розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Марк ОК ЛТД" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року у справі № 35/449-07 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Марк ОК ЛТД" до закритого акціонерного товариства "Радмир-центр" про спонукання до виконання умов договору та стягнення збитків, –

У вересні 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю "Марк ОК ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до закритого акціонерного товариства "Радмир-центр" про спонукання до виконання умов договору № 64-Т/2006 від 25 травня 2006 року про надання телефонних номерів в постійну експлуатацію шляхом реалізації права користування та розпорядження телефонними номерами у кількості 100 штук у приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271, продовження строку дії вказаного договору з 31 грудня 2007 року до 31 жовтня 2008 року та стягнення збитків в розмірі 105000 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 2 грудня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 105000 грн. основного боргу та судові витрати. Зобов'язано відповідача виконати умови договору № 64-Т/2006 і реалізувати своє право на користування та розпорядження телефонними номерами у кількості 100 штук у приміщенні за адресою: м. Харків, вул. Ак. Павлова, 271, протягом строку дії договору від 25 травня 2006 року. В задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року рішення місцевого суду скасовано, а в позові відмовлено. Стягнуто з позивача на користь відповідача судові витрати. Скасовано заходи по забезпеченню позову, введені ухвалою господарського суду Харківської області від 11 вересня 2007 року.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування господарським судом другої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить прийняту у справі постанову від 18 лютого 2009 року скасувати, а рішення місцевого господарського суду від 2 грудня 2008 року залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи спір по суті заявлених позовних вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про його задоволення в частині стягнення з відповідача 105000 грн. основного боргу та зобов'язання останнього виконати умови договору № 64-Т/2006 і реалізувати своє право на користування та розпорядження телефонними номерами, виходячи з того, що всі необхідні для підключення 100 телефонних номерів роботи були виконані позивачем і не підключення телефонних номерів до мережі відбулось не з вини відповідача, який не надав серверної кімнати для розміщення телекомунікаційного обладнання позивача.

Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 903 Цивільного кодексу України, з урахуванням того, що позивач визнає часткову оплату відповідачем послуг у розмірі 30000 грн., вимоги про стягнення 58000 грн. визнані судом обґрунтованими.

Судом встановлено, що послуги зв’язку не були надані відповідачу позивачем з вини відповідача, як замовника цих послуг.

Виходячи з того, що номерний ресурс, передбачений для виділення відповідачу додатком № 3 до договору № 64/Т-2006 не відповідає номерному ресурсу, розміщеному на сайті відповідача http://www.radmir-expohall.com.ua, суд дійшов висновку про отримання відповідачем послуг зв’язку від третьої особи.

При цьому, судом встановлено, що право власності у відповідача на телекомунікаційну мережу, побудовану ним, не виникало, доказів переходу до нього права власності або права володіння, користування, розпорядження, які б підтверджували законність використання телекомунікаційної мережі відповідачем, не надано.

Використання мережі позивача відповідачем без оплати та згоди позивача, є порушенням норм ст. 321 Цивільного кодексу України, а тому вимога щодо стягнення 47000 грн. також визнана судом обґрунтованою.

Разом з тим, в задоволенні вимог позивача щодо продовження строку дії договору № 64-Т/2006 від 25 травня 2006 року судом відмовлено, оскільки вказаний договір пролонговано до 31 грудня 2007 року, доказів направлення відповідних листів про розірвання договору до 1 грудня 2007 року сторонами не надано, а тому суд дійшов висновку, що спірний договір автоматично продовжив свою дію до 31 грудня 2008 року і на момент розгляду справи в суді діє.

Не погоджуючись з таким рішенням місцевого господарського суду, апеляційна інстанція дійшла висновку про необхідність його скасування й відмови в позові в повному обсязі, виходячи з того, що укладений сторонами договір № 64-Т/2006 від 25 травня 2006 року за своєю правовою природою є договором про надання телекомунікаційних послуг в розумінні Закону України "Про телекомунікації" (1280-15) .

Вказаний договір розірвано в односторонньому порядку шляхом направлення відповідачем позивачу відповідного листа від 29 грудня 2006 року, оскільки умови цього договору, у поєднанні зі ст.ст. 651, 907 Цивільного кодексу України, ст. 32 Закону України "Про телекомунікації", надають право споживачу послуги –відповідачу –в односторонньому порядку відмовитися від договору про надання послуг, а тому вимога щодо продовження дії договору від 25 травня 2006 року є безпідставною, як і вимоги щодо зобов'язання відповідача виконати умови договору № 64-Т/2006 і реалізувати своє право на користування та розпорядження телефонними номерами та стягнення 58000 грн.

Стосовно вимоги про стягнення 47000 грн. апеляційним господарським судом зазначено, що вона не може бути задоволена, оскільки відповідачем використовується майно позивача, а саме, –телекомунікаційна мережа. Твердження позивача щодо неправомірного використання відповідачем збудованої позивачем мережі ґрунтуються виключно на припущеннях позивача про те, що відповідач отримує телекомунікаційні послуги від іншого оператора за допомогою побудованої позивачем мережі. При цьому, позивачем не доведено, що відповідачем отримані будь-які доходи, пов’язані з володінням майном позивача –телекомунікаційною мережею.

Висновок господарського суду другої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постанови апеляційного господарського суду у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Марк ОК ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2009 року у справі № 35/449-07 –без змін.