В листопаді 2008 року Приватне підприємство "Хімтон" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" про стягнення про стягнення з останнього 20 056,64 грн. основного боргу, 1 775,01 грн. пені та судових витрат.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 20.01.2009 року (суддя Скорик Н.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Коротун О.М.), стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" на користь Приватного підприємства "Хімтон" 18 056,64 грн. боргу, 1 775,01 грн. пені та судові витрати, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 000 грн. заборгованості –провадження у справі припинено.

В касаційній скарзі Відкрите акціонерне товариство "Прилуцький завод "Білкозин" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів, посилаючись на неправильне застосування вказаними судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи і повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 06.02.2008 р. між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 85, за яким постачальник (позивач) зобов’язався поставити покупцеві (відповідачу) гліцерин, пропіленгліколь, вазелінове масло, глюкозу, сорбіт, розчинники для флексопродукції, етилацетат та іншу продукцію на суму 600 000 грн., а останній, в свою чергу, зобов’язався прийняти вказану продукцію і вчасно оплатити її вартість на умовах, визначених даним договором.

На виконання умов вказаного договору позивачем на підставі видаткової накладної № 29185 від 02.04.2008 р. поставлено відповідачу продукцію на суму 27056,64 грн.

Згідно п. 4.1. договору покупець зобов’язаний оплатити продукцію шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з моменту поставки продукції.

Пунктом 7.1. вказаного договору передбачена відповідальність відповідача у випадку затримки оплати вартості за отриману продукцію, сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % за кожен день затримки від неоплаченої суми (відповідної частини суми) вартості продукції, що поставлялась згідно із погодженим замовленням.

Відповідач частково оплатив позивачу вартість отриманої від нього продукції у розмірі 7 000 грн., в зв"язку з чим ПП "Хімтон" звернулось до суду з позовом про стягнення з ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" заборгованості у розмірі 20 056,64 грн.

В подальшому, після звернення позивача з позовом до суду, відповідач додатково перерахував позивачу 2 000 грн., а, відтак, станом на день прийняття судом першої інстанції рішення заборгованість відповідача перед позивачем склала 18 056,64 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодилась апеляційна інстанція, повно і всебічно дослідив всі суттєві обставини справи та правильно дійшов висновку про їх задоволення у зв"язку з несвоєчасним та неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань, що є підставою для стягнення з нього заборгованості та застосування до нього штрафних санкцій у вигляді пені. При цьому, враховуючи погашення відповідачем заборгованості перед позивачем на суму 2 000 грн. після подання останнім позову, суд першої інстанції обгрунтовано на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в цій частині.

Також при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий та апеляційний господарські суди вказали на порушення ВАТ "Прилуцький завод "Білкозин" норм статтей 525, 526, 530 ЦК України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статтей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої зобов"язання, а тому притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення з нього пені у розмірі 1775,01 грн. є підставним.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 18 056,64 грн. та пені у розмірі 1 775,01 грн.

Доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, про неналежне повідомлення скаржника про дату, час та місце судового засідання спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про обізнаність відповідача щодо слухання справи після відкладення її розгляду. Інші доводи касаційної скарги щодо невірного розміру нарахування суми пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не заслуговують на увагу, оскільки розрахунок пені перевірено судами попередніх інстанцій з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) .

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів ґрунтуються на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду Чернігівської області і Київського апеляційного господарського суду, в зв’язку з чим підстав для скасування рішення та постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 20.01.2009 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2009 року у справі № 7/182/10 залишити без змін.