СУТЬ СПОРУ: позивач Виробничої компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання договору оренди розірваним, зобов'язання звільнити павільйон та стягнення 152608,5грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, просив суд визнати договір - оренди № 1 від 01.09.2009 року між ВК ТОВ "ВІГ" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 розірваним, зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 звільнити торгівельний павільйон за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тираспольське шосе - 10-А та стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ВК ТОВ "ВІГ"заборгованість з орендної плати, пеню в розмірі 146998,5 грн. заборгованість по ринковому збору в розмірі 5610 грн.

В позовній заяві позивач просить суд з метою забезпечення позову накласти арешт на майно відповідача,

В ході розгляду справи позивач звернувся із заявою, в якій просив суд після витребування необхідної інформації з ОМБТІ та РОН, ДАЇ Одеської області, щодо належності відповідачу нерухомого майна та транспортних засобів, накласти арешт на нерухоме майно, транспортні засоби, що належать фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, на праві власності в межах позовних вимог.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та дату проведення судового засідання, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення

представника позивача, суд встановив:

01.09.2009 року між Виробничою компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір оренди №1, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в користування торгівельний павільйон площею 33 кв.м., який розташований за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт. Хлібодарське, Тираспольське шосе - 10-А.

Відповідно до п.3.1. договору орендна плата складає 500 грн. сплата здійснюється щомісячно до 3 числа поточного місяця, за перерахуванням на розрахунковий рахунок орендодавця-позивача, в разі заборгованості за плату сплачує пеню в розмірі 3-х відсотків від суми за кожний день просрочки.

Пунктом 3.2. договору, передбачено, що ринковий збір за робочі дні сплачується авансом на розрахунковий рахунок за поточний місяць по 2,55 грн., за кожне торгове місце в день.

Як зазначає позивач, фактично відповідачем було зайнято площу 46 кв. м., тому ринковий збір складає 28,05 грн. у день та 701,25 грн. у місяць. За листопад та грудень 2009 року ОСОБА_3 щомісячну плату за використання об'єкту оренди не було внесено і з грудня 2009 року припинена сплата ринкового збору, ВК ТОВ "ВІГ"звернулося до орендаря, про що останній був попереджений, що це є порушенням умов договору, і що без сплати ринкового збору він не має права здійснювати торгівельну діяльність. Але незважаючи на це, він продовжував торгівлю. Крім того, ОСОБА_3 в порушення умов договору передав павільйон у суборенду торгівельно-будівельній компанії "Світ кровлі", які в свою чергу незаконно розмістили рекламу, не підтримують санітарні вимоги на прилеглій до павільйону території. На теперішній час борг відповідача по орендній платі згідно з п.3.1 договору з урахуванням штрафних санкцій складає 146998,5 грн. та згідно п.3.2 договору по ринковому збору 5610 грн. без штрафних санкцій. Загальна сума заборгованості складає 152608,5 грн. (згідно наданого розрахунку).

Відповідач не виконував належним чином зобов'язання за договором. Згідно з п. 5 ст. 762, п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити плату за користування приміщенням.

Згідно ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має праве відмовитись від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю на протязі трьох місяців підряд.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України (435-15) та інших правових актів.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, засновані на діючому законодавстві та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до правил ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Позов задовольнити.

2. Визнати договір - оренди № 1 від 01.09.2009 року між Виробничою компанією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 розірваним.

3. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) звільнити торгівельний павільйон за адресою: Одеська область, Біляївський район, смт.Хлібодарське, Тираспольське шосе - 10-А.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) на користь Виробничої компанії у формі товариства з обмеженою відповідальністю "ВІГ" (Тираспольське шосе, 10-А, смт Хлібодарське, Біляївський район, Одеська область, 67667, код ЄДРПОУ 13910778) заборгованість з орендної плати та пені в розмірі 146998,5 грн. заборгованість по ринковому збору в розмірі 5610 грн., 1527 грн. державного мита та 236 грн. ІТЗ судового процесу.