За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", (м. Дніпропетровськ)

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", (м. Павлоград)

про стягнення 16 162,86 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (дов. № 615 від 01.01.12р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - пров. юрисконсульт (дов. б/№ від 10.01.12р.)

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі-позивач) звернулось до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі-відповідач) та просить суд стягнути з відповідача 11 596,83 грн. - інфляційні втрати та 4 566,03 грн. - 3% річних, у зв'язку з тим, що відповідач не виконав грошове зобов'язання відповідно наказу про примусове виконання від 10.08.2007р. по справі № 22/362 на підставі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.06р.

Відповідач 05.04.12р. до господарського суду надіслав відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечує та вважає, що у позивача відсутні підстави для задоволення позову.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.04.12р. по 07.05.12р. та з 07.05.12р. по 21.05.12р.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 577860 від 22.04.2011 року Відкрите акціонерне товариство "Павлоградвугілля" змінено найменування юридичної особи на Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля".

23.10.2006 року господарський суд Дніпропетровської області було винесено рішення по справі № 22/362, яким позовну заяву Державного підприємства "Придніпровська залізниця" задоволено та присуджено до стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" у розмірі 50 641,20 грн., про що видано наказ про примусове виконання від 10.08.2007 року.

На підставі вказаного наказу відділом державної виконавчої служби Павлоградського міського районного управління юстиції 07.09.2007 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання даного наказу.

Позивач стверджує, що на день подання позовної заяви зазначене грошове зобов'язання відповідачем виконано не було.

Таким чином, загальна сума невиконаного грошового зобов'язання з виконання наказу про примусове виконання від 10.08.2007 року станом на 13.03.2012р. складає у сумі 50 641,20 грн., у зв'язку з чим, позивачем нараховані за період з 12.03.2009р. по 12.03.2012р. інфляційні витрати у сумі 11 596,83 грн. та 3% річних у сумі 4 566,03 грн., згідно розрахунку, що додається до позовної заяви (а.с. 12).

На підставі викладеного та згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати у сумі 11 596,83 грн. та 3% річних у сумі 4 566,03 грн.

Доказів виконання по оплаті грошового зобов'язання відповідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2007 року по справі № 22/362 у сумі 50 641,20 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, та перевіривши розрахунки позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Ліга", судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення інфляційні у сумі 11 596,83 грн. та 3% річних у сумі 4 566,03 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову у повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 599, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст. 49, ст. 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Леніна, 76; код ЄДРПОУ 00178353) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108; код ЄДРПОУ 01074130) - 11 596 (одинадцять тисяч п'ятсот дев'яносто шість) грн. 83 коп. інфляційних втрат, 4 566 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят шість) грн. 03 коп. 3% річних, 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.