Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: Несвіт В.М. (представник за дов. від 17.06.2009р. № 44),

відповідача: Кириєнко С.А. (представник за дов. від 09.02.2009р. № 66)

Акціонерне страхове товариство "АИС-Поліс" звернулось до суду м. Києва з позовною заявою із змінами про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Кредитпромбанк" фінансових санкцій на загальну суму 13 566,46 грн. за порушення умов договору в частині дострокового повернення позивачу його вкладу, в тому числі: 3% річних в сумі 557,38 грн., втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 5393,23 грн., пеню в сумі 7615,85 грн. (6800,00+396,76+815,85).

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.02.2009 у справі №33/51 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 10409,63 грн., в тому числі: 3% річних в сумі 557,38 грн., втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції в сумі 5393,23 грн., пеню в сумі 4459,02 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. рішення господарського суду першої інстанції з даної справи скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові АСТ "АИС-Поліс" відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, АСТ "АИС-Поліс" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення господарського суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, за укладеним між відповідачем та позивачем договором строкового банківського вкладу в національній валюті юридичної особи-резидента № 25/Д/33ДС/08 від 17.06.2008, (далі Договір) та Додаткової угоди № 1 від 19.09.2008 до Договору позивач як Вкладник передав відповідачу як Банку, а Банк прийняв від нього на строковий депозитний рахунок грошові кошти в розмірі 100000 грн. (далі вклад) строком до 22.12.2008 і зобов’язався повернути суму Вкладу та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених Договором.

10.10.2008 факсом відповідач одержав від позивача лист від 10.10.2008 вих. № 3795 з проханням достроково повернути вклад згідно Договору і перерахувати грошові кошти на поточний рахунок позивача.

У відповідь, листом № 22990/38ДС-005147-38 від 14.10.2008, відповідач повідомив позивачеві, що планував згідно з листом позивача та умовами Договору повернути кошти 14.10.2008, але в зв’язку з прийняттям НБУ постанови № 319 від 11.10.2008, п. 2.5, виконати свої зобов’язання за Договором може лише в разі настання строку завершення зобов’язання, а саме 22.10.2008.

22.12.2008, з настанням строку, встановленого Договором, вклад відповідач позивачеві повернув.

Згідно п. 4.4.3 Договору Вкладник має право вимагати повернення вкладу до спливу строку, встановленого в п. 1.1 цього Договору, в порядку, визначеному п. 1.5 цього Договору.

Згідно порядку дострокового повернення Банком вкладу, згоди щодо якого досягли сторони у п. 1.5 Договору, своє договірне право на дострокове повернення вкладу Вкладник може реалізувати за згодою Банку та за умови надання Вкладником до Банку письмової вимоги про дострокове повернення вкладу або його частини за 3 робочих дні до запропонованої дати повернення.

Згідно п. 4.3.2 Договору про свій намір отримати вклад за першою вимогою до спливу строку встановленого в п. 1.1 Договору Вкладник зобов’язаний письмово повідомити Банк за 3 робочих дні до запропонованої дати дострокового витребування вкладу.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами, а зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом апеляційної інстанції, позивач у своєму листі від 10.10.2008р. про дострокове отримання вкладу, будь-якої дати повернення Банком позивачу вкладу останнім не запропоновано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача фінансових санкцій на загальну суму 13 566,46 грн. за порушення умов договору в частині дострокового повернення позивачу його вкладу за період, починаючи з 15.10.2008р., оскільки, як правильно стверджує суд 2-ї інстанції, недоведеною є дата, якою відповідач зобов’язаний достроково повернути вклад і починаючи з якої позивач отримав право на застосування передбаченої Договором та законом відповідальності у вигляді стягнення пені, інфляційних та річних.

Крім того, згідно ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Як на доказ відсутності своєї вини відповідач посилається на постанову Національного банку України "Про додаткові заходи щодо діяльності банків" від 11.10.2008 № 319 (v0319500-08) .

За правилами ст.ст. 67, 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність" нормативно-правові акти Національного банку України є обов’язковими для комерційних банків; Національний банк України здійснює банківський нагляд та інспекційні перевірки банків на предмет, в тому числі, дотримання ними законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

За правилами ст. 99 Закону України "Про банки і банківську діяльність" рішення Національного банку України можуть бути оскаржені у суді, але навіть таке оскарження не зупиняє виконання оскаржуваного рішення.

Згідно п. 5.4 Договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання умов Договору та/або додаткових угод до нього, якщо це сталося внаслідок непередбачених умов –форс-мажору, до яких сторони віднесли, зокрема, зміну законодавства.

З огляду на вищевикладене, вірним є висновок господарського суду апеляційної інстанції, про відсутність вини відповідача у невиконанні умов Договору в частині дострокового повернення вкладу, що унеможливлює застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами Договору та встановленої законом.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, і не заперечує правильність та законність оскаржуваного судового акту, який відповідає чинному законодавству України і обставинам справи, підстави для скасування якого відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2009р. у справі № 33/51 залишити без змін.