закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" (вул. Севастопольська, 10, м. Сімферополь, 95040)

про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: Щербак Роман Сергійович, представник, довіреність від 12.08.2011р., ТОВ "Склосервіс".

Від відповідачів: не з'явився, ВАТ "Сімферопольський склотарний завод";

Чернова Наталя Георгіївна, начальник відділу, довіреність від 09.06.2011р., ЗАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанк"

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідачів, відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод", закритого акціонерного товариства "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку", та просить суд визнати недійсним договір застави № 38-08/з-2 від 14.08.2008 року, укладений між відповідачами, та зобов’язати закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" виключити комплект обладнання для чистки форм Т-10 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Так, на думку позивача, відповідачами не були дотримані вимоги статті 203 Цивільного кодексу України при укладенні спірного договору застави, зокрема, його зміст, за твердженням позивача, суперечить вимогам чинного законодавства, у тому числі статтям 3, 15 "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", статті 4 Закону України "Про заставу" та статті 576 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 29 червня 2011 року провадження у даній справі зупинено до вирішення господарським судом Автономної Республіки Крим справи № 5002-18/2572.1-2011 (т. 1 а.с.142-143).

Крім того, даною ухвалою строк розгляду даної справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

06 вересня 2011 року рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим у справі № 5002-18/2572.1-2011 суд відмовив товариству з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" у задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" про визнання права власності на майно, що є предметом контракту № 001/14 від 14 січня 2008 року (т. 1 а.с. 144-151).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19 вересня 2011 року провадження у даній справі поновлено (т. 2 а.с. 1).

Відповідач, закрите акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"), позов не визнав, посилаючись на той факт, що позивач не є стороною договору застави № 38-008/з-2 від 14 серпня 2008 року, у зв'язку з чим вважає, що його права укладенням спірного договору порушені не були (т. 1 а.с. 95-97).

Відповідач, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський склотарний завод", в судове засідання не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причині відсутності суд не повідомив, про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином за адресою, зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію юридичної особи (т. 1, а.с. 81).

В судовому засіданні 26 вересня 2011 року представником позивача було надано клопотання про зупинення провадження у даній справі, з огляду на те, що позивачем подана апеляційна скарга на рішення господарського суду АР Крим від 06 вересня 2011 року у справі № 5002-18/2572.1-2011, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" до відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" про визнання права власності на майно, яке є предметом договору застави, що визнається недійсним у даній справі (№ 5002-33/1744-2011), - відмовлено (т. 2 а.с. 4-5).

З огляду на викладене позивач вважає, що розглянути справу № 5002-33/1744-2011 неможливо до вирішення пов’язаної з нею справи № 5002/18-2572.1-2011.

В обґрунтування клопотання позивачем додано копію апеляційної скарги на рішення господарського суду АР Крим по справі № 5002/18-2572.1-2011 (т. 2, а.с. 6-11).

Суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача, з огляду на те, що доказів прийняття апеляційної скарги Севастопольським апеляційним господарським судом до розгляду позивачем суду не представлено.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази, суд

14 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод" (покупець) укладений контракт № 001/14, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив на умовах поставки ЕХW/Гостомель комплект обладнання для чистки форм Т-10 (товар) (т. 1, а.с. 9-11).

Відповідно до пункту 3.1 контракту 35% загальної суми контракту повинні бути переведені на рахунок продавця протягом 10 днів з моменту набрання контракту чинності.

55% загальної суми контракту повинні бути переведені на рахунок продавця протягом 2 банківських днів з моменту отримання покупцем повідомлення про готовність до відвантаження, але в будь-якому випадку до відвантаження товару покупцю (пункт 3.2 контракту).

10% загальної суми контракту повинні бути переведені на рахунок продавця протягом 5 банківських днів з моменту відвантаження товару (пункт 3.3 контракту).

Пунктом 4.5 контракту визначено, що поставлене обладнання є власністю продавця до повної його оплати покупцем.

Пунктом 5.6 контракту покупець гарантував продавцю своєчасну оплату товару у відповідності з умовами, зазначеними в розділі 3 цього контракту.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання та вважається дійсним до 31 грудня 2009 року.

Згідно з видатковою накладною № РН-0000020 від 24 червня 2008 року, вартість комплекту обладнання для чистки форм Т-10 складає 612694.50 грн. (т. 1, а.с. 12), що також вбачається з податкової накладної № 26 від 24 червня 2008 року (т. 1, а.с. 14).

Позивач зазначає, що умови контракту в частині своєчасного відвантаження товару, ним були виконані в повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000020 від 24 червня 2008 року (т. 1, а.с. 12) та довіреністю серії ЯПГ № 377421 від 23 червня 2008 року (т. 1, а.с. 13), однак відповідачем, відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод", вартість товару була сплачена частково в розмірі 24101.50 грн.

В подальшому, за твердженням позивача, йому стало відомо, що 14 серпня 2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (заставодержатель) та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод" (заставодавець) укладений договір застави № 38-08/з-2, відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги заставодержателя, що випливають з кредитного договору № 38-08 від 22 липня 2008 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого останній зобов’язаний повернути заставодержателю до 21 липня 2009 року кредит в розмірі 1000000.00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 21% річних, відсотки за неправомірне користування кредитом у розмірі 30%, сплатити неустойку, а також відшкодувати всі збитки (т. 1 а.с. 119-121).

Так, пунктом 1.2 договору застави передбачено, що предметом застави є комплект обладнання для чистки форм Т-10.

Також, пунктом 1.3 договору застави визначено, що майно належить заставодавцю на праві власності згідно з видатковою накладаною № РН-0000020 від 24 червня 2008 року та контракту № 001/14 від 14 січня 2008 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод", та обліковується на балансі заставодавця (виписка з балансу № 1417 від 13 серпня 2008 року) по рахунку № 10 "Основні засоби".

Відповідно до пункту 1.4 договору, майно оцінено сторонами в розмірі 459000.00 грн.

Пунктом 1.5 договору визначено, що застава майна підлягає реєстрації в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заставодавцем за рахунок останнього.

Пунктом 2.1.1 заставодавець засвідчив, що передане під заставу майно є його власністю, право якої отримано ним на правомірних підставах.

Пунктом 2.1.2 договору встановлено, що умови зберігання майна відповідають усім вимогам до збереження цим майном своїх товарних, технічних та інших суттєвих властивостей протягом дії цього договору.

На підставах, передбачених чинним законодавством України, на майно може бути безумовно і беззаперечно звернене стягнення (пункт 2.1.3 договору).

Майно не підлягає вилученню за вимогою третіх сторін, у тому числі

уповноважених державних органів, і вільне від будь-яких зобов'язань (у тому числі не

знаходиться у податковій заставі) (пункт 2.1.4 договору).

Відповідно до пункту 2.1.5 договору, до майна не пред'явлені і не будуть пред'явлені за обставин, що існують на момент укладення та дії цього договору, майнові позови, пов'язані з вилученням майна або обмеженням користування, володіння чи розпорядженням ним.

Майно не знаходиться у спільній власності, не є часткою, паєм або внеском у спільну господарську діяльність (пункт 2.1.6 договору).

Пунктом 2.1.7 договору визначено, що будь-які вимоги третіх осіб не забезпечені і не будуть забезпечені майном чи правами на його отримання незалежно від строків виникнення цих вимог.

В разі, коли в момент настання терміну виконання заставодавцем будь-якого зобов'язання, що випливає з кредитного договору, вказане зобов'язання заставодавцем виконано не буде, а також у разі виникнення інших підстав, передбачених договором, для звернення стягнення на майно заставодержатель отримає право звернення стягнення на майно, його реалізувати та одержати задоволення своїх вимог з вартості майна на свій розсуд (з урахуванням умов цього договору) переважно перед іншими кредиторами заставодавця (пункт 2.1.8 договору).

Пунктом 2.1.9 договору заставодавець гарантував, що будь-яка інформація, надана заставодавцем щодо майна на момент укладення цього договору є достовірною.

Однак, позивач вважає, що до відповідача не перейшло право власності на товар, який був переданий до застави за зазначеним договором, оскільки майно лише перебувало у фактичному користуванні відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод", у зв'язку з чим він безпідставно та незаконно розпорядився цим майном, наслідком чого повинне бути визнання договору застави недійсним та виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зазначене з'явилося підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" із даною позовною заявою до господарського суду АР Крим.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимоги про визнання недійсним договору застави майна, які обґрунтовані посиланнями на статті 203 та 215 Цивільного кодексу України та на положення Закону України "Про заставу" (2654-12) .

Як на підставу недійсності спірного договору застави, позивач посилався на те, що відповідач, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський склотарний завод", не мав права передавати спірне майно в заставу, оскільки не був власником цього майна.

Як вже зазначалося, 14 січня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" (продавець) та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод" (покупець) укладений контракт № 001/14, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продав, а покупець купив на умовах поставки ЕХW/Гостомель комплект обладнання для чистки форм Т-10 (товар) (т. 1, а.с. 9-11).

Згідно з видатковою накладною № РН-0000020 від 24 червня 2008 року вартість комплекту обладнання для чистки форм Т-10 складає 612694.50 грн. (т. 1, а.с. 12).

Як було встановлено судом, та це не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні, відповідачем, відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод", вартість майна була сплачена частково в сумі 241401.50 грн..

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

При цьому, положеннями статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що права володіння, користування та розпоряджання своїм майном належить власникові.

Отже, суб’єктивне право власності має цілком конкретний зміст, який проявляється у правомочностях власника, - це володіння, користування та розпорядження. При цьому, кожна з передбачених правомочностей має своє призначення, однак, деякі з них можуть належати й іншим особам, які не є власниками даного майна (наприклад, особам, які одержали майно за договором оренди).

На відміну від цих осіб, власник має монопольне право здійснювати правомочності.

Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Як вже зазначалося, відповідачем не були виконані в повному обсязі умови розділу 3 контракту від 14 січня 2008 року, у зв'язку з чим відповідач, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський склотарний завод", з огляду на положення пункту 4.5 контракту не набув права власності на комплект обладнання, придбаного за цим контрактом.

Таким чином, з огляду на відсутність у відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" права власності на спірне майно, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач, відповідно був позбавлений права розпоряджатися цим майном за відсутності згоди власника на це.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною 1 статті 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про заставу" предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення. Залежно від змісту обтяження предмет обтяження повинен належати боржнику або обтяжувачу на праві власності чи на праві господарського відання. Відносини щодо рухомого майна, яке належить особі на праві господарського відання, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин щодо рухомого майна, яке належить особі на праві власності (частина 1 статті 5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Також, відповідно до частини 1 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Так, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про те, що відповідач, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський склотарний завод", ввів другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Так, не відповідають дійсності пункти 1.3; 2.1.1; 2.1.3; 2.1.4; 2.1.5; 2.1.7; 2.1.9 договору застави № 38-08/3-2 від 14 серпня 2008 року, а його зміст суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, статті 4 Закону України "Про заставу", статті 5 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" та статті 576 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз’яснень Вищого арбітражного суду від 12 березня 1999 року № 02-5/111 в редакції від 10 грудня 2004 року (v_111800-99) , вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Як вказано в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 року № 13 (v0013700-92) та від 25 травня 1998 року № 15 (v0015700-98) , угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Згідно з частиною статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з частиною 1 статті 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Істотне значення, згідно з частиною 1 статті 229 Цивільного кодексу України, має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд вбачає правові підстави для визнання договору застави № 38-08/з-2 від 14 серпня 2008 року недійсним.

Доводи представника відповідача, закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку", про те, що інтереси позивача укладенням оспорюваної угоди порушені не були, з огляду на те, що він не є стороною за цією угодою, суд вважає неспроможними.

Так, пунктом 4 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12 березня 1999 року № 02-5/111 (v_111800-99) з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Щодо доводів представника відповідача, закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", що спірне майно знаходилося на балансі відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод", що на його думку, свідчить про наявність права власності на це майно, суд має зауважити наступне.

Відповідно до пункту 7 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 02 квітня 1994 року № 02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" з наступними змінами та доповненнями вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності.

Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Таким чином, доводи представника банку, що знаходження спірного майна на балансі заставодавця є фактом підтвердження його права власності є неспроможними.

Інших доказів набуття відповідачем права власності суду надано не було.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору заставі № 38-08/3-2 від 14 серпня 2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод" та закритим акціонерним товариством "Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку" в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку", є такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, суд вважає, що вимоги про зобов’язання закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" виключити комплект обладнання для чистки форм Т-10 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

Так, позивач зазначає, що на підставі договору застави відповідачем, закритим акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку", було внесено запис до Державного реєстру обтяження рухомого майна запис про обтяження комплекту обладнання для чистки форм Т-10.

Згідно зі статтею 42 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" держателем Державного реєстру є уповноважений центральний орган виконавчої влади. Порядок ведення Державного реєстру визначає Кабінет Міністрів України.

Держатель Державного реєстру наділяє відповідних суб'єктів повноваженнями реєстраторів Державного реєстру, які надаватимуть послуги щодо внесення записів до Державного реєстру про виникнення, зміну, припинення обтяжень, звернення стягнення на предмет обтяження та надання витягів з Державного реєстру, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 43 Закону відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Записи до Державного реєстру вносяться держателем або реєстраторами Державного реєстру протягом робочого дня, в який подано заяву обтяжувача. Моментом реєстрації обтяження є день, година та хвилина внесення відповідного запису до Державного реєстру, а моментом припинення реєстрації обтяження є день, година та хвилина реєстрації в Державному реєстрі відомостей про припинення обтяження.

Записи зберігаються в Державному реєстрі протягом п'яти років з моменту їх внесення. Обтяжувач має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і подальше виключення запису або про продовження строку дії реєстрації на не більш як п'ятирічний строк.

Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків (стаття 44 Закону).

Тобто, з наведеного вбачається, що правом виключення записи про відповідне обтяження майна, наділений державний реєстратор, який вносить таку запис на підставі відповідної заяви обтяжувача, у зв'язку з чим, суд вважає вимоги позивача про зобов’язання акціонерного комерційного банку комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" виключити комплект обладнання для чистки форм Т-10 з державного реєстру обтяжень рухомого майна, такими, що суперечать встановленому Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (1255-15) порядку внесення відповідного запису до Державного реєстру, у зв'язку з чим відмовляє в цієї частині позову.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частині рішення. Повне рішення складено 30 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82- 84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір застави № 38-08/з-2 від 14 серпня 2008 року, укладений між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" та відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський склотарний завод".

3. В частині вимог про зобов’язання закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське центральне відділення Промінвестбанку" виключити комплект обладнання для чистки форм Т-10 з Державного реєстру обтяжень рухомого майна в позові відмовити.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський склотарний завод" (м. Сімферополь, вул. Індустріальна, 41, ЄДРПОУ 00293350) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" (вул. Леніна, 3/27, смт Гостомель, Київська область, 08290, р\р 26006117575 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 32034423) 42.50 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Кримське Центральне відділення Промінвестбанку" (вул. Севастопольська, 10, м. Сімферополь, 95040) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Склосервіс" (вул. Леніна, 3/27, смт Гостомель, Київська область, 08290, р\р 26006117575 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805, ЄДРПОУ 32034423) 42.50 грн. державного мита та 118.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.