Позивач, Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Львівської філії ПАТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (надалі-Відповідач) суми заборгованості у розмірі 40171,41 гривень, у тому числі, 38589,52 гривень суми основного боргу, 997,76 гривень суми інфляційних нарахувань, 584,13 гривні суми 3% річних. Заявлену вимогу обгрунтовує неналежним виконанням Відповідачем умов договору про надання послуги використання місця в каналі кабельної каналізації № 84/62-12908 щодо оплати наданих послуг, який був укладений між сторонами 01 вересня 2009 року та неналежним виконанням Відповідчем умов договору про надання послуги доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації № 468303719, укладеного між сторонами 28 грудня 2010 року. Окрім цього, Позивач просив суд стягнути з Відповідача суму судового збору у розмірі 1609,50 гривень.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23 лютого 2012 року було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі порушено та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21 березня 2012 року.

Розпорядженням № 218 від 21 березня 2012 року у зв'язку з відпусткою судді Потапенко В.І. дану справу було передано судді Аріт К.В.

10 квітня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду відзив (вх. № 3656), в якому викладена позиція Відповідача полягає у тому, що останній вважає позов необгрунтованим, таким, що поданий з порушенням об'єднання вимог та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 травня 2012 року було продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та клопотання (вх.№ 10256) представника Позивача.

01 червня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду уточнення та додаткові обгрунтування до позовної заяви (вх. № 6574), в яких останній просив суд стягнути з Відповідача заборгованість у розмірі 40171,41 гривень, у тому числі, 38589,52 гривень суми основного боргу, 997,76 гривень суми інфляційних нарахувань, 584,13 гривні суми 3% річних та прийняти надані уточнення до розгляду. Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 червня 2012 року надані уточнення були прийняті судом в якості заяви про зменшення позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05 червня 2012 року та Розпорядженням заступника голови господарського суду Харківської області № 466-40 від 05 червня 2012 року, беручи до уваги складність даної справи та рішення зборів суддів від 06 січня 2011 року, до розгляду справи № 5023/903/12 було призначено колегію у складі головуючого судді Аріт К.В., судді Доленчука Д.О., судді Денисюк Т.С.

05 червня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду додаткові обгрунтування до позовної заяви (вх. № 11091), в яких просив суд прийняти їх до розгляду та наполягав на задоволенні позовних вимог.

05 червня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду доповнення до відзиву (вх. № 11231), в яких просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 05 червня 2012 року було оголошено перерву до 08 червня 2012 року.

07 червня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду додаткові обгрунтування до позовної заяви (вх. № 6825), в яких просив суд прийняти їх до розгляду та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 червня 2012 року було відкладено розгляд справи на 15 червня 2012 року.

15 червня 2012 року представник Позивача надав через канцелярію суду додаткові обгрунтування до позовної заяви (вх. № 7513), в яких вказував на те, що на адресу Відповідача було направлено рахунки та податкові накладні, а також просив суд долучити до матеріалів справи дублікати рахунків-актів за спірний період та докази сплати судового збору. Судом було досліджено надані документи та долучено до матеріалів справи.

15 червня 2012 року представник Відповідача надав через канцелярію суду пояснення (вх. № 7512), в яких зазначив, що, на його думку, обставини оплати Відповідачем за рахунками Позивача, виставленими за договором № 12908 від 23 січня 2006 року та за рахунками Позивача, виставленими за договором № 84/62-12908 від 01 вересня 2009 року. до квітня 2010 року (тобто за межами заявлених Позивачем вимог) не входять в предмет доказування у даній справі.

Представник Позивача у відкритому судовому засіданні та у наданих додаткових обгрунтуваннях до позовної заяви підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача у відкритому судовому засіданні та у наданих поясненнях проти позовних вимог заперечував. Зазначав про їх необгрунтованість, вважаючи їх такими, що не підлягають задоволенню.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01 вересня 2009 року між ВАТ «Укртелеком» (Позивач) та ТОВ «Велтон Телеком» (Відповідач) було укладено договір №84/62-12908, згідно умов якого, Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу послугу доступу до місця в каналі кабельної каналізації у м.Львові, а Відповідач зобов'язувався здійснити оплату за вищевказані послуги. Крім того, 28 грудня 2010 року між тими ж сторонами, було укладено договір №4683003-719, відповідно до умов якого, Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу послугу доступу до місця в каналі кабельної каналізації для виконання останнім (або підрядною будівельною організацією за дорученням Відповідача) робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Позивача та у подальшому надати Відповідачу у використання місця в каналі кабельної каналізації у м. Львові, а Відповідач зобов'язувався здійснити оплату за вищевказані послуги. Дані договори було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками. До того ж, договір №84/62-12908 від 01 вересня 2009 року було пролонговано на 1 рік, але у зв'язку з прийняттям договору №4683003-719 від 28 грудня 2010 року, втратив свою чинність 27 грудня 2010 року. Договір №4683003-719 від 28 грудня 2010 рок діяв до 15 вересня 2011 року, що підтверджується листом Позивача № 43-05-462500 від 26 жовтня 2011 року.

Відповідно до пп. 3.1., 3.2., 3.4. договору №84/62-12908 від 01 вересня 2009 року вартість послуг визначалась у Додатку № 2 до даного договору відповідно до тарифів, діючих на момент виконання робіт, оплату вартості послуг з використання місця в каналі кабельної каналізації Відповідач мав здійснювати щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунків Позивача, виставлених до 10-го числа поточного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо оплати отриманих послуг, визначених у договорі №84/62-12908 від 01 вересня 2009 року, Відповідач не виконав у повному обсязі, в результаті чого за період з 01 квітня 2010 року по 27 грудня 2010 року виникла заборгованість в сумі 19578,02 гривень. Позивач в строк, відповідно до умов договору, направив Відповідачу рахунків-акти, які наявні у матеріалах справи.

Щодо договору №4683003-719 від 28 грудня 2010 року, Позивач аналогічним чином виконав свої зобов'язання за цим договором, шляхом надіслання рахунків-актів на адресу Відповідача. Але у матеріалах справи й за цим договором не містяться докази сплати Відповідачем суми заборогованості перед Позивачем у розмірі 19011,50 гривень за період з 28 грудня 2010 року по 15 вересня 2011 року.

До того ж Відповідач, щодо розміру нарахувань за спірні послуги, до Позивача не звертався. Відсутні такі докази й в матеріалах справи.

Відповідач, в свою чергу, у судових засіданнях проти заявлених вимог Позивача заперечував, посилаючись на наступне.

На думку Відповідача, позовну заяву було прийнято з порушенням правил об'єднання позовних вимог в порядку ст. 58 Господарського процесуального кодексу України, тобто відносини між сторонами відбувались за різними господарськими договорами. Суд не вважжає дане твердження вірним, оскільки предмет цих договорів та сторони тіж самі, відносини між ними є однорідними, та такими, що мають однакову мету, а також випливають один з одного. Тобто один договір продовжує інший.

Також Відповідач вважає, що обставини оплати за рахунками Позивача, виставленими за договором № 12908 від 23 січня 2006 року та за рахунками Позивача, виставленими за договором № 84/62-12908 від 01 вересня 2009 року до квітня 2010 року (тобто за межами заявлених Позивачем вимог) не входять в предмет доказування у даній справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що дані обставини є лише посиланням Позивача на відносини, які відбувались між сторонами, а також посилання Позивача на виконнаня Відповідачем умов договору №84/62-12908 від 01 вересня 2009 року. До того ж Відповідач, у наданих поясненнях (вх. № 7512) від 15 червня 2012 року підтвердив факт сплати заборгованості за договором № 12908 від 23 січня 2006 року та договором №84/62-12908 від 01 вересня 2009 року, за виставленими Позивачем рахунками-актами.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

До того ж ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює те, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом (436-15) , іншими законами або договором.

Враховуючи викладене, те, що на момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення Відповідачем заборгованості в добровільному порядку, та те, що Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу, суд вважає заявлені вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача суми основної заборгованості у розмірі 38589,52 гривень нормативно та документально обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення Позивачем з Відповідача суми інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши, наданий Позивачем розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 997,76 гривень, перевіривши період нарахування даної суми, суд дійшов висновку про задоволення вказаної вимоги у повному обсязі.

Щодо стягнення Позивачем з Відповідача суми 3% річних, суд виходить з наступного.

Відповідно до вищевказаної статті Цивільного кодексу України (435-15) , перевіривши період нарахування суми 3% річних у розмірі 584,13 гривень, суд вважає його вірним, та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, встановивши винну сторону, суд керується ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких судовий збір покладається на Відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського суду України, ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 82- 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велтон.Телеком" (61002, м. Харків, вул. Сумська, 50, р/р 26004001314403 в ГУДК у Львівської обл., МФО 825014, код ЄДРПОУ 35074228) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01030, м. Київ, бульв. Шевченка, 18, п/р 26002578 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 300335, код ЄДРПОУ 21560766) суму основної заборгованості у розмірі 38589,52 гривень, суму 3% річних у розмірі 584,13 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 997,76 гривень та судовий збір 1609,50 гривень.