третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області, м. Сокаль

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, м. Львів

про стягнення 5422 грн. 93 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Волошин О.Я.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився;

Від третіх осіб: не з'явився

Міністерство юстиції України, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль про стягнення 5422 грн. 93 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 02.03.2012 р. призначив розгляд справи на 19.03.2012 р., залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державну казначейську службу України та Відділ державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції Львівської області.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою суду від 11.04.2012 р. строк вирішення спору був продовжений на 15 днів, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що в рамках справи за заявою №32707/05, поданою ОСОБА_3 та 9 іншими заявами проти України, Європейським судом прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання питань, викладених у заяві №18889/08, яку подали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 На виконання взятих на себе зобов'язань із Державного бюджету України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було сплачено 5422 грн. 93 коп. в якості відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат. Враховуючи наведене, та керуючись частиною 4 статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", позивач просив суд стягнути з відповідача 5422 грн. 93 коп. збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплат відшкодування стягувачу.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїх запереченнях зазначив, що на виконання вимог Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) ДП "Львіввугілля" включено до переліку підприємств, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення. На строк участі підприємства у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню усі виконавчі провадження. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 5422 грн. 93 коп. є безпідставними, а тому в задоволенні слід відмовити.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

В рамках справи за заявою №32707/05, поданою ОСОБА_3 та 9 іншими заявами проти України Європейським судом прийнято односторонню декларацію Уряду України щодо врегулювання питань, викладених у заяві №18889/08, яку подали ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Зокрема, Урядом України визнано факт порушення норм Конвенції в частині тривалого виконання рішень національного суду у справі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 та з метою досягнення дружнього врегулювання запропоновано сплатити останнім 510,00 євро в якості відшкодування будь-якої матеріальної, моральної шкоди та судових витрат.

рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р. стягнуто з Державного підприємства "Львіввугілля" на користь ОСОБА_4 і ОСОБА_5 60371 грн. 00 коп. матеріального відшкодування та 603 грн. 71 коп. державного мита.

Зазначене вище рішення Сокальського районного суду Львівської області набрало законної сили, на примусове виконання 24.09.2007 р. було видано виконавчий лист.

05.10.2007 р. державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області відкрито виконавче провадження щодо виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р.

12.10.2007 р. державним виконавцем ВДВС Червоноградського МУЮ Львівської області було винесено постанову про приєднання виконавчого провадження щодо виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р. до зведеного виконавчого провадження, яке 30.12.2005 р. було зупинене у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) .

Оскільки рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р. не було виконано, заявники звернулися з позовом до Європейського суду з прав людини.

На виконання рішення Європейського суду з прав людини із Державного бюджету України ОСОБА_4 і ОСОБА_5 було сплачено кошти у сумі 5422 грн. 93 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №551 від 06.12.2011 р. та №552 від 06.12.2011 р.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

17 липня 1997 р. Україною ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (995_004)

Відповідно до статті 14 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29.06.2004 р. міжнародні договори набирають чинності для України після надання нею згоди на обов'язковість міжнародного договору відповідно до цього Закону (1906-15) в порядку та в строки, передбачені договором, або в інший узгоджений сторонами спосіб. Статтею 15 названого Закону встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.

Згідно зі статтею 46 Конвенції Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Європейського суду з прав людини у будь-якій справі, в якій вони є сторонами.

У зв'язку з обов'язком України виконувати рішення Європейського суду у справах проти України, Верховною Радою України 23 лютого 2006 р. прийнято Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (3477-15) . Статтею 2 вказаного Закону встановлено, що рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до вищезазначеної статті 46 Конвенції.

Згідно зі статтями 3, 8 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" виконання рішення здійснюється за рахунок Державного бюджету України у тримісячний строк з моменту набуття рішенням статусу остаточного. Названим законом передбачено обов'язок органу представництва звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виплати відшкодування стягувачу (частина 4 статті 9).

Органом представництва згідно зі статтею 1 цього закону є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та виконання його рішень. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 р. № 784 "Про заходи щодо реалізації Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (784-2006-п) таким органом є Міністерство юстиції України.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначеного рішення Європейського суду з Державного бюджету України на рахунок ОСОБА_4 і ОСОБА_5 сплачено 5422 грн. 93 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що виплачена заявнику сума є збитками Державного бюджету України. Для настання цивільно-правової відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вина.

Як встановлено судом, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р. набрало законної сили та тривалий час не виконувалося. Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Крім того, статтею 129 Конституції України встановлено засади судочинства, серед яких визначено обов'язковість рішення суду (пункт 9 частини 2). Це означає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам пункту 1 статті 6 Конвенції.

Таким чином, несплата сум завданої шкоди, а також невиконання судового рішення є протиправною поведінкою відповідача в цивільно-правовому розумінні.

Тривале невиконання відповідачем рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р. призвело до порушення конституційних та цивільних прав заявників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 Судом встановлено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виплачено з Державного бюджету України 5422 грн. 93 коп. Зазначена сума є шкодою, завданою Державному бюджету України.

Причинний зв'язок полягає в порушенні відповідачем норм Конституції України (254к/96-ВР) , цивільного законодавства, зволіканні із виконанням рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р., наслідком чого є звернення ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до Європейського суду, що в свою чергу спричинило негативні наслідки у вигляді збитків державі.

Право приватної власності є непорушним, що закріплено у ст. 41 Конституції України. Реалізація зазначених конституційних прав громадян врегульована Цивільним кодексом України (435-15) , іншими законодавчими та нормативними актами.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 зверталися до суду зі скаргою на бездіяльність органів державної виконавчої служби.

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 09.06.2009 р., яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.12.2009 р., визнано протиправною бездіяльність державних виконавців по невиконанню рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р.

Вказаними ухвалами було встановлено, що саме лише внесення ДП "Львіввугілля" до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону (3477-15) , не є достатньою умовою для зупинення виконавчого провадження про стягнення в користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальної шкоди завданої пошкодженням будинку внаслідок підробки шахтою грунту.

Преамбула Закону вказує, що його метою є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізму погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосовувати, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності, щодо застосування механізму погашення заборгованості.

Пунктами 1.3 і 1.4 ст. 1 Закону визначено, що згідно цього Закону (3477-15) учасники розрахунків - підприємства паливно-енергетичного комплексу, суб'єкти господарської діяльності та інші юридичні особи, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах визначених цим Законом (3477-15) , а заборгованість - підтверджені учасниками розрахунків на розрахункову дату відповідні суми коштів (перелік яких наводиться і який не містить випадків заборгованості підприємства паливно-енергетичного комплексу перед фізичними особами).

Пункт 1.9 ст. 1 Закону визначає певні рахунки, операції на яких не можуть бути призупинені та на кошти на яких не може бути звернено стягнення відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а саме поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості, які призначені виключно для проведення грошових розрахунків для погашення заборгованості на умовах, визначених Законом.

Крім цього ст. 2 встановлює, що дія цього Закону (606-14) поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

Те, що дія цього Закону (606-14) поширюється виключно на взаєморозрахунки між суб'єктами господарської діяльності та іншими юридичними особами, стверджується також і аналізами інших положень Закону (606-14) , зокрема п. 3.7. ст. 3, зі змісту якого убачається, що зупиненню підлягають-виконавчі провадження та заходи виконання рішень, щодо підприємства паливно-енергетичного комплексу, які ухвалені господарськими судами.

Аналіз вищенаведених норм Закону (606-14) свідчить про те, що стягнення із ДП "Львіввугілля" в користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 60371 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням будинку внаслідок підробки шахтою грунту, не може бути здійснено лише із поточних рахунків із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості (п. 1.9. ст. 1 Закону), що однак не може бути підставою для зупинення виконавчого провадження в цілому, оскільки у боржника ДП "Львіввугілля" можуть бути і інші рахунки (без спеціального режиму використання), а також майно, на яке можна звернути стягнення.

Тому приєднання виконавчого провадження щодо стягнення із ДП "Львіввугілля" в користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 60371 грн. матеріальної шкоди, завданої пошкодженням будинку внаслідок підробки шахтою грунту, до зупиненого зведеного виконавчого провадження №14/В-4 щодо стягнення із ДП "Львіввугілля" в користь фізичних, юридичних осіб, Пенсійного Фонду України, Державного бюджету України є неправомірним.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р. було виконано лише 03.08.2010 р.

Таким чином, чинність Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" (2711-15) не перешкоджала відповідачу виконати свій обов'язок щодо виплати суми завданої шкоди згідно рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" ДП "Львіввугілля" було надано строк (до 12.10.2007 р.) на добровільне виконання рішення суду.

Обов'язок виконання судового рішення покладався саме на відповідача протягом усього строку існування заборгованості, а обов'язок органу державної виконавчої служби з примусового виконання вказаного рішення був похідним та виник внаслідок фактичного ухилення відповідача від виконання своїх конституційних обов'язків щодо відшкодування завданої шкоди.

У разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків по виплаті ОСОБА_4 і ОСОБА_5 завданої шкоди, та добровільного і своєчасного виконання рішення суду, порушення прав ОСОБА_4 і ОСОБА_5 виключалось.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, наявність вини заподіювача шкоди презюмується -відсутність вини доводиться заподіювачем шкоди.

Вина Державного підприємства "Львіввугілля" є очевидною, оскільки відкриття виконавчого провадження та в подальшому його зупинення не було перешкодою для відповідача у виконанні обов'язку, який покладався на нього рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 05.03.2007 р. щодо виплати суми матеріальної шкоди.

Статтею 1191 ЦК України зазначено, що відшкодування шкоди, завданої іншою особою, зумовлює виникнення права зворотної вимоги до безпосереднього порушника у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до статті 35 ГПК України, рішення суду з цивільних справ, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Оскільки внаслідок виконання рішення Європейського суду у справі №32707/05 державі заподіяно матеріальні збитки, то відповідно до статті 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статей 15- 17 ЦК України Міністерство юстиції України, як орган державної влади, звертається до суду за захистом цивільних прав та інтересів у межах, на підставі та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України, а саме за захистом прав та інтересів держави шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги щодо відшкодування державі 5422 грн. 93 коп., які сплачені за рахунок коштів Державного бюджету з вини відповідача, є законними та обґрунтованими.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (995_004) , статтями 14, 15 Закону України "Про міжнародні договори України", ст.ст. 2, 3, 8, 9 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 2, 11, 15- 17, 1166, 1191 Цивільного кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 32323256) на користь держави збитки, завдані Державному бюджету України у розмірі 5422 грн. 93 коп., на рахунок Державної казначейської служби України 31116115700028, код банку 820172, ідентифікаційний код 37567646, банк одержувача Державна казначейська служба України, м. Києві. Стягувач - Міністерство юстиції України, м. Київ, вул. Городецького, 13 (ідентифікаційний код 00015622).

3. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля", м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, Львівська область (ідентифікаційний код 32323256) в користь державного бюджету 1609 грн. 50 коп. судового збору.