Рішенням від 01.10.2008 господарського суду Черкаської області (суддя Скиба Г.М.) позовні вимоги задоволено. Визнано за ТОВ "Янтар-Черкаси" право власності на торгово-розважальний та офісний центр літера "А-4", КПП літ. "Б-І", гараж з прибудовою літ. "В,в", що знаходяться за адресою: вул. Сумгаїтська, 8/5, м. Черкаси.

Судове рішення мотивовано тим, що спірні будівлі не порушують прав будь-яких третіх осіб та суміжних землекористувачів, позивач є володільцем та користувачем отриманої нерухомості, вільно і відкрито використовує її у виробничій діяльності, тому у відповідності до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Не погоджуючись з судовим рішенням Перший заступник прокурора Черкаської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням і просить судове рішення скасувати, посилаючись на, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 376 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування та забудову територій", ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" .

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційне подання задовольнити.

Господарським судом встановлено, що ТОВ "Янтар-Черкаси" та виробничо-торгівельна фірма "Селто-Тера" 23.03.2004 уклали договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач придбав нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська, 8.

На підставі рішення Черкаської міської ради №5-107 від 06.11.2003 "Про надання ТОВ "Янтар-Черкаси" земельної ділянки в оренду" Черкаською міською радою та ТОВ "Янтар-Черкаси" 23.04.2004 укладено договір № 2538 оренди земельної ділянки терміном на 49 років, який зареєстровано в Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК" 25.03.2004 за №676.

19.09.2005 у відповідності до наказу управління містобудування та архітектури Черкаського міськвиконкому від 17.05.2004 за №442/14-2 "Про присвоєння та зміну нумерації будинків та споруд на території м. Черкаси" до договору оренди земельної ділянки від 23.04.2004 внесені зміни, а саме адреса земельної ділянки яка знаходилась по вул. Сумгаїтської, 8, змінена на вул. Сумгаїтську, 8/5, змінено площу земельної ділянки з 10842 кв.м на 10573 кв.м.

Господарським судом також встановлено, що 26.12.2007 рішенням Черкаської міської ради за №1822 ТОВ "Янтар-Черкаси" надано дозвіл на проведення реконструкції нежитлових приміщень по вул. Сумгаїтьска 8, а саме, будівлі їдальні - адмінбудівлі (літ. А-3) з добудовою під торгівельно-розважальний та офісний центр.

ТОВ "Янтар-Черкаси" реконструйовано та створено нові нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сумгаїтська 8/5, які складаються з наступного майна: - торгово-розважального та офісного центру літ."А-4"; - КПП літ."Б-І"; - гараж з прибудовою літ."В,в".

Відповідно до ст.ст. 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" для зведення об'єктів будівництва, крім набуття речових прав на земельну ділянку, забудовник (підрядник) має отримати дозвіл міської ради на будівництво та дозвіл державної Інспекції архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт. Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої інспекції ДАБК.

За статтею 30 Закону України "Про планування і забудову територій" прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю.

Статтею 331 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 за № 923 (923-2008-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 за № 534 (534-2009-п) ) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за відповідною формою.

Пунктом 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності не нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 за №7/5 (z0157-02) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (z0157-02) , реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.

Однак, господарським судом ці норми закону не враховано та їм не надано належної правової оцінки. Господарським судом не досліджено чи відповідають збудовані об’єкти будівельним нормам та правилам встановленим чинним законодавством України, неповно з’ясовано обставини щодо наявності всіх умов передбачених для реконструкції та створення нових приміщень по вул. Сумгаїтській, 8/5, не досліджено чи отримані дозволи необхідні для будівництва нових приміщень та чи введено в експлуатацію спірний об’єкт нерухомого майна.

Крім того, господарський суд помилково обґрунтував своє рішення, повилаючись на ст. 392 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Однак, господарським судом не доведено, в чому полягає порушення чи оспорення прав позивача з боку відповідача, також із встановлених судом обставин не вбачається, що право власності не визнається Черкаською міською радою в розумінні ст. 392 Цивільного кодексу України.

При вирішенні спору за позовом, заявленим на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України, господарському суду необхідно дослідити обставини справи, щодо того, чи полягає суть спору саме в офіційному визнанні права власності, тобто встановити факти оспорювання чи невизнання права власності на відповідне майно з боку власника чи інших осіб.

Необхідність встановлення вказаних обставин зумовлена тим, що вирішення спору за позовом про офіційне визнання права власності щодо майна, право на яке оспорюється чи не визнається іншими особами, може стосуватись прав та обов’язків цих осіб, які також вважають себе управненими особами щодо цього майна.

Отже, зробивши висновки про задоволення заявлених позовних вимог, господарським судом першої інстанції не наведено правових підстав визнання права власності і не враховано норм матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, чим порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення у справі підлягає скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-10 ст. 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України