За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро", с. Дніпровка, Кам’янсько - Дніпровського району, Запорізької області До відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, с. Скельки, Василівського району, Запорізької області Третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору –Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя", м. Запоріжжя про визнання права власності Суддя Кутіщева Н.С.

Представники:

Від позивача: Дробишевський О.А., дов. б/н від 02.04.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

Від третьої особи: Неудачін Р.В., дов. № 901330 від 07.06.2010 р.

ТОВ "Агро Дніпро" подано позов про видання за ним права власності на легкові автомобілі: марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_7, рік випуску 2003, колір синій, заводський номер НОМЕР_8; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску 2005, колір сірий, заводський № НОМЕР_9; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_2, рік випуску 2005, колір зелений, заводський № НОМЕР_10; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_3, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_11; марки ЗАЗ, модель 110217, реєстраційний № НОМЕР_4, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_12; марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_5, рік випуску 2006, колір білий, заводський № НОМЕР_13.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області, № 103 від 16.02.2010 р., у зв’язку з тим, що постановою Вищого господарського суду України № 16/112/09 від 16.12.2009 р. рішення господарського суду Запорізької області від 10.07.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 23.09.2009 р. у справі № 16/112/09 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області, справу № 16/112/09 було передано на новий розгляд судді Кутіщевій Н.С.

Ухвалою від 16.02.2010 р. справа № 16/112/09 справа прийнята до провадження, справі присвоєно № 16/112/09-7/36/10, судове засідання призначено на 22.03.2010 р.

Ухвалою суду від 22.03.2010 р. провадження по справі № 16/112/09-7/36/10 було зупинено до отримання результатів розгляду справи № 16/216д/09 про визнання договору купівлі - продажу від 28.02.2007 р,. укладеного між ТОВ "Агро-Дніпро" та СПД ОСОБА_2 недійсним.

Ухвалою суду від 01.07.2010 р., у зв’язку з усуненням обставин, які спричинили зупинення, провадження у справі було поновлено, судове засідання призначено на 15.07.2010 р.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує їх ст. ст. 319, 328, 334, 655 Цивільного кодексу України. Позивач в письмових поясненнях (від 12.07.2010 р.) зазначив, щодо вказівок по даній справі Вищого господарського суду України про врахування на новому розгляді справи приписів Закону України "про дорожній рух" (3353-12) та Правил державної реєстрації та обліку автомобілів..., то позивач вважає, що ці нормативні акти ніяким чином не стосуються договору купівлі-продажу від 28.02.2007 р., не впливають ті не можуть впливати на факт набуття позивачем права власності на транспортні засоби за договором, оскільки ці нормативні документи регулюють правовідносини, які виникають між власником транспортного засобу та органом, який здійснює реєстрацію (зняття-постановку на облік) транспортного засобу і відповідно законодавчої заборони відчужувати транспортний засіб без попереднього зняття його з обліку - не існує. Цей факт –відсутність взаємозв’язку між зняттям транспортного засобу з обліку та його продажем відображений в рішенні господарського суду Запорізької області від 01.06.2010 р. по справі № 16/216д/09 (долучені до матеріалів справи). У зв’язку з вищевикладеним позивач просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначив що ТОВ "Агро Дніпро" порушені ст. ст. 203, 210, 328, 334, 656 ЦК України, ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух", п. п. 7, 8, 15 правил, внаслідок нехтування останнімм дій, щодо здійснення перереєстрації автомобілів, що має значення для справи, тому не можна приймати до уваги договорі який не може бути належним доказом по справі оскільки сторонами договору купівлі-продажу не були витримані та перевірені всі вимоги чинного законодавства при його укладенні, що говорить про неправомірність переходу права власності на спірні автомобілі до позивача.

15.07.2010 р. об 11 год. 10 хв. від представника третьої особи надійшло заперечення на позовну заяву (після закінчення судового засідання, яке відбулось з 10 год. 16 хв. до 10 год. 58 хв.).

Ліквідатор відповідача в судове засідання не з’явився, надіслав на адресу суду доповнення до відзиву (від 14.07.2010 р.), яким зазначив, що проти позову не заперечує та клопотання про розгляд справи без його участі в судовому засіданні.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

За ініціативою суду судовий процес ведеться із застосування засобів технічної фіксації.

Розгляд справи закінчено 15.07.2010 р., оголошенням вступної та резолютивної частин рішення суду по узгодженню з представниками позивача та третьої особи.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд

Колегія суддів Вищого господарського суду України по справі № 16/112/09-7/36/10, при винесенні постанови від 26.05.2010 р., вказувала на те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не була перевірена правомірність придбання позивачем права власності на спірні автомобілі, враховуючи що вказані транспортні засоби у встановленому законом порядку не були зареєстровані за позивачем. Також не з’ясовано, чи звертався позивач після укладання договору купівлі –продажу автомобілів до органів ДАІ з заявою про реєстрацію за ним спірних автомобілів та не з’ясовані обставини щодо дійсних прав та обов’язків сторін і не зазначено, які дії відповідача свідчать про те, що ним оспорюється чи не визнається право власності позивача на спірне майно.

Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факти, встановлені рішеннями господарського суду мають преюдиційне значення при вирішення даного спору.

рішенням господарського суду Запорізької області від 01.06.2010 р. у справі № 16/216д/09, за позовом ПАТ "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" до ТОВ "Агро Дніпро" та до ПП ОСОБА_2, про визнання недійсним договору б/н купівлі-продажу від 28.02.2007 р., укладеного між ТОВ "Агро Дніпро" та ПП ОСОБА_2, внаслідок фіктивності та в зв’язку з тим, що цією угодою порушені права банку, були встановлені вищезазначені в постанові ВГСУ факти, а саме :

- що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в порядку та у спосіб, встановлений законодавством.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України ( ГПК України (1798-12) ), підприємства, установи, організації мають право звертатися до суду згідно з встановленою підвідомчістю справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 2 ГПК України, суд порушує справи за позовними заявами осіб, зазначених в ст.1 цього Кодексу, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 21 ГПК України, позивачами в судовому процесі є особи, зазначені в ст. 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

За загальними правилами втручання особи у правовідносини, учасником яких вона не являється, не допускається.

Не заперечується, що позов про визнання угоди недійсною може бути поданий особою, яка не являється стороною цієї угоди.

Поряд з цим, як слідує з аналізу вищенаведених правових норм, позивач повинен довести, що угода між іншими сторонами порушує його права та охоронювані законом інтереси, і лише в такому разі мають місце підстави для задоволення позову.

За недоведеністю позивачем порушення його прав та інтересів, підстави для задоволення позову були відсутні, причому незалежно від того, чи відповідає оспорюваний договір вимогам закону, оскільки в іншому випадку порушується встановлений законом механізм захисту прав.

За приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести належними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши матеріали та обставини справи, суд по праві № 16/216д/09 не знайшов підстав вважати, що з укладенням відповідачами договору купівлі-продажу були порушені права позивача (третя особа по даній справі).

Ризик неповернення та незабезпеченості кредитів несуть саме банківські установи, якими видані кредити.

Договір купівлі-продажу був укладений задовго до укладення кредитного договору та договору застави, а тому взагалі не можна вести мову про його спрямованість на порушення прав іншої особи у майбутньому.

Протиправність у подальших діях продавця при укладенні угод з іншими особами не являється підставою для визнання недійсною угоди, що перед тим укладена з покупцем, який за угодою набув прав власності на майно.

Наведене виключає підстави вважати, що з укладенням оспорюваного договору купівлі-продажу були порушені права та інтереси банку, які на час укладення договору не мали місця, а виникли в майбутньому.

До того ж, докази про те, що договір купівлі-продажу був укладений навмисно для того, щоб за спливом майже року вступити у правовідносин з банком з наміром порушення його прав відсутні.

Позицію банку про фіктивність договору купівлі-продажу не можна визнати обґрунтованою та підтвердженою.

рішення господарського суду Запорізької області № 16/216д/09 про визнання недійним договору купівлі –продажу від 28.02.2007 р., на теперішній час набрало законної сили.

Оскільки судом вже встановлений факт щодо дійсності договору купівлі-продажу від 28.02.2007 р., на який позивач посилається в обґрунтування позовної вимоги щодо визнання права власності на легкові автомобілі: марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_7, рік випуску 2003, колір синій, заводський номер НОМЕР_8; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску 2005, колір сірий, заводський № НОМЕР_9; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_2, рік випуску 2005, колір зелений, заводський № НОМЕР_10; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_3, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_11; марки ЗАЗ, модель 110217, реєстраційний № НОМЕР_4, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_12; марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_5, рік випуску 2006, колір білий, заводський № НОМЕР_13, тому вимога про визнання права власності на автомобілі підлягає задоволенню внаслідок наступного:

28.02.2007 між ПП ОСОБА_2, як продавцем, та ТОВ "Агро Дніпро", як покупцем, був укладений договір купівлі-продажу (далі – договір), відповідно до якого відповідач зобов’язався передати у власність позивача, а позивач зобов’язався прийняти у власність від продавця та оплатити майно –легкові автомобілі.

Пунктом 2.3 договору обумовлено, що передача майна здійснюється на підставі акту прийому-передачі протягом трьох робочих днів з моменту підписання Договору.

Пунктом 1.3 встановлено, що право власності на майно переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами договору акту прийому-передачі майна.

01.03.2007 р, за актом прийому-передачі до договору, підписаним сторонами, ПП ОСОБА_2 передав, а ТОВ "Агро Дніпро" прийняло наступні легкові автомобілі: марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_7, рік випуску 2003, колір синій, заводський номер НОМЕР_8; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску 2005, колір сірий, заводський № НОМЕР_9; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_2, рік випуску 2005, колір зелений, заводський № НОМЕР_10; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_3, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_11; марки ЗАЗ, модель 110217, реєстраційний № НОМЕР_4, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_12; марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_5, рік випуску 2006, колір білий, заводський № НОМЕР_13 загальною вартістю 126000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

На підставі рахунку-фактури від 01.03.2007 р. № СФ-0000017, пред’явленого на оплату вартості автомобілів, позивач в період з 13.04.2007 р. по 24.07.2007 р., перерахував на рахунок ПП ОСОБА_2 вартість автомобілів, що підтверджено відомостями по рахунку ТОВ "Агро Дніпро" в філії "Відділення Промінвестбанку в м.Дніпрорудне Запорізької області", представленими суду позивачем та третьою особою.

Згідно ст. 328 Цивільного кодексу України ( ЦК України (435-15) ), право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим, правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (покупець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другої стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму грошових коштів.

Відповідно до ч.1 ст. 334 ЦК України, право власності майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, слід визнати, що на підставі договору, який сторонами виконано, позивач набув права власності на прийняті за актом прийому-передачі від 01.03.2008 р. до договору автомобілі і в силу п.1.3 договору, зміст якого наведено вище, це право виникло у позивача з моменту підписання акту прийому-передачі, тобто 01.03.2007 р.

Довідкою Василівського ВРЕР УДАІ УМВС України в Запорізькій області станом на 07.07.2009 р., копіями свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу, встановлено, що продані за договором автомобілі не були перереєстровані у ВРЕР за новим власником і до цього часу обліковуються за відповідачем, що перешкоджає позивачу у реалізації прав власника.

Крім того, встановлено, що 21.01.2008 р. між третьою особою –Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (ЗАТ) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Запоріжжя" та ПП ОСОБА_2 був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 05-08к, у забезпечення виконання зобов’язань за яким 24.01.2008 був укладений договір про заставу майна № 17-08з.

При цьому згідно із вказаним договором застави ПП ОСОБА_2 передав у заставу у тому числі й автомобілі, які до того передав за Договором у власність ТОВ "Агро Дніпро".

Такі обставини та дії відповідача є не визнанням та порушенням прав власності позивача, набутих ним на законних підставах за Договором.

Відповідно до ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Викладені вище обставини справи надають підстави для визнання за позивачем права власності в судовому порядку.

Щодо зазначення третьою особою про те, що державна реєстрація транспортних засобів не підтверджує наявність у особи права власності, то цей факт про відсутність взаємозв’язку між зняттям транспортного засобу з обліку та його продажем встановлений і відображений в рішенні господарського суду Запорізької області від 01.06.2010 р. по справі № 16/216д/09.

Цивільне та господарське законодавство не передбачає такої вимоги до договорів купівлі-продажу транспортних засобів, як їх укладення лише після зняття у підрозділі ДАІ з обліку за покупцем .

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", власник транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов’язані зареєструвати (перереєструвати) належні ним транспортні засоби протягом десяти днів після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Але в будь-якому разі факт того, що транспортний засіб не перереєстрований в підрозділі ДАІ новим власником, означає порушення ним порядку реєстрації та не означає недійсність договору-купівлі продажу, за яким майно придбано у власність.

За таких обставин, вимога про визнання права власності за ТОВ "Агро Дніпро" на легкові автомобілі: марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_7, рік випуску 2003, колір синій, заводський номер НОМЕР_8; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску 2005, колір сірий, заводський № НОМЕР_9; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_2, рік випуску 2005, колір зелений, заводський № НОМЕР_10; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_3, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_11; марки ЗАЗ, модель 110217, реєстраційний № НОМЕР_4, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_12; марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_5, рік випуску 2006, колір білий, заводський № НОМЕР_13 підлягає задоволенню, як заявлена правомірно і підтверджено належними нормативними обґрунтуваннями і документальними доказами.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача, поскільки спір доведений до судового розгляду з його вини.

Керуючись ст.ст. 3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

Позов задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" (71321, Запорізька область, Кам’янсько-Дніпровського район, с. Дніпровка, вул. Кірова, 273-а, код ЄДРПОУ 30837720) право власності на легкові автомобілі: марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_7, рік випуску 2003, колір синій, заводський номер НОМЕР_8; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_1, рік випуску 2005, колір сірий, заводський № НОМЕР_9; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_2, рік випуску 2005, колір зелений, заводський № НОМЕР_10; марки ЗАЗ, модель 110207, реєстраційний № НОМЕР_3, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_11; марки ЗАЗ, модель 110217, реєстраційний № НОМЕР_4, рік випуску 2005, колір синій, заводський № НОМЕР_12; марки ЗАЗ, модель 110557, реєстраційний № НОМЕР_5, рік випуску 2006, колір білий, заводський № НОМЕР_13.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_6) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Дніпро" (71321, с. Дніпровка Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Кірова, 273-а, код ЄДРПОУ 30837720) 1260 грн. державного мита та 315 грн . витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.