Рішенням господарського суду Донецької області від 05.10.2007 (суддя: О.Сковородіна) позов про визнання права власності на нерухоме майно задоволено.

Рішення суду мотивовано тим, що спірне майно передане до статутного фонду позивача, а отже він є власником цього майна на підставі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства".

ВАТ "Облпаливо" в касаційній скарзі просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що серед спірного майна є будівля вагової, яка належить йому на підставі наказу Донецького регіонального відділення ФДМ України від 15.10.97 № 2387 та акту приймання-передачі державного майна в статутний фонд.

Оскаржуваним рішенням порушено права скаржника, так як до участі у справі його залучено не було.

Сторони, повідомленні про час та місце слухання справи відповідно до вимог ст. 111-4 ГПК України, правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції не скористалися.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору у справі є право власності на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 107 ГПК України касаційну скаргу мають право подати особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Рішення, оскаржуване такою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов’язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглядається й вирішується спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов’язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Судом здійснено захист права власності позивача на об'єкт нерухомого майна, що увійшло до його статутного фонду та розташоване за адресою м. Маріїнка, вул. Петровського, 35, та м. Красногорівка, вул. Юго-Восточна, 12.

Скаржник, доводить що оскаржуване судове рішення стосується його прав і обов’язків, оскільки до майна, на яке визнано право власності, увійшло майно, що належить йому та розташоване за адресою м. Красногорівка, вул. Юго-Восточна, 7.

Разом з тим, з оскаржуваного рішення не вбачається, що воно стосується майна скаржника, розташованого за адресою м. Красногорівка, вул. Юго-Восточна, 7.

Таким чином оскаржуване судове рішення у справі прав та обов'язків скаржника щодо майна, розташованого за адресою м. Красногорівка, вул. Юго-Восточна, 7, не спростовує, а отже підстави вважати права скаржника порушеними відсутні.

Доводи скаржника щодо порушення його права власності по суті є намаганням встановити інші обставини, ніж ті, що встановлені судом, що суперечить визначеним ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України межам перегляду справи касаційною інстанцією.

Таким чином, наведені скаржником доводи не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 05.10.2007 у справі № 32/261пн господарського суду Донецької області залишити без зміни, а касаційну скаргу –без задоволення