8/219 Про стягнення плати за користування вагонами, та штраф за їх перевантаження - 31.03.2009 Прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 8/219 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 646,40 грн. плати за користування вагонами, 1 941,10 грн. плати за збереження вагонів, 1 617,00 грн тарифу Львів-Скнилів, 1 520,00 грн. тарифу Скнилів-Львів 77,25 грн. державного мита, 78,85 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що відповідачем не надано суду належних доказів відсутності його вини у перевантаженні спірних вагонів, про що були складені залізницею акти загальної форми; положеннями п.24 Статуту залізниць України закріплено право, а не обов’язок залізниці перевіряти правильність відомостей, що зазначаються у накладній; акт № 32 від 05.12.2007 не підтверджує відсутності вини відповідача; вимоги позивача про стягнення 2 646,40 грн. плати за користування вагоном, 1 941,10 грн.за зберігання вагонів, тарифів Львів-Скнилів в сумі 1 617,00 грн. та Скнилів-Львів в сумі 1 520,00 грн. за перевезення позивачем вантажу відповідача для усунення останнім порушень внаслідок перевантаження вантажу, правомірні та підлягають задоволенню, інші ж витрати не передбачені та не віднесені Статутом залізниць України до витрат залізниці при перевантаженні вантажу, договір перевезення між позивачем та відповідачем, який би регулював спірні питання, не укладався.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 8/219 скасувати частково, з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та прийняти рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п.118 Статуту залізниць України з відправника стягуються заподіяні залізниці збитки і витрати.

Заявник вважає неправомірною відмову судом у стягненні з відправника понесених залізницею витрат за надані послуги по проведенню маневрової роботи, за повідомлення, розрахункові платежі, нарахованих відповідно до Тарифного керівництва № 1 та витрат по перевантаженню вантажу і встановленню нового кріплення, проведеного спеціалізованим підприємством залізничного транспорту – Львівською дистанцією вантажно-розвантажувальних робіт, що підтверджується калькуляцією на проведені роботи, враховуючи, зокрема, рекомендації президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 № 04-5/225 відповідно до яких слід враховувати, що без виконання додаткових операцій, зазначених у розділі 2 Тарифного керівництва № 1, вантаж не може бути навантажено та прийнято до перевезення або видано вантажоодержувачу на станції призначення.

Також, на думку заявника, судом першої інстанції неправомірно не застосовано норми ст.ст.1 – 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) , п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів та відмовлено у задоволенні вимоги позивача про стягнення на загальну суму наданих залізницею послуг 20% ПДВ в сумі 1 926,57 грн.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 03.03 2009 позивачем надано письмове пояснення до апеляційної скарги та матеріали.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позову та заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на ненадання залізницею наказу про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, який видається відповідно до п.9 Правил користування вагонами і контейнерами; неотримання відповідачем акту про затримку вагонів, повідомлення про затримку вагонів; акти загальної форми №№ 219, 222, 1709 носять сумнівний характер; акт № 219 має виправлення в номері; до справи залучені лише копії актів загальної форми; у самій назві схеми вказано, що вага автокрану 52 700 кг, а в накладній № 35926413 представником відповідача вказано нетто 81000 кг умовно, що допускається вимогами бланка самої накладної та ст.37 Статуту залізниць України і зменшення ваги вантажу не могло вплинути на затримку вантажу на ст.Скнилів; на думку відповідача, посилання на ст.32 Статуту залізниць України безпідставне, тому що факту перевищення вантажопідйомності вагону не було; позивач надав відповідачу вагони, які не відповідали вимогам схеми і пояснювальної записки; перевізником не дотримано положень ст.31 Статуту залізниць України та абз.4 п.28 Правил приймання вантажів до перевезення; акт звірки розрахунків за період з 01.01.2007 по 31.08.2008 свідчить про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем.

Відповідачем відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 03.03.2009 надані документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача суми 11 559,44 грн., що складається із сум плат, тарифів, витрат у зв’язку із усуненням порушень завантаження вагонів №№ 43581354, 44928729 за накладною № 35926413.

Згідно із залізничною накладною № 35926413 відповідачем, за накладною відправником, завантажено на два вагони №№ 43581357, 44928729 устаткування, під’ємно-транспортне і запасні частини до нього. Відповідачем зазначено у накладній вагу брутто – 122 300 кг, тара – 42 800 кг, нетто – 81 100 кг.

Відповідно до акту загальної форми № 219 станції Львів від 19.12.2007 після проведення контрольного переважування вантажу, що прибув за накладною № 35926413, встановлено нетто вантажу – 52 700 кг, брутто переднього візка – 26 850 кг, брутто заднього візка – 48 650 кг, що є порушенням Збірника № 17 п.4.4; вагони затримані на ст.Львів до прибуття вантажовідправника та ДС ст. Долина для вирішення питання подальшого відправлення вагону.

Зазначені дані відповідають витягу із книги переважування.

Згідно із актом загальної форми ст.Львів від 21.12.2007 вагони з вантажем за накладною № 35926413 направлені на ст. Скнилів для проведення перевантаження даного вантажу на платформу.

Відповідно до акту загальної форми № 1709 ст. Скнилів від 28.12.2007 за накладною № 35926413 у вагоні комерційну несправність усунено, вагон прямує до станції призначення.

У залізничній накладній № 35926413 здійснено виправлення перевізного засобу на платформу № 94814225.

Згідно із розрахунком позивача на суму 11 559,44 грн., про стягнення якої пред’явлено позов, вказана сума складається із наступних сум: 2 646,40 грн. плати за користування вагонами за період з 22.12.2007 по 28.12.2007, 1 941,10 грн. плати за зберігання вагонів протягом 7-ми діб, 210,84 грн. плати за маневрову роботу, 1 617,00 грн. тарифу за перевезення по маршруту:Львів – Скнилів та 1 520,00 грн. за маршрутом: Скнилів – Львів, 7,40 грн. розрахункових платежів, 1 673,63 грн. – витрат на здійснення робіт МЧ-1 (Львівська дистанція вантажно-розвантажувальних робіт), 14,60 грн. плати за охорону та до перелічених сум позивачем нараховано 20% ПДВ.

Відповідно до ч.3 ст. 308 ГК України вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення.

Згідно із ч.1 ст. 917 ЦК України відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Відповідно до ч.1 ст. 918 ЦК України завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із п.32 Статуту залізниць України вантажі повинні завантажуватись без перевищення вантажопідйомності вагона (контейнера); відправник зобов’язаний здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; обставини, засвідчення яких не потребує складання комерційного акту, оформляються актами загальної форми.

Відповідачем на звортній стороні залізничної накладної № 35926413 зазначено, що вантаж розміщено і закріплено згідно із розд.1 гл.7, розд.2 Збірника № 17 відповідно до схеми-акту № 32 від 05.12.2007.

Однак, як встановлено первізником на ст.Львів, вантаж за накладною № 35926413 відповідачем було завантажено з порушенням вимог Технічних умов – Збірника № 17 Правил первезень і тарифів залізничного транспорту України.

Згідно із п.п. 15.26, 15.27 розд.15 Правил технічної експлуатації залізниць України поїзди мають формуватися відповідно до цих Правил; забороняється ставити в поїзди, зокрема, вагони несправні, що загрожують безпеці руху та стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться; вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність; платформи та піввагони. що завантажені з порушенням технічних умов навантаження та кріплення вантажу на відкритому рухомому складі.

Посилання відповідача на положення п.31 Статуту залізниць України безпідставне, адже нормою зазначеного пункту обов’язок кожного учасника договору перевезення встановлений в залежності від того, ким здійснюється завантаження, зокрема, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів – відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Також є безпідставним посилання на п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 (z0861-00) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України за № 861/5082 зі змінами, оскільки зазначені у цій нормі шляхи приймання залізницею до перевезення вантажів, а саме: візуальний огляд вагону, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення не спроможні виявити порушення відповідачем вимог Технічних умов, про які вказано в акті загальної форми.

Таким чином матеріалами справи підтверджено неналежне, з порушенням Технічних умов, навантаження відповідачем вантажу за накладною № 35926413 у зв’язку з чим виникла у перевізника необхідність вжити заходи по перевантаженню цього вантажу відповідно до вимог Технічних умов.

На підтвердження розмірів сум, про стягнення яких пред’явлено позов, позивачем надано пам’ятку № 2310 про користування вагонами протягом перевантаження з 22.12.2007 по 28.12.2007 ст. Скнилів форма ГУ-45, складення якої передбачено Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу України від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Мінюсті України 15.03.99 за № 165/3458 (z0165-99) зі змінами.

Плата за користування вагонами нарахована згідно із зазначеними Правилами.

Збори за зберігання вантажів, розрахункові операції, повідомлення, тарифи нараховані згідно зі Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво № 1 та із застосуванням до тарифів відповідних коефіцієнтів.

Ставки на маневрові роботи передбачені погодженим сторонами протоколом 308-07, який є додатком до договору № 308-07/46 "Про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги" від 15.10.2007, укладеного сторонами.

На підтвердження вартості робіт по кріпленню вантажу – під’ємно-транспортного устаткування (крану) на ст.Скнилів позивачем надана калькуляція, погоджена із головним бухгалтером та затверджена начальником Львівської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт (МЧ-1).

Однак, із вказаної калькуляції не вбачається підстав нарахування дохідної ставки у розмірі 386,22 грн. та позивачем не надано доказів підстав застосування такої ставки, чим не виконано вимоги ст. 33 ГПК України, тому немає підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення зазначеної суми з урахуванням ПДВ.

Згідно із п.11 Загальних положень Тарифного керівництва № 1 тарифи та збори, що містяться в цьому Збірнику, визначені без врахування податку на додану вартість, також преамбулою переліку до протоколу № 308-07 ставки узгоджені сторонами без ПДВ.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 (168/97-ВР) № 168 первізник є платником податку на додану вартість. Зазначені у позовній заяві операції не звільнені Законом від оподаткування.

Згідно із п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Мінюсті України 24.11.2000 за № 864/5085 (z0864-00) зі змінами у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість.

З висновком суду першої інстанції щодо неврахування податку на додану вартість та витрат на проведення маневрових робіт, за розрахункові операції, повідомлення, охорону апеляційна інстанція не погоджується, оскільки нарахування податку на додану вартість передбачено Законом, вчинення перевізником перелічених операцій зумовлено самим процесом транспортування вантажу та необхідністю здійснення перевантаження; розміри зборів, плат передбачені вищезазначеними нормативними актами, протоколом № 308-07 до договору № 308-07/46.

Матеріалами справи підтверджено здійснення перевізником перевантаження вантажу на платформу № 94814225, що потягнуло за собою витрати перевізника на проведення таких робіт та по використанню відповідних матеріалів (дріт, цвяхи), що підтверджено вищезгаданою калькуляцією.

Відповідачем відповідно до ст. 33 ГПК України не надано заперечень щодо розмірів витрат, зазначених у калькуляції позивача.

Згідно із п.6 Статуту залізниць України Технічні умови наванатаження і кріплення вантажів – це обов’язкові для дотримання всіма учасниками перевезення вимоги щодо розміщення, закріплення, способу навантаження, розвантаження вагонів, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів.

Як вже зазначалось, відповідач, будучи відправником, не виконав вимогу п.32 Статуту залізниць України та здійснив навантаження з порушенням вимог Технічних умов, що поставило під загрозу здійснення безпечного перевезення.

Згідно із п.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній, зокрема, маси вантажу відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до п.124 Статуту залізниць України вантажовідправник зобов’язаний відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок, зокрема, перевантаження, неправильного навантаження.

Із доводами відзиву на апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та такі обставини.

Згідно із ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, як вже було зазначено, складення актів загальної форми передбачено згідно із п.129 Статуту залізниць України для засвідчення обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, то відсутність у справі наказу, повідомлення про затримку вагонів не впливає на встановлення обставин, відображених в актах загальної форми.

Статтею 36 ГПК України передбачено надання письмових доказів в належним чином засвідченій копії. Відповідач не вказав на будь-яку обставину, що перешкоджає визнати надані позивачем копії актів загальної форми неналежними доказами.

Оскільки акт загальної форми № 219 від 19.12.2007 складено не останнім із трьох актів загальної форми, в акті загальної форми № 222 від 21.12.2007 є посилання на акт загальної форми № 219 від 19.12.2007, то та обставина, що раніше вказаний номер акту від 19.12.2007 закреслений та вказаний № 219, оцінюється як механічна помилка у зазначенні правильного номеру, яка не впливає на дійсність самого акту.

Крім того, матеріали справи свідчать про здійснення перевантаження вантажу на платформу № 94814225, проти чого не заперечує відповідач.

Також відповідач згідно із ст. 33 ГПК України не надав доказів того, що ним навантаження було здійснено відповідно до вимог Технічних умов правильно, або що залізницею безпідставно здійснено перевантаження вантажу.

Та обставина, що у п.37 Статуту залізниць передбачено такий спосіб визначення маси вантажу, як умовно, не означає право відправника вказувати масу вантажу довільно, а слід вказувати відповідно до фактичної маси вантажу, адже в п.122 Статуту залізниць України передбачено відповідальність за неправильно зазначені в накладній, зокрема, маси вантажу.

Саме накладна відповідно до п.6 Статуту залізниць України є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а у залізничній накладній № 35926413 відповідачем вказані дані, що свідчать про перевищення вантажопідйомності, оскільки у графі накладної: "Вантажопідйомність вагону" зазначено 71 т, а вагу нетто вказано 81 т.

Акт звірки розрахунків між сторонами не є документом, що має силу доказу відсутності заборгованості. Крім того, як вбачається із вказаного акту звірки та наданих відповідачем документів, відповідачем не сплачені перевізнику плати, збори, витрати, що нараховані позивачем відповідно до вимог позовної заяви.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

1.Рішення Господарського суду міста Києва від 12.12.2008 у справі № 8/219 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної техніки Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801; 08153, м.Боярка, вул.Білгородська, 61, код 24928497) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" в особі Відкремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" ( 79007, м.Львів-7, вул. Гоголя,1 код 01059900; 76001, м.Івано-Франківськ, вул.Привокзальна, 15, код 25910967) 11 095 грн. 98 коп. платежів, зборів та витрат, 110 грн.96 коп. державного мита, 113 грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити."

2.Стягнути з Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії Управління сервісного обслуговування та ремонту імпортної автотракторної техніки Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м.Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801; 08153, м.Боярка, вул.Білгородська, 61, код 24928497) на користь Державного територіально-галузевого об’єднання "Львівська залізниця" в особі Відокремленого підрозділу "Івано-Франківська дирекція залізничних перевезень" (79007, м.Львів-7, вул.Гоголя,1, код 01059900; 76001, м.Івано-Франківськ, вул.Привокзальна, 15, код 25910967) 44 грн.80 коп державного мита за розгляд апеляційної скарги.