Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) "МВЗ", м.Львів

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство (надалі - ВАТ) "Кінескоп", м.Львів

третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівська міська рада, м.Львів.

третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Франківська районна адміністрація Львівської міської ради в особі Відділу комунального господарства, м. Львів,

за участю прокуратури Франківського району м. Львова, м. Львів,

про визнання права власності та усунення перешкод у володінні та користуванні майном.

За зустрічним позовом ТзОВ "МВЗ", м.Львів

до відповідача 1 : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів

до відповідача 2 : ВАТ "Кінескоп", м.Львів

Третя особа 1, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: Львівська міська рада, м.Львів,

Третя особа 2, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача зустрічним позовом: Франківська районна державна адміністрація, м.Львів

третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом : Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Львівській області, м.Львів,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом: Товарна біржа "Наша", м.Львів,

про визнання недійсною біржової угоди

За участю представників:

від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: ОСОБА_5, ОСОБА_6 - представники,

від ТзОВ "МВЗ": Білич Т.С. –представник,

від ВАТ "Кінескоп": не з"явився,

від Львівської міської ради: Бондаренко М.І. –представник,

від Франківської районної державної адміністрації: не з"явився,

від Прокуратури Франківського району м. Львова: Захарко А.Є.,

від Товарної біржі "Наша": не з"явився,

від Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Львівській області: не з"явився.

Суть спору: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м.Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МВЗ", м.Львів про визнання за ним права власності та усунення перешкод у володінні та користуванні майном. Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № О-061-8 від 04.07.2008 р. придбав у ВАТ "Кінескоп"2064 чавунних плити, які покривають частину дороги та промислового майданчика за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93 а. Плити придбано на умовах їх демонтажу покупцем за власний рахунок. Однак, ТзОВ "МВЗ"чинить перешкоди у демонтажі цих чавунних плит. Крім цього, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 посилається на норми ст.ст. 317, 321, 326, 386, 387 ЦК України. Ухвалами суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору за первісним позовом ВАТ "Кінескоп", м. Львів, Львівську міську раду, м. Львів та Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради в особі Відділу комунального господарства, м. Львів. На адресу суду 26.02.2010 р. надійшла заява Прокуратури Франківського району м. Львова про вступ у справу № 23/224 по розгляду первісного позову.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 25.01.2010р. порушено провадження за зустрічним позовом ТзОВ "МВЗ", м. Львів до відповідачів: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Львів, ВАТ "Кінескоп", за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Львівської міської ради, м.Львів, Франківської районної державної адміністрації, м.Львів про визнання недійсною біржової угоди –Договору купівлі-продажу № О-061-8, укладеного на Товарній біржі "Наша"04.07.2008 р. між ВАТ "Кінескоп"та Фізичною особою –підприємцем ОСОБА_2 Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, зокрема, що за спірним договором купівлі-продажу суб"єкт підприємницької діяльності придбав чавунні плити, які є покриттям дороги, що використовується позивачем за зустрічним позовом для доступу до своїх приміщень, та є покриттям площадки, яка конструктивно призначена для обслуговування належних ТзОВ "МВЗ"приміщень. Внаслідок демонтажу цих плит буде зруйнована дорога та площадка і у товариства виникнуть перешкоди у доступі до належних йому на праві власності приміщень. Крім цього, зустрічний позов мотивовано нормами ст.ст. 15, 187, 215 ЦК України, ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги", ст.ст. 1, 13, 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів". Ухвалами суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Товарну біржу "Наша", м. Львів, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача за зустрічним позовом Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Львівській області, м. Львів.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 у запереченнях на зустрічну позовну заяву зазначає, що чавунні плити, які є предметом договору купівлі-продажу. не відносяться ні до об"єктів комунальної інфраструктури, ні до житлового фонду. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.1994 р. № 499 "Про передачу до комунальної власності міст об'єктів соціально-економічної інфраструктури, що належать до загально-державної власності" (499-94-п) стосується передачі об'єктів лише по місту Стебник. Чавунні плити на території вул. Кульпарківської, 93а, згідно з листом № 24/3-1\11/02 від 15.01.2010 р. на балансі Франківської районної адміністрації м. Львова не знаходяться. Згадані чавунні плити викладені на внутрішній заводській території і є виробничою, а не соціальною інфраструктурою. Позивач за первісним позовом зобов"язався після демонтажу плит за свій рахунок відновити тверде покриття дороги та промислового майданчика (п. 2.9. Договору).

Арбітражний керуючий (Ліквідатор) ВАТ "Кінескоп"у відзиві на позовну заяву та зустрічну позовну заяву просить первісний позов задоволити та відмовити в задоволенні зустрічного позову. При цьому арбітражний керуючий посилається на те, що спірні чавунні плити перебували на балансі ВАТ "Кінескоп"до моменту їх відчуження, включені до ліквідаційної маси і увійшли під час корпоратизації ВАТ "Кінескоп"до статутного фонду товариства, що підтверджується листом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області № 13/11-3832. Арбітражний керуючий також посилається на те, що дорога покрита чавунними плитами, знаходиться на закритій території підприємства і не відноситься до вулично-дорожної мережі. Плити можна відділити від земельної ділянки без її пошкодження, чи втрати цільового призначення. Відтак, спірний біржовий контракт укладено ВАТ "Кінескоп"правомірно та у відповідності до норм чинного законодавства.

Прокуратура Франківського району м. Львова у своїй заяві № 1р-09 від 20.11.09 р. повідомляє, що ухвалою Львівської міської ради № 304 від 18.09.2002 р. Франківській районній адміністрації Львівської міської ради в особі Відділу комунального майна було доручено прийняти на баланс вулично-шляхове господарство та всі об"єкти благоустрою. Відтак, на підставі ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 ГПК України прокуратура Франківського району м. Львова вступає у розгляд справи. У судових засіданнях представник прокуратури повідомив, що спірні чавунні плити являють собою покриття дороги, яка відноситься до об"єктів соціальної інфраструктури, а тому ВАТ "Кінескоп"не вправі було розпоряджатись ними.

Регіональне відділення Фонду Державного майна України по Львівській області у поясненнях № 10-11-01780 від 24.03.2010 р. повідомляє, що аналіз наявних у регіональному відділенні ФДМУ по Львівській області документів, пов"язаних із створенням ВАТ "Кінескоп", не дає достатніх підстав вважати, що підчас створення ВАТ "Кінескоп"до статутного фонду товариства ввійшло майно, яке є предметом спору у справі № 23/224. У зв"язку із даною обставиною, регіональне відділення не може підтвердити право продажу ВАТ "Кінескоп"чавунних плит в кількості 2064 шт., оскільки відповідно до ЦК України (435-15) право продажу майна належить виключно власнику.

Львівська міська рада у поясненнях на первісну та зустрічну позовну заяву просить відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов, оскільки вважає, що чавунні плити є частиною дороги, щебнево-піщана основа якої внаслідок їх демонтажу буде зруйнована. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів"дороги належать до території загального користування. Територія загального користування не може бути передана у приватну власність.

Франківська районна адміністрація Львівської міської ради у поясненнях просить відмовити у задоволенні первісного позову та задоволити зустрічний позов, посилаючись на те, що згідно з ст. 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність належать землі загального користування населених пунктів, а саме: майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо. У разі демонтажу цих плит буде зруйнована щебнево-піщана основа проїзної дороги, що утруднить прохід та проїзд на транспортному засобі до належних ТзОВ "МВЗ"приміщень. Згадані плити є невід"ємною частиною дороги, яка відноситься до об"єктів комунальної інфраструктури, і вони не включаються до ліквідаційної маси підприємства.

Товарна біржа "Наша" у відзиві зазначає, що спірні чавунні плити можна відділити від земельної ділянки без її пошкодження та втрати її цільового призначення. Згідно з п. 2.9. біржової угоди покупець зобов"язувався відновити тверде покриття дороги та промислового майданчика № 3 після демонтажу чавунних плит.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду.

Заслухавши пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а зустрічний позов задоволити, виходячи з наступного.

Що стосується первісного позову про визнання за позивачем права власності на чавунні плити та заборону відповідачу чинити позивачу будь-які перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні цими чавунними плитами, то відповідно до норм ст.ст. 328, 388, 655, 656, 658 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача, зокрема лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом, ніж передбачено п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 388 ЦК України.

рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2006 р. у справі № 2-671, яке набрало законної сили, визнано недійсним з моменту укладення біржовий контракт купівлі-продажу від 02 листопада 2004 року № 328-СФ-04, укладений на Львівській філії Всеукраїнської біржі нерухомості між ВАТ "Кінескоп"та ОСОБА_5 (представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у справі № 23/224). Предметом купівлі-продажу за згаданим біржовим контрактом були, у тому числі, й спірні у справі № 23/224 чавунні плити, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 93а. Згаданим рішенням Галицького районного суду м. Львова встановлено, що ці чавунні плити є невід"ємною частиною (покриттям) дороги, яка відноситься до об"єктів комунальної інфраструктури, а тому вони не включаються до ліквідаційної маси підприємства (ВАТ "Кінескоп") і повинні бути передані у порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності територіальної громади м. Львова. Таким чином, судом встановлено, що вищезгадані чавунні плити станом на 02.11.2004 р. не перебували у власності ВАТ "Кінескоп"і підлягали передачі у власність територіальної громади м. Львова. Судом також встановлено неможливість відокремлення складової частни дороги –чавунних плиток від розташованої під ними стабілізованої щебнево-піщаної суміші, що неукріплена, без порушення функціонального призначення дороги та площадки. Особами, які беруть участь у справі не заперечено та не спростовано, що предметом біржового контракту купівлі-продажу від 02 листопада 2004 року № 328-СФ-04 та угоди від 04.07.2008 року купівлі-продажу № О-061-8 є одні й ті ж чавунні плити. Докази розташування на вул. Кульпарківській, 93а у м. Львові, інших чавунних плит, ніж ті, які були предметом купівлі-продажу за біржовим контактом № 328-СФ-04 і є предметом спірного договору № О-061-8 від 4 липня 2008 р., у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі не подані. Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Крім цього, у матеріалах справи відсутні та фізичною особою - підприємцем суду не подані докази включення вищезгаданої дороги та проммайданчика № 3 разом з їхньою складовою і невід"ємною частиною, у даному випадку покриттям - чавунними плитами (ст. 187 ЦК України), до складу статутного фонду ВАТ "Кінескоп", створеного в процесі корпоратизації шляхом перетворення Державного підприємства "Кінескоп"у ВАТ "Кінескоп". Регіональне відділення Фонду державного майна по Львівській області зазначає у своїх поясненнях, що у нього немає достатніх підстав вважати, що майно, яке є предметом спору у справі № 23/224, увійшло до статутного фонду ВАТ "Кінескоп". Лист № 13/11-3832, на який посилається позивач за первісним позовом, як на підставу набуття права власності на плити відкритим акціонерним товариством, у матеріалах справи відсутній та особами, які беруть участь у справі на вимогу ухвали суду не поданий. За наведених обставин, суд дійшов висновку, що спірні чавунні плити в порушення вимог ст.ст. 187, 658 ЦК України придбані в особи, яка не мала права їх відчужувати. Вони вибули з володіння власника за відсутності його волі на це. Відтак, власник майна на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України має право витребувати спірне майно у набувача. Враховуючи викладене, спірні чавунні плити набуто Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 незаконно. Правові підстави для визнання права власності за фізичною особою-підприємцем на спірні плити за таких обставин відсутні, оскільки це порушуватиме вимоги ст. 328 ЦК України. Відтак, відсутні підстави зобов"язувати ТзОВ "МВЗ"не чинити перешкод позивачу за первісним позовом у володінні, користуванні та розпорядженні чавунними плитами так як він немає на це права.

Що стосується зустрічного позову, то відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 4, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов"язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Позивач, оспорюючи угоду від 04.07.2008 року купівлі-продажу № О-061-8 посилається на виникнення у нього внаслідок укладення цього договору перешкод у реалізації цивільних прав, зокрема права на доступ до власних приміщень. ТзОВ "МВЗ"на підставі Біржового контракту № 013/200 Договору купівлі-продажу від 04.04.2001 року, зареєстрованого 04.04.2001р. у Львівській філії Товарної біржі "Всеукраїнська біржа нерухомості" за № 013/2001, акту прийому-передачі майна 09.04.2001 року, Свідоцтва про право власності на приміщення, виданого 20 серпня 2001 р. на підставі розпорядження № 1068 від 20 серпня 2001 р. Франківською районною адміністрацією Львівської міської ради, є власником складських приміщень корпусу № 4-Б загальною площею 7066,2 кв.м. в літ. Б-3, який розташований у м. Львові на вул. Кульпарківській, 93-а. Крім цього, ТзОВ "МВЗ"на підставі Договору оренди землі від 06 березня 2008 р. орендує до 14 лютого 2018 р. земельну ділянку площею 0,5795 га, яка знаходиться у м. Львові на вул. Кульпарківській, 93 а, для обслуговування виробничо-складських приміщень. На земельній ділянці знаходиться об"єкт нерухомого майна: одна 3-х поверхова кам"яна нежитлова споруда, чотири металеві споруди, два навіси, а також інший об"єкт інфраструктури - рампа. Як вбачається з змісту п.п. 2.8., 2.9. Договору купівлі-продажу № О-061-8 від 4 липня 2008 р., чавунні плити 80х80х4 см в кількості 2064 шт. є покриттям частини дороги та промислового майданчика № 3 по вул. Кульпарківській, 93 а. Як встановлено у судовому засіданні та відповідно до наявного у матеріалах справи топографічного плану території, ця дорога та територія колишнього проммайданчика № З ВАТ "Кінескоп" забезпечує проїзд до належного ТзОВ "МВЗ"на праві власності нерухомого майна та орендованої земельної ділянки на вул. Кульпарківській, 93а, зі сторони вул. Кульпарківської. З топографічного плану території та плану земельної ділянки, який є додатком до Договору оренди землі від 06 березня 2008 р., вбачається, що більшість вищезгаданих чавунних плит розташована на території земель загального користування (межа сумісництва Б-В).

Згідно з Заключенням за результатами дослідження несучої здатності основи дорожнього одягу під чавунними плитами покриття під"їзної дороги і майданчику перед складом СП ТзОВ "ІнВар"по вул. Кульпарківській, 93 а (Протокол проведення випробувань від 22.02.06), у разі демонтажу чавунних плит покриття несуча здатність основи під чавунними плитами під"їзної дороги і майданчику є недостатньою для пропуску транспортних засобів з навантаженням на вісь групи А1 (115кН). Під"їзною дорогою і майданчиком перед складом рухаються великовантажні автомобілі типу "MAN", "Mersedes-Benz"тощо. Крім цього, у разі демонтажу чавунних плит покриття щебнево-піщана основа під"їзної дороги і майданчику буде зруйнована, що унеможливить пропуск транспортних засобів. Процес руйнування прискориться у весняний період при переході температури довкілля через Оо С у зв"язку з відтаванням і водонасиченням дорожньої конструкції, що обумовить зменшення її несучої здатності. Докази розташування на вул. Кульпарківській, 93а інших чавунних плит, ніж ті, які є предметом спірного договору № О-061-8 від 4 липня 2008 р., як уже зазначалося вище, у матеріалах справи відсутні та особами, які беруть участь у справі не подані. З огляду на зміст вищевикладеного Заключення, чавунні плити, які є предметом Договору № О-061-8, є складовою частиною (покриттям) дороги та майданчика, а відтак, і складовою частиною речі. Їх відповідно до вимог ст. 187 ЦК України неможливо відокремити від речі (дороги та майданчика) без її пошкодження або істотного знецінення. При цьому, згідно ч.2 ст. 187 ЦК України при переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню. Вищезгаданим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 16 червня 2006 р. у справі № 2-671, яке набрало законної сили, встановлено, що чавунні плитки, які знаходяться по вул. Кульпарківській, 93а, є невід"ємною частиною (покриттям) дороги, котра відноситься до об"єктів комунальної інфраструктури, а тому вони не включаються до ліквідаційної маси підприємства (ВАТ "Кінескоп") і повинні бути передані у порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності територіальної громади м. Львова. Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. За таких обставин визначення вищезгаданих чавунних плиток в якості самостійного об'єкта купівлі-продажу за спірним договором є неправомірним. Спірний договір про продаж чавунних плит, як уже зазначалося вище, укладено особою, яка не наділена правом продажу цього товару (ст. 658 ЦК України). Наведене опосередковано підтвержєуться й Актом перевірки додержання арбітражним керуючим-ліквідатором ВАТ "Кінескоп"Піщухіним М.К. розпорядження Львівського обласного відділу з питань банкрутства від 21.04.06 р. № 1 "Про усунення порушень ліцензійних умов провадження господарської діяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) від 13 квітня 2007 р. У ході цієї перевірки встановлено, що при укладенні попереднього біржового контракту № 328-сф-04 купівлі-продажу, у тому числі й спірних чавунних плит, ОСОБА_5, арбітражним керуючим Піщухіним М.К. порушено вимоги ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Спірний Договір купівлі-продажу № О-061-8 укладено арбітражним керуючим-ліквідатором Піщухіним М.К. від імені ВАТ "Кінескоп" 04 липня 2008 р. знову ж таки у ході банкрутства цього підприємства. Відповідно до ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який діяв на момент укладення вищезгаданого договору, об'єкти державного житлового фонду та об'єкти комунальної інфраструктури, не включаються до ліквідаційної маси і в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансування. Згідно ст. 2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 року, об'єктами передачі згідно з цим законом є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) у тому числі не завершені будівництвом. Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 02.12.1996 № 1443 "Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури" (1443-96-п) , передбачено, що під час формування переліків об'єктів соціальної інфраструктури, що пропонуються для передачі до комунальної власності у 1999 році і наступні роки, та розподілу витрат на їх утримання за рахунок коштів державного бюджету, якщо інше не передбачено Державним бюджетом України на поточний рік, виходити з того, що до переліків у порядку черговості включаються об'єкти підприємств у зв'язку з їх закриттям, або визнаних у встановленому порядку банкрутами. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 року, автомобільна дорога це лінійний комплекс інженерних споруд, призначений для безперервного, безпечного та зручного руху транспортних засобів; дорожнє покриття це укріплені верхні шари дороги, що сприймають навантаження від транспортних засобів. Згідно з ст.ст. 13, 14 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 року, п.п. 1.2., 1.2.5. Порядку проведення ремонту та утримання об'єктів міського благоустрою, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 23.09.2003 за № 154 (z0189-04) , вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки є територіями загального користування і належать до об"єктів благоустрою. Покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів належать до елементів благоустрою. Об'єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством. Згідно з п. а) ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи тощо), а відтак, на підставі ч. 2 ст. 187 ЦК України й складові частини цих об"єктів.

Посилання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на те, що чавунні плити викладені на внутрішній заводській території і є виробничою інфраструктурою, спростовуються змістом п.п. 2.8., 2.9. договору купівлі-продажу № О-061-8. У цих пунктах договору йдеться саме про частину дороги та промислового майданчика № 3, а також про відновлення твердого покриття дороги і промислового майданчика. З плану земельної ділянки, який є додатком до Договору оренди землі від 06 березня 2008 р. та наявного у матеріалах справи топографічного плану вбачається, що спірні плити розташовані на землях, які належать на праві власності територіальній громаді міста Львова. А саме: на землях загального користування (межа Б-В) та частково на землях промисловості, наданих ТзОВ "МВЗ"в оренду. На момент укладення спірного договору нерухоме майно, розташоване на внутрішній заводській території ВАТ "Кінескоп", відчужене товариством іншим господарюючим суб"єктам. Ці господарюючі суб"єкти теж мають потребу у забезпеченні проїзду, заїзду тощо до належного їм нерухомого майна.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі за розгляд первісного та зустрічного позовів покладаються на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задоволити.

Визнати недійсною Біржову угоду –договір купівлі-продажу № О-061-8, укладену 04.07.2008 р. на Товарній біржі "Наша"(м. Львів, вул. Зелена, 251, код ЄДРПОУ 32484157) між Відкритим акціонерним товариством "Кінескоп"(79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 73, колишня вул. Тургенєва, 73, ідентифікаційний код 20834701), як продавцем, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1), як покупцем.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МВЗ"(м. Львів, вул. Наукова, 43/58, ЄДРПОУ 30919237) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

4. рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

5. рішення оформлене відповідно до статті 84 ГПК України та підписане 07.05.2010 р.