Прокурор Кілійського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кілійської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2189,913 га, розташованої на о. Єрмаків, Кілійського району, Одеської області, від 22.10.2004 року № 040452200001, укладеного між Кілійською районною державною адміністрацією та ТОВ "Єрмак", шляхом викладення пункту 4.1. договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі трикратного розміру земельного податку для земель зазначеної категорії, що складає 210 538, 24 грн. в рік із розрахунку 94,14 грн. за 1 га землі. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини".

Позовні вимоги прокурор обґрунтував наступним.

22 жовтня 2004 року між Кілійською районною державною адміністрацією та ТОВ "Єрмак" був укладений договір оренди земельної ділянки, який був зареєстрований в Кілійському районному відділі Центру Державного земельного кадастру, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28 жовтня 2004 року № 040452200001.

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець надав, а орендар прийняв в довгострокове платне користування на 49 років земельну ділянку, земель водного фонду (острів Єрмаків), площею 2189,913 га для сінокосіння та заготівлі кормів.

Пунктом 4.1 договору оренди встановлено, що розмір орендної плати за використання земельної ділянки становить 54747, 83 грн. з розрахунку 25 грн. за 1 га землі.

Посилаючись на положення п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, прокурор вказує, що річна орендна плата за 1 га спірної земельної ділянки, яка відноситься до земель водного фонду не може бути менша за трикратний розмір земельного податку.

При цьому прокурор зазначає, що відповідно до п. 281.1. ст. 281 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Так, згідно довідки відділу Держкомзему у Кілійському районі нормативна грошова оцінка острову Єрмак не проводилась.

До того ж прокурор вказує, що згідно розпорядження Одеської обласної ради народних депутатів "Про грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в області" № 287/95 від 23 червня 1995 року було затверджено середню грошову оцінку 1 га земель по Одеській області у розмірі - 3338 грн.

Відповідно до листа Держкомзему від 11.01.2011 р. № 334/22/6-11 нормативно грошова оцінка земель населених пунктів, що проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996 р., земель сільськогосподарського призначення, що проведена станом на 01.07.1995 р., та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, проведеної станом на 01.01.1997 р., підлягає індексації станом на 01.01.2011 р. на коефіцієнт 3,2.

Згідно розрахунків нормативно грошова оцінка 1 га земель на о. Єрмак складає 10681,60 грн. (3338 грн. x 3,2), відповідно ставка земельного податку за 1 га землі на о. Єрмак складає 32,0448 грн.(10681,60 грн. х 0,3 %). У зв'язку з тим, що мінімально визначений розмір орендної плати для земель водного фонду визначений ст. 285 Податкового кодексу України у розмірі трикратного земельного податку, то відповідно розмір орендної плати за 1 га землі становить 96,14 грн. (32,0448 грн. х 3).

Таким чином, за ствердженнями прокурора, орендна плата за земельну ділянку водного фонду площею 2189,913 га, яка перебуває в користуванні ТОВ "Єрмак" в рік має складати 210538,24 грн. (2189,913 га х 96,14 грн.).

Як вказує прокурор, Кілійська районна державна адміністрація, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, та приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін, з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для Кілійської районної державної адміністрації та ТОВ "Єрмак", 02.08.2010 р., 25.08.2010 р., 13.09.2010 р., 17.12.2010 р., 14.01.2011 р. та 03.02.2011 р. зверталась до ТОВ "Єрмак" з пропозиціями про внесення змін до договору оренди землі, додавши відповідну додаткову угоду та розрахунок орендної плати. Поштові відправлення були отриманні ТОВ "Єрмак", про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення та відповіді ТОВ "Єрмак". Однак, згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки між Кілійською районною державною адміністрацією та ТОВ "Єрмак" досягнуто не було. Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1948-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи прокурор подав до суду заяви про уточнення позовних вимог, в яких прокурор навів правове обґрунтування обов’язковості зміни умов спірного договору оренди. Зокрема, прокурор послався на статтю 30 Закону України "Про оренду землі", згідно якої зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін; у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Однак, пунктом 4.5 договору оренди № 77 від 22.10.2004 року передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами шляхом внесення змін (доповнень) до цього договору. Відтак, прокурор зазначає, що нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. В свою чергу оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За таких обставин, прокурор просить суд внести зміни до договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2189,913 га, розташованої на о. Єрмаків, Кілійського району, Одеської області, від 22.10.2004 року № 040452200001, укладеного між Кілійською районною державною адміністрацією та ТОВ "Єрмак", шляхом викладення пункту 4.1. договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі трикратного розміру земельного податку для земель зазначеної категорії, що складає 210538(двісті десять тисяч п’ятсот тридцять вісім) грн. 24 коп. в рік із розрахунку 96(дев’яносто шість) грн. 14 коп. за 1 га землі. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини".

Позивач позовні вимоги прокурора підтримав, про що було заявлено представником у судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с. 35-37) та у відзиві на заяву про уточнення позовних вимог (а.с. 55-57). При цьому відповідач послався на те, що договір оренди земельної ділянки між Кілійською районною державною адміністрацією та ТОВ "Єрмак" був укладений у жовтні 2004 року; на момент укладання договору він відповідав всім нормам діючого законодавства України; розмір, форма та порядок розрахунків, передбачені п. 4.1 договору, також відповідали закону, що не заперечується позивачем. За таких обставин відповідач, враховуючи відсутність в Законі України від "Про оренду землі" (161-14) із змінами, Податковому Кодексу України (2755-17) від 02.12.2010 року, листі Держкомзему від 11.01.2011 року № 334/22/6-11 вимог щодо приведення умов раніше укладених договорів оренди землі (в частині розміру орендної плати) у відповідність з ними, вважає вимоги прокурора та позивача про необхідність внесення змін до договору оренди від 22.10.2004 року безпідставними та протиправними, оскільки в силу вимог ст. 58 Конституції України норми Закону України "Про оренду землі" (161-14) із змінами та Податкового Кодексу України (2755-17) від 02.12.2010 року не мають зворотної дії і до спірних орендних правовідносин не застосовується, та стосуються договорів оренди землі, укладених після набрання ними чинності. До того ж відповідач посилається на те, що пунктом 4.5 спірного договору встановлено можливість внесення до нього змін (доповнень) щодо розміру орендної плати, однак договір не визначає жодної підстави для перегляду розміру орендної плати, тому його зміна або розірвання допускається лише за згодою сторін (ч. 1 ст. 651 ЦК України). Крім того, жодним нормативно-правовим актом прямо не передбачено обов'язку відповідача погоджуватись на збільшення орендної плати внаслідок подальших змін у законодавстві, що настали після укладення договору.

Заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

На виконання розпорядження Кілійської районної державної адміністрації Одеської області від 31.08.2004 р. № 486 відповідною комісією у складі представників ТОВ "Вектор, Кілійського районного відділу земельних ресурсів, ТОВ "Єрмак", Лісківського сільського голови було проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки (острів Єрмаків) загальною площею 2189,913 га, в тому числі сіножаті –257,990 га, болота –1931,923 га, наданої ТОВ "Єрмак" в довгострокову оренду строком на 49 років для сінокосіння із земель водного фонду, що перебувають в запасі Лісківської сільської ради, про що був складений відповідний акт від 01.09.2004 р. (а.с. 9).

Так, 22 жовтня 2004 року між Кілійською районною державною адміністрацією Одеської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (орендатор) було укладено договір оренди земельної ділянки № 77 (а.с. 11-14), згідно п. 1.1 якого Кілійська районна державна адміністрація як орендодавець на підставі розпорядження Кілійської районної державної адміністрації № 486 від 31.08.2004 року передає, а ТОВ "Єрмак" як орендатор приймає в користування на умовах оренди земельну ділянку (о. Єрмаків) на території Кілійського району Одеської області загальною площею 2189,913 га, в т.ч. сіножаті –257,990 га, болота –1931,923 га.

Пунктом 2.1 зазначеного договору встановлено, що земельна ділянка передається ТОВ "Єрмак" для сінокосіння та заготівлі кормів терміном на 49 років.

Пунктом 4.1 зазначеного договору визначено, що за використання земельної ділянки орендатор сплачує орендну плату щорічно у сумі 54747,83 грн. з розрахунку 25 грн. за 1 га. Орендна плата вноситься у два строки: 1/2 частини річної суми до 1 серпня, остання частина річної суми до 1 листопада.

В п. 9.2 договору оренди зазначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації.

Так, за положеннями ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації і на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073 (2073-98-п) , а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134/2003 "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" (134/2003) , який в силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Як вбачається зі змісту вказаного договору оренди землі, вказаний договір був зареєстрований в Одеській філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 28 жовтня 2004 року за № 04045220001.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, Кілійська районна державна адміністрація Одеської області (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (орендар) склали акт приймання-передачі земельної ділянки в натурі від 22.10.2004 р. (а.с. 15), відповідно до якого відповідачу було фактично передано в оренду земельну ділянку на виконання вищевказаного договору оренди від 22.10.2004 р.

Таким чином, після державної реєстрації договору оренди землі та складання акту приймання-передачі земельної ділянки відповідач набув право оренди земельної ділянки загальною площею 2189,913 га та відповідно з правом оренди у відповідача виникло зобов’язання по сплаті орендної плати.

Між тим, як вказує прокурор, після укладення між сторонами спірного договору оренди на законодавчому рівні був встановлений розмір орендної плати за землю, якому не відповідає встановлений у спірному договорі розмір орендної плати. Відтак, на думку прокурора, законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами спірного договору.

Так, згідно положень ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Разом з тим пунктом 4.5 спірного договору оренди передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянутий сторонами шляхом внесення змін (доповнень) до цього договору.

У відповідності з положеннями ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Як зазначено прокурором, обставинами, які стали винятковими для внесення змін в умови спірного договору, є внесення змін до чинного законодавства щодо розміру орендної плати за землю, внаслідок чого визначений в договорі розмір орендної плати значно нижчий мінімально законодавчо встановленого розміру орендної плати.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" від 02.12.2010р. № 2756-VІ (2756-17) було внесено зміни до статті 21 Закону України "Про оренду землі", у зв’язку з чим вказана стаття закону була викладена у такій редакції: "Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) )...".

Так, пунктом 288.1. ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.4. ст. 288 вказаного Кодексу передбачено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5. ст. 288 того ж Кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Відповідно до п. 271.1.2. ст. 271 Податкового кодексу України базою оподаткування є площа земельних ділянок, в т.ч. й тих, нормативно грошову оцінку яких не проведено.

Згідно п. 280.1. ст. 280 Податкового кодексу України ставка податку за земельні ділянки на землях водного фонду встановлюється у розмірі 0,3 відсотка від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно довідки відділу Держкомзему у Кілійському районі нормативна грошова оцінка острову Єрмак не проводилась. При цьому розпорядженням Одеської обласної ради народних депутатів "Про грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення в області" № 287/95 від 23 червня 1995 року було затверджено середню грошову оцінку 1 га земель по Одеській області у розмірі 3338 грн.

Пунктом 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за відповідною формулою.

Так, відповідно до листа Держкомзему від 11.01.2011 р. № 334/22/6-11 нормативно грошова оцінка земель населених пунктів, що проведена за вихідними даними станом на 01.04.1996 р., земель сільськогосподарського призначення, що проведена станом на 01.07.1995 р., та земель несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, проведеної станом на 01.01.1997 р., підлягає індексації станом на 01.01.2011 р. на коефіцієнт 3,2.

З огляду на зазначене, нормативно грошова оцінка 1 га земель на о. Єрмак складає 10681,60 грн. (3338 грн. x 3,2), відповідно ставка земельного податку за 1 га землі на о. Єрмак складає 32,0448 грн.(10681,60 грн. х 0,3 %). У зв'язку з тим, що мінімально визначений розмір орендної плати для земель водного фонду визначений ст. 285 Податкового кодексу України у розмірі трикратного земельного податку, то відповідно розмір орендної плати за 1 га землі становить 96,14 грн. (32,0448 грн. х 3). Таким чином, орендна плата за земельну ділянку водного фонду площею 2189,913 га, яка перебуває в користуванні ТОВ "Єрмак" в рік має складати 210538,24 грн. (2189,913 га х 96,14 грн.), тоді як у чинній редакції договору орендна плата складає 54747,83 грн. за рік, що дійсно є значно меншою платою, ніж встановлено чинним законодавством.

Згідно зі ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Кілійська районна державна адміністрація, встановивши підстави для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність встановленому законом розміру, та приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін, з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для Кілійської районної державної адміністрації та ТОВ "Єрмак", 02.08.2010 р., 25.08.2010 р., 13.09.2010 р., 17.12.2010 р., 14.01.2011 р. та 03.02.2011 р. зверталась до ТОВ "Єрмак" з пропозиціями про внесення змін до договору оренди землі, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії листів позивача із змінами до договору у вигляді додаткової угоди, які були отримані відповідачем. Проте, згоди щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки між Кілійською районною державною адміністрацією та ТОВ "Єрмак" досягнуто не було, внаслідок чого спір було передано до суду.

Пунктом 8.1 спірного договору оренди передбачено, що всі спори і розбіжності, виявлені в процесі укладення і дії цього договору сторонами, підлягають розгляду в господарському суді.

До того ж статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

В силу приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Так, виходячи з положень ч. 2 ст. 652 ЦК України, існування одночасно умов є необхідним для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання або зміни договору.

Першою умовою визначено те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. У відповідності до даної умови, події, що викликали ускладнення у виконанні договору, і які можна назвати "істотною зміною обставин" повинні мати місце або стати відомими сторонам (заінтересованій стороні) після укладення договору. Другою умовою є зміна обставин, яка зумовлена причинами, що заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагаються. Іншими словами мова йде про те, що події, які викликають ускладнення, не могли стороною бути розумно прийняті до уваги.

Третя умова - виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала б при укладенні договору. Мова йде про зменшення цінності отримуваного стороною за договором, включаючи випадки коли виконання взагалі більш не має ніякої цінності для сторони, що отримує виконання. Зменшення цінності отримуваного стороною за договором відбувається у випадку, коли суттєво змінюється договірна рівновага у силу істотного підвищення вартості виконуваного або у силу зменшення отримуваного стороною за договором.

Слід зазначити, що поняття "істотні зміни обставин" або іншими словами "ускладнення" виконанні договору мають значення лише у відношенні ще не здійсненного виконання і не мають правового значення для виконання, яке вже відбулося.

Істотна зміна обставин як правило має правове значення для договорів коли їх укладення не збігається з виконанням, а дія договору та виконання має бути довго триваючою у порівняні із договорами, які виконуються у момент їх укладення.

Четвертою умовою є те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Виходячи із змісту названої умови, випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може слідувати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст. 654 ЦК України).

Виходячи з аналізу положень договору, сторонами було досягнута домовленість про зміну умов договору у випадках, перелік яких не є вичерпним. Відтак, умови договору оренди не виключають можливість зміни суми орендної плати через зміну законодавством мінімального розміру орендної плати. При цьому слід зазначити, що відбулась істотна зміна обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, а саме було змінено розмір орендної плати, що сторони не могли передбачити. У випадку, якби сторони могли передбачити інший розмір орендної плати, то вони б уклали договір на інших умовах, тобто передбачили більшу суму орендної плати. Зміна обставин зумовлена причинами, які позивач як заінтересований орендодавець не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки порядок розрахунку та ставки податку за оренду земель водного фонду встановлено законом. Виконання договору на умовах, що передбачені у діючому договорі, порушує співвідношення майнових інтересів і позбавляє орендодавця того, на що він розраховував при укладенні договору, а саме отримання орендної плати у розмірі, не нижче вставленого мінімального розміру орендної плати та ставки податку за оренду земель водного фонду. Також в спірному договорі не передбачено, що ризик зміни обставин несе орендодавець.

Відтак, судом на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору та інших доказів по справі встановлено наявність обставин, з якими закон пов’язує можливість зміни спірного договору оренди за рішенням суду згідно ч. 2 статті 652 Цивільного кодексу України. При цьому слід зазначити, що відповідач не ставить питання про розірвання договору, на цьому не наполягає і позивач.

Доводи відповідача про те, що умовами спірного договору оренди прямо не передбачена такого випадку внесення змін як зміна розміру орендної плати, що в свою чергу виключає можливість вносити відповідні зміни, судом оцінюються критично, оскільки ґрунтуються на власному трактуванні змісту договору.

Таким чином, враховуючи викладене та те, що розмір орендної плати за землю законодавчо було змінено, а умовами договору оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, яка є регульованою ціною відносно земельних ділянок державної та комунальної власності, відповідно така законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду умов цього договору в частині розміру орендної плати.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України в постанові від 27.12.2010 р. по справі № 3-47гс10, яка є обов’язковою для суду згідно положень ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд вважає цілком обґрунтованими вимоги прокурора про внесення зміну до договору оренди землі від 22.10.2004 р., укладеного між позивачем та відповідачем.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Разом з тим слід зазначити, що чинним процесуальним законодавством передбачено право прокурора на звернення до господарського суду в інтересах держави з позовною заявою, в якій прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пунктом 5 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Формами представництва є: 1) звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; 2) участь у розгляді судами справ; 3) внесення апеляційного, касаційного подання на судові рішення або заяви про їх перегляд за нововиявленими обставинами. З метою вирішення питання наявності підстав для внесення касаційного подання у справі, розглянутій без участі прокурора, прокурор має право знайомитися з матеріалами справи в суді, робити виписки з неї, отримувати копії документів, що знаходяться у справі. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в якій визначено підстави порушення справ у господарському суді, відносить до таких підстав позовні заяви прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 (v003p710-99) у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) положення абзацу 4 ч. 1 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Згідно п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 (v003p710-99) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Як зазначено в пункті 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року N 3-рп/99 (v003p710-99) , поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", що міститься в частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Також Конституційний суд у рішенні від 8 квітня 1999 року у справі N 3-рп/99 (v003p710-99) вказав, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарюючих товариств з частиною державної власності у статутному фонді. Разом з тим, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України (254к/96-ВР) , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин. Цей орган фактично є позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора.

В свою чергу відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі –позивачами і відповідачами –можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу. Позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Так, слід зазначити, що Кілійська районна державна адміністрація Одеської області є уповноваженим державою органом виконавчої влади у земельних правовідносинах, що здійснює повноваження суб'єкта права державної власності на землю, права якого порушуються з боку відповідача. Тому у даних спірних правовідносинах саме райдержадміністрація може виступати позивачем.

Зокрема, відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) та ст. 21 Закону України "Про місцеві державні районні адміністрації" до повноважень місцевої державної адміністрації відноситься розпорядження землями за межами населених пунктів.

Відтак, суд вважає представництво інтересів позивача прокуратурою цілком правомірним та належним чином обґрунтованим.

Щодо судових витрат по даній справі господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 46 ГПК Господарського процесуального кодексу України (1798-12) державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Разом з тим слід зазначити, що порядок сплати державного мита та розмір державного мита передбачені Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 р. (z0050-93) , та Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. (7-93) (зі змінами).

Відповідно до п. 35 вищевказаної Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (z0050-93) з позовних заяв, що подаються до господарських судів, державне мито справляється в розмірах, встановлених пунктом 2 статті 3 Декрету "Про державне мито".

Згідно ст. 3 вказаного Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 р. (7-93) (зі змінами, внесеними п. 21 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" (2285-15) та деяких інших законодавчих актів України" № 2505-ІV від 25.03.2005 р. (2505-15) ) ставка державного мита із позовних заяв майнового характеру встановлюється 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.), а ставка державного мита із позовних заяв немайнового характеру, в тому числі із заяв про визнання недійсними повністю або частково актів ненормативного характеру 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З огляду на викладене, позивач при самостійному зверненні до суду із заявленими позовними вимогами мав сплатити до бюджету державне мито в розмірі 85 грн. (5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за позовну заяву немайнового характеру), а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 грн., що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. № 1258 (1258-2005-п) (зі змінами від 05.08.2009 р.).

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44- 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов Прокурора Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Кілійської районної державної адміністрації Одеської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" про внесення змін до договору оренди земельної ділянки задовольнити.

2. Внести зміни до договору оренди земельної ділянки водного фонду площею 2189,913 га, розташованої на о. Єрмаків, Кілійського району Одеської області, від 22.10.2004 року (реєстр. № 040452200001), укладеного між Кілійською районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак", шляхом викладення пункту 4.1. договору в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі трикратного розміру земельного податку для земель зазначеної категорії, що складає 210538(двісті десять тисяч п’ятсот тридцять вісім) грн. 24 коп. в рік із розрахунку 96(дев’яносто шість) грн. 14 коп. за 1 га землі. Орендна плата вноситься щомісячно в розмірі 1/12 частини".