Позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми заборгованості за кредитним договором та просить заявлені позовні вимоги з урахуванням вимог касаційної інстанції за первісним позовом задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову відмовити з огляду на те, що умовами Кредитного договору №109 від 03.04.2006р. повністю підтверджується надання відповідачеві кредиту у розмірі 1 500 000грн., шляхом оплати платіжного доручення ВАТ "Хутро" №18 від 03.04.2006р. з позичкового рахунку відкритого відповідачу за первісним позовом, з кінцевим терміном його (кредиту) повернення не пізніше 02.04.2009р. частинами, зазначеними відповідно до графіку погашення, який наведений у п.п.2.2.п.2 даного Кредитного договору. З урахуванням проведеної відповідачем за первісним позовом часткової оплати у сумі 280 000грн. в рахунок погашення кредиту, позивач в особі філії за первісним позовом та його представник зазначають, що на день подання первісного позову наявна прострочена заборгованість за кредитом у залишковій сумі 1 220 000 грн., наявна прострочена заборгованість по сплаті відсотків у сумі 13 283,91грн. та відповідно до умов даного договору нарахована пеня у сумі 128 183,56 грн. за прострочення сплати кредиту та нарахована пеня у сумі 1 395,72грн. за прострочення сплати відсотків та які відповідно підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача в особі філії за первісним позовом.

Просить суд взяти до уваги те, що фактична видача кредиту у сумі 1 500 000грн. за умовами Кредитного договору №109 від 03.04.2006р. відбулася шляхом оплати платіжного документу позичальника (відповідача за первісним позовом) саме з позичкового рахунку. Разом з тим, зазначають, що кредитним працівником Банку в особі філії було помилково відкрито даному позичальнику кредитний рахунок №20629302266091, який, відповідно до вимог Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України /із змінами та доповненнями/, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. №280 (z0918-04) , зазначений у групі за №206 "Кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання" та визначений відповідно до даного Плану рахунків, як рахунок 2062 А "Короткострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання". Відповідно до даного Плану рахунків, рахунок 2063 А визначений, як "Довгострокові кредити в поточну діяльність, що надані суб'єктам господарювання". Оскільки обидва вищезазначені рахунки відносяться до кредитних рахунків, які відкриваються установою банку при оформлені та видачі кредиту, а тому, на їх думку, вважається таким, що фактична видача кредиту у сумі 1 500 000грн. за вищезазначеним укладеним Кредитним договором, відбулася.

Крім того, представник позивача посилається на те, що відповідно до внутрішньо-облікової політики про операційну діяльність, яка регламентує порядок виправлення помилок в обліку шляхом виписування виправного меморіального ордера з контрольними підписами посадових осіб банку, яким надано право підписувати документи на виконання коригуючих проводок, 06.04.2006р. філією Банку, у зв’язку з помилковим відкриттям кредитного рахунку №20629302266091,

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3

було перенесено залишок кредиту у розмірі 1 500 000 грн. з даного рахунку короткотермінової заборгованості на рахунок №20635352266091 довготермінової заборгованості, що свідчить про те, що на початок робочого дня 06.04.2006 р. на рахунку №20629302266091 обліковувалась заборгованість за кредитом у розмірі 1 500 000грн. та у цей же день з даного рахунку кошти у розмірі 1 500 000 грн. були перераховані на рахунок №20635352266091, а по закінченню операційного дня на рахунку №20629302266091 кредитна заборгованість не обліковувалась та по рахунку №20635352266091 за 06.04.2006р. станом на початок робочого дня 06.04.2006р. на вказаному рахунку №20635352266091 кредитна заборгованість не обліковувалась та у цей же день на вказаний рахунок були перенесені кошти з рахунку №20629302266091 у розмірі 1 500 000грн., а по закінченню операційного дня на рахунку №20635352266091 обліковувалась кредитна заборгованість у розмірі 1 500 000грн.

Заперечує обґрунтованість висновку судово-економічної експертизи № 600 та вказує на те, що такий викликає сумніви у достовірності наведених у ньому висновків через неоднорідний характер написання, відсутність конкретного аналізу переданих на дослідження документів, пов'язаних з оформленням та обліком кредитної операції, та не забезпеченість наведення переконливих обґрунтувань стосовно відповідей на поставлені судом запитання, що ставились на вирішення експертизи.

Вважає, що при використанні судом при вирішенні справи № 14/3 по суті непереконливих тверджень (які скоріше нагадують припущення) судового експерта з питань, що становлять предмет судового спору, це може призвести до порушення законних прав та інтересів ПАТ Промінвестбанк. Відтак, просить суд призначити проведення нової експертизи з приводу дослідження питань, поставлених експерту.

Також зазначає, що у додаткових поясненнях (з врахуванням позиції касаційної інстанції) ВАТ "Хутро" від 07.07.2011 року підтверджено факт часткової оплати за кредитним договором суми кредиту у розмірі 280 000,00 грн. та процентів за користування кредитом в сумі 666 016,38 грн., а у відповідності до балансів ВАТ "Хутро"станом на 01.04.2009 року та 01.07.2009 року (копії додаються), на балансі ВАТ "Хутро"обліковується кредит банку у сумі 1220000,00 гривень. Таким чином, сам боржник визнав факт отримання кредитних коштів згідно кредитного договору №109 від 03.04.2006 року.

Заперечує обґрунтованість зустрічного позову з тих підстав, що даний кредитний договір від імені відповідача - ВАТ "Хутро", було укладено Головою правління, який відповідно до вимог статуту ВАТ "Хутро", чинного у редакції 1999р., без доручення здійснює дії від імені Товариства, керує поточними справами, укладає угоди від імені Товариства та інше. Крім того, зазначає, що Спостережною радою ВАТ "Хутро" відповідно до Протоколу №6 від 03.04.2006р. було розглянуто питання про залучення кредиту у сумі 1 500 000грн. у філії позивача та відповідно було доручено правлінню товариства підготувати всі необхідні документи для оформлення даного кредиту та відповідно було уповноважено Голову правління на підписання документів, пов’язаних з оформленням кредиту та застави. Наступні дії виконання умов даного кредитного договору щодо часткової його оплати, свідчать, що даний кредитний договір був укладений Головою правління з відповідними повноваженнями.

Просить суд взяти до уваги, що копії протоколів та клопотання про отримання кредиту були надані в філію банку Головою правління ВАТ "Хутро" та головним бухгалтером ВАТ "Хутро".

Не затвердження укладеного Кредитного договору № 109 від 03.04.2006

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3

року, спостережною радою товариства, що передбачено вимогами Статуту товариства не може бути підставою для визнання договору недійсним, при фактичному його укладанні та наступному схваленні такого кредитного договору юридичною особою, робить дійсним даний кредитний договір з моменту його укладання, що передбачено вимогами зазначеними у Роз’ясненні Вищого Арбітражного суду України за № 02-5/111 від 12.03.1999 року (з наступними змінами). Зокрема, доказами такого схвалення є здійснення часткової оплати отриманого кредиту та відсотків по ньому.

Крім того, зазначає про те, що при укладенні кредитного договору представником товариства було надано філії банку копію Положення про Правління ВАТ "Хутро", затвердженого протоколом загальних зборів товариства від 24.06.2005 року, зокрема, вимогами даного Положення передбачено надання голові правління відповідних повноважень, в тому числі, щодо укладення кредитних угод на суму до 40 відсотків балансової вартості активів товариства за даними останньої річної звітності товариства, що в свою чергу свідчить про делегування повноважень голові правління товариства на отримання кредитів.

За вищенаведених обставин вважає, що зустрічна позовна вимога про визнання недійсним кредитного договору № 109 від 03.04.2006 року, з мотивів відсутності належних повноважень у представника товариства на укладення угоди, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, представник позивача за первісним позовом подав суду клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача за зустрічним позовом.

Представник відповідача заперечує з підстав обґрунтованості заявлених позовних вимог за первісним позовом з мотивів, наведених у поданих суду письмових поясненнях з урахуванням вказівок касаційної інстанції та просить суд взяти до уваги те, що не може прийматися до уваги твердження позивача про помилковість відкриття працівником банку кредитного рахунку №20629302266091, а не кредитного рахунку, який зазначено у Кредитному договорі №109 від 03.04.2006р. та відповідно, що засвідчує обставину фактичного надання кредиту у сумі 1 500 000грн. відповідно до умов вищезазначеного кредитного договору, з тих підстав, що відповідно до вимог Постанови НБУ №254 від 18.06.2003р. "Про затвердження Положення про операційну діяльність в банках України", позивач в особі філії зобов’язаний був здійснювати операційну діяльність, яка пов’язана з розрахунково-касовим обслуговуванням та обігом грошових коштів по рахункам клієнта лише на підставі договору, який укладено між банком та клієнтом про відкриття та обслуговування розрахункових рахунків, а тому вважає, що позивачем не доведено, що вищезазначена внутрішньобанківська операція взагалі відбулася. Також, посилається на те, що банком в особі філії не було жодним чином повідомлено відповідача про помилковість відкриття рахунку №20629302266091 та з урахуванням того, що договір щодо відкриття вищевказаного рахунку з відповідачем не укладався, на цій підставі вважається також, що позивачем в особі філії є недоведеним факт отримання відповідачем кредиту у сумі 1 500 000грн.

Також вважає, що копія довідки про рух коштів з 01.03. по 15.04.2006 року по основному рахунку відповідача за первісним позовом та меморіальний ордер за № 1 від 06.04.2006 року про перенесення залишку коштів, у зв’язку з помилковим відкриттям позичкового рахунку згідно вищезазначеного кредитного договору, не підтверджують факту надання позивачем відповідачеві кредиту у сумі 1 500 000 грн., оскільки кредит повинен був бути виданий шляхом перерахування коштів за платіжними дорученнями відповідача саме з позичкового рахунку №20635352266091.

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3

Відтак, відповідач вважає, що позивач порушив норми матеріального права, а саме ст. 1054 Цивільного кодексу України, ст. 64 Закону України "Про банківську діяльність", ст. ст. 5 та 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. п. 2.12, 2.14, 3.8 та 4.2 Постанови НБУ № 254 від 18.06.2003 р. (z0559-03) "Про затвердження Положення про операційну діяльність в банках України" та не довів факту надання кредитних коштів за тих обставин, що умовами кредитного договору не передбачено відкриття інших рахунків крім кредитного № 20635352266091. Крім того зазначеним кредитним договором не передбачено перерахування кредитних коштів на рахунок Магазину "Іва-Хутро"ВАТ "Хутро", як оплата за товари, послуги. Умови п.3.1. кредитного договору чітко передбачають надання кредитних коштів шляхом оплати розрахункових документів контрагентів Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) або їх перерахування для виплати заробітної плати. Магазин "Іва-Хутро"ВАТ "Хутро" є структурним підрозділом Відповідача (Позивача за зустрічним позовом) без права юридичної особи і в розумінні ст. 95 Цивільного кодексу України не є контрагентом ВАТ "Хутро", а здійснює реалізацію готової продукції відповідача.

Вважає, що зазначені доводи також підтверджуються проведеною судово-економічної експертизою Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (висновок № 600 від 25.08.2011 р.) де зазначено, що банківськими виписками за період з 03.04.2006. по 06.04.2006 р., платіжним дорученням №18 від 03.04.2006 р., платіжним дорученням №19 від 03.04.2006 р. та меморіальним ордером №1 від 06.04.2006р., не підтверджується факт отримання кредиту Позивачем у сумі 1500000,00 грн. відповідно до умов договору № 109 від 03.04.2006 р.

Окрім того, просить суд взяти до уваги те, що відповідно до вимог Статуту товариства, голова правління повинен був діяти тільки на підставі Статуту товариства, оскільки затвердження договорів укладених на суму, що еквівалентна 25 000 грн. в загальній сумі з однією юридичною особою, відноситься до компетенції спостережної ради товариства та повноваження голові правління надаються зборами акціонерів товариства. Надана копія Положення про правління товариства, затвердженого протоколом загальних зборів від 24.06.2005 року, на думку представника відповідача, не доводить того факту, що дане Положення діяло на момент укладення кредитного договору; посилання позивача за первісним позовом на те, що кредит був наданий належним чином та з урахуванням тих підстав, що відповідач неодноразово звертався до позивача з відповідними листами на протязі 2008 - 2009 років щодо наявного скрутного фінансового становища відповідача та відповідного врахування пропозицій відповідача, щодо можливості звернення стягнення на заставлене майно товариства, не може підтверджувати факту реального отримання кредитних коштів та відповідно належного виконання позивачем зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором. Факт проведення відповідачем за первісним позовом часткової оплати суми кредиту та відсотків за кредитним договором не заперечується відповідачем, але враховуючи з’ясування відповідачем за первісним позовом того факту, що його права були порушені і того, що факт надання позивачем, на думку представника відповідача, кредиту жодних доказів не підтверджено, ставить взагалі під сумнів законність даної банківської операції.

Крім того, жодного рішення щодо уповноваження голови правління Штайнкуглера Е.Г. на укладання кредитного договору № 109 від 03.04.2006 року від імені ВАТ "Хутро"спостережна рада Позивача не приймала. Не приймалися також спостережною радою рішення щодо затвердження умов оспорюваного договору та не подавалися розпорядження спостережної ради правлінню Позивача з питання

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3 отримання кредиту.

Позивач вважає, що відповідно до вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) Відповідач зобов'язаний був перевірити під час укладання оспорюваного договору повноваження голови правління Позивача, а також існування рішень спостережної ради щодо затвердження умов кредитного договору та питань кредитування товариству. Однак Відповідач вказаного обов'язку не виконав, що ставить під сумнів його незацікавленість та відсутність зловмисної домовленості з головою правління Штайнкуглером Е.Г. під час укладання оспорюваного договору.

За вищенаведених обставин, представник відповідача вважає, що доводи викладені позивачем у запереченні на відзив, є необґрунтованими та не підтверджуються належними доказами та просить суд у задоволенні первісного позову відмовити.

Заперечує необхідність проведення нової судово-економічної експертизи за клопотанням позивача з огляду на те, що висновок експерта у даній справі є чітким, зрозумілим та належним чином обґрунтованим. Окрім того, питання позивача було досліджено експертом при проведенні експертизи та надано відповіді на них у цілковитій відповідності наявним у справі матеріалам.

Суд, оцінюючи клопотання позивача стосовно доцільності проведення нової експертизи та заперечення відповідача з цього приводу, прийшов до висновку про відхилення клопотання позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України проведення судової експертиз доручається державним спеціалізованим установам чи безпосередньо особам, які відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про судовому експертизу" (4038-12) . Особа, яка проводить судову експертизу (судовий експерт) користується правами і несе обов’язки зазначені у статті 31 цього Кодексу.

Судом проведення судової експертизи було доручено державній спеціалізованій установі, підготовка фахівців для якої здійснюється вищими навчальними закладами; спеціалізація та підвищення кваліфікації проводяться на курсах та у спеціальних закладах відповідних міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (Закон України, від 09.09.2004, № 1992-IV (1992-15) "Про внесення змін до Закону України "Про судову експертизу" (4038-12) ).

Представником позивача було заявлене клопотання про призначення повторної судової експертизи, доручивши її проведення іншому експерту та поставити на вирішення судового експерта такі самі питання, які викладенні в ухвалі Господарського суду Закарпатської області від 25.07.2011р. по справі №14/3.

Відповідно до ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає своє міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Суд вважає, що зазначений висновок Полтавського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса № 600 від 25.08.2011 р. містить докладний опис проведених досліджень та містить обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання, тому підстави для

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3

задоволення клопотання позивача про призначення повторної судової експертизи відсутні.

Окрім того, відповідно до вимог статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

За первісним позовом:

Між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством), м. Київ (правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рахів Закарпатської області", м. Рахів (правонаступник - філія "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рахів Закарпатської області", м. Рахів) в особі керуючого філією Климпуш І.О. (далі –Бак, позивач) та Відкритим акціонерним товариством "Хутро", смт. Ясіня Рахівського району в особі Голови правління Штайнкуглер Е.Г. (далі –позичальник, відповідач) 03.04.2006р. було укладено Кредитний договір № 109, до якого було внесено зміни на підставі Договору від 01.03.2007р. про внесення змін №1 до кредитного договору №109 від 03.04.2006р. (далі –Кредитний договір).

Відповідно до п.2 Кредитного договору (з внесеними змінами) Банк в особі філії надає Позичальнику кредит у сумі 1 500 000 на умовах, передбачених цим договором з кінцевим терміном повернення кредиту не пізніше 02 квітня 2009р. частинами у строки визначені у п.п. 2.2. Кредитного договору, з цільовим призначенням "для забезпечення поточних виробничих потреб". Відповідно до умов п.п. 3.2. п.3 Кредитного договору, Позичальник зобов'язаний оплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 19% річних та згідно Договору від 01.03.2007р. про внесення змін №1 до кредитного договору №109 від 03.04.2006р. - у розмірі 16% річних, нарахування яких, відповідно до п.п.3.3. п.3 Кредитного договору, починається з дати першої оплати розрахункових документів Позичальника з позичкового рахунку по день повного погашення кредиту на суму щоденного залишку заборгованості за кредитом.

У відповідності до умов п.п.3.1 п.3 кредитного договору, кредит надається Банком в особі філії Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20635352266091, відкритим Баком в особі філії, на рахунки контрагентів Позичальника.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3

двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статей 627, 628 та 629 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відтак, змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погодилися виконувати договір та як підстава виникнення цивільно-правового зобов'язання визначається тими правами та обов’язками, які взяли на себе учасники договору відповідно до умов договору, що закріплені та сформульовані в договорі. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) , іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, при укладенні договору №109 від 03.04.2006р. було обумовлено порядок надання кредитних коштів, строк кредиту, умови його повернення, тощо.

Так, підпунктом 3.1 пункту 3 кредитного договору передбачено, що кредит надається Банком в особі філії Позичальнику шляхом оплати протягом дії цього Договору розрахункових документів (платіжних доручень) Позичальника безпосередньо з позичкового рахунку №20635352266091, відкритим Баком в особі філії, на рахунки контрагентів Позичальника або шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку, відкритого позивачем у його відділені для здійснення виплат заробітної плати відповідно до цільового призначення кредиту .

Позивач в обґрунтуваннях позовних вимог, що знаходяться в матеріалах справи стверджував, що факт надання кредитних коштів Відповідачу у сумі 1 500 000,00 грн. підтверджується оплатою платіжного доручення ВАТ "Хутро"№ 18 від 03.04.2006 року з рахунку № 20629302266091 на рахунок магазину "Іва-Хутро"ВАТ "Хутро"призначення платежу - оплата сировини за договором б/н від 03.04.2006 р.

Також Позивач стверджував, що копія довідки про рух коштів з 01.03.2006 року по 15.04.2006 р. по рахунку № 26000301266091 надана останнім в якості доказу до матеріалів справи, підтверджують відсутність грошових коштів на основному рахунку Відповідача у сумі 1500000, 00 грн., що підтверджує факт надання Банком кредиту ВАТ "Хутро"у розмірі 1500000, 00 грн.

Відповідно до Постанови НБУ № 254 від 18.06.2003 р. (z0559-03) "Про затвердження Положення про операційну діяльність в банках України", а саме п. 2.12. для здійснення операцій, своєчасного формування (одержання) первинних документів, відображення про операції в облікових регістрах та виконання процедур контролю, банки самостійно встановлюють правила документообігу за операціями з обов'язковим дотриманням норм діючого законодавства, враховуючи акти НБУ, та на підставі укладених договорів між банком та клієнтом. Вказана норма також стосується подання та оформлення електронних розрахункових документів (п. 2.14. вищевказаної Постанови НБУ).

Тобто Позивач зобов'язаний здійснювати операційну діяльність, яка пов'язана з розрахунково-касовим обслуговуванням та обігом грошових коштів по рахункам клієнта лише на підставі договору, який укладено між банком та клієнтом

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3

про відкриття та обслуговування розрахункових рахунків.

Вказане твердження також підтверджується ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" та ст.ст. 5 та 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

Крім того за приписами п. 4.2. Постанови НБУ № 254 від 18.06.2003 р. (z0559-03) підставою для відображення операцій за балансовим та/або позабалансовим рахунком є первинні документи, що мають бути складені під час здійснення банківської операції, або у разі неможливості, безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі (гі.4.3. Постанови НБУ № 254 (z0559-03) ). Вказана норма стосується також і внутрішньобанківських операцій.

Позивач не надав належних доказів суду, що вказана внутрішньобанківська операція взагалі відбулася, як того вимагають норми вищезазначеної Постанови НБУ та умови договору.

Згідно до п. 3.8. Постанови НБУ № 254 від 18.06.2003 р. (z0559-03) "Про затвердження Положення про операційну діяльність в банках України" у разі порушення банківської процедури, банк зобов'язаний скласти акт або протокол що призвело до вказаного порушення. Позивач, вказуючи на те, що рахунок № 20629302266091 був нібито помилково відкритий працівником банку, тим самим підтверджує порушення банківської процедури, проте про відкриття вказаного нібито помилкового рахунку знав лише Позивач. Офіційно Позивач документів та листів стосовно відкриття рахунку № 20629302266091, як помилкового Відповідачу не направляв, договір щодо відкриття вказаного рахунку з Відповідачем не укладав. Крім того умови кредитного договору № 109 від 03.04.20006 р. не передбачають відкриття тимчасового кредитного рахунку.

Посилання позивача на Постанову НБУ № 280 від 17.06.2004 р. (z0918-04) "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України", як на доказ того, що короткостроковий кредитний рахунок № 20629302266091 та довгостроковий кредитний рахунок № 20635352266091 пов'язані між собою та встановлюють факт отримання кредитних коштів Відповідачем є хибним та таким, що не заслуговує на увагу в зв'язку з тим, що вказаний акт НБУ лише класифікує рахунки за банківськими операціями, а не підтверджує факту отримання кредитних коштів.

У поясненнях до позовної заяви Позивача від 22.06.2010 р. зазначено, що згідно банківської виписки за період 06.04.2006 р. відбулася банківська операція щодо перенесення банком з рахунку № 20629302266091 на рахунок № 20635352266091 помилково зарахованих коштів у сумі 1500000,00 грн., що є внутрішньою банківською операцією і не потребує обов'язкового доведення до відому позичальника за кредитним договором.

Однак, дані доводи позивача також не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки не спростовують вищенаведеного.

Разом з тим, суд погоджується з твердженнями позивача про отримання відповідачем коштів в сумі 1500000грн., що випливають із аналізу первинних документів (платіжного доручення №18 від 03.04.2006р.), однак, не на умовах існуючого між сторонами договірного зобов'язання.

Окрім того, згідно судово-економічної експертизи по даній справі, проведеної Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. М.С. Бокаріуса (висновок № 600 від 25.08.2011 р.) встановлено, що банківськими виписками за період з 03.04.2006. по 06.04.2006 р., платіжним дорученням №18 від 03.04.2006 р., платіжним дорученням №19 від 03.04.2006 р. та меморіальним ордером № 1 від 06.04.2006р., не підтверджується факт отримання кредиту Позивачем у сумі 1500000,00 грн. відповідно до умов договору № 109 від

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3 03.04.2006 р.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, аналізуючи наявні у справі матеріали, доводи позивача та заперечення відповідача, суд констатує, що позивачем не доведено факту надання кредитних коштів на умовах, передбачених кредитним договором №109 від 03.04.2006р., оскільки умовами кредитного договору не передбачено відкриття інших рахунків крім кредитного № 20635352266091. Крім того зазначеним кредитним договором не передбачено перерахування кредитних коштів на рахунок Магазину "Іва-Хутро"ВАТ "Хутро", як оплата за товари, послуги. Умови п.3.1. кредитного договору чітко передбачають надання кредитних коштів шляхом оплати розрахункових документів контрагентів Відповідача або їх перерахування для виплати заробітної плати.

За зустрічним позовом:

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 8.30 Статуту Відповідача в редакції 1999 року, що діяв на момент укладання вказаного договору, передбачено, що голова правління товариства має право представляти товариство в його відносинах з іншими юридичними особами, вести переговори та укладати угоди від імені товариства, організовувати ведення протоколів засідань правління, в межах повноважень, наданих йому зборами акціонерів та спостережною радою товариства. Пунктами 8.18.8 та 8.18.12 вказаного Статуту передбачено, що до компетенції спостережної ради товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що еквівалентна 25000 гривень в загальній сумі з однією юридичною особою, або групою юридичних осіб, крім поточної реалізації збуту продукції, затвердження умов про заставу майна товариства, а також прийняття рішень та подання розпоряджень правлінню по питанням фінансування та кредитування товариства.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про господарські товариства"виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства в межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Наданий доказ Позивачем, а саме копія Положення про Правління ВАТ "Хутро", що затверджено Протоколом загальних зборів від 24.06.2005 р. не підтверджує того факту, що зазначений локальний документ діяв на момент укладання кредитного договору, тобто був чинним 03.04.2006 р.

На виконання вимог постанови Вищого господарського суду від 26.04.2011р. позивачем ані оригінал або завірена належним чином копія Положення про Правління ВАТ "ХУТРО", затверджена протоколом Загальних зборів від 24.06.2005 р., суду не подано, а матеріалами справи фактичне існування такого документу не

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3 підтверджується.

Відповідач стверджує, що у нього відсутнє Положення про Правління ВАТ "Хутро", що затверджено Протоколом загальних зборів від 24.06.2005 р. і в своїй діяльності правління товариства керувалося лише статутом в редакції 1999 року. Даний факт також підтверджується тим, що в преамбулі кредитного договору № 109 від 03.04.2006 року вказано, що Голова правління ВАТ "Хутро" діє на підставі Статуту, зареєстрованого в новій редакції за реєстраційним № 217 від 30.07.1999 р. Жодного посилання на Положення про правління від 24.06.2005 р. у вказаному договорі відсутнє.

Відповідно до ст. 154 ч. 1 Цивільного кодексу України установчим документом акціонерного товариства є його статут. Згідно до приписів ст. 82 Господарського кодексу та ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчим документом акціонерного товариства є статут, який повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган є підзвітним загальним зборам акціонерів і наглядовій раді акціонерного товариства та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом (ст. 161 ЦК України).

Положення про правління є (внутрішнім) локальним документом, положення якого не повинні суперечити положенням зазначеним у Статуті ВАТ "Хутро" в редакції 1999 року.

Однак, зміст вказаного Положення у частині прав та повноважень правління ВАТ "Хутро" та Голови правління ВАТ "Хутро"суперечить положенням, зазначеним у Статуті, який діяв на момент укладання кредитного договору, а тому не може вважатися належним доказам, як то вказано у поясненнях Позивача для твердження того, що кредитний договір № 109 від 03.04.2006 року був укладений особою, яка мала на це певні повноваження.

Окрім того, згідно аналізу наявних у справі матеріалів вбачається, що на час укладання вказаного кредитного договору взагалі не було дотримано вимог статуту в частині надання повноважень Голові правління саме на укладання, а не підписання оспорюваного правочину, на підставі якого на той час діяло Товариство та норм чинного законодавства. Жодного рішення щодо уповноваження голови правління Штайнкуглера Е.Г. на укладання кредитного договору № 109 від 03.04.2006 року від імені ВАТ "Хутро"спостережна рада Відповідача не приймала. Не подавалися також розпорядження спостережної ради правлінню ВАТ "Хутро"з питання отримання кредиту у Позивача.

Відповідно до ст. 64 Закону України "Про банки та банківську діяльність" "Банк зобов'язаний ідентифікувати відповідно до законодавства України: клієнтів, що відкривають рахунки в банку; клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу; клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує еквівалент 50000 гривень; осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.

Рахунок клієнту відкривається та зазначені операції здійснюються лише після проведення ідентифікації особи клієнтів та вжиття заходів відповідно до

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3

законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Банк має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати документи і відомості, необхідні для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану. У разі ненадання клієнтом необхідних документів чи відомостей або умисного подання неправдивих відомостей про себе банк відмовляє клієнту у його обслуговуванні. У разі наявності при здійсненні ідентифікації мотивованої підозри щодо надання клієнтом недостовірної інформації або навмисного подання інформації з метою введення в оману банк має надавати інформацію про фінансові операції клієнта спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Для ідентифікації клієнта - юридичної особи банк має ідентифікувати фізичних осіб, які є власниками цієї юридичної особи, мають прямий або опосередкований вплив на неї та отримують економічну вигоду від її діяльності. У разі якщо юридична особа є господарським товариством, банк мас ідентифікувати фізичних осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі. Клієнт має надавати передбачені законодавством відомості, які витребує банк з метою виконання вимог законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. У разі ненадання таких відомостей клієнтом рахунок не відкривається, а в разі наявності раніше відкритих рахунків банк відмовляє в здійсненні обслуговування."

Згідно вимог ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.9.1. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" зі змінами та доповненнями "Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, ґрунтується на її обов’язку перевіряти такі повноваження".

Відтак, у відповідності до вимог Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) Позивач зобов'язаний був перевірити під час укладання оспорюваного договору повноваження голови правління ВАТ "Хутро", а також існування рішень спостережної ради про надання згоди на укладання кредитного договору та надання право підпису вказаного договору голові правління товариства.

Заперечення позивача про те, що діями відповідача по сплаті боргу за кредитом та відсотків за користування ним було здійснено наступне схвалення оскаржуваної угоди не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на те, що матеріалами справи встановлено невиконання позивачем умов кредитного договору №109 від 03.04.2006р. та надання кредитних коштів відповідачу на його умовах, а відтак, здійснення відповідачем платежів на умовах такої угоди не є схваленням

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3 стороною такого договору.

Позивачем в засіданні суду подано клопотання про застосування до вимог відповідача про визнання недійсним договору строку позовної давності.

Згідно положень ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно ж до норм ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами норм, викладених в частинах 3 та 4 ст. 267 ЦК України частин позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частина перша статті 261 Цивільного кодексу України зазначає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи та наявного у справі пояснення генерального директора ВАТ "Хутро" від 18.06.2010р., у вересні 2006 року відбулась продаж акцій товариства з ТОВ "Основа", яке було основним держателем акцій товариства іншим юридичним особам. У зв’язку із зміною основних акціонерів, у грудні 2006 року відбулась зміна складу правління товариства та спостережної ради. Проте, новому складу органів управління не було передано ряд документації, в тому числі рішення спостережної ради товариства за 2004-2005 року та з січня 2006 року по грудень 2006 року.

При проведенні внутрішнього аудиту та вивчення документації з приводу укладання кредитного договору відповідач з’ясував, що укладання даної угоди не відповідає вимогам статуту товариства та повноваженням голови правління, який таку угоду підписав.

Відтак, вищенаведене дає підстави стверджувати, що про існування оспорюваної угоди ВАТ "Хутро" дізналось тільки з моменту підписання додаткової угоди до договору №109 від 03.04.2006р. новим керівником товариства, а саме 01.03.2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ "Хутро" подано вимогу про визнання недійсним договору №109 від 03.04.2006р. згідно відмітки канцелярії суду 16.02.2010р., тобто в межах строку позовної давності.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств і організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто, підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 10.10.2011 року по справі №14/3 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ,

1. В задоволенні первісного позову відмовити повністю .

2. Зустрічний позов задоволити .

2.1. Визнати недійсним Кредитний договір №109 від 03.04.2006р., укладений між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство), м. Київ в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Рахів Закарпатської області", м. Рахів та Відкритим акціонерним товариством "Хутро", смт. Ясіня Рахівського району.

2.2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", м. Київ в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Рахів Закарпатської області", 90600, м. Рахів, вул. Миру, 5 (код ЄДРПОУ 09312209) на користь Відкритого акціонерного товариства "Хутро", 90630, смт. Ясеня, вул. Визволення, 123 Рахівського району (код ЄДРПОУ 00310663) суму 85грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.