Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кант", м. Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства "Красноармійськвугілля", м. Димитрів про стягнення заборгованості в розмірі 1114496,00грн., інфляційних збитків в сумі 541645,06грн., річних в сумі 99796,43грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 263 від 05.05.2006р., акт № 163 від 27.11.2007р., видаткову накладну № 22/07 від 27.11.2007р., довіреність серії НДБ № 514999 від 27.11.2007р. Як на правові підстави заявленого позову посилається на ст. 509, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України.

17.02.2011р. позивачем до прийняття рішення по справі в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України надано заяву про збільшення позовних вимог, де останній просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3660866,00грн., індекс інфляції в розмірі 2370830,71грн., 3% річних в розмірі 389971,57грн.

16.06.2011р. позивачем в порядку ст. 22 ГПК України (1798-12) надано заяву про зменшення позовних вимог, де останній зменшує позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та індексу інфляції та проситься стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 3660866грн.. індекс інфляції в розмірі 736645,13грн., 3% річних в розмірі 138666,32грн. З приводу зазначеного судом розглядаються остаточні позовні вимоги позивача.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, у відзиві на позовну заяву зазначає, що у зв’язку з неякісним ремонтом відповідачем було повернуто для проведення якісного ремонту мехкріплення, проте враховуючи відсутність на цей час акту приймання-передачі обладнання з ремонту вважає відсутнім зобов’язання щодо сплати коштів. Крім того відповідач зазначає, що відповідачем не надавалися для проведення капітального ремонту, а позивачем не був проведений капітальний ремонт секцій міх кріплення 3КД-90Т в кількості 51шт. та 3КД-90 в кількості 7шт. Зазначає, що накладні, які надані позивачем не є належним доказом, так як в накладних відсутнє посилання на договір № 263, відповідно не має підстав вважати, що продукцію поставлено саме за цим договором, а не в межах майново-господарських зобов’язань по договору № 263. В накладних зазначені прізвища та підписи осіб, які не займали посаду головного бухгалтера в період з 2006р. по 2011р. В зазначених накладних відсутній відбиток печатки ДП "Красноармійськвугілля".

Також, відповідачем надано заяву від 26.01.2011р. № 02-41/3044 про застосування строків позовної давності, щодо стягнення заборгованості в розмірі 1755937,49грн.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.03.2011р. справу передано на розгляд судді Мартюхіній Н.О.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 17.05.2011р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Мартюхіної Н.О., суддів Курило Г.Є. та Риженко Т.М.

Процесуальний строк розгляду справи продовжувався за клопотанням сторін.

Під час слухання справи сторонами неодноразово надавалися письмові та усні пояснення по суті заявлених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні в матеріалах справи документи судова колегія

05.05.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кант" (Виконавець) та Державним підприємством "Красноармійськвугілля" (Замовник) був укладений договор на виконання робіт № 263 тендер від 29.03.2006р.

За цим договором Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов’язки по виконанню капітального ремонту обладнання згідно зі специфікацією, що додається до даного договору та є невід’ємною його частиною, а Замовник зобов’язаний прийняти та оплатити виконанні роботи у терміни, що передбачені дійсним договором.

Відповідно до п. 2.2. договору Виконавець зобов’язаний прийняти в ремонт обладнання та забезпечити його зберігання; почати виконувати капітальний ремонт протягом 2 днів з моменту підписання акта здачі обладнання в ремонт і складання дефектного акту.

Розділом 3 "вартість договору та порядок розрахунків" визначено, що сума договору складає 13397850,00грн.

Оплата здійснюється за фактом виконання робіт протягом 30 календарних днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Згідно до п. 4.1. договору доставка обладнання в ремонт та транспортування його після ремонту здійснюється Виконавцем або за його рахунок. Передача в ремонт обладнання Виконавцю здійснюється на місці у Замовника. Прийом обладнання здійснюється за актом здачі-прийомки обладнання в ремонт, який підписується представниками обох сторін.

Пунктом 10.7. договору встановлено, що термін дії договору з моменту підписання до 31.12.2006р.

Додатковою угодою від 05.01.2007р. сторони виклали п. 10.7. договору в наступній редакції: Строк дії договору з моменту підписання до 01.03.2007р.

Додатковою угодою від 28.02.2007р. сторони дійшли згоди та виклали п. 3.1. договору в наступній редакції: Сума договору складає 13493050грн.

Пункт 10.7. договору виклали в наступній редакції: строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2007р.

Додатковою угодою від 01.11.2007р. сторони внесли зміни до технічної специфікації (додаток № 1 до договору).

Пункт 3.1. договору виклали в наступній редакції – сума договору складає 18283120грн.

Крім того, з матеріалів справи видно, що сторонами було складено та затверджено калькуляцію на капітальний ремонт секції мехкрепі 3КД-90Т в розмірі 60120грн. та секції крепі 3КД-90 в розмірі 50112грн.

З матеріалів справи видно, що відповідач умови договору виконав, що підтверджується актом № 163 приймання-здачі виконаних робіт від 27.11.2006р. на суму 2114496,00грн., видатковою накладною № 222/07 від 27.11.2007р. на суму 2114496грн., які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень.

Відповідно до матеріалів справи відповідач виконані позивачем роботи за актом № 163 від 27.11.2007р. оплатив частково в сумі 1000000,00грн., що підтверджується платіжною вимогою-дорученням № 1211 від 28.12.2007р., що додане до матеріалів справи.

Таким чином на час слухання справи за відповідачем облікується заборгованість в розмірі 1114496грн. за актом № 163 від 27.11.2007р., що підтверджено матеріалами справи та фактично не заперечується відповідачем.

Також, позивач зазначає, що у виконання умов договору останнім було проведено капітальний ремонт секцій мехкріплення ЗКД-90 у кількості 7 штук, вказані секції прийняті відповідачем, що підтверджено, зокрема: накладною № 31 від 18.01.2007р.; накладною № 32 від 18.01.2007р.; накладною № 34 від 19.01.2007р.; накладною № 35 від 19.01.2007р.; накладною № 36 від 19.01.2007р.; накладною № 38 від 19.01.2007р.; накладною № 41 від 22.01.2007р.

Крім того, позивачем у виконання умов договору було проведено капітальний ремонт секцій мехкріплення ЗКД-90Т у кількості 51 штуки, вказані секції прийняті відповідачем, що підтверджується, зокрема: накладною № 347 від 20.11.2006р.; № 351 від 21.11.2006р.; № 352 від 21.11.2006р.; № 353 від 21.11.2006р.; № 354 від 21.11.2006р.;№ 355 від 23.11.2006р.; № 356 від 23.11.2006р.; № 357 від 23.11.2006р.; № 20 від 19.01.2007р.; № 37 від 19.01.2007р.; № 42 від 22.01.2007р.; № 116 від 07.03.2007р.; № 117 від 07.03.2007р.; № 118 від 07.03.2007р.; № 211 від 12.03.2007р.; № 212 від 12.03.2007р.; № 213 від 12.03.2007р.; № 214 від 13.03.2007р.; № 217 від 13.03.2007р.; № 220 від 14.03.2007р.; № 221 від 14.03.2007р.; № 222 від 14.03.2007р.; № 227 від 15.03.2007р.; № 228 від 15.03.2007р.; № 230 від 15.03.2007р.; № 231 від 16.03.2007р.; № 232 від 16.03.2007р.; № 233 від 16.03.2007р.; № 235 від 17.03.2007р.; № 236 від 17.03.2007р.; № 237 від 17.03.2007р.; № 238 від 19.03.2007р.; № 239 від 19.03.2007р.; № 240 від 19.03.2007р.; № 241 від 19.03.2007р.; № 510 від 13.08.2007р.; № 511 від 13.08.2007р.; № 512 від 13.08.2007р.; № 513 від 14.08.2007р.; № 514 від 14.08.2007р.; № 518 від 15.08.2007р.; № 520 від 15.08.2007р.; № 521 від 15.08.2007р. № 522 від 15.08.2007р.; № 523 від 16.08.2007р.; № 524 від 16.08.2007р.; № 525 від 16.08.2007р.; № 526 від 16.08.2007р.; № 527 від 16.08.2007р.; № 528 від 16.08.2007р.; № 529 від 16.08.2007р.

Проте, як вказує позивач відповідачем не були підписані відповідні акти приймання-передачі виконаних робіт щодо обладнання, яке було поставлено відповідачу на суму 2546370,00грн.

Однак, відповідачем до матеріалів справи надані акти приймання передачі в капремонт секцій крепі ЗКД-90Т та ЗКД-90, а саме від 05.05.2006р., від 27.05.2006р., від 29.05.2006р., від 01.06.2006р., від 05.06.2006р., від 07.06.2006р., від 08.06.2006р., від 09.06.2006р., від 10.06.2006р., від 20.06.2006р., від 21.06.2006р., від 22.06.2006р., від 23.06.2006р., від 26.06.2006р., від 26.06.2006р., від 27.06.2006р., від 29.06.2006р., від 30.06.2006р., від 03.07.2006р., від 05.07.2006р., від 07.07.2006р., від 07.07.2006р., від 08.07.200-р., від 10.07.2006р.. від 12.07.2006р., від 13.07.2006р., від 14.07.2006р., від 18.01.2007р., від 22.01.2007р., від 17.04.2007р., від 17.04.2007р.

Дослідивши вказані акти приймання передачі в капітальний ремонт, судом встановлено, що у період дії договору відповідачем було передано у капітальний ремонт секції крепі ЗКД-90Т у кількості 16шт., а ЗКД-90 у кількості 43шт. Проте, з актів приймання передачі видно, що при їх складанні буква "Т" у назві секції крепі дописувалася від руки, тому встановити з вказаних актів, що відповідачем однозначно передавалися у ремонт секції крепі ЗКД-90Т у кількості 16шт. та секції крепі ЗКД-90 у кількості 43шт. не уявляється можливим, проте загальна кількість переданих секцій крепі ЗКД-90 та ЗКД-90Т складає 59 штук, що навіть на 1 секцію більше ніж заявлено позивачем.

Крім того, судом не прийняті до уваги наступні акти:

- акт приймання –передачі в ремонт від 08.07.200_р., оскільки з останнього не зрозуміло у якому році передавалися секції у капремонт;

- акт від 13.01.2006р., оскільки він складений до укладення договору;

- акт від 07.07.2006р., оскільки на останньому вказано, що він стосується договору № 15/05 від 05.05.2003р.

Таким чином, суд вважає доведеним факт передачі у ремонт секцій ЗКД-90 у кількості 7 шт. та секцій ЗКД-90Т у кількості 51шт. та їх приймання відповідачем після капітального ремонту.

Посилання відповідача на той факт, що накладні на підставі яких позивач просить стягнути заборгованість в розмірі 2546370,00грн. не є первинними, оскільки не містять посилання на договір судом не приймається з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, якими у даному випадку виступають накладні.

Згідно ч.2 ст.9 зазначеного Закону визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такими реквізитами є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зазначена норма не визначає в якості обов’язкового реквізиту номер та дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказує на обов’язковість, зокрема, зазначення змісту та обсягу господарської операції, якою, згідно ст.1 Закону, є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства ( у даному випадку зазначені накладні підтверджують здійснення господарської операції –дії /передачі товару/, що викликає певні зміни у структурі зобов’язань).

Крім того суд зазначає, що у будь-якому разі відсутність у накладних зазначення підстави здійснення передачі секцій крепі не є істотною.

Позивач довідкою за підписом генерального директора Клейно Н.Б. та головного бухгалтера Мещеряковою С.А. № 212 від 30.05.2011р. та поясненнями підтвердив, що у період з 05.05.2006р. по 31.12.2007р. між сторонами діяв договорі на виконання робіт з капітального ремонту секцій механізованого кріплення 3КД-90 і 3КД-90Т від 05.05.2006р. № 263. Будь-яких інших взаємовідносин між сторонами, у тому числі здійснення господарських операцій в рахунок минулих домовленостей, за якими ТОВ "Кант" мало б передати ДП "Красноарміськвугілля" секції механізованого кріплення 3КД-90 і 3КД-90Т, у зазначений період не існувало.

Відповідач вказані обставини будь-якими належними та допустимими доказами не спростував, доказів наявності будь-яких інших договірних або позадоговірних відносин з позивачем, щодо виконання робіт з капітального ремонту секцій не надав.

Стосовно посилання відповідача на той факт що спірні накладні підписані не головним бухгалтером, то вони судом також до уваги не приймаються оскільки відповідачем у поясненнях від 07.06.2011р. зазначено, що у штаті відповідача працювали особи вказані у накладних проте з однаковим прізвищем працювало кілько осіб.

Що стосується, громадян з прізвищами Червончак, Кузькін, Серипов, Попов С.К., відносно яких відповідач зазначив, що вони не працювали у штаті підприємства, то вони судом до уваги не приймаються оскільки з акту приймання-передачі в капремонт від 14.07.2006р., який надано відповідачем до матеріалів справи, зазначено особу яка передала Попов. Тобто, викладені відповідачем обставини у поясненнях від 07.06.2011р. спростовуються доданими до матеріалів справи документами.

В сукупності дослідивши накладні та акти приймання – передачі в капремонт, судом встановлено, що фактично секції механізованого кріплення 3КД-90 і 3КД-90Т передавалися в ремонт та приймалися з ремонту, одними й тими ж особами, зокрема Рагулич, Кузьмін, Жеребцов.

Тобто, як встановлено судом вище акти приймання – передачі виконаних робіт між сторонами за накладними на загальну суму 2546370,00грн. не складалися.

Факт виконання послуг з капітального ремонту секцій ЗКД-90 у кількості 7 шт. та секцій ЗКД-90Т у кількості 51шт. на суму 2546370,00грн. відповідач не спростував будь-якими належними та допустимими доказами в розмінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України. Факт оплати відповідачем послуг з ремонту секцій ЗКД-90 у кількості 7 шт. та секцій ЗКД-90Т у кількості 51шт. на загальну суму 2546370,00грн. належними та допустимими доказами не підтвердив.

Проте, виходячи з умов договору, а саме п. 3.2. оплата здійснюється за фактом виконання робіт протягом 30 календарних днів з дня підписання акта здачі-прийомки виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

З огляду на викладене позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу від 16.02.2011р. про сплату заборгованості в розмірі 2546370,00грн. за виконання робіт в рамках договору № 263 від 05.05.2006р., а саме проведення капітального ремонту секцій мехкріплення ЗКД-90 у кількості 7шт. та секцій ЗКД-90Т у кількості 51шт.

Факт направлення вказаної претензії підтверджується поштовою квитанцією № 3193 від 16.02.2011р., що додана до матеріалів справи.

Проте, зазначена претензія зі сторони відповідача залишена без відповіді та задоволення.

Оцінивши договори, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тобто оплата замовником проводиться за фактично надані послуги, якщо сторони не домовились про інше.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з п. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Свої зобов’язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч вищевказаним нормам Цивільного та Господарського кодексу України (436-15) , умовам Договору відповідач не виконав, у зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 3660866грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення заборгованості в розмірі 1114496,00грн., то вона задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як видно з вхідного штампу канцелярії господарського суду Донецької області позовна заява ТОВ "Кант" до ДП "Красноармійськвугілля" надійшла до господарського суду Донецької області 27.12.2010р., а строк позовної давності почав свій перебіг з 28.12.2007р. та відповідно сплинув 28.12.2010р., тобто твердження відповідача є неспроможними, оскільки позивач звернувся з позовом до суду 27.12.2010р., тобто до закінчення строку позовної давності.

Відповідач доказів погашення суми боргу в розмірі 3660866грн. до матеріалів справи не надав, тому позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 3660866грн. підлягають задоволенню.

Щодо посилання відповідача на неналежне виконання позивачем ремонту секцій, що останній підтверджує актами від 13.11.2007р., від 15.11.2007р. та від 26.11.2007р., то вони судом до уваги не приймаються, оскільки складені в односторонньому порядку. Крім того, суд зазначає, що відповідно до товарно-транспортних накладних від 15.11.2007р., від 20.11.2007р. та від 28.11.2007р., що надані відповідачем до матеріалів справи, такі секції були направлені позивачу для усунення недоліків.

Наданий відповідачем акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2008р., яким відповідач підтверджує відсутність заборгованості судом до уваги не приймається, оскільки з вказаного акту не зрозуміло за якими зобов’язаннями звірялися сторони та чи стосуються ці зобов’язання предмету спору. Крім того, суд приймає до уваги той факт, що між сторонами було підписано лише один приймання-здачі виконаних робіт, за яким і виник обов’язок оплатити виконані роботи. Щодо решти виконаних робіт, то акт приймання – передачі не підписувався, а отже й право вимагати оплату за виконані роботи та строк оплати виходячи з матеріалів справи станом на 01.01.2008р. не настав.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача індексу інфляції в розмірі 736645,13грн. за період з січня 2008р. по травень 2011р. та 3% річних в розмірі 138666,32грн. за період з 28.12.2007р. по 16.06.2011р. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за період з 28.12.2007р. по 16.06.2011р. та індексу інфляції за період з січня 2008р. по травень 2011р., суд знаходить їх арифметично вірними, а вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 138666,32грн. та індексу інфляції в розмірі 736645,13грн. такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. 43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Оскільки відповідачем до теперішнього часу, виконані позивачем зобов’язання не оплачені, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати в порядку, що передбачений ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного, керуючись Господарським кодексом України (436-15) , Цивільним кодексом України (435-15) , ст. ст. 22, 33, 34, 35, 43, 44, 49, 75, ст. ст. 82 – 85 ГПК України (1798-12) , колегія суддів господарського суду

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кант", м. Донецьк до Державного підприємства "Красноармійськвугілля", м. Димитров про стягнення заборгованості в розмірі 3660866,00грн., індексу інфляції в розмірі 736645,13грн., 3% річних в розмірі 138666,32грн. – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Красноармійськвугілля" (85322, Донецька область, м. Димитров, вул. Ватутіна, 1, ЄДРПОУ 32087941) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кант" (83050, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 69/66, ЄДРПОУ 19383142) заборгованості в розмірі 3660866,00грн., індекс інфляції в розмірі 736645,13грн., 3% річних в розмірі 138666,32грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 17659,65грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 166,70грн.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.