Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р., строк дії якого відповідно до умов договору до 30.10.2007 р., та договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р., строк дії якого до 01.12.2007 р. Позивач зазначає, що договір суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. відповідно до рішення господарського суду Київської області від 16.12.2008 р. у справі № 13/391-07 є розірваним з 26.12.2008 р., при цьому позивач вважає, що і договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р., відповідно до умов якого відповідач направляв клієнтів для кредитування до працівників Приват Банку та зобов`язувався надавати інформацію, направлену на залучення зацікавлених осіб (клієнтів) в послугах Банку з кредитування, організовувати придбання клієнтами у нього товарів за рахунок наданого Банком кредиту для оплати клієнтом таких товарів, також був чинним до 26.12.2008 р., що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2007 р. про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 13/391-07 та тим, що відповідач продовжував виконувати зобов`язання за договором після 01.12.2007 р. Позивач стверджує, що з жовтня 2007 р. по 26.12.2008 р. відповідач порушував свої зобов`язання за зазначеними договорами, що полягало в умисному невиконанні обов`язку по направленню клієнтів до працівників позивача, умисному невиданні рахунків-фактур, бездіяльності щодо організації придбання клієнтом товарів за рахунок наданого позивачем кредиту, умисному направленні ТОВ «Технополіс-1» клієнтів для кредитування до працівників інших банків. Порушення відповідачем зобов`язань за зазначеними договорами, на думку позивача, підтверджується об`ємами видач кредитів банком у мережах ТОВ «Технополіс-1» з січня 2007 р. по 26.12.2008 р. Позивач вважає, що вказані порушення спричинили йому значні збитки, а саме неодержаний прибуток, що складає 6817734,21 грн., які банк міг отримати у разі кредитування клієнтів ТОВ «Технополіс-1»за звичайних обставин, тобто при належному виконанні відповідачем своїх зобов`язань за вказаними договорами. Розрахунок неодержаного прибутку зроблений з врахуванням сезонних коливань об`ємів продажу товарів у мережі ТОВ «Технополіс-1»за формулою: Прибуток = Валовий доход -вартість ресурсів - видатки на оплату праці -видатки на оренду = 19138255,58 -8401228,44 -3421235,43 -230300,09 = 6817734,21 грн.

03.05.2012 р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що твердження позивача про те, що договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. був чинним до 26.12.2008 р. є помилковим, оскільки зазначений договір припинив дію 01.12.2007 р. Відповідач зазначає, що посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, позивач жодних доказів їх невиконання не надає, а навпаки приводить дані щодо видачі ним кредитів покупцям на придбання товарів у мережі магазинів ТОВ «Технополіс-1»та посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 р. у справі № 5005/4184/2011(П32/3567-09 (П18/2358-09), яке спростовує твердження позивача, викладені в позовній заяві. Щодо посилання позивача на ухвалу господарського суду Київської області від 29.11.2007 р. про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 13/391-07, то відповідач зазначає, що ця ухвала є виконавчим документом, та не є доказом невиконання відповідачем зобов`язань. Відповідач також посилається на те, що рішення господарського суду Київської області від 16.12.2008 р. у справі № 13/391-07, яким розірвано договір суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 р. у справі № 5005/4184/2011(П32/3567-09 (П18/2358-09), в яких міститься інформація, яка не підтверджує, а спростовує твердження позивача про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, мають преюдиційне значення при розгляді даної справи.

15.05.2012 р. до суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання: чи підтверджується розрахунок звичайної упущеної вигоди, спричиненої ТОВ «Технополіс-1»публічному акціонерному товариству КБ «Приватбанк»за договорами суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. та про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. в період з жовтня 2007 р. до 26.12.2008 р. у розмірі 6817734,21 грн.?

Зазначене клопотання судом не задоволено з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

Ухвалою господарського суду від 15.05.2012 р. було зобов`язано позивача надати суду оригінали для огляду та копії для залучення до матеріалів справи кредитних договорів, що були укладені позивачем з покупцями товарів у магазинах "Технополіс", які підтверджують видачу позивачем у період з 01 по 24 вересня 2007р. кредиту у сумі 9145104,96 грн.; обґрунтований розрахунок збитків за договором суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. та обґрунтований розрахунок за договором про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. та докази умисного направлення ТОВ "Технополіс-1" клієнтів для кредитування до працівників інших банків; розгляд справи було відкладено на 29.05.2012 р.

Представник позивача в судове засідання 29.05.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду від 15.05.2012р. не виконав, проте 29.05.2012р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання від 28.05.2012р. про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено.

Ухвалою господарського суду від 29.05.2012 р. було повторно зобов`язано позивача надати суду оригінали для огляду та копії для залучення до матеріалів справи кредитних договорів, що були укладені позивачем з покупцями товарів у магазинах «Технополіс», які підтверджують видачу позивачем у період з 01 по 24 вересня 2007р. кредиту у сумі 9145104,96 грн.; обґрунтований розрахунок збитків за договором суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. та обґрунтований розрахунок за договором про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. та докази умисного направлення ТОВ «Технополіс-1» клієнтів для кредитування до працівників інших банків; розгляд справи було відкладено на 13.06.2012 р.

13.06.2012 р. від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у відповідача наступні документи: 1) копії договорів, укладених ТОВ «Технополіс-1» з банками, які були чинними на період вересня 2007 р. -грудня 2008 р., та за умовами яких банки надавали кредити клієнтам ТОВ «Технополіс-1» для придбання товару; 2) довідку щодо кількості виданих працівниками ТОВ «Технополіс-1»рахунків-фактур клієнтам відповідача помісячно, по кожному банку, за період з вересня 2007 р. -грудня 2008 р. включно; 3) довідку щодо кількості укладених кредитів при продажу товару у мережі магазинів ТОВ «Технополіс-1», помісячно, по кожному банку, за період з вересня 2007 р. -грудня 2008 р. включно. Позивач зазначає, що статистичні дані по кредитуванню по кожному банку, укладені з іншими банками договори в період з вересня 2007 р. -грудня 2008 р. з урахуванням того, що кредитування було можливе банком (будь-яким) лише після видачі працівником відповідача рахунку-фактури для банку, буде підтвердженням умисного направлення ТОВ «Технополіс-1»клієнтів для кредитування до працівників інших банків.

Зазначене клопотання судом не задоволено з підстав, викладених в мотивувальній частині рішення.

13.06.2012 р. від позивача до суду надійшло повторне клопотання про призначення судової економічної експертизи, яке судом також не задоволено.

13.06.2012 р. від позивача до суду надійшло також клопотання про надання додаткового часу для виконання ухвали від 29.05.2012 р. про надання доказів (кредитних договорів, що були укладені позивачем з покупцями товарів у магазинах "Технополіс", які підтверджують видачу позивачем у період з 01 по 24 вересня 2007р. кредиту у сумі 9145104,96 грн.), в якому позивач просив оголосити у справі перерву та надати додатковий час для надання документів. Клопотання обґрунтоване тим, що територіально документи зберігаються у філіях у різних містах країни та є значними за обсягом; строк зберігання багатьох кредитних договорів закінчився і вони підлягали знищенню, тобто в архіві повинні зберігатися або оригінали договорів (якщо строк зберігання ще не скінчився) або повинен бути наявний акт про знищення; після первісної ухвали суду про витребування доказів банком була отримана інформація лише від кількох філій, тобто не у повному обсязі, що пов`язано з тим, що в період 2007 -2011 р.р. філії, відділення банку, у тому числі архіви переїжджали в інші приміщення, отже для виконання вимог ухвали потрібен додатковий час.

Зазначене клопотання судом не задоволено, оскільки вперше зазначені документи були витребувані судом ухвалою від 15.05.2012 р.; на документи, які витребувані судом, позивач посилається в позовній заяві, обґрунтовуючи позовні вимоги, а отже відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України вони мали бути додані до позовної заяви, чого позивачем зроблено не було. Крім того, позивачем до клопотання не додано жодного доказу в підтвердження обставин, в ньому викладених, навіть не надано інформації, отриманої лише від кількох філій; розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням позивача; двохмісячний строк розгляду справи, передбачений ч. 1 ст. 69 ГПК України, закінчується 15.06.2012р.

Відповідно до п. 3 ч. 5 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»від 15.03.2010 р. N 01-08/140 (v_140600-10) неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами.

В судових засіданнях 03.05.2012 р., 15.05.2012 р. та 13.06.2012 р. представник позивача підтримав позов.

Представники відповідача в судових засіданнях 03.05.2012 р., 15.05.2012 р., 29.05.2012 р. та 13.06.2012 р. заперечували проти позову з підстав, викладених у відзиві. Крім того, 13.06.2012 до суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій відповідач також просить суд відмовити в задоволенні позову через сплив трирічного терміну позовної давності, оскільки договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. припинив дію 01.12.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

30.11.2006р. між ТОВ "Технополіс-1" (орендар) та ЗАТ КБ "Приватбанк", яке змінило найменування на ПАТ КБ "Приватбанк" (суборендар) було укладено договір суборенди № П-01/12.2006 ( договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендар передає, а суборендар приймає в тимчасове платне користування наступне майно, а саме: нежитлові приміщення в нежитлових будинках згідно додатку № 1 (об'єкти) у відповідності до план-схем, що є невід'ємними частинами даного договору та в об'єктах (згідно додатку № 1 до договору) обладнання робочого місця для працівника суборендаря (меблі), яке включає в себе стіл, тумбу, два стільці ІSО, крісло "Престиж".

Згідно з п. 2.2 договору орендовані торгові площі будуть використовуватися суборендарем для здійснення господарської діяльності, а саме розміщення пункту обслуговування клієнтів для надання кредитів.

Відповідно до 7.1 договору сторони домовилися, що даний договір набирає юридичної сили з моменту його підписання і діє до 30.10.2007р. У разі якщо не пізніше 1 місяця до закінчення дії договору жодна із сторін не повідомить про припинення його дії іншу сторону він вважається продовженим на тих самих умовах на строк встановлений при укладанні договору.

01.12.2006р. між ЗАТ КБ "Приватбанк" (банк) та ТОВ "Технополіс-1" (продавець) було укладено договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006, предметом якого є встановлення загальних принципів взаємовигідного співробітництва сторін по впровадженню банківських послуг, що спрямовані на об'єднання зусиль по підвищенню обсягу продаж продавцем товарів та послуг клієнтам в кредит.

Пунктами 2.1.1, 2.1.2 договору передбачено, продавець зобов'язується надавати інформацію, направлену на залучення зацікавлених осіб (клієнтів) в послугах банку з кредитування, організовує придбання клієнтом у нього товарів за рахунок наданого банком кредиту для оплати клієнтом таких товарів. Для цього банк надає продавцю необхідну рекламу продукцію, ознайомлює працівників продавця з умовами кредитування. За допомогою надання банком кредиту, продавець зобов'язується реалізовувати клієнтам товар в магазинах згідно додатку № 1 на наступних умовах: за згодою клієнта придбати товар в кредит, продавець надає йому інформацію про товар; виписує рахунок-фактуру для оплати вибраного товару, який діє протягом трьох банківських днів, включаючи день виписки рахунку-фактури.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2 договору банк зобов'язується вчасно надавати продавцю рекламні, інформаційні та інші матеріали, необхідні для здійснення діяльності по залученню фізичних осіб для придбання товарів в кредит, а також проводити інформаційно-консультаційні послуги для працівників продавця з цих питань. У випадку згоди банку на надання кредиту, клієнт та банк укладають кредитний договір (кредитно-заставний договір) з умовою перерахування коштів продавцю в оплату товару, протягом дії рахунку-фактури.

Пунктом 2.3.4 договору банк зобов'язався здійснювати оплату в безготівковій формі на рахунок Продавця на протязі двох банківських днів з дня передачі товару Клієнту, що підтверджується підписаною клієнтом видатковою накладною.

Сторонами підписано додаток № 1 до договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. «Перелік магазинів продавця».

Сторонами з 31.01.2007 р. по 14.09.2007 р. були укладені додаткові угоди №№ 1-9, якими сторони домовилися проводити спільні акції та доповнили перелік магазинів Продавця.

Отже, згідно з зазначеними договорами відповідач надавав позивачу в користування площі та офісні меблі в крамницях відповідача, а позивачем видавалися кредити при придбанні покупцями товару у магазинах ТОВ «Технополіс-1» та на рахунок відповідача перераховувалися грошові кошти (вартість придбаного покупцями товару).

Позивач надав суду розрахунок звичайної упущеної вигоди, недоотриманої за жовтень 2007 р. -грудень 2008 р., внаслідок дій ТОВ «Технополіс-1».

З позовної заяви та наданого позивачем розрахунку звичайної упущеної вигоди вбачається, що з жовтня 2007 р. по липень 2008 р. позивачем було видано в мережі «Технополіс»кредитів на суму 485403,73 грн.

З зазначеного розрахунку вбачається, що за період з січня 2007 р. по вересень 2007 р. позивачем було видано в мережі «Технополіс»кредитів на суму 27401197,45 грн.

В основу розрахунку упущеної вигоди банком покладений зроблений ним прогноз видач в мережі «Технополіс»кредитів в жовтні -грудні 2007 р. і 2008 р., побудований в жовтні -грудні 2007 р. по нормі щоденних видач протягом дії Акції з 18-24 вересня 2007р., а в січні-вересні 2008 р. -по нормі щоденних видач протягом січня-серпня 2007 р.

Позивач розрахував, що за жовтень-грудень 2007 р. внаслідок порушення відповідачем своїх зобов`язань він не зміг видати 139778802,11 грн., а за січень-вересень 2008 р. -20244596,86грн.

Позивач посилається на те, що порушення відповідачем зобов`язань за зазначеними договорами підтверджується об`ємами видач кредитів банком у мережах ТОВ «Технополіс-1»з січня 2007 р. по 26.12.2008 р.

Ухвалами господарського суду від 15.05.2012 р. та від 29.05.2012 р. було зобов`язано позивача надати суду оригінали для огляду та копії для залучення до матеріалів справи кредитних договорів, що були укладені позивачем з покупцями товарів у магазинів "Технополіс", які підтверджують видачу позивачем у період з 01 по 24 вересня 2007р. кредиту у сумі 9145104,96 грн. Сума кредиту (9145104,96 грн. ) зазначена позивачем в розрахунку і є самим високим показником видачі кредитів за вказаний позивачем проміжок часу (січень 2007 р. - 26.12.2008 р.).

Проте, вимоги ухвал суду позивачем без поважних причин не виконані, жодного кредитного договору суду не надано. Матеріали справи взагалі не містять ні жодного кредитного договору, ні доказу його погашення боржником.

рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2008 р. у справі № 13/391-07, яке набрало законної сили 27.12.2008 р., розірвано договір суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р., укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ТОВ «Технополіс-1». Отже, договір суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. є розірваним з 27.12.2008 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2007 р. у справі № 13/391-07 про вжиття заходів забезпечення позову до розгляду справи по суті було заборонено ТОВ «Технополіс-1» в робочі години крамниць, що розташовані за адресами згідно з переліком у будь-який спосіб перешкоджати доступу представників Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на їх робочі місця, що були облаштовані у зазначених крамницях для обслуговування клієнтів та чинити перешкоди у виконанні ними їх посадових обов'язків, а також заборонено ТОВ«Технополіс-1»в ці же години перешкоджати у будь-який спосіб доступу фізичних осіб-відвідувачів відповідних крамниць до зазначених робочих місць представників ЗАТ КБ «Приватбанк», чи розкомплектовувати зазначені робочі місця, чи укладати з третіми особами договори щодо надання прав на користування площами та/або майном, якими користуються представники ЗАТ КБ «Приватбанк» у зазначених крамницях.

Позивач стверджує, що договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р., був чинним до 26.12.2008 р., що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 29.11.2007 р. про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 13/391-07 та тим, що відповідач продовжував виконувати зобов`язання за договором після 01.12.2007 р.

Проте, зазначене твердження позивача є помилковим з огляду на наступне.

Згідно п. 4.1 договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 він набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє протягом одного року. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не виступила з ініціативою про припинення його дії договір продовжує діяти на тих же умовах протягом такого ж періоду.

У листопаді 2007 р. ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулося до господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Технополіс-1» (справа № 13/391-07). Однією з заявлених позовних вимог була вимога про визнання продовженими договору про співпрацю №ПБ-ТП01/12/2006 від 01.12.2006 р. та договору суборенди №П-01/12.2006 від 30.11.2006 р.

В ухвалі про забезпечення позову зазначено, що з урахуванням предмету спору суд вважає, що в даному випадку наявні достатньо обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, про які заявлено заяву, може унеможливити ймовірне виконання рішення господарського суду в частині визнання продовженими договорів суборенди, з огляду на наступне. У разі залишення позивачем відповідного майна (площі в спеціалізованих зонах крамниць, призначених для кредитного обслуговування клієнтів та розташовані в таких зонах офісні меблі) воно може бути у будь-який час ще до закінчення розгляду спору по суті передане відповідачем іншим особам, зокрема комерційним банкам, що вже надають кредитні послуги населенню в тих же приміщеннях чи іншим комерційним банкам, що може призвести до фактичної неможливості забезпечити позивачу знову розпочати користуватися спірним майном у випадку задоволення позовних вимог.

При цьому, рішенням господарського суду Київської області від 16.12.2008 р. у справі № 13/391-07 позов ЗАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Технополіс-1» про визнання частково недійсним та продовженими договору про співпрацю №ПБ-ТП01/12/2006 від 01.12.2006 р. та договору суборенди №П-01/12.2006 від 30.11.2006 р. (первісний позов) було залишено без розгляду.

На даний час відсутнє судове рішення, яким була розглянута зазначена позовна вимога, та рішення, в якому при розгляді іншого спору між тими ж сторонами був встановлений факт щодо терміну дії договору про співпрацю №ПБ-ТП01/12/2006 від 01.12.2006 р.

Судом встановлено, що листом № 1/813 від 25.10.2007 р. ТОВ «Технополіс-1»повторно повідомив ЗАТ КБ «Приватбанк», що воно має намір розірвати з 01.12.2007 р. договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006 р. відповідно до п. 4.1 договору.

Листом № 1/836 від 02.11.2007 р. відповідач повідомив позивача, що у зв`язку з тим, що з 01.12.2007 р. сторони розривають договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006 р., товариством з обмеженою відповідальністю «Технополіс-1» буде недоцільно надавати Банку з 01.12.2007 р. у тимчасове користування орендоване майно за договором суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р.

Отже, заперечення проти продовження строку дії договору про співпрацю були висловленні продавцем (відповідачем) за місяць до закінчення терміну дії договору відповідно до умов п. 4.1 договору.

Щодо посилання позивача на те, що доказом того що договір про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. був чинним до 26.12.2008 р. є те, що відповідач продовжував виконувати зобов`язання за договором після 01.12.2007 р., то, як вбачається з матеріалів справи, дії з виконання умов договору здійснювалися відповідачем не тому що він не має заперечень проти продовження строку дії договору, а на виконання ухвали господарського суду Київської області від 29.11.2007 р., яка є виконавчим документом.

Таким чином, враховуючи, що за результатами розгляду справи № 13/391-07 рішення про задоволення позовної вимоги ЗАТ КБ «Приватбанк» до ТОВ «Технополіс-1» про визнання продовженими договору про співпрацю №ПБ-ТП01/12/2006 від 01.12.2006 р. судом не приймалося, а відповідачем було дотримано вимоги п. 4.1 договору щодо повідомлення позивача про небажання продовжувати строк дії договору, то останній є таким, що припинив свою дію з 01.12.2007 р. відповідно до умов п. 4.1 договору.

Відповідно до ст. 611 ЦК України відшкодування збитків є одним з правових наслідків, які настають у разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося, рішенням суду від 16.12.2008 р. у справі № 13/391-07 задоволено зустрічний позов ТОВ «Технополіс-1»та розірвано договір суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р., укладений між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ «Технополіс-1». Договір розірвано судом на підставі ст. 651 ЦК України у зв`язку з істотним порушенням ЗАТ КБ «Приватбанк» умов договору. Судом встановлено, що за період з грудня 2006 р. по жовтень 2007 р. орендна плата ЗАТ КБ «Приватбанк»не вносилась у строки, передбачені договором.

Крім того, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 р., яке набрало законної сили, у справі № 5005/4184/2011(П32/3567-09 (П18/2358-09) за позовом ТОВ «Технополіс-1» до ЗАТ КБ «Приватбанк» про стягнення 316205,69 грн. також встановлено факт невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати та стягнуто останню у сумі 199124,09 грн. за період з 05.12.2007 р. по 26.12.2008 р. з ЗАТ КБ «Приватбанк» на користь ТОВ «Технополіс-1».

Факти, встановлені зазначеними рішеннями суду, відповідно до ст. 35 ГПК України мають преюдиційне зачення при розгляді даної справи.

Таким чином, факти, встановлені рішеннями у справах № 13/391-07 та № 5005/4184/2011(П32/3567-09 (П18/2358-09), підтверджують неналежне виконання саме позивачем своїх зобов`язань за договором суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р.

Доказів неналежного виконання відповідачем умов договору суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. матеріали справи не містять.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем зазначена лише загальна сума збитків - 6817734,21 грн., а не зазначено який розмір збитків позивач просить стягнути за договором суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р., а який розмір -за договором про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. Вимоги ухвал суду від 15.05.2012 р. та від 29.05.2012 р., якими було зобов`язано позивача надати суду розрахунок збитків окремо за кожним договором, позивачем суду не надано.

Позивач стверджує, що неналежне виконання відповідачем договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. підтверджується умисним направленням ТОВ «Технополіс-1» клієнтів для кредитування до працівників інших банків.

Ухвалами господарського суду від 15.05.2012 р. та від 29.05.2012 р. було зобов`язано позивача надати суду докази умисного направлення ТОВ "Технополіс-1" клієнтів для кредитування до працівників інших банків.

Вимоги ухвал суду позивачем не виконані, доказів умисного направлення ТОВ "Технополіс-1" клієнтів для кредитування до працівників інших банків суду не надано.

Натомість, 13.06.2012 р. від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просить суд витребувати у відповідача наступні документи: 1) копії договорів, укладених ТОВ «Технополіс-1» з банками, які були чинними на період вересня 2007 р. -грудня 2008 р., та за умовами яких банки надавали кредити клієнтам ТОВ «Технополіс-1» для придбання товару; 2) довідку щодо кількості виданих працівниками ТОВ «Технополіс-1» рахунків-фактур клієнтам відповідача помісячно, по кожному банку, за період з вересня 2007 р. -грудня 2008 р. включно; 3) довідку щодо кількості укладених кредитів при продажу товару у мережі магазинів ТОВ «Технополіс-1», помісячно, по кожному банку, за період з вересня 2007 р. -грудня 2008 р. включно. Позивач зазначає, що статистичні дані по кредитуванню по кожному банку, укладені з іншими банками договори, в період з вересня 2007 р. -грудня 2008 р. з урахуванням того, що кредитування було можливе банком (будь-яким) лише після видачі працівником відповідача рахунку-фактури для банку, буде підтвердженням умисного направлення ТОВ «Технополіс-1»клієнтів для кредитування до працівників інших банків.

Зазначене клопотання судом не задоволено з огляду на наступне.

Під час розгляду справи відповідачем надані суду рахунки-фактури, які видавались ним покупцям товару у листопаді 2007 р. на виконання умов договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р., після чого банком приймалися рішення про можливість надати кредит та виписувався лист-підтвердження. В зазначених рахунках-фактурах міститься інформація про постачальника товару, одержувача (платника) товару, найменування товару, його ціну та умови продажу (товарний кредит). Інформацію про фінансову установу (банк), до якої одержувачу (платнику) товару слід звернутися для отримання кредиту, рахунок-фактура не містить. Отже, твердження позивача в клопотанні про те, що працівники відповідача направляли клієнтів до працівників конкретного банку з відповідно оформленим документом, і як наслідок статистичні дані по кредитуванню по кожному банку, укладені відповідачем з іншими банками договори, в період з вересня 2007 р. -грудня 2008 р. будуть підтвердженням умисного направлення ТОВ «Технополіс-1» клієнтів для кредитування до працівників інших банків, є помилковим.

Умовами договору про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. не заборонено відповідачу укладати договори про співпрацю з іншими фінансовими установами. Відповідачем надані суду договори про співробітництво, укладені ним 02.06.2006 р. з ЗАТ «Альфа-Банк» та 01.11.2006 р. з Кредитною спілкою «Народний кредит». Таким чином, звернення клієнтів (покупців) з рахунками-фактурами до інших фінансових установ для отримання кредиту не є доказом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р.

Таким чином, документи, які позивач просить витребувати у відповідача (копії договорів, укладених ТОВ «Технополіс-1» з банками, довідку щодо кількості виданих працівниками ТОВ «Технополіс-1» рахунків-фактур клієнтам відповідача помісячно по кожному банку, довідку щодо кількості укладених кредитів при продажу товару у мережі магазинів ТОВ «Технополіс-1», помісячно по кожному банку) не є доказами в розумінні ст. 32 ГПК України, оскільки на їх підставі неможливо встановити наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, інформація, що міститься в цих документах, не є предметом доказування у даній справі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки (збитки); 3) причинного зв'язку між збитками та протиправною поведінкою; 4) вини.

Перші три елементи розглядаються як об`єктивні умови відповідальності, доведення наявності яких покладається на кредитора. Четвертий складовий елемент правопорушення -вина є суб`єктивною умовою цивільно-правової відповідальності особи, яка порушила зобов`язання (боржника). Тому кредитор має довести не лише розмір збитків, завданних порушенням зобов`язання, але й самий факт порушення боржником його обов`язку та причинний зв`язок між цим порушенням і шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою правопорушника і збитками, яких зазнала сторона, полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує у часі шкідливому результату, що настав; 2) збитки є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Отже, збитки як категорія цивільно-правової відповідальності являють собою ті негативні наслідки, що виникають як невідтворний результат порушення законних прав та інтересів особи, де збитки є наслідком, а протиправна поведінка -причиною.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем всупереч вимогам ч. 1 ст. 33 ГПК України не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в тому числі не надано суду доказів, які підтверджують обсяги здійсненого ним кредитування клієнтів ТОВ «Технополіс-1». Матеріали справи не містять жодного доказу невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, тоді як докази неналежного виконання позивачем умов договору суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. наявні в матеріалах справи.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що здійснення банком кредитування клієнтів ТОВ «Технополіс-1»в більших обсягах ніж ти, що мали місце в спірний період часу (доказів, які підтверджують обсяги, зазначені в позові, позивачем не надані), не є безумною підставою отримання прибутку, оскільки не є наслідком належного виконання однією стороною свого зобов`язання (банку) належне виконання зобов`язання іншою стороною (позичальником).

Під час розгляду справи позивачем заявлялося клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання: чи підтверджується розрахунок звичайної упущеної вигоди, спричиненої ТОВ «Технополіс-1»публічному акціонерному товариству КБ «Приватбанк» за договорами суборенди № П-01/12.2006 від 30.11.2006р. та про співпрацю № ПБ-ТП 01/12/2006 від 01.12.2006р. в період з жовтня 2007 р. до 26.12.2008 р. у розмірі 6817734,21 грн.? Наявність збитків, розмір яких доводиться кредитором, є однією з складових цивільного правопорушення. Встановленню розміру збитків передує встановлення судом наявності повного складу цивільного правопорушення, який в даному випадку відсутній. Оскільки судом не було встановлено наявності жодної складової цивільного правопорушення, тобто відсутні факт порушення боржником його обов`язку (протиправної поведінки), шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою, вина, а тому клопотання про призначення судової економічної експертизи судом не задоволено.