За позовом Публічного акціонерного товариства Тресту "Київміськбуд- 1 імені

М.П. Загороднього", м. Київ

До Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями

"ДОКА Україна Т.О.В.", м. Київ

про визнання недійсним договору

Суддя Качан Н.І.

Представники:

Від позивача Гаврилюк П.Д. - пред. по довір.

Від відповідача Тернова О.В. –пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про визнання недійсним Договору оренди майна № 7.58 від 03.04.2007р.як такий, що укладено без дотримання вимог чинного законодавства ( ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України ).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 18.02.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010р., розгляд справи було відкладено на 25.03.2010р., у зв’язку з задоволенням клопотання відповідача про відкладення.

В судовому засіданні 25.03.2010р. було оголошено перерву до 26.03.2010р., відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх повністю.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав суду письмовий відзив. У відзиві відповідач зазначив про безпідставність та необґрунтованість вимог щодо визнання договору недійсним, мотивуючи заперечення тим,що позивачем по суті вибрано спосіб для затягування, зволікання та перешкоди у судовому процесі про несплату орендних платежів по спірному договору ( справа № 45/ 6 ) .

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

03 квітня 2007 року між сторонами було укладено Договір оренди майна №7.58, предметом якого є надання позивачу у платне користування елементів опалубки.

Будівельна опалубка - дерев'яна, пластмасова або металева форма для виготовлення бетонних і залізобетонних конструкцій, яку тимчасово встановлюють на місці зведення споруд.

Призначення будівельної опалубки - додання необхідної форми й розмірів майбутньої бетонної конструкції.

Елементами опалубки є: опалубні щити або окремі елементи; кріпильні пристрої підтримуючі елементи. По матеріалах опалубка буває: дерев'яна; сталева; комбінована; залізобетонна; пластмасова; фанерна й картонна.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певні строки.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальна ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ст. 760 ЦК України).

Відповідно до ст. 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідні речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Позивач зазначає, що елементи будівельної опалубки не мають індивідуальних ознак, тобто елементи будівельної опалубки є речами визначеними родовими ознаками, так як вони мають ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюються числом та є замінними.

Вказані доводи позивача спростовуються наступним.

До матеріалів справи долучені копії додатків до Договору (Специфікацій елементів опалубки), які є невід'ємною частиною цього Договору. В цих додатках вказано найменування одиниць майна, переданого позивачу на умовах оренди. А кожна одиниця майна і є річчю, що визначена індивідуальними ознаками і не є замінною при поверненні її орендодавцю після орендного використання.

Індивідуально визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками: а) єдині у своєму роді; б) відрізняються від інших кількома ознаками; в) вирізнені із загальної маси речей цього роду.

Поділ речей на речі, визначені індивідуальними ознаками, та речі, визначені родовими ознаками, пов'язаний як з природними властивостями речей, так і з способами їхньої індивідуалізації.

Так, наприклад, елемент для колон RS 3,00 х D 0,50 М, який визначається за артикулом 587921000 (являється одним із елементів опалубки, отриманим позивачем в користування) має лакове покриття блакитного кольору, діаметр 24 см, 25 см, 55 см...Ці ознаки є індивідуальними саме для цього виду елементу опалубки і заміна його іншим при поверненні майна із користування категорично неможлива, тому віднесення його до речі, визначеної родовими ознаками недопустиме.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ст. 203 ЦК України міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини та підстави визнання договору недійсним не підтвердив.

Враховуючи вищевикладене, суд визнає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати понесені позивачем, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, ст.ст. 203, 215 ЦК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 31 березня 2010 року.