За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Трикотажна фабрика "Киянка"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Мари Льо"

третя особа-1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс"

третя особа-2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Візард"

Про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1–представник за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2 –представник за довіреністю

ОСОБА_3 - представник за довіреністю

від третьої особи-1 – не з’явився

від третьої особи –2 не з’явився

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.11.2011 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мари Льо"від 16.01.2006, оформленого протоколом № 5 від 16.01.2006, а також скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Мари Льо" від 03.02.2006, № запису 10681050003000445.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2011 було порушено провадження у справі № 47/293, розгляд справи було призначено на 22.09.2011.

В судовому засіданні 22.09.2011 представниками відповідача подано клопотання про застосування до вимог позивача строку позовної давності згідно ст. ст. 256, 267 Цивільного кодексу України.

В судовому засідання 22.09.2011 було оголошено перерву до 23.09.2011, про що повідомлено представників сторін під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ТОВ "Киянка Плюс" та ТОВ "Візард", розгляд справи відкладено до 13.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 розгляд справи відкладено до 01.11.2011, а ухвалою від 01.11.2011 –до 08.11.2011.

В судовому засіданні судом розглянуто подане представником позивача письмове клопотання про призначення в справі судової почеркознавчої експертизи, на вирішення якої позивач просив поставити питання щодо того, чи виконано підпис на протоколі № 4 від 22.12.2005 рішення засновників ТОВ "Киянка Плюс"директором ТОВ "ОРО"ОСОБА_4 Клопотання мотивоване тим, що однією з підстав для позову є наданий державному реєстратору протокол № 4 від 22.12.2005, яким оформлено рішення засновників ТОВ "Киянка Плюс"про прийняття на володіння частки ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"(учасниками цього товариства на той час були ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"та ТОВ "ОРО"). Уповноважена особа ТОВ "ОРО"- директор цього підприємства ОСОБА_4 вищевказаного протоколу не підписувала.

Представники відповідача проти заявленого клопотання заперечували, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, враховуючи те, що позивачем оспорюється у даній справі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мари Льо"від 16.01.2006, оформлене протоколом № 5 від 16.01.2006 з підстав його суперечності закону, сторонами в справі жодним чином не оспорюється протокол № 4 від 22.12.2005 рішення засновників ТОВ "Киянка Плюс", а відтак і підстави для призначення судової експертизи щодо того, чи виконано підпис на протоколі № 4 від 22.12.2005 рішення засновників ТОВ "Киянка Плюс"директором ТОВ "ОРО"ОСОБА_4 –у суду відсутні. З огляду на викладене, суд вирішив заявлене клопотання відхилити.

В судовому засіданні 08.11.2011 представник позивача заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що у 2000 році ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"виступило засновником ТОВ "Мари Льо". Частка засновника - ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"в статутному капіталі ТОВ "Мари Льо"склала 25 відсотків. Статут товариства зареєстровано 30.06.2000 Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. У 2004 до установчих документів ТОВ "Мари Льо"було внесено зміни ЗАТ "ТФ "Киянка"виступило єдиним засновником ТОВ "Мари Льо"із часткою у статутному капіталі -100 відсотків. Нову редакцію Статуту товариства зареєстровано 21.09.2004 Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією. При реєстрації наведених змін до статуту відповідачем було подано державному реєстратору нотаріально посвідчену копію рішення засновників (учасників) юридичної особи № 5 від 16.01.2006, яким задоволено заяву ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Мари Льо"та передачу належної частки в розмірі 100% ТОВ "Киянка Плюс", погодження того, що ТОВ "Киянка Плюс"виступає єдиним учасником ТОВ "Мари Льо"та затверджено відповідні зміни в статуті відповідача. Позивач у позові наголошує на тому, що згідно протоколу № 5 від 12.11.2005, яким оформлювалось проведення Загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", зазначеним товариством рішення саме про вихід ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"із складу учасників ТОВ "Мари Льо"- не приймалось, а відтак ніякої заяви на ім’я ТОВ "Мари Льо"про вихід зі складу учасників цього товариства –бути не могло, а відповідно, і не приймалось оскаржуваного рішення про передачу корпоративних право в ТОВ "Мари Льо", належних ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"в порядку статті 53 Закону України "Про господарські товариства", як це зазначено у витягу з протоколу № 4 від 12.11.2005.

Також, внаслідок незаконності рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мари Льо"від 16.01.2006, оформлене протоколом № 5 від 16.01.2006, позивач просив суд скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ТОВ "Мари Льо"від 03.02.2006, № запису 10681050003000445.

Представники відповідача в судовому засіданні 08.11.2011 проти заявлених вимог заперечували, просили суд у позові відмовити. Заперечення відповідача мотивовані тим, що рішення засновників (учасників) юридичної особи № 5 від 16.01.2006, яким задоволено заяву ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Мари Льо"та передачу належної частки в розмірі 100% ТОВ "Киянка Плюс", погодження того, що ТОВ "Киянка Плюс"виступає єдиним учасником ТОВ "Мари Льо"та затверджено відповідні зміни в статуті відповідача –є законним, а відтак і підстави для визнання його недійсним – відсутні. Також, відповідачем було подано письмову заяву про застосування до вимог позивача строку позовної давності, встановленого ст. ст. 253, 256 Цивільного кодексу України.

Також, від третьої особи-1 через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по суті спору.

Третя особа–2 в судове засідання 08.11.2011 представників не направила, причин неявки представника –не повідомила. через канцелярію суду заяв та клопотань не подавала. Про проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

Відповідно до витягу з протоколу № 4 від 12.11.2005 Загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"(належним чином засвідчену копію якого надано позивачем), по питанню третьому порядку денного "Про передачу підприємств товариства"присутніми учасниками було вирішено затвердити передачу корпоративних прав належних ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"у юридичних особах: ТОВ "Візард"та ТОВ "Мари Льо"Товариству з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс"у повному обсязі, відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства".

Відповідно до протоколу № 5 від 12.11.2005 Загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"по питанню третьому порядку денного "Про передачу підприємств товариства"присутніми учасниками було вирішено затвердити передачу корпоративних прав належних ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"у підприємствах ТОВ "Візард", ТОВ "Мари Льо"до статутного фонду ТОВ "Киянка Плюс"у повному обсязі та вихід ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"з засновників ТОВ "Еркер".

Згідно заяви ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"вх. № 5 від 09.12.2005, адресованої ТОВ "Мари Льо", ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" просило вивести його зі складу учасників ТОВ "Мари Льо", а свою частку в статутному капіталі в розмірі 285 860,93 грн., що становить 100% передає ТОВ "Киянка Плюс".

22.12.2005 були проведені збори учасників ТОВ "Киянка Плюс", оформлені протоколом № 4, на яких присутніми учасниками (ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"- 30% та ТОВ "ОРО"- 70% голосів) було прийнято рішення про прийняття корпоративних прав від ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"на володіння 100% часткою в статутному капіталі ТОВ "Мари Льо"та 50% часткою в статутному капіталі ТОВ "Візард".

16.01.2006 були проведені загальні збори учасників ТОВ "Мари Льо", оформлені протоколом № 5, на яких присутнім учасником –ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", яке володіє часткою в розмірі 100% було прийнято рішення про прийняття до складу учасників ТОВ "Мари Льо"ТОВ "Киянка Плюс", задоволено заяву учасника ТОВ "Мари Льо"- ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка" (вх.. № 5 від 09.12.2005) про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Мари Льо" та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 100% ТОВ "Киянка Плюс", ТОВ "Киянка Плюс"виступило єдиним учасником ТОВ "Мари Льо"з часткою в статутному капіталі 100%, що відповідає 285 860,93 грн., затверджено нову редакцію статуту.

Позивач у позові наголошує на тому, що згідно протоколу № 5 від 12.11.2005, яким оформлювалось проведення Загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", зазначеним товариством рішення саме про вихід ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"із складу учасників ТОВ "Мари Льо"- не приймалось, а відтак ніякої заяви на ім’я ТОВ "Мари Льо"про вихід зі складу учасників цього товариства –бути не могло, а відповідно, і не приймалось оскаржуваного рішення про передачу корпоративних право в ТОВ "Мари Льо", належних ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"в порядку статті 53 Закону України ""Про господарські товариства", як це зазначено у витягу з протоколу № 4 від 12.11.2005.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"від 24.10.2008 N 13 (v0013700-08) , безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства). При вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення. При вирішенні спорів, пов'язаних з виключенням учасника з товариства, господарські суди, як випливає зі змісту статті 64 Закону про господарські товариства, повинні дослідити всі обставини, пов'язані з виключенням учасника з товариства, дати оцінку його поведінці, встановити наявність негативних для товариства наслідків у зв'язку з діями (бездіяльністю) учасника.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (ст. 167 Господарською кодексу України).

Права учасника господарського товариства визначені у ст. 116 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства".

Так учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:

1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом;

2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди);

3) вийти у встановленому порядку з товариства;

4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом;

5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом.

Перехід прав на частку у статутному капіталі товариств з обмеженою відповідальністю врегульовано статтею 147 Цивільного кодексу України та статтею 53 Закону України "Про господарські товариства".

Згідно з частиною першою статті 147 Цивільного кодексу України та частиною першою статті 53 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю мають право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Закон не обмежує це право необхідністю отримання згоди інших учасників товариства на передачу частки.

Проте, частина друга статті 147 Цивільного кодексу України та частина друга статті 53 Закону України "Про господарські товариства" надає можливість передбачити в статуті товариства заборону на відчуження частки третім особам або необхідність отримання згоди учасників товариства на таке відчуження.

Відповідно до статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства.

Як зазначено в Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"від 24.10.2008 N 13 (v0013700-08) , при вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК (435-15) та Закону про господарські товариства (1576-12) учасник ТОВ чи ТДВ вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що 16.01.2006 були проведені загальні збори учасників ТОВ "Мари Льо", оформлені протоколом № 5, на яких присутнім учасником –ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", яке володіє часткою в розмірі 100% було прийнято рішення про прийняття до складу учасників ТОВ "Мари Льо"ТОВ "Киянка Плюс", задоволено заяву учасника ТОВ "Мари Льо"- ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"(вх.. № 5 від 09.12.2005) про добровільний вихід зі складу учасників ТОВ "Мари Льо"та передачу своєї частки в статутному капіталі в розмірі 100% ТОВ "Киянка Плюс", а ТОВ "Киянка Плюс"виступило єдиним учасником ТОВ "Мари Льо"з часткою в статутному капіталі 100%, що відповідає 285 860,93 грн., також затверджено нову редакцію статуту ТОВ "Мари Льо".

Отже, учасником ТОВ "Мари Льо", який володів часткою в зазначеному товаристві у розмірі 100% - ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"було реалізоване право на вихід зі складу учасників ТОВ "Мари Льо", передбачене ст. 148 Цивільного кодексу України та ст. 53 Закону України "Про господарські товариства", яке не пов’язане ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, про що зокрема наголошується і у Постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"від 24.10.2008 N 13 (v0013700-08) .

До того ж, суд враховує і те, що самим позивачем було прийнято рішення про передачу належної йому частки в ТОВ "Мари Льо"на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Киянка Плюс"у повному обсязі, відповідно до статті 53 Закону України "Про господарські товариства", що підтверджується витягом з протоколу № 4 від 12.11.2005 Загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка".

Посилання позивача у позові на те, що згідно протоколу № 5 від 12.11.2005, яким оформлювалось проведення Загальних зборів ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка", зазначеним товариством рішення саме про вихід ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"із складу учасників ТОВ "Мари Льо"- не приймалось, а відтак ніякої заяви на ім’я ТОВ "Мари Льо"про вихід зі складу учасників цього товариства –бути не могло, а відповідно, і не приймалось оскаржуваного рішення про передачу корпоративних право в ТОВ "Мари Льо", належних ЗАТ "Трикотажна фабрика "Киянка"в порядку статті 53 Закону України "Про господарські товариства", як це зазначено у витягу з протоколу № 4 від 12.11.2005 –судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки відповідачем надано суду для огляду оригінал заяви про вихід позивача зі складу учасників ТОВ "Мари Льо". на підставі якої державним реєстратором в подальшому було внесено відповідні зміни, і до того ж, вимогами чинного законодавства не було передбачено обов’язковість прийняття відповідного рішення про вихід, оскільки для реалізації права на вихід з товариства достатньо лише письмовою заяви учасника, який має намір вийти з товариства.

З огляду на викладене. суд дійшов висновку про відсутність підстав, обумовлених законом, щодо визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мари Льо"від 16.01.2006, оформленого протоколом № 5 від 16.01.2006, а також скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Мари Льо"від 03.02.2006, № запису 10681050003000445.

В свою чергу, відповідачем було заявлено про застосування до вимог позивача трирічний строк позовної давності на підставі ст. 256, 257 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (п. 1), за зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (п. 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (п.3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (п.4).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскільки вихід зі складу учасників товариства –є правом особи, яке обумовлене зокрема статтею 148 Цивільного кодексу України, зазначене право може бути реалізоване незалежно від згоди інших учасників та самого товариства і вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства, отже, позивач, написавши заяву про вихід зі складу учасників ТОВ "Мари Льо", добровільно, за власним бажанням реалізував своє право на вихід зі складу учасників ТОВ "Мари Льо", а отже відповідач прийняттям оскаржуваного рішення і не порушував права позивача щодо виходу зі складу учасників відповідача, а тому підстави для застосування строку позовної давності, як строку для захисту саме порушеного права –у суду відсутні. Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Мари Льо"від 16.01.2006, оформленого протоколом № 5 від 16.01.2006, а також скасування державної реєстрації змін до установчих документів ТОВ "Мари Льо"від 03.02.2006, № запису 10681050003000445 - не є законними та обґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

1. У позові відмовити.

2. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання повного тексту рішення - 11.11.2011