сумі 3370,69грн. припинено в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010р. апеляційну скаргу ПАТ "Піреус Банк МКБ" залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.02.2011р. рішення господарського суду АРК від 01.10.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 р. скасовано, справу передано на новий розгляд господарському суду Автономної Республіки Крим.

При новому розгляді справа передана судді Потопальському С.С. з привласненням номеру 5002-11/1837.1-2011.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 31.05.2011р. по справі призначена додаткова судово-економічна експертиза та відкладено розгляд справи.

Ухвалою від 23.06.2011 р. розгляд справи відкладався, в порядку ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 01.07.2011р. представник позивача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, як відзначає суд, представництво інтересів юридичної особи в силу ст. 28 ГПК України не обмежено певним колом осіб у зв’язку з чим неможливість забезпечити явку конкретного представника у судове засідання не визнається судом підставою для відкладення розгляду справи.

З огляду на викладене суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

29 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством "Міжнародний комерційний банк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Піреус Банк МКБ" та фірмою "Двіженіє-21" укладений договір кредитної лінії реєстраційний номер 16/06.

Відповідно до умов кредитного договору банк зобов’язався відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію в сумі 1300000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит (грошові кошти) у повному обсязі не пізніше 28.12.2007 та сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 18 відсотків річних, а також сплатити інші платежі у розмірі, строк та в порядку, передбаченому кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та майновими поручителями було укладено наступні договори застави:

1) Договір застави № 3-16-1/06 від 29.12.2006 укладений з агрофірмою "Дніпро-Прогрес", згідно з пунктом 1.2.3. якого з метою забезпечення виконання зобов'язань фірмою "Двіженіє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу агрофірма "Дніпро-Прогрес" надала врожай зернових 2007 року всього на суму 1 543 100,00 грн.

2) Договір застави № 3-16/06 від 29.12.2006 укладений з агрофірмою "Дніпро-Прогрес", згідно з п. 1.1., 1.2, 1.3. якого з метою забезпечення зобов'язань фірмою "Двіженіє-21" за кредитним договором № 16/06 від 29.12.2006 у заставу позивачу агрофірма "Дніпро-Прогрес" надала транспортні засоби та сільгоспобладнання балансова вартість яких становить 404690,00 грн. Сторонами предмет застави оцінений на загальну суму 1 050 250,00 грн.

3) Договір застави б/н від 12.07.2007 укладений з ТОВ "Буревестник", за умовами якого (п. 1.1., 1.2) товариство надало банку у заставу з метою забезпечення виконання фірмою "Двіженіє-21" зобов’язань за кредитним договором зерно пшениці у кількості 520 т., вартість якої сторонами визначена в сумі 468 000,00 грн.

Відповідно до розділу 2 вищевказаних договорів застави заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмети застави при невиконанні Заставодавцем та/або Позичальником за кредитним договором (фірма Двіженіє-21) своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та цих договорів застави.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Фірмою "Двіженіє-21" не виконуються належним чином зобов’язання за кредитним договором з погашення основної суми боргу, а також відсотків за користування ними. Згідно розрахунку позивача заборгованість фірми "Двіженіє-21" за Кредитним договором перед Банком складає 1 841 736,48 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 299 058,18 грн., проценти за користування кредитом - 612 678,30 грн.;

Невиконання боржником зобов’язань щодо повернення основної суми боргу та процентів стало підставою для звернення ПАТ "Піреус Банк МКБ" до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави.

Заявлені позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі вказаним норм Цивільного кодексу України (435-15) можна дійти до висновку, що позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути фінансовій установі суму коштів, фактично отриману ним у якості кредиту зі сплатою передбачених договором відсотків за користування ним.

Відповідно до п. 1.2 укладеного між сторонами договору кредитної лінії 16/06 від 29 грудня 2006 року кредитні кошти надаються позичальнику з метою їх використання на закупівлю паливно-мастильних матеріалів, сімен та сіменних матеріалів, протруювачів, мінеральних добрив, сільськогосподарської техніки, запчастин до неї.

Згідно з п. 2.1 позичальник зобов’язався повернути кредит не пізніше 28 грудня 2007 року у відповідності до Графіку зменшення кредитної лінії, яка є Додатком до договору.

Враховуючи наведені положення ЦК України (435-15) та кредитного договору, суд приходить до висновку про наявність у Фірми "Двіженіє-21" обов’язку з погашення кредиту у сумі, фактично отриманої підприємством у розпорядження.

Однак, долучені до матеріалів докази у їх сукупності свідчать про те, що фактично Фірмою "Двіженіє-21" за спірним договором кредитної лінії від позивача отримано та використано коштів лише у сумі 5000 грн. Заборгованість відповідача перед банком у іншій частині матеріалами справи не підтверджується.

Зокрема, обґрунтовуючи наявність у Фірми "Двіженіє-21" заборгованості за кредитним договором, позивачем до матеріалів справи долучені копії меморіальних ордерів від 30.12.2006р. № 141508, 141518, 141520, 141522, 141524, 141526, згідно з якими банк перерахував з відкритого фірмі позичкового рахунку на рахунок Агрофірми "Днепро-Прогрес" суму 1 294 058,18 грн. Також до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення Фірми "Двіженіє-21" від 07.05.2007р., на підставі якого банком Агрофірмі "Дніпро-Прогрес" перераховано 5000 грн. у якості передплати за ПММ згідно рахунку №05 від 07.05.2007р.

З вказаних сум складається визначена банком у позові основана сума заборгованості Фірми "Двіженіє-21" за договором кредитної лінії у сумі 1 299 058,18 грн.

Відповідно до п. 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року N 22 (z0377-04) меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (2346-14) та нормативно-правових актів Національного банку.

Зазначена Інструкція (z0377-04) передбачає право банку без відповідного платіжного доручення клієнта 2 види списання коштів з його рахунку – примусове та договірне.

Згідно з п. 1.4 Інструкції (z0377-04) списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом; списання договірне - списання банком з рахунку клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом;

Відповідно до п. 6.1. Інструкції (z0377-04) банк обумовлює своє право на здійснення договірного списання за дорученням платника з його рахунку в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

Пунктом 6.2 Інструкції (z0377-04) передбачено, що договір має містити інформацію, яка потрібна для належного виконання банком доручення платника, зокрема: умови, за якими банк повинен здійснити (здійснювати) договірне списання; номер рахунку платника, з якого має здійснюватися договірне списання; назву отримувача; номер і дату договору з отримувачем, яким передбачене право отримувача на договірне списання коштів з рахунку платника; перелік документів, які отримувач має надати банку, що обслуговує платника (якщо вони передбачені в договорі).

Отримувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника, відповідно до пункту 2.13 глави 2 цієї Інструкції (z0377-04) (п. 6.3. Інструкції (z0377-04) ).

Пунктом 6.5. Інструкції (z0377-04) встановлено, що якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника.

З наведених положень законодавства, що регулює питання безготівкових розрахунків в Україні можна зробити висновок, що фінансова установа має право на договірне списання коштів з рахунку клієнта без його доручення на підставі платіжних вимог третіх осіб на їх або на власну користь (якщо кредитором є банк) виключно у випадку, якщо таке право прямо передбачено договором, укладеним між банком та клієнтом.

В меморіальних ордерах від 30.12.2006р. № 141508, 141518, 141520, 141522, 141524, 141526, на які банк посилається як на доказ отримання відповідачем кредиту, платником зазначено Фірма "Двіженіє-21", отримувачем коштів Агрофірм "Дніпро-Прогрес" призначення платежу: перерахування грошових коштів згідно з договором про уступку права вимоги №2/07 от 29.12.2006 г.

До матеріалів справи долучена копія договору уступки права вимоги №2/07 від 29.12.2006 р., укладеного між ВАТ "Міжнародний комерційний банк" (Цедент) і Фірма "Двіженіє-21" (Цесіонарій) (т.1 а.с.147-148).

Згідно з п. 1 вказаного договору Цедент передає, а Цесіонарій приймає на себе право цеденту на вимогу частини боргу у розмірі 1 250 000,00 гривень і стає кредитором в частині боргу за кредитним договором від 24 лютого 2006 року №2, укладеним між Цедентом і Агрофірмою "Днепро-Прогрес" за умови належного виконання Цесіонарієм умов п.2 цього Договору. Відповідно до п. 2 договору Цесіонарій приймає на себе зобов'язання протягом 10 днів з дати укладення цього Договору, але не пізніше 08 січня 2007 року, сплатити на користь Цедента частину заборгованості Боржника перед Цедентом за Кредитним Договором у розмірі частини боргу вказаної в п. 1 цього Договору.

Суд відзначає, що даний договір не містить взагалі жодного посилання на право банку здійснювати яке-небудь списання коштів на власну користь чи на користь третіх осіб з рахунків, відкритих для Фірми "Двіженіє-21".

Згідно з пунктом 6.4 договору кредитної лінії 16/06 від 29.12.2006р. в разі несвоєчасного погашення кредиту або процентів за користування ним та комісії за дійсним договором, банк має право на договірне списання коштів з рахунку позичальника прострочених боргових зобов’язань меморіальним ордером відповідно з вимогами діючого законодавства України.

Вказаним пунктом кредитного договору право банку на договірне списання коштів з рахунку позичальника меморіальним ордером виникає тільки у разі несвоєчасного погашення Фірмою "Двіженіє-21" кредиту або процентів за користування ним, комісії і це право обмежено списанням виключно прострочених боргових зобов’язань, що виникли з кредитного договору.

Право банку на списання коштів з позичкового рахунку Фірми "Двіженіє-21" за іншими, аніж кредитними зобов’язаннями, без доручення даної особи в порядку, встановленому п. 6.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (z0377-04) , договором не передбачено.

Такі висновки підтверджуються проведеною по справі судово-бухгалтерською та додатковою судово-бухгалтерською експертизами.

Зокрема, відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи № 18 від 18.08.2010р. відповідно до наданих на дослідження документів Фірмою "Двіженіє-21" від ВАТ "Міжнародний комерційний банк" отримання грошових коштів згідно договору кредитної лінії peг. №16/06 від 29.12.2006 року встановлене у сумі 5000грн. по платіжному дорученню №1 від 07.05.2007р. Заборгованість за договором кредитної лінії рег. № 16/06 від 29.12.2006 первісними документами наданими на дослідження фірмою "Двіженіє-21" та Банком підтверджуються в сумі 5000,00 грн.

При проведені додаткової судово-економічної експертизи, результати якої оформлені висновком №30 від 30.06.2011р., експертом встановлено списання з позикового рахунку грошових коштів на підставі меморіальних ордерів за 30.12.06 р. найменування платника Фірма "Двіженіє-21", найменування одержувача Агрофірма "Днєпро-Прогрес" всього в сумі 1 294 058,18грн., платіжні вимоги підтверджуючі договірне списання грошових коштів на дослідження не надані. Встановлено списання грошових коштів з рахунку 20622092 за платіжним дорученням фірми "Двіженіє-21" передплати за ПММ в сумі 5 000 грн. 07.05.07р.

При проведені дослідження експерт зазначає, що надані на дослідження меморіальні ордери по руху грошових коштів за 30.12.06р. найменування платника Фірма "Двіженіє-21", найменування одержувача "Агрофірма "Днєпро-Прогрес" з посиланням в призначенні платежу на договір уступки вимоги, положення якого не передбачають право банку здійснювати договірне списання коштів з рахунків платника "Фірми "Двіженіє-21".

Також суд враховує, що рахунок "2062" є позичковим, призначення якого згідно Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 р. № 280 (z0918-04) , є облік короткострокових кредитів, що надані суб'єктам господарювання на здійснення поточної діяльності у тому числі здійснення операцій, з експорту та імпорту товарів та послуг. По дебету рахунку проводяться суми наданих кредитів. По кредиту рахунку проводяться суми погашення заборгованості; суми заборгованості, які перераховані на відповідні рахунки простроченої та сумнівної заборгованості.

Проте, при розгляді справи судом встановлено отримання Фірмою "Двіженіє-21" кредитних коштів та їх використання на цілі, передбачені п. 1.2 договору лише у сумі 5000 грн.

Списання банком за власною ініціативою меморіальними ордерами інших сум з позичкового рахунку Фірми "Двіженіє-21" за відсутності як платіжних доручень підприємства на таке перерахування, так і положень договору, що передбачають право банку на відповідне списання – не є підставою для визначення позичальнику заборгованості за такими сумами.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно частині 2 статті 590 Цивільного кодексу України заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з суми наданого кредиту – 5000грн., заборгованість по відсоткам за період з 2006р. по 2010р. складає 3370,69грн.

На день розгляду спору, відповідачем сума 5000грн. - Заборгованість по кредиту, а також 3370,69грн. відсотків за кредит перераховані на рахунок позивача, що підтверджується квитанціями від 30.09.2010р. №4148293 та №4148323, від 01.10.2010р. №51648651.

Щодо сплати відсотків за спірним кредитним договором ТОВ "Агрокорн", суд відзначає наступне.

До матеріалів справи долучено копію договору про надання поворотної фінансової допомоги № 1/59 від 20 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ "Агрокорн" та СТОВ "Буревестник", згідно п. 1.1 якого ТОВ "Агрокорн" надало СТОВ "Буревестник" поворотну фінансову допомогу у сумі 42 000 грн, СТОВ "Буревестник" зобов’язалося повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених договором.

Також до матеріалів справи долучено копію договору доручення, укладеного 20 серпня 2008 року між ТОВ "Агрокорн" та СТОВ "Буревестник", згідно з п. 1.1 якого СТОВ "Буревестник" доручило ТОВ "Агрокорн" провести перерахунок коштів, наданих СТОВ "Буревестник" у якості поворотної фінансової допомоги за договором № 1/59 від 20 серпня 2008 року за наступними реквізитами:

- МФО 324883, СФ ОАО "Піреус банк МКБ", м. Судак, п/р 20688092, Фирма "Движение - 21", ЗКПО 24875714, "погашение процентов согласно кредитного договора №16/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г,". Сумма 19805,31

- МФО 324883, СФ ОАО "Піреус банк МКБ", м. Судак, п/р 20681743, Агрофирма "Днепро-прогресс", ЗКПО 30825819, "погашение процентов согласно кредитного договора 15/06 от 29/12/2006 г. за август 2008 г.". Сумма 19057,38

- МФО 324883, СФ ОАО "Піреус банк МКБ", м Судак, п/р 20686221 СТОВ "Буревестник", ЗКПО 31292734, "погашение процентов согласно кредитного договора 17/07 от 20/08/2007г. за август 2008 г,". Сумма 2183,21

З наведених положень договорів суд приходить до висновку, що ТОВ "Агрокорн" перераховувало кошти у якості сплати відсотків на відповідні рахунки, в тому числі рахунок Фірми "Двіженіє-21", у виконання зобов’язань, які виникли з договорів про надання поворотної фінансової допомоги та доручення, укладених з СТОВ "Буревестник".

Проте, з матеріалів справи та пояснень Фірми "Двіженіє-21" судом вбачається, що жодних договорів з проводу перерахування будь-яких коштів ТОВ "Агрокорн" та СТОВ "Буревестник" в рахунок погашення відсотків за спірним кредитним договором, Фірми "Двіженіє-21" не укладала та жодних доручень з цього приводу вказаним підприємствам не надавала.

У зв’язку з наведеним, суд приходить до висновку, що перерахування ТОВ "Агрокорн" грошових коштів у якості сплати відсотків не може яким-небудь чином свідчити про отримання кредиту Фірмою "Двіженіє-21".

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.