Приватне акціонерне товариство "Комункомплект", яке є правонаступником акціонерного товариства "Комункомплект"звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" заборгованості за договорами добровільного страхування заставлених транспортних засобів № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року у сумі 34 969,56 грн.

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином виконує свої зобов’язання за договором страхування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2011 року порушено провадження у справі № 23/400 та призначено її до розгляду на 13.09.2011 року.

Відповідач у судове засідання 13.09.2011 року своїх представників не направив, витребуваних судом документів не надав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2011 року у зв’язку з неявкою представника Відповідача у судове засідання розгляд справи № 23/400 було відкладено на 04.10.2011 року.

У судовому засіданні 04.10.2011 року представник Позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання 04.10.2011 року представник Відповідача з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва по справі № 23/400 від 13.09.2011 року виконав та надав відзив в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях оголошувались перерви.

Представник Позивача у судових засіданнях 04.10.2011 року та 25.10.2011 року надав заяви якими просив суд стягнути з Відповідача витрати пов’язані з послугами адвоката.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.10.2011 року оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

Позивачем та Відповідачем 31 січня 2008 року укладено договір добровільного страхування заставлених транспортних засобів № КР825-001/08/СТ, згідно якого Позивач зобов’язався сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору та правил страхування, а Відповідач зобов’язався в разі настання страхового випадку здійснити страхувальнику виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану застрахованому транспортному засобу внаслідок настання страхового випадку в порядку і на умовах, визначених договором та правилами страхування.

Згідно додатку №1 та додатку № 2 до договору добровільного страхування заставлених транспортних засобів № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року, Відповідач прийняв під страховий захист транспортні засоби Позивача, а саме - автомобіль МАЗ 544008-060-031, номер кузова (шасі,рами) НОМЕР_1, державний реєстраційний НОМЕР_2 та напівпричіп, номер кузова (шасі,рами) НОМЕР_3, державний реєстраційний НОМЕР_2.

Відповідно до пункту 3.2 договору № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року, страховим випадком, тобто подією, яка породжує обов’язок страховика здійснити страхову виплату на користь страхувальника, визначається ризик пошкодження чи знищення транспортних засобів внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

01.09.2009 року на 122 км. + 800 м. автодороги Харків - Перещепіно сталась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля МАЗ 544008 (державний реєстраційний НОМЕР_2) з напівпричепом (державний реєстраційний НОМЕР_2) та автомобіля Volkswagen (державний реєстраційний НОМЕР_3 і автомобіля FAW –CA1031 (державний реєстраційний НОМЕР_4).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль МАЗ 544008 (державний реєстраційний НОМЕР_2) та напівпричіп (державний реєстраційний НОМЕР_2) отримали механічні пошкодження, що підтверджується вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 26.02.2010 року у справі № 1-4/10 та Постановою Апеляційного суду Харківської області від 29.04.2010 року у справі № 11-673 2010 р.

Таким чином, наявними у справі доказами підтверджено настання події, яка має ознаки страхового випадку та в результаті якої було нанесено майнові збитки Позивачу.

Пунктом 5 статті 21 Закону України "Про страхування", встановновлено, що страхувальник зобов’язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк передбачений умовами страхування.

Відповідно до пункту 9.1. договору № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року, Позивач зобов’язаний протягом 2 (двох) робочих днів з моменту настання страхового випадку, повідомити Відповідача про настання страхового випадку.

Згідно наявних в справі доказів, повідомлення про настання страхового випадку з автомобілем МАЗ 544008 (державний реєстраційний НОМЕР_2) з напівпричепом (державний реєстраційний НОМЕР_2) було направлено Відповідачу лише 04.09.2009 року.

Твердження представника Позивача на поважність причин порушення строку для повідомлення про страховий випадок, є необґрунтованим. Перебування ОСОБА_3 у відпустці з 25.08.2009 року по 07.09.2009 року не звільняє Позивача від виконання зобов’язань за договором добровільного страхування заставлених транспортних засобів № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року.

У пункті 5 статті 26 Закону України "Про страхування", передбачено, що підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування, є несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин.

Також пунктом 11.1.6. договору № КР825-001/08/СТ від 31.01.2008 року, встановлено, що Відповідач має право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі порушення або несвоєчасного виконання обов’язків Позивача при настанні страхового випадку.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати пов’язані з послугами адвоката покладаються на Позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 33, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -